За змістом, життєвим матеріалом й за художньою вагою роман Ю. Яновського «Вершники» (1935) — один із кращих творів радянської літератури про героїку Громадянської війни, і як не дивно він має свій прихований зміст "Годі вже українцям вбивати один одна за чужі погляди", Адже це не рідкість на території Україні. Заради примарних ідеалів брат убивав брата, батько вбивав сина, а син підіймав руку на батька: смерть чаклувала на кожному кроці. Мабуть, тим, хто жив у цей страшний час, здавалось, що прийшли останні дні світу. Але між тим «Вершники» — це справжня поема про боротьбу добра і зла на землі, про красу українського неба і степу, про людську витривалість і жадання свободи. До книжки увійшли також роман «Чотири шаблі» та оповідання.

Настоящий сборник посвящен истории грамматических учений в славянском мире. Грамматические сочинения славянского Средневековья и эпохи становления литературных языков нового типа в течение последних деятилетий привлекают все большее внимание филологов, и это неудивительно? подобные источники дают уникальную возможность одновременно изучать как язык эпохи, так и её языковые представления, пропуская их через сетку современного научного анализа. Реконструкция литературного языка приобретает таким образом многомерность, что дает больше возможностей для создания адекватной модели его развития.

У книзі на багатому історичному матеріалі, фактах, свідченнях численних російських та закордонних авторів аналізуються передумови, витоки, закономірності виникнення, розвитку і занепаду Російської імперії. Книга розрахована як на фахівців - істориків, політологів, так і на широкого масового читача.

Дана праця належить мистецтвознавцю Шміту Федору Івановичу. Він не тільки загалом розглядає питання необхідності вивчення мистецтва, не тільки описує загальний стан його дослідження, але й більш детально зупиняється на окремих його видах, як наприклад на архітектурі (зокрема храмовій). Окремі розділи відводяться таким елементам архітектури, як розпис, різьблення, інші способи внутрішнього оздоблення храмів.

  Текст у форматі PDF 4.43 Мб

В книге представлены основные течения и направления идейной борьбы ранней эпохи российского Просвещения. Большое место уделяется взглядам Ф. Проко- повича, С. Яворского, М. Ломоносова, Г. Сковороды, А. Радищева; дается представление о сектантской, анонимной и переводной литературе, а также о воззрениях масонов, спиритуалистов и мистиков XVIH в.

У новому романі «Залишенець», над яким автор працював майже 13 років, висвітлено одну з найдраматичніших сторінок нашої історії — повстанську боротьбу українців проти окупаційної влади у 1920-х роках. Написана на документальній основі книга про лицарів лісу, гайдамаків Холодного Яру вражає художнім проникненням у переплетіння любові й ненависті, вірності та зради. Із глибин забуття виринає містична постать отамана Чорного Ворона, що переміг смерть...

У пропонованій книзі автор розповідає про звичаї й традиції єврейства від давнини до сучасності; на широкому фактичному матеріалі розглядає зокрема історичні пласти співжиття євреїв та українців, розмірковує над першопричинами так званого антисемітизму, подає свій погляд на сіонізм як різновид расизму, спростовує міф про буцімто зоологічну ненависть до євреїв, якої в українського народу не було й немає сьогодні.

Юрій Шерех (Шевельов), професор Колумбійського університету (США), - видатна постать у світовому мовознавстві та літературній критиці. Проте його блискучі есе та фундаментальні дослідження до останнього часу з відомих причин були недоступні читачам України. Ця книга розкриває перед нами глибокий і оригінальний світ Юрія Шереха-літературознавця, перу якого належать надзвичайно цікаві портрети класиків української літератури та сучасних письменників, роздуми про театр, архітектуру, інші мистецькі проблеми, а також спогади.

Историческая хроника Уильяма Шекспира, изображающая поход короля Генриха V во Францию в ходе Столетней войны и победу над французами в Битве при Азенкуре; в конце пьесы Генрих обручается с дочерью Карла VI Екатериной.

