Висвітлено актуальні проблеми інформаційної природи інтелекту, його структуру та механізм використання. Розглянуто інтелектуальний капітал як головну продуктивну силу, суть менталітету й етногенетики, генезу та динаміку національної ідеї у контексті формування сукупного інтелекту, сучасну парадигму прогресу України. Проаналізовано проблеми наукового забезпечення інтелектуалізації та інформатизації, моделювання національного менталітету.

Визначено деякі спільні риси та основні розбіжності у системі уявлень про права людини у представників західного та східного регіонів України.

Досліджено історичний процес розвитку української етнопсихології у західній діаспорі. Розкрито передумови, сутність, рушійні сили та напрями даного розвитку. Досліджено закономірності розвитку, специфіку та місце української етнопсихології західної діаспори у структурі основних течій світової психологічної науки ХХ ст. Розроблено й обгрунтовано періодизацію історичного процесу розвитку української етнопсихології західної діаспори. Виділено та проаналізовано три основні напрями досліджень.

Рассмотрены особенности поведения, эмоциональных реакций, психики, характера этнических общностей. Раскрыт понятийный аппарат этнической психологии, охватывающий такие понятия, как национальный характер, этнос, этническое и национальное самосознание, этнические конфликты, национальный характер и т.д. Особое внимание уделено исследованию феномена национализма, а также проблем формирования этнических стереотипов и установок, определяющих межличностные отношения внутри этноса. Дана развернутая психоаналитическая характеристика основных наций мира, основанная на новейшей психологической типологии этнических общностей, аналогов которой нет в Украине и за рубежом.

Розглянуто поняття "ментальність", яке потребує вирішення ряду важливих методологічних проблем, головними з яких є забезпечення послідовності та збереження традицій.

Рассмотрена проблема национальной психологии, в частности, таких ее структурных элементов, как национальный характер, национальное самосознание и чувство. Исследован механизм формирования национального характера, роль в этом процессе этнических установок и стереотипов. Значительное внимание уделено историко-философскому анализу проблемы.

Наведено результати емпіричного дослідження етнічної правосвідомості. За допомогою кількісних та якісних методів проаналізовано особливості уявлень про права корінної нації та етнічних меншин у школярів різних вікових груп і студентів України.

Розглянуто різноманітні процеси геополітичного, духовного, медично-біологічного та психолого-філософського характеру в процесі державного будівництва в Україні.

Розглянуто проблеми місця і ролі етнопсихології в системі національного виховання. Наведено рекомендації з проблем урахування етнопсихологічних феноменів у навчально-виховному процесі. Висвітлено актуальність використання етнопсихологічних особливостей спілкування у педагогічній діяльності вчителів. Особливу увагу приділено формуванню культури спілкування у загальноосвітній школі, національним стилям ділового спілкування.

Рассмотрены проблемы места и роли этнопсихологии в системе национального воспитания. Приведены рекомендации по проблемам учета этнопсихологических феноменов в учебно-воспитательном процессе. Освещена актуальность использования этнопсихологических особенностей общения в педагогической деятельности учителей. Особое внимание уделено формированию культуры общения в общеобразовательной школе, национальным стилям делового общения.

Індекс рубрикатора НБУВ: Т597.5(23=Укр) + Ю958

Рубрики:

Етнографія - Етнічна психологія. Менталітет

Психологія націй (етнічна психологія)

Шифр НБУВ: Ж27482 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено процес сприйняття експресивних виразів обличчя арабськими та слов'янськими студентами, зокрема, співвідношення кроскультурних відмінностей сприйняття експресивних виразів обличчя з етнічними, особистісними та гендерними відмінностями досліджуваних. Мета дослідження - одержання достовірних знань, що визначають узагальнену орієнтовану основу специфіки кроскультурного сприйняття експресивних виразів обличчя в арабській та східнослов'янській виборках. Встановлено інтерпретаційні стереотипи, що відображають соціокультурні норми у трактуванні та інтерпретації експресивного змісту основних емоцій. З'ясовано, що справжнім змістом ментальних стереотипів сприйняття є соціокультурні еталони. У арабів визначено тенденцію виділяти у мімічній експресії дві стійкі емоції - щастя та симпатію, у той час, як у слов'ян серед позитивних емоцій переважає тріада: щастя, симпатія та захоплення. Поряд з цим слов'яни серед негативних емоцій регулярно виділяють відразу та заздрість, у той час як в арабів негативні емоції представлені в основному страхом. Семіотично найбільш навантаженими виявилися: в арабів - очі, у слов'ян - губи. Наведено орієнтовану програму тренінгу кроскультурної перцепції.

Розглянуто історію формування українського етносу, нації та держави. Висвітлено взаємозв'язок природи та суспільства, з'ясовано роль мови та культури. Визначено соціоприродні психоетичні та нейродинамічні особливості становлення людини. Акцентовано увагу на розвитку національної природної свідомості українців, розглянуто мову як засіб впливу на поведінку людини.

