Постать видатного українського історика, археографа, філолога, перекладача та письменника Осипа Максимовича Бодянського займає гідне місце у національній культурі XIX ст. Незважаючи на заняття славістикою, він приділяв увагу українознавчим студіям протягом усього життя. В 30-х - 50-х pp. його літературно-естетичні й наукові погляди розвивались у руслі романтизму. Як і в інших представників цього напряму, творчість О.М.Бодянського наснажувалася палким українським патріотизмом, любов'ю до рідної мови, історії, звичаїв та фольклору. “В наше время всеобщего стремления к самобытности, -розпочинав він свою магістерську дисертацію, - все почти народы, особенно европейцы, хотят жить жизнью в полном смысле им принадлежащею, вытекающею из собственных их недр, слагающеюся из совокупности всех стихий человеческого бытия, коими навсегда устанавливается физиономия народа, резко и метко отличающая его от его соседей и прочих народов; короче, хотят быть независимыми, истинно народными”. Однак захоплення культурною самобутністю й неповторним минулим українців супроводжувалось у свідомості вченого почуттям загрози зникнення національної культури, втрати історичної пам'яті народу. Щоб запобігти цьому, Осип Максимович вивчав українську мову, збирав пам'ятки фольклору, розробляв історичну тематику, активно видавав різноманітні джерела, зокрема літописи.

Обзор системы концлагерей, сложившейся в СССР к 1930 г. Наиболее подробно рассмотрен лагерь на Соловках. Категории заключенных, прибытие в лагерь, медицинский осмотр. Лагерные командировки, в томч числе штрафные - Овсянка и Секирка. Общие условия жизни (питание, одежда, медицинская помощь, участь женщин). Администрация лагерей. Визит М. Горького на Соловки в 1929 г. Автор - эмигрант, сотрудник ОГПУ, служивший в том числе и на Соловках.

Т. 1. - 1946. - 453 с.

Документальный рассказ известного историка о борьбе чеченского народа за независимость в 1920-1940 годах.

«Вони бояться правди — хай світ почує правду!» — такий епіграф написав український автор Василь Савченко на своїй книжці «Безимлаг», виданій в Авґсбурзі 1948 року. «Вони» — це ті, в кого руки залиті кров'ю мільйонів невинних жертв українського й інших неросійських народів СССР; це ті, що на одній шостій частині світу запровадили таке рабство, якого не бачив світ за часів середньовіччя. Це — большевики, московські імперіялісти, колонізатори. Не зважаючи на те, що російська імперія існує вже більше чотирьох сторіч, а сучасна комуністично-російська система — майже 40 років, світ і до цього часу мало поінформований про жахіття в тюрмі народів — СССР. Навіть тоді, коли протягом 1955–1956 рр. на Захід повернулася численна кількість кол. вояків німецької армії, що потрапили під час другої світової війни до російського полону і, як живі свідки нелюдських знущань у совєтських концтаборах, свідчили про масове народовбивство, арешти і заслання в СССР, — світ далі майже не звернув на те уваги. Знову ж, коли українська еміґрація на Заході, маючи численні свідчення й оригінальні документи від запроторених до совєтських концтаборів українців (напр., з Мордовських концтаборів), закликає вільний західній світ вжити супроти носіїв російського імперіялізму та його допоміжних сил моральних і матеріяльних санкцій, — вільний світ не то що вперто мовчить, але й ще поступово вплутується в коло московської коекзистенції, вишукує шляхи мирних контактів та співпрацює з народовбивцями, а цим самим посередньо сприяє системі невільництва і концтаборів у СССР. Видаючи книжку «Концентраційні табори в Совєтському Союзі», ми хочемо відкрити бодай частину заслони, де як свій, так і чужий читач зрозуміє суть жахливої політики, що її практикує червона Москва на неросійських народах.

Книга «Жизнь древнего человека» Йозефа Аугусты и Зденека Буриана на основании исследований древней истории человечества приводит к оптимистичному утверждению, что человек – хозяин природы. Профессор Йозеф Аугуста рассказывает о самой древней эволюционной и культурной истории человека. Его увлекательное повествование дополняет академик живописи Зденек Буриан мастерскими иллюстрациями, выполненными в сотрудничестве с автором текста. Книга содержит 52 картины с аннотациями.

Что такое мир? Ответ на этот трудный вопрос дает эта замечательная научно-познавательная книга энцикопедического типа.

В книге известного популяризатора науки А. Азимова рассматривается сложный путь развития биологии с древних времен до наших дней. Автор уделяет внимание всем отраслям биологии, показывая их во взаимодействии со смежными науками. Читатель узнает о вкладе в биологию великих ученых всех времен – Гарвея, Левенгука, Геккеля, Дарвина, Пастера, Ивановского, Мечникова, Павлова и других. Написанная просто и доступно, книга будет интересным и полезным чтением для преподавателей высшей школы, учителей, студентов, школьников и для всех любителей естественных наук.

