Україна — велика аграрно-промислова держава. Вона має сприятливі природно-кліматичні умови, достатні виробничо-господарські потужності та продуктивні сили для інтенсивного розвитку сільськогосподарського виробництва. Конституція України визнала землю об'єктом права власності Українського народу. Колективно-кооперативні сільськогосподарські підприємства, акціонерні товариства, спілки селян, селянські (фермерські) і приватні підсобні господарства селян стали суб'єктами права власності на землю сільськогосподарського призначення. У сільському господарстві та економіці України утверджуються нові ринкові економічні відносини і розвиваються господарчо-підприємницькі тенденції, побудовані на принципово нових економічних засадах.

Дана праця є спробою систематизації матеріалів на тему народного житла України. Автор поставив перед собою мету подати в стислій формі загальну характеристику житла і викласти прийоми організації плану, конструктивні прийоми і прийоми художньої обробки елементів споруди. В даній праці розглядається тільки селянське житло ХІХ і ХХ ст., увага зосереджена лише на основних та типових прийомах архітектури українського народного житла.

Зроблено спробу висвітлити одну із малодосліджених сторінок депортації селянства в межах України під час колективізації. Розраховано на науковців, викладачів, студентів, учнів та всіх, хто цікавиться і досліджує проблеми колективізованого села.

У монографії з’ясовується роль і місце совісних судів в українському суспільстві кінця ХVІІІ—першої половини ХІХ ст. Засновуючи їх у кожному губернському центрі під час реформування місцевого управління, Катерина ІІ намагалася зіпертися на європейські взірці, поклавши в основу діяльності цих інституцій головні ідеї та принципи Просвітництва—гуманізм, священне право приватної власності, повагу до людини з її слабкостями й вадами. На відміну від інших судів совісний виконував не лише каральну функцію, а й намагався примиряти конфліктуючі сторони згідно з умовами, які ті самі пропонували. Караючи, совісні суди виховували в порушників почуття відповідальності за скоєні злочини, залучаючи до осуду громадськість, родину, церкву. Визначено станову виборність як основний критерій формування суддівського корпусу, коли дворянська корпорація та міщанська й селянська громади обирали суддями високоморальних, відповідальних та авторитетних місцевих діячів, яким довірялося здійснювати судові повноваження, описано умови служби цих посадовців. На основі архівних матеріалів висвітлено судові практики совісних судів, які розглядали земельно-майнові суперечки, сімейні сварки, злочини малолітніх, душевно-хворих, а також справи про чаклунство та забобони. Визначено, що саме з компетенції совісних судів було найбільш запитуваним і чому.

Вип. 9-10. - 2010. - 380 с.

У книзі вивчаються різноманітні аспекти впливу повстання Степана Разіна на події в Україні: повстання в Слобідській Україні 1670 р., зв'язки Разіна з козацькою старшиною Правобережжя і Лівобережжя, вплив повстання на політику старшини.

Збірник документів та матеріалів висвітлює одну з драматичних сторінок більшовицької модернізації сільського господарства УСРР у 1930–1931 рр. У книзі вперше публікується комплекс документів про механізм фальсифікації органами ДПУ УСРР за вказівкою вищого партійно-державного керівництва СРСР справи «Української філії Трудової селянської партії», розкриваються методи придушення інтелектуального опору української інтелігенції. Книга розрахована на науковців, викладачів, вчителів та студентів, а також всіх, хто цікавиться історією України.

  Текст у форматі PDF 28.01 Мб

У пропонованому дослідженні висвітлено діяльність у 1941–1944 рр. на галицьких теренах основних українських і польських політичних сил (ОУН, УЦК, Делегатура уряду) та військових організацій (УНС, УПА, АК, селянські батальйони), показано хід українсько-польських перемовин під впливом німецького і радянського факторів. На тлі історії дивізії “Галичина” розглядаються найбільш дискусійні питання, котрі й нині мають поважний резонанс.

Тихін Іванович Осадчий (1866—1945) — український економіст, земський статистик, громадський діяч. Член Української Центральної Ради та Центрального комітету Української селянської спілки. У дореволюційний період стояв на позиціях розгортання процесу капіталістичного розвитку. Він бачив неминучість цього розвитку і навіть визнавав його певну прогресивність. Але, як правовірний народник, називає цей процес, небажаним. Розвитку капіталізму він протиставляє дрібне виробництво селян і ремісників. У 1917 — член Української Центральної Ради та Центрального комітету Української селянської спілки. Після приходу до влади більшовиків працює директором Тиницької сільськогосподарської профшколи. Після звільнення вчителює в Гирявській початковій школі. Під час німецької окупації 1941—1943 рр. жив в селі Гирявці. У 1945 — помер.

В сборнике помещены документы, посвященные одной из самых драматических страниц в истории Гражданской войны: махновщине - крестьянскому движению на юге Украины в 1918-1921гг. Публикуемые документы впервые комплексно и всесторонне характеризуют его причины, масштабы и особенности, а также роль Н.И. Махно, как руководителя крестьянского повстанчества. Сборник снабжен введением, примечаниями, именным и географическим указателями и иллюстративным материалом.