Досліджено психологічні проблеми організаторської діяльності керівника школи з поліетнічним педагогічним колективом. Особливу увагу приділено визначенню резервів гармонізації особистісного сприймання вчителями цільових орієнтувань роботи школи, а також оптимізації управлінського спілкування та психологічного клімату. Виділено компоненти управлінської діяльності менеджера освіти, пов'язані з етнопсихологічними особливостями об'єктів управління. Проаналізовано роль цілепокладання й управлінського спілкування як ключових компонентів організаторської діяльності директора школи. Обгрунтовано відповідні теоретико-методичні засади дослідження. Сформульовано правило "однорідного стилю в управлінні". Відзначено, що його порушення в роботі поліетнічного колективу призводить до значних негативних наслідків. На основі соціометричного аналізу структури професійних груп вчителів виявлено стійку тенденцію переважання вибору за ознакою незалежності суб'єкта та об'єкта до спільної етнічної групи. Встановлено, що роль негативних емоційних станів етнічного походження суттєво знижується за рахунок раціоналізації стосунків у процесах спільної діяльності членів педагогічного колективу. Доведено, що головними резервами удосконалення організаторської діяльності директора школи у Карачаєво-Черкеській республіці є підвищення психологічної культури та етнопсихологічної компетентності, використання морально цінних традицій і звичаїв горців у діяльності усіх суб'єктів педагогічного процесу. Розроблено й апробовано програми та методичні рекомендації для різних рівнів системи підвищення кваліфікації вчителів і керівників шкіл.

Висвітлено проблеми позаіндивідуального, надособистісного буття людських спільнот, архетипової детермінації української та російської психокультур. Запропоновано оригінальну авторську концепцію щодо поширення нині в Україні та Росії різноманітних масових форм психопатологічної поведінки, пов'язаної з двома головними чинниками: політичним насильством (невідповідністю визначеного шляху глибинній природі соціуму) та негативним впливом візантинізму на психосоціальні конструкти.

Висвітлено проблеми дослідження ментальності, викладено соціопсихологічні аспекти мовної діяльності "російськомовних українців". Описано феномен комунікативної емпатії. Розглянуто концептуалізацію мовно-образного простору української ментальності, питання про біблійно-іудейський аспект українського світосприйняття, ментальні концепти давньоруського середньовіччя. Проаналізовано регіональну мовну політику. Розкрито психолінгвістичний аспект лексико-синтаксичної інтерференції в українському діловому мовленні.

Освещены проблемы исследования ментальности, изложены социопсихологические аспекты речевой деятельности "русскоязычных украинцев". Описан феномен коммуникативной эмпатии. Рассмотрены концептуализация речевого образного пространства украинской ментальности, вопросы о библейно-иудейском аспекте украинского мировосприятия, ментальные концепты давнерусского средневековья. Проанализирована региональная речевая политика. Раскрыт психолингвистический аспект лексико-синтаксической интерференции в украинской деловой речи.

Представлены результаты исследований особенностей межэтнического восприятия и групповой самооценки, межэтнической адаптации в Крыму и культурных связей этнических групп, а также становления и функционирования системы социальных идентичностей и исследования культурной детерминации соотношения личностной и социальной идентичности, в которых приняли участие более 2000 представителей крымскотатарской и русской этнических групп в Крыму. Освещены методологические и теоретические проблемы формирования культуры мира. Проанализирована динамика идентичности в ходе культурной адаптации и культурных изменений.

Проаналізовано проблему українського індивідуалізму і його вплив на процеси державотворення. Аналіз державотворчих проблем українського індивідуалізму свідчить, що вони полягають у свідомому чи несвідомому сплутуванні і навіть заміщенні самостійної сутності на самопротиставлення.

Рассмотрена проблема влияния национальной психологии на социально-экономическую жизнь общества. Показано, как черты национальной психологии могут ускорять или тормозить развитие страны на примере социально-экономического развития России и Украины и особенностей национальной психологии русского и украинского народов.

Розглянуто етнопсихологію як галузь психологічної науки, задачі, функції та методи дослідження етнопсихології. Розкрито її зв'язок з іншими науками. Запропоновано огляд історичного розвитку етнопсихології. Викладено психологічні засади етнічної спільності. Описано соціально-психологічні особливості та соціально-психологічні властивості етнічної спільності. Висвітлено основні погляди на причини національних особливостей психіки. Проаналізовано національно-культурну специфіку мовленнєвого спілкування. Наведено класифікацію національно-культурних факторів спілкування.

Досліджено психологічну суть, структуру, джерела та чинники формування національної самосвідомості. Розкрито її взаємозв'язок зі змістом ціннісних орієнтацій, етнокультурних потреб у контексті життєвих ідеалів, способу буття людини. Визначено історико-психологічні детермінанти, соціально-психологічні фактори національного самоусвідомлення. Розглянуто психомоделювальний вплив національної самосвідомості на соціальні процеси в Україні.