Who should have the last word on fundamental policy issues? This book analyzes the rise of two contenders - the people, through direct democracy, and the courts. Introduced in the U.S. during the Progressive Era and now available in nearly half the states, direct democracy has surged in recent decades. Through ballot measures, voters have slashed taxes, mandated government spending, imposed term limits on elected officials, enacted campaign finance reform, barred affirmative action, banned same-sex marriage, and adopted many other controversial laws. In several states, citizens now bypass legislatures to make the most important policy decisions. However, the "people's rule" is not absolute. This book demonstrates that courts have used an expanding power of judicial review to invalidate citizen-enacted laws at remarkably high rates. The resulting conflict between the people and the courts threatens to produce a popular backlash against judges and raises profound questions about the proper scope of popular sovereignty and judicial power in a constitutional system.

How did two of the world’s most populous countries emerge from a shared colonial legacy with radically divergent and historically enduring political regimes? Investigating that question has been my professional preoccupation for the last decade. That I have finally crafted an answer in the form of this book is a testament to the extraordinary support of a great many individuals and institutions. As such, I would be remiss not to acknowledge some of the hands that have steadied my progress and encouraged my spirits along the gratifying path to the book’s completion. The earliest seed of this project formed over a decade ago when I spent six months working in Dhaka for a microfinance organization. At the time, I was struck by the considerable political differences between Bangladesh and India, despite their common colonial legacy. The idea of systematically exploring the origins of these differences germinated during my enrollment in Atul Kohli’s graduate course the Comparative Political Economy of Development, at Princeton. This engaging and provocative course, which asked ambitious questions about the origins of worldwide patterns of economic development, charted the kind of bold intellectual terrain that inspired my enrollment in a political science doctoral program and that directly led to the writing of this book.

Доба І. Мазепи (кінець XVII – початок ХVІІІ ст.) – це не стільки злет до певного рівня культурного життя, скільки небачений до того розквіт на теренах України творчості, духовних набутків. Актуальність дослідження активного впливу гетьмана на духовне життя в Україні періоду його правління дає можливість глибше зрозуміти як розвиток культурного життя наприкінці XVII – початку XVIIІ ст., так і діяльність зверхника Гетьманщини у вирішенні найголовніших проблем тогочасного буття.

У книзі досліджується комплекс документів «Акти Волинського воєводства» із зібрання Пергаментних документів Архіву головного актів давніх у Варшаві, матеріали якого хронологічно охоплюють період із 1492 по 1565 рр. До збірника увійшло 29 документів, 16 з яких публікувалися у різних виданнях XIX ст. Це — документи великих князів литовських Олександра Ягеллончика, Сигізмунда І Старого, Сигізмунда ІІ Августа, якими вони жалували волинський нобілітет землями та маєтностями. На їх основі проаналізовано специфіку економічного розвитку Волині наприкінці XV — у першій половині XVI ст.; вивчено особливості здійснення операцій із нерухомістю; виявлено протекціоністські заходи влади щодо підтримки цивілізаційного освоєння регіону, розбудови галузевого господарства, конституювання соціальних груп і т. ін. Документи збірника проливають світло на формування маєткових комплексів волинських шляхетських та князівських родів. Також проаналізовано господарську політику королеви Бони на Волині за період її правління. У збірнику репрезентована цінна інформація про інститути центрального й місцевого управління у ВКЛ та Волинському воєводствізокрема. Для істориків, мовознавців, викладачів та всіх, хто цікавиться історією України та Центрально-Східної Європи.

Ця книга є першим науково-популярним виданням, у якому на основі спогадів, архівних документів та інших матеріалів висвітлюється життєвий шлях Голови Українського Державного Правління, Провідника ОУН і Президента Антибільшовицького блоку народів Ярослава Стецька. Щедро проілюстроване документальними світлинами видання буде корисним для істориків, краєзнавців, громадсько-політичних діячів, викладачів, учителів, студентів та учнів, усіх тих, хто цікавиться історією рідного краю і національно-визвольних змагань українського народу. У книзі використані світлини з фонду Історико-меморіального музею Ярослава і Слави Стецьків у с. Великий Глибочок Тернопільського району.

Ілюстративний матеріал альбому із серії «Українська колекція» відображає історію грошових знаків та монет України від найдавніших часів до сьогодення. Особливу увагу приділено створенню національної валюти за добу правління трьох урядів України 1917—1920 pp., а також проведенню грошової реформи 1996 p., випуску НБУ ювілейних і пам'ятних монет. Окремий розділ складає достатньо повна колекція так званих місцевих і приватних «грошей», які функціонували в різні роки в Харкові. Призначається нумізматам, боністам, історикам, усім, хто цікавиться історичним минулим України.

