Текст у форматі PDF 54.97 Мб

Про кого ця книга? Ця книга про людей. Не про всіх, а, головним чином, лише про тих молодих і не дуже молодих чоловіків і жінок, хлопців і дівчат, які народилися в перші двадцять років ХХ століття. Народились і зростали на території «другої» Речі Посполитої — в Східній Галичині та на Волині, які є складовою та невід’ємною частиною сучасної держави Україна. Частина з них мала за малу Батьківщину Західну Галичину, яка тепер є складовою та невід’ємною частиною Польської Республіки. Всі вони були громадянами Польської Республіки. Всі вони були українцями. Всі вони були греко-католиками. Як згодом з’ясувалося, цей «набір» даних при народженні для більшості з них виявився фатальним. Під тиском непереборних зовнішніх обставин вони, а в більшості це були сільські хлопці та дівчата, були змушені взятися за зброю. Абсолютна більшість із них загинула. «За даними радянських каральних органів, — читаємо у класичному нині дослідженні, — котрі воювали з повстанцями, протягом 1944 р... було вбито 57 405 вояків УПА, 50 387 взято в полон, 15 990 здалися самі, усього — 123 782 чоловіка; за перші чотири місяці 1945 р. — ще 95 083 чоловіка; загалом 218 865 чоловік» . Отже, ця книга про людей, що загинули. Написати та зрозуміти їх історію — означає написати та зрозуміти історію і нашої країни, і її народу, зрозуміти історію тисяч українських родин.

У новому романі «Залишенець», над яким автор працював майже 13 років, висвітлено одну з найдраматичніших сторінок нашої історії — повстанську боротьбу українців проти окупаційної влади у 1920-х роках. Написана на документальній основі книга про лицарів лісу, гайдамаків Холодного Яру вражає художнім проникненням у переплетіння любові й ненависті, вірності та зради. Із глибин забуття виринає містична постать отамана Чорного Ворона, що переміг смерть...

Хоткевич Гнат Мартинович народився 31 грудня 1877р. в Харкові, де минула більша частина його життя. 1900р. закінчив місцевий технологічний інститут. Ще в студентські роки включився в культурно-освітню діяльність на селі, віртуозно опанувавши гру на бандурі. Разом з О. Матюшенком, майбутнім організатором повстання на панцернику «Потемкин», влаштовував вистави, їздив місцями козацької слави. Зрештою, увійшов у контакти із членами Української соціал-демократичної партії (О. Коваленко, Ж. Коллар та ін.). Все це викликало підозри місцевих властей, внаслідок чого 1899р. він був на рік виключений з інституту як неблагонадійний. Був одним з організаторів виступу кобзарів-лірників на Археологічному з'їзді в Харкові (1902), фундатором першого в Росії Робітничого театру.

Проводиться аналіз зовнішньої політики Богдана Хмельницького, його звязки з урядами Польщі, Туреччини, Криму, Москви, Угорщини та інших держав від початку повстання до Зборівсьйого миру. У цій площині простежується формування політичних поглядів українського гетьмана. Також з’ясовуються плани козацької старшини перед організацією військових походів 1648–1649 pp. Для наукових працівників, викладачів, студентів та всіх хто цікавиться історією.

Т. 1, Кн. 1 : (1919 – 1929). - 2012. - 600 с.

Даний буклет являє собою упорядковану підбірку матеріалів до Всеукраїнської фотовиставки, присвяченої діяльності УПА, що проходила у великих містах України. У наведених матеріалах достатньо детально розповідається про УПА, причини та передумови її створення, історію її розвитку, про осіб, що брали в цьому участь, наводиться маловідома інформація про всі аспекти її діяльності. У буклеті наводиться вражаюча кількість фотографій, використовуються матеріали архіву Центру досліджень визвольного руху та Галузевого державного архіву Служби безпеки України. Книга буде корисна всім, хто цікавиться історією України, особливо тими її моментами, що довгий час замовчувалися та перекручувалися владою. Про це повинен знати кожний Свідомий Українець!!! Слава Україні! Героям Слава!

Книга розповідає про історію славетної Української Повстанської Армії (УПА), яка була створена для захисту мирного населення України від знущань німецької та московської окупаційних влад. Книга розрахована на дітей шкільного віку, а також всіх хто прагне дізнатися правду про наше минуле.

Українська повстанська армія та Українська дивізія "Галичина" - ті сторінки Другої світової війни, якими чи не найбільше спекулювали. Лише через п'ять десятиліть після створення дивізії відбулися масштабні дискусії вчених, публіцистів і громадських діячів. Матеріали з цього збірника розкривають цікаві подробиці з історії Української дивізії "Галичина".