В этой книге затронут широкий круг проблем, связанных с биологией человека, – его место в природе, биологические и социальные особенности, закономерности его индивидуального и исторического развития, взаимоотношения с окружающей средой. Автор касается и многих других сторон человеческого бытия, которые приобрели в наши дни большую социальную и политическую значимость. Книга хорошо иллюстрирована, просто и ясно написана и будет интересна массовому читателю.

Філософська і літературна спадщина Григорія Сковороди —це яскрава сторінка в історії прогресивної науки і культури XVIII ст. Його подвижницьке життя й діяльність є прикладом палкої любові до своєї Батьківщини, до трудового народу, є повчальним уроком боротьби за розвиток науки, освіти і щастя людей. Свідченням любові і глибокої поваги народів нашої країни, всього прогресивного людства до видатного мислителя були ювілейні торжества і пов'язані з ними заходи. У цій книзі публікуються найголовніші матеріали та дослідження про відзна- чення ювілею вітчизняного мислителя.

Слово «катастрофа» обычно ассоциируется с трагической развязкой. Именно о катастрофах, которые могут привести человечество к гибели, идет речь в этой книге. Но так ли уж они неизбежны? Может быть, надо реально оценить опасность и обдуманно сделать выбор?

У потоці українського літературного життя кінця 50—60-х років XIX ст. яскраво виділяється творча індивідуальність Анатолія Свидницького. Жвава, енергійна натура, людина всебічно обдарована від природи, Свидницький тягнувся до живого діла, прагнув конкретними справами реалізовувати програму діячів революційної демократії в галузі народної освіти, в піднесенні ролі художнього слова як активного знаряддя виховання мас. Типовий для свого часу письменник-різночинець, Свидницький намагався порушувати злободенні соціальні питання в творах різних жанрів — піснях, фольклорно-етнографічних нарисах, оповіданнях, йому належить пальма першості і в створенні українського реалістичного роману з виразним соціальним спрямуванням. На жаль, тяжкі умови, в яких доводилося працювати діячам демократичної культури, постійні переслідування з боку царських властей, цензурні утиски, побутова невлаштованість, підірване замолоду здоров’я не дали можливості розквітнути яскравому талантові Свидницького, передчасно обірвали саме життя письменника. За життя не побачив світу його найкращий твір — роман «Люборацькі». Мав рацію І. Франко, коли з глибоким смутком писав, що автор цього роману належав до тих талановитих, але нещасливих людей, котрі, сковані ланцюгами соціальної неволі, не змогли прикласти «до діла те знання, яке вони в житті здобули, ані ту щиру любов, котрою душа їх горіла в найкращих хвилях життя» Однак історія поставила все на свої місця. Твори Свидницького, наснажені щирим вболіванням за долю простої людини, пройняті гострим осудом і кріпосницької, і буржуазної дійсності, позначені неповторними прикметами самобутнього таланту їх автора, витримали іспит часу. Великий Жовтень, поклавши початок новій ері в історії людства, наблизив явища прогресивного мистецтва до найширших мас трудівників. Сьогодні поряд з багатьма визначними явищами світової літератури в активі радянського читача перебуває і роман Свидницького «Люборацькі» як одна з яскравих художніх пам’яток середини XIX ст.

Профессор Ю.И.Семенов - автор многих интересных работ по истории первобытного общества ("Как возникло человечество", "Происхождение брака и семьи" и др.). На основе обобщения самых последних данных естественных и общественных наук автор раскрывает предпосылки и внутренний механизм процесса становления человека и общества. В живой и увлекательной форме рисуется жизнь как животных - предшественников человека, так и формирующихся людей - архантропов и палеоантропов, рассматривается заря человеческой истории - эпоха, длившаяся более миллиона лет и завершившаяся всего лишь 35-40 тысяч лет назад.

Монографію присвячено вивченню найдавнішої історії населення сучасної України і навколишніх земель у контексті всесвітнього розвитку людства. В ній, зокрема, розглядаються питання походження сім'ї індоєвропейських народів і безпосередньо слов'ян, з'ясовуються етапи етнічної історії півдня Київської Русі. Особлива увага приділяється проблемі формування ранньодержавних систем на терені України за скіфо-античної та анто-полянської доби.

Ця розповідка є першою спробою відтворення хронології та розмірів примусового переселення громадян України протягом останнього сімдесяліття. Побудована переважно на матеріалах ще й до сьогодні ''закритих'' архівів, книга дозволяє знайти відповіді на численні питання формування української східної діаспори за радянської доби. Розрахована на всіх, хто не байдужий до історії України та її майбуття.