Категорически отрицается известное мнение о том, что Н.В.Гоголь страдал шизофренией или другой формой психоза, приведено обоснование данной авторской точки зрения.

Уперше розглянуто модернізм як цілісність (епоху) в історії європейської культури, а типологію модернізму як художній метод. Визначено концепцію особистості. Висвітлено психіку людини як основу для структуризації епохи, описано психологічний тип символіста, експресіоніста, футуриста, сюрреаліста. Акцентовано увагу на проблемі літературознавчого психоаналізу.

Впервые рассмотрен модернизм как целостность (эпоха) в истории европейской культуры, представлена типология модернизма как художественный метод. Изложена концепция личности. Освещена психика человека как основа для структуризации эпохи, описан психологический тип Символиста, Экспрессиониста, Футуриста, Сюрреалиста. Акцентировано внимание на проблеме литературоведческого психоанализа.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю3(0)414-333 + Ю937-711 + Э371-4

Рубрики:

Історія філософії

Психологія особи

Раннє християнство ( I-V ст.)

Шифр НБУВ: Ж61798 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Висвітлено історію розвитку психології особистості, розкрито значення найбільш важливих для сучасності персонологічних відкриттів. Наведено інформацію про життя, особливості стилю мислення та формування поглядів на природу особистості таких видатних вчених-персонологