In Translating Modernism Ronald Berman continues his career-long study of the ways that intellectual and philosophical ideas informed and transformed the work of America’s major modernist writers. Here Berman shows how Fitzgerald and Hemingway wrestled with very specific intellectual, artistic, and psychological influences, influences particular to each writer, particular to the time in which they wrote, and which left distinctive marks on their entire oeuvres. Specifically, Berman addresses the idea of "translating" or "translation"—for Fitzgerald the translation of ideas from Freud, Dewey, and James, among others; and for Hemingway the translation of visual modernism and composition, via Cézanne. Though each writer had distinct interests and different intellectual problems to wrestle with, as Berman demonstrates, both had to wrestle with transmuting some outside influence and making it their own.

To travel from premodernism through modernism and into post-modernism might take several centuries and even millennia. American legal thought, remarkably so, has made the voyage in just over two hundred years. My purpose is to tell the story of this mercurial journey.

"Liberty", "Modern Style", "Jugendstil", "Secessione" sono solo alcuni dei molti nomi che prende, in Europa, un movimento che tra la fine dell'Ottocento e i primi decenni del Novecento trasforma e "modernizza" il gusto estetico corrente. Un movimento che si irradia da Francia e Belgio e che per questo prende il nome di "Art Nouveau". Uno stile floreale e lineare, di forte impronta decorativa, pervade non solo e non tanto le arti figurative quanto la vita quotidiana del tempo: dalla grafica all'arredamento, dalla gioielleria alla ceramica, dall'architettura all'industriai design. Tra i nomi più noti tra quelli accostabili al movimento troviamo Klimt, Van de Velde, Munch, Morta, Tiffany, Galle, Hoffmann e Guimard, l'artefice delle celeberrime entrate del mètro parigino. Il libro affronta tutti gli aspetti del popolare fenomeno artistico.

This is a comprehensive study of a group of avant-garde Soviet writers active in Leningrad in the 1920s and 1930s who styled themselves OBERIU, 'The Association for Real Art'. Graham Roberts re-examines commonly held assumptions about OBERIU, its identity as a group, its aesthetics and its place within the Russian and European literary traditions. He focuses on the prose and drama of group members Daniil Kharms, Aleksandr Vvedensky, and Konstantin Vaginov; he also considers work by Nikolay Zabolotsky and Igor Bakhterev, as well as the group's most important 'fellow-traveller', Nikolay Oleinikov. He places OBERIU in the context of the aesthetic theories of the Russian formalists and the Bakhtin circle. Roberts concludes by showing how the self-conscious literature of OBERIU - its metafiction - occupies an important transitional space between modernism and postmodernism.

Творчість Віктора Петрова-Домонтовича, одного з найцікавіших і найзагадковіших українських письменників XX століття, котрого не раз називали Сфінксом і Мефістофелем нашої літератури, розглянуто в широкому контексті становлення й розвитку модернізму, зокрема інтелектуальної прози. Авторка вводить розмаїтий біографічний матеріал, послуговується психоаналітичними методологіями.

Оригинальность текстов Вальтера Беньямина о Франце Кафке не в последнюю очередь кроется во времени их написания. К моменту создания Беньямином его эссе, Кафка - еще малоизученный автор, стремительно набирающий известность; буквально несколько лет тому назад были опубликованы три его романа и один сборник рассказов. Никакой вульгаты, т. е. совокупности ортодоксальных текстов об этом авторе, еще не существует.

В книге `От Кафки к Кафке` Морис Бланшо (р. 1970) позволяет критике быть тем, что она есть, то есть перенимать у литературы все ее слабости и упования, избегая при этом губительной склонности становиться толкованием. Мерилом достоверности этого усилия оказывается вводимый им в свое повествование голос Кафки. Исходя из его звучания Бланшо строит свое собственное говорение таким образом, чтобы оно повторяло и схватывало все `изгибы` этого голоса. В результате, сливаясь с течением самой литературы, текст Бланшо как бы и вправду теряет рефлексивную дистанцию, присущую толкованию, и, следуя всем изгибам самого творчества Кафки, кажется наиболее достоверным из того, что может быть сказано о нем.

Эта книга - рассказ о творчестве Кафки, оставившем неизгладимый след в нашей эпохе. Существует множество воспоминаний о Кафке: "интерпретации" с избытком следуют одна за другой. Но до сих пор недоставало общей биографии писателя. Вот она! Лучше чем Клод Давид, издатель и автор комментариев полного собрания сочинений Кафки, ее никто бы не сумел написать.

Т. 1 : Апостоли. Дівчинка з ведмедиком. Аліна й Костомаров. Доктор Серафікус. - 259 с.

Информативные ответы на все вопросы курса «История культуры» в соответствии с Государственным образовательным стандартом.

Вип. 1. - 1960. - 316 с.

Перший випуск історичного нарису «Нове українське письменство» вийшов з друку 1924 року в Києві, як публікація видавництва «Слово». М. Зеров присвятив його добі Котляревського-Квітки. Другий випуск, як заповів автор у своїй передмові, мав охопити добу романтизму та початки реалізму. В третьому випуску М. Зеров планував зайнятися дальшим розвитком реалізму та модерними течіями, і виклад мав закінчитися «на самім порозі сучасности». Але випуски другий і третій не появились. Проте свій намір дати повний огляд нової української літератури М. Зеров здійснив пізніше. Цей огляд являє собою курс його лекцій, читаних у Київськім Інституті Народньої Освіти в другій половині 20-тих років.

Микола Зеров (1890-1937) - найвизначніший класик української критики і літературознавства. До книги увійшли дві етапні його праці: «Українське письменство XIX ст. » і «Від Куліша до Винниченка: Нариси з новітнього українського письменства», а також статті: «Франко-поет», «Літературна по зиція М. Старицького» та «Коцюбинський і Чехов». Ці студії належать до найкращих у вітчизняній науці за багатством спостережень, точністю аналізу і всебічністю фахового висвітлення тем. Написані доступно і цікаво, вони є зразковим навчальним посібником для різних категорій гуманітаріїв. Видання рекомендується передусім учням старших класів шкіл і гімназій, гуманітарних ліцеїв, коледжів, студентам-філологам, літературознавцям і критикам, загалом широкому колові шанувальників і дослідників української культури.

Підручник повністю відповідає чинній програмі для 10 класів (рівень стандарту). У ньому розглянуто провідні тенденції розвитку літературного процесу ХІХ ст. (епохи реалізму та раннього модернізму) на прикладах життя і творчості Стендаля, О. де Бальзака, Ф. Достоєвського, Л. Толстого, В. Вітмена, Ш. Бодлера, П. Верлена, А. Рембо та О. Уайльда. Підручник зорієнтований на роботу школярів під керівництвом учителя та самостійне опрацювання ними навчального матеріалу. Наявність обов’язкового та додаткового літературознавчого й культурологічного матеріалу допоможе учням успішно підготуватися до різноманітних форм поточного та підсумкового моніторингу (у т.ч. ЗНО) навчальних досягнень не лише із зарубіжної та української літератур, а й також з історії та інших суміжних дисциплін.

Підручник повністю відповідає програмі із зарубіжної літератури для профільних 10 класів (академічний рівень, профільний рівень). У ньому розглянуто провідні тенденції розвитку літературного процесу ХІХ ст. (епохи реалізму та раннього модернізму), а також життєвий та творчий шлях і ідейно-художні особливості творів Стендаля, О. де Бальзака, Ч. Діккенса, Ф. Достоєвського, Л. Толстого, М. Некрасова, В. Вітмена, Ш. Бодлера, П. Верлена, А. Рембо, Е. Золя та О. Уайльда. Наявність обов’язкового та додаткового літературознавчого й культурологічного матеріалу допоможе учням ефективно підготуватися до різноманітних форм поточного та підсумкового моніторингу (у т. ч. ЗНО).