Это подлинные истории двух президентов, между которыми, казалось бы, не может быть ничего общего. Один из них, Владимир Воронин, несколько лет назад пришел к власти, в Республике Молдове и превратил государство в высокодоходную семейную олигархию. Другой – Франсуа Дювалье – давно закончил свое правление на Гаити. Первый некогда был правоверным коммунистом, второй – практикующим колдуном одной из сект культа вуду, «оживляющей» мертвецов. Автор на большом фактическом материале рассматривает сходство двух семейных режимов – их обращение с политическими оппонентами, специфическое отношение к экономике страны, к ее международно-правовой легитимности, к соблюдению европейских норм и обязательств. Но рентабельна ли последняя семейная диктатура в Европе ХХI века?

Автор и ведущий телепередачи «Дворцовые тайны», известный историк и писатель Евгений Анисимов рассказывает о пяти властительницах огромной страны. О женщинах, чье правление вошло в историю России под названием "век женщин" — Екатерине I, Анне Иоанновне, Анне Леопольдовне, Елизавете Петровне и Екатерине II. Все они вступили в борьбу за власть, дорого заплатив за свое место на российском престоле; все принесли в жертву идолу власти свои мечты о любви и обыкновенном женском счастье, мир и уют семейной жизни, радости материнства, внутренний покой. Автор предлагает читателем вглядеться в них с сочувствием и пониманием. Ведь их судьбы стали и судьбой России — страны, у которой, как писал Николай Бердяев, женская душа; страны, которая до сих пор ищет и не находит мира и покоя.

Історія грошей як галузь історичної науки привертає увагу істориків, археологів, економістів і навіть мовознавців. Вивчення історії грошей дає можливість дослідити державні процеси, економіку, торгівлю певного періоду історії. Гроші розповідають про внутрішнє становище держави, його економічну силу чи слабкість. Повідомляють важливі дані про політичне життя, ідеологію, конкретну історію, дозволяючи уточнити або навіть з'ясувати імена і дати правління тих чи інших володарів. Особливе значення має вивчення історії грошей для поглиблення знань з економічної історії різних Історичних епох і періодів. Підготовку другого видання навчального посібника з історії грошей спонукало, перш за все, те, що ця проблематика зацікавила не лише студентів, фахівців, а й пересічних громадян. І це знайшло своє відображення у розширенні текстового матеріалу, а також збагаченні його тематичними ілюстраціями. Важливе місце у посібнику відведено історії грошей України, яка розглядається в контексті загального історичного процесу та подій, що його супроводжували. Достатньо уваги відведено історії появи грошей і грошового обігу, історії виникнення та функціонування грошових систем, проведенню грошових реформ, їх результатам (з найдавніших часів до сьогодення). Навчальний посібник складається з дев'яти тем, матеріал яких подається з дотриманням тематико-хронологічного принципу. Важливою ознакою у вивченні історії грошей є розгляд її в контексті історичних подій суспільно-політичного та економічного життя. Поглибленню знань з історії грошей допомагає словник «Ключові терміни і поняття», який є індивідуальним для кожної теми, виходячи з хронологічних рамок, подій та країн, про які йдеться у конкретній темі. Перевірці й закріпленню знань сприяють вміщені наприкінці кожної теми «Контрольні питання». Детальніше ознайомитись з тією чи іншою проблемою, поглибити знання допоможе рекомендована література до кожної окремої теми. У світовій історії важко знайти державу, яка не прагнула б до зміцнення своєї грошової системи, підвищення ролі грошей у суспільних відносинах. Україна — не виняток. Вона теж має давні традиції грошового виробництва й обігу, адже за свою багатовікову історію неодноразово виготовляла власні гроші.

Олександр Корнійович Мицюк (1883—1943) — український юрист, економіст і соціолог, громадський діяч. У 1906 р. О. Мицюк — один із засновників Української партії соціалістів-революціонерів. Група громадських діячів України — М. Шаповал, П. Христюк, М. Залізняк, О. Мицюк проголосили про її створення, але далі її існування й діяльність до 1917 р. не простежується. У 1915 р. О. Мицюк — один із організаторів Юнацької спілки (ЮС) — безпартійної молодіжної організації у підросійській Україні, яка виступала за автономію України. За Директорії — міністр внутрішніх справ (з 26 грудня 1918 р. по 12 лютого 1919 р.).[1] Після відставки уряду в лютому 1919 р. О. К. Мицюк прибув на Поділля і розпочав плідну організаційну роботу з питань кооперації. Швидко адаптувавшись до місцевих умов, він провів низку організаційних заходів, започаткував Вінницький і Кам'янецький «Господарсоюзи» (головою правління останнього працював до вимушеної еміграції в кінці 1920 р.).[2] В кінці 1920 емігрував до Чехословаччини. Відразу по тому включився в громадську роботу. З 1921 О. Мицюк — дієвий член Українського громадського комітету у Чехословаччині. Згодом займається науковою та просвітницькою роботою. Він — професор Української господарської академії і Українського вільного університету, дійсний член Наукового товариства імені Шевченка. Активно співпрацює з українськими виданнями за кордоном. У 1929 р. в місячнику «Розбудова нації» виходить стаття професора Мицюка «Фашизм». В ній він підкреслює невмістність назви «фашизму», якою охрестили український націоналізм його противники. Уже в цій першій статті, присвяченій аналізу фашизму як суспільно-політичної течії, автор доходить висновку про його подібність до більшовизму[

