In this book, the autor critiques God in all his forms, from the sex-obsessed tyrant of the Old Testament to the more benign (but still illogical) Celestial Watchmaker favored by some Enlightenment thinkers. He eviscerates the major arguments for religion and demonstrates the supreme improbability of a supreme being. He shows how religion fuels war, foments bigotry, and abuses children, buttressing his points with historical and contemporary evidence. In so doing, he makes a compelling case that belief in God is not just irrational, but potentially deadly. Dawkins has fashioned an impassioned, rigorous rebuttal to religion, to be embraced by anyone who sputters at the inconsistencies and cruelties that riddle the Bible, bristles at the inanity of 'intelligent design', or agonizes over fundamentalism in the Middle East-or Middle America.

В книге исследуется роль Библии в английском переводе и библейской культуры в событиях Английской революции XVII в. Автор показывает значение библейских образов, символов, этических норм, пророчеств и лозунгов в жизни англичан XVII в., в деятельности различных политических сил в преддверии революции, в ее ходе и в событиях, за нею последовавших. Прослеживается эволюция влияния Библии на политику, повседневную жизнь, культуру и литературу, от всеобщего увлечения библейскими, в особенности ветхозаветными, образами и преклонения перед авторитетом Писания до почти полного падения интереса к нему в конце века.

Кн. 1 : Очерк истории толкования Библии. - 1898. - 149 с.

Книга «Библия: легенды и факты» относится к научно-популярной литературе. Ее авторы, хотя и не являются профессиональными исследователями Священного Писания, хорошо знакомы с самыми последними достижениями библейской науки и археологии. Им удается в адекватной и вместе с тем доходчивой, увлекательной форме донести эти сведения до читателя.

  Текст у форматі PDF 2.18 Мб

“Великий код” - це книга про взаємозв’язки Біблії і західної літератури, про тисячолітні впливи Біблії на творчу уяву. Як і саму Біблію, книжку укладено за принципом дзеркального відображення. Друга її частина у зворотному порядку поглиблює і розвиває ідеї першої - про мову і переклад, про міф і метафору, про об’явлення, про час, рух у часі та перемогу над часом. Біблія залишається невідомою книгою навіть для найре- тельніших читачів, і небагато кому зі знавців літератури вдалося у XX ст. сказати про Біблію щось більше і краще. Для літературознавців, культурологів, філософів, теологів, усіх, кого цікавлять таємниці великого коду Біблії.

Як свідчить листування Сковороди, цей трактат писався ним з перервами протягом кількох років. Харківське намісництво, про відкриття якого згадує Сковорода у супровідному листі, відкрите 29 жовтня 1780 р. Та є різні підстави вважати, що й у той час твір не був закінчений. Зокрема, листи до Я. Правицького дозволяють датувати трактат 1780 — 1788 рр. Зберігся автограф і п'ять списків твору. Вперше надруковано у виданні В. Бонч-Бруєвича 1912 р. Трактат присвячений проблемі алегоричного тлумачення Біблії. її образи й фігури, на думку автора, утворюють особливий символічний світ. З їх допомогою, вважає Сково­рода, можна знайти й пізнати вічне начало у макрокосмі. У цьому й полягає важливе моральне, повчальне значення алегорично витлумачених образів Біблії, наприклад соляного стовпа, в який перетворилася жінка Лота, врятованого царя Содому й Гомори. В образі содомської людини Сковорода критикує моральні вади своїх сучасників, охоплених жадобою збагачення й користолюбством. Автор протиставляє їм образ духовної людини, що досягнула повної свободи й досконалості. У трактаті розкриваються згубні наслідки буквального розуміння Біблії.