Робота присвячена глитанням конституційної йриспруденції, тобто філософським та правовим основам діяльності судових органів конституційної юрисдикції з питань застосування конституції у контексті, чинної Конституції України 1996 року та відповідного міжнародного та іноземного досвіду. Розглядаються питання співвідношення позитивного з природним правом, аналізуються природно-правові основи конституційного права, межі припустимості застосування природного права при здійсненні конституційного судочинства, аналізується концепція «належної правової процедури» верховенства права, правової держави, конституціоналізму. Крім того, аналізуються причини антиформалістської європейської революції у праві та її вплив на конституційне судочинство, а також звертається увага на визначення та основні проблеми застосування прецедентного права при здійсненні конституційного судочинства, основні відмінності конституційної демократії від парламентської, аспекти л ептимності конституційного судді. Окремо аналізуються способи тлумачення Конституції, основні відмінності її тлумачення від тлумачення інших нормативно-правових актів при здійсненні конституційного судочинства. Досліджується ідея та історична перспектива судового конституцій ного контролю, доктрина суддівського зовнішнього та внутрішнього об меження, політичного питання, причини політизації процесу конститу ційного судочинства, основні моделі та характерні риси моделей судового конституційного контролю, надається їх детальне розкриття на прикладі діяльності органів конституційної юрисдикції у США, ФРН та Франції. Для науковців, юристів-практиків, викладачів, студентів та аспірантів вищих юридичних навчальних закладів.

Історична наука покликана не тільки розповідати про минулі часи, не тільки реєструвати факти, а й узагальнювати історичний досвід і дим самим вносити свій вклад у розуміння подій, показувати як сучасне виростало з минулого. На основі марксистсько-ленінського вчення історична наука розкриває об'єктивні закономірності розвитку людського суспільства, допомагає вірно зрозуміти життя наїроду, класів, роль партій.

Відома праця з українського мовознавства. У книзі розглядається фонологічний розвиток української мови як послідовність звукозмін від самих її початків як діалектної групи у складі праслов'янської мови і аж до нашого часу. Книга вперше побачила світ у 1979 англійською мовою і є продовженням «Передісторії праслов'янської мови» (1964) того ж автора.

Поява «Історичної фонології української мови» Юрія Шевельова в українському перекладі --- то велике свято мовознавства на Україні. Англійською мовою ця праця вийшла друком ще 1979 р.; і хоча адресатом її були всі славісти, та зі зрозумілих причин вона призначалася насамперед читачеві українському --- а той упродовж багатьох років не мав до неї доступу. Слід підкреслити, що «Історична фонологія української мови» Ю. Шевельова вирізняється з поміж аналогічних досліджень розмаїтістю розглянутої в ній тематики, широтою погляду на пояснювані мовні явища, багатством використаного історичного та діалектного матеріалу, деталізованим викладом фактів. Усе це доповнюється оглядом попередніх інтерпретацій, завдяки чому для багатьох явищ витворюються своєрідні міні монографії. Утім, «Історична фонологія української мови» не є сукупністю монографій; або, беручи точніше, вона є чимось більшим, ніж просто сукупність монографій. У книзі застосовано монографічний, синтетичний спосіб потрактування досліджуваної проблеми в усій її цілості. Автор послідовно описує доісторичний розвиток української фонологічної системи, її еволюцію від "протоукраїнського" до "давньоукраїнського" періоду, відтак --- системні зміни, що зумовили перехід до наступних етапів: "ранньосередньоукраїнського", "середньоукраїнського", "пізньосередньоукраїнського" та "новітнього". З тонким розумінням подано культурно історичне тло мовних процесів, для кожної виокремленої епохи докладно описано джерельну базу. Дуже корисною є наведена бібліографія найважливіших праць до кожного розділу. У книзі показано розвиток звукових явищ в окремих діалектах і розвиток діалектної фонологічної системи з ареального погляду. Отже, вона також містить у собі --- в повному сенсі слова --- історичну діалектологію української мови в ділянці фонології: це стосується як розгляду окремих явищ, так і підсумкової синтези, запропонованої в прикінцевому розділі.

Історична пам’ять – умовний і крихкий конструкт, який вибудовується у зіткненні політичних і корпоративних інтересів, ідеологічних настанов. Проблема відсутності в Україні єдиного ціннісного, понятійного, символічного простору нині є однією з найгостріших з-поміж тих, які підтримують стан постійної ідентифікаційної кризи. Автори вбачали завдання у дослідженні вузлових питань, як практичного, так і теоретичного характеру, що їх ігнорування може привести до ескалації пам’яттєвих війн та поглиблення розколотості символічного простору. Як запобігти цьому? На це запитання прагнуть віднайти відповідь автори книги.