Несчастнейшей из человеческих жизней может быть названа жизнь героя этой книги, императора-младенца Ивана VI Антоновича. Виновный лишь в том, что появился на свет наследником российского престола, ставший в двухмесячном возрасте царем, он процарствовал чуть более года, был свергнут и вместе с семьей посажен под стражу. Весь остаток своей жизни - а прожил он неполных двадцать четыре года - несчастный провел в заточении, причем последние восемь лет - в одиночной камере Шлиссельбургской крепости. О трагической судьбе "третьего императора" и о России его времени рассказывает в своей новой книге известный петербургский историк, автор многих замечательных исследований по русской истории XVIII столетия Евгений Викторович Анис

Книга П. М. Керженцева, изданная в 1940 году, является одной из наиболее крупных марксистских научно-исследовательских работ по истории Парижской коммуны 1871 года. Несмотря на большой срок, отделяющий нас от времени выхода в свет первого издания, труд П. М. Керженцева до настоящего времени не потерял своего большого научно-познавательного значения. Монография представляет собой ценное пособие для историков и всех желающих глубоко изучить историю Парижской коммуны — славной предвестницы Великой Октябрьской социалистической революции. Идя навстречу пожеланиям научной общественности, Издательство социально-экономической литературы приняло решение переиздать «Историю Парижской коммуны». В текст внесены некоторые уточнения и редакционные изменения. В конце книги помещен список литературы о Парижской коммуне, вышедшей после 1940 года. В подготовке к переизданию данной книги принимал участие доктор исторических наук, профессор А. И. Молок.

Відповідно до навчальної програми з конституційного права зарубіж них країн у Загальній частині навчального посібника розкрито поняття конституційно правового регулювання; розглянуто устрій та державну політику, політичні партії та партійні системи, політичні режими, дер жавний устрій, форми правління, вищі та місцеві органи влади тощо. В Особливій частині висвітлено питання конституційного права окремих країн світу, які належать до різних правових систем сучасності. Призначений для студентів, аспірантів, викладачів юридичних вузів і факультетів, а також працівників органів державної влади.

«ЛЕТОПИСЬ ЕКАТЕРИНОСЛАВСКОЙ УЧЕНОЙ АРХИВНОЙ КОМИССИИ» — друковане видання Катеринославської губернської вченої архівної комісії (1903—16) — науково-істор. т-ва катериносл. істориків, етнографів, археологів, археографів, краєзнавців, літературознавців, громад. діячів. Побачило світ 10 вип. «Летописи...» (1-й вип. — 1904; 2-й та 3-й вип. — 1905; 4-й вип. — 1908; 5-й вип. — 1909; 6-й вип. — 1910; 7-й вип. — 1911; 8-й вип. — 1912; 9-й вип. — 1913; 10-й вип. — 1915). Усі вони виходили за редакцією заст. голови комісії А.Синявського. У «Летописи…» опубл. документи з архіву Коша Запорозької Січі, архівів катериносл. губернського правління, катериносл. духовної консисторії, місц. церков та родинних архівів. Друкувалися актові й наративні (англ. і франц. narrative — розповідь, оповідання, від лат. narrare — розповідати) джерела, переважно 2-ї пол. 18 — 1-ї пол. 19 ст. з історії запороз. козацтва, місц. краю, правосл. церкви та взагалі з історії України, а також істор. й літ. розвідки М.Бикова, В.Біднова, В.Данилова, Д.Дорошенка, В.Машукова, Я.Новицького, І.Огієнка, В.Пічети, А.Синявського, А.Скриленка, Д.Яворницького та ін.

Для творчості Панаса Мирного характерні посилена увага до соціальної проблематики, висвітлення порочної моралі панівних класів, зображення типів "нових людей" епохи - революційне настроєних інтелігентів-різночинців, глибока вмотивованість поведінки та вчинків персонажів, розкриття їхнього духовного світу, високий гуманізм.

Книга содержит обзор всех главных мусульманских династий от возникновения ислама до наших дней — перечень халифов, султанов, правителей, наместников с указанием годов их правления. К каждому перечню приложена краткая справка об истории династии и основная библиография.

Георгій Васильович Щокін (1954 р.н., Запоріжжя) — українский соціолог і психолог. Кандидат психологічних наук, доктор філософії, доктор соціологічних наук (1996) . Професор (1995) . Засновник і президент Міжнародної Кадрової Академії, а також засновник і голова Наглядової ради Міжрегіональної Академії управління персоналом (МАУП) , голова правління Всеукраїнского благодійного фонду "Милосердя", заступник керівників Міжнародного біографічного центру (Англія) й Американского біографічного інституту (США) . Має вчені ступені в галузі психології, соціології та управління, професор богослов’я. Почесний доктор і професор, почесний і дійсний член (академік) університетів та академій України, Азербайджану, Англії, Білорусі, Киргизстану, Куби, Молдови, Польщі, Росії, Румунії, США.