Історичні повісті – найживіші уроки із минулого багатостраждального народу, кращий спосіб пробудження патріотичного духу. В них Іван Григорович настановляв народ до доброчинного життя, навчав всьому доброму і корисному. Повісті дали можливість працювати йому з більш широкою аудиторією. Майже у всіх творах головним героєм є священик, котрий живе одним життям із селянами, є його захисником. Устами пастиря автор прищеплював народу благородство, тверезість, бережливість й ін. Він зображав сцени довірливого ставлення селян до своїх священиків, своїми працями спонукав людей до праці на землі, що є першопричиною матеріального блага населення. І.Наумович пи- сав своєрідним народним стилем, висвітлював справжнє селянське життя: «Він зображав наших галицьких Іванів такими, які вони, насправді, були».

У монографії висвітлено особливості організації та діяльності інституту мирових посередників при проведенні селянської реформи 1861 року на Правобережній Україні. З’ясовано основні чинники розширення сфери діяльності мирового інституту та особливості його функціонування у Південно-західному краї аж до початку XX століття. Встановлено, що мирові установи зазнали трансформації від широкої самостійності до її обмеження, а згодом відбулося їх перетворення на невід’ємну частину адміністративного апарату. Визначено роль мирових посередників у розробці та впровадженні ініціативних проектів в аграрній сфері на Правобережжі. Розраховано на науковців, викладачів, студентів, всіх зацікавлених історією Правобережної України другої половини ХІХ – початку ХХ ст.

В навчальному посібнику висвітлено формування суспільної свідомості та культури селянського населення України і Росії, починаючи з зародження у цьому середовищі раціонального мислення. Вивчено структуротворні чинники, структуру, сутність та енергію руху селянської культури, а також співвідношення її виробничо-утилітарної та святково-естетичної сфер. Розглянуто структуру особистості патріархального селянина. Охарактеризовано народні релігійно-ідеологічні рухи. Показано значення творчості Т. Г. Шевченка у формуванні української та російської культур.

В монографії досліджується одяг як типовий показник матеріальної культури в його історичному розвиткові в період феодалізму й капіталізму. Якщо в період феодальної роздробленості крім селянського розглядається ще й одяг інших соціальних груп населення, то в період капіталізму обмежуємося лише дослідженнями селянського одягу, що зберіг своєрідності традиційного крою, його утилітарні й естетичні функції і менше зазнав впливу фабричного виробництва і міського крою. За принципом основного призначення, залежно від того, яка частина тіла прикривається, автором виділяються такі складові частини жіночого й чоловічого одягу: сорочки, поясний, нагрудний, верхній одяг, пояси, головні убори, взуття, прикраси, доповнення.

Автор книжки народився 17 травня 1925 p. y селянській родині Марти і Михайла Мамчурів. Освіту отримав спочатку в початковій школі в рідному селі, а згодом в польській школі у Брюховичах. У 1939 р. поступив у Державну Академічну з українською мовою навчання гімназію, але війна перекреслила усі плани юнака. За часів німецької окупації вчився в гімназії, звідки в 1944 р. в юнацький вишкіл у Мальті, а потім вступив у ряди дивізії “Галичина", де пройшов підстаршинський вишкіл. Там ця подія співпала із закінченням війни. 3 приятелем Юліяном Волянським подалися в Україну, до Львова. Затриманий чекістами, був засуджений на тривале ув’язнення в Медвеж’єгорських та Кенгірських таборах ГУЛАГу. Вийшов на волю 27 жовтня 1954 р. Навчався у вечірньому Будівельному технікумі, який закінчив з відзнакою в 1957 р. Далі навчався у Московському Інженерно-будівельному інституті. На Україну повернувся в 1960 p. i працював у Будівельному тресті Івано-Франківська під різними назвами аж до виходу на пенсію у 1991 р. 3 настанням Незалежності України став членом Товариства Політв’язнів, членом Галицького Братства колишніх вояків 1-ої дивізії Української наці-ональної Армії. До вимріяного Львова переїхав у 1998 р. Бере активну участь у громадянській роботі з відновлення пам’яток історії та культури рідного краю.

Дане видання є путівником до музейної експозиції «Народна війна». В ньому вміщено текстовий опис 24–х розділів експозиції. Крім документів та фотографій з експозиції, у путівнику подається ряд раніше невідомих документів. Сама музейна експозиція «Народна війна» — це результат більш як дворічної праці науковців Київського «Меморіалу». Впродовж 2008–2009 рр. автори працювали в державних та галузевих архівах СБУ 18–ти областей України. Опрацьовано понад 350 фондів і близько 1500 архівних справ. В експозиції використано велика кількість фотодокументів, багато з яких представлені вперше. За виявленими архівними матеріалами авторами вперше виведені статистичні дані про кількість селянських збройних повстань у всіх тогочасних дев’яти губерніях та в цілому по Україні, кількість відомих та невідомих повстанських загонів, підпільних антибільшовицьких організацій і їх осередків, антибільшовицьких загонів самооборони та стихійних виступів селян проти комуністичної окупаційної влади. Представлена музейна експозиція «Народна війна» є першою спільною працею новоствореного «Громадського інституту історичної пам’яті» і товариства «Меморіал». Автори не претендують на абсолютну точність поданої статистики. Вона є явно заниженою, але відповідає опрацьованим архівним документам. Дослідження та пошук нових матеріалів триває. Путівник та експозиція можуть бути корисними для істориків, краєзнавців, викладачів, дослідників українського визвольного руху, студентської і шкільної молоді та всіх, хто цікавиться історією України.