Т. 2 : Спогади. Інтерв'ю. Листи. - 2004. - 240 с.

Київська Козаччина 1855 — масові сел. виступи в Київській губернії за відновлення козацтва як сусп. стану і військ. формування. Приводом до них стало опублікування під час Кримської війни 1853—1856 маніфесту імп. Миколи I, що передбачав створення рухомого держ. ополчення. По Київщині, де ще свіжими були згадки про запороз. козацтво, почали поширюватися чутки, нібито тих, хто запишеться в ополчення («у козаки»), буде звільнено від кріпосної залежності (див. Кріпацтво) і вони одержать поміщицькі землі та майно. Бажаючі покозачитися примушували священиків та ін. письменних людей складати списки «вільних козаків», а записавшись у ці списки, відмовлялися відробляти панщину і виконувати розпорядження місц. адміністрації, створювали власні органи самоврядування («сільські громади») і вибирали собі ватажків (відомі імена окремих з них: Василь Бзенко, Іван та Микола Бернадські, Яків Романовський, Михайло Гайденко, Корній Захарченко). Почавшись у лют. 1855 у Васильківському повіті, рух за покозачення в берез.—квіт. охопив понад 500 сіл і містечок у 8 із 12 повітах Київ. губернії (Таращанському, Васильківському, Київському, Звенигородському, Черкаському, Уманському, Сквирському, Канівському). На придушення «козаччини» уряд кинув регулярні війська і поліцію. У кількох селах і містечках сталися криваві сутички, найзапекліше протистояли військам і поліції покозачені селяни у Биковій Греблі (Васильківський пов.; нині село Білоцерківського р-ну), Березні (Сквирський пов.; нині село Володарського р-ну; обидва Київ. обл.), Корсуні (нині м. Корсунь-Шевченківський) і Таганчі (Канівський пов.; нині село Канівського р-ну Черкас. обл.). Однак сили були нерівними. Селяни змушені були скоритися.

В данной книге рассмотрены вопросы организации, вооружения, подготовки, тактики боевых действий, пропагандистского, разведывательного и контрразведывательного обеспечения действий Украинской повстанческой армии, воевавшей в 40–50-х гг. XX века. Описаны сильные и слабые стороны повстанцев, а также противостоявшего ей противника. Книга основывается преимущественно на архивных материалах, до недавнего прошлого являвшихся секретными. Она представляет исключительный интерес для сотрудников спецслужб, командиров армии и внутренних войск, чиновников госаппарата, парламентариев, общественных деятелей и журналистов стран СНГ.

Глобальна політична криза, яка призвела до спалаху Другої світової війни, неодноразово спонукала сили, які відстоювали державницьку самостійність України, здійснювати спроби створити надпартійний політичний орган, який, побудований на демократичних засадах, мав об’єднати численні партії та фракції національно-визвольного руху. Перші спроби датовано 1939-им та 1941-им роками, коли у Хусті, а далі у Львові було проголошено відновлення Української держави. Про третю спробу відновити державність нації - мова у нашому дослідженні. З 11 по 15 липня 1944 р. на території, контрольованій Українською Повстанською Армією, зібралися делегати від багатьох регіонів України з метою законодавчого затвердження консолідації нації. Було створено єдине політичне управління Соборною Україною - Українська Головна Визвольна Рада. Дослідження рекомендується для учнівської та студентської молоді, вчителів і викладачів, краєзнавців, істориків і науковців, а також широкого кола читачів, кого цікавлять історичні події боротьби за Українську Самостійну Соборну Державу.

На фоне Второй мировой войны в Югославии сербский народ раздирала гражданская война между партизанами И. Тито, четниками Д. Михаиловича и крайне правыми сторонниками Д. Льотича и М. Недича. Наибольшей популярностью в Сербии в годы оккупации пользовалось некоммунистическое движение Сопротивления Д. Михаиловича, пытавшегося сочетать идеологию национализма с борьбой против однопартийной диктатуры. Повстанческие части и подпольная организация сербских четников были объединены в Югославское войско в Отечестве. Преданные англичанами и американцами четники сражались против врагов своего народа до конца Второй мировой войны, а последние бойцы оставались в горах на пограничье Сербии, Боснии и Черногории до 1955 г.

Другий том розповідає про історію України від повстання Богдана Хмельницького до ліквідації полкового устрою на Лівобережжі у 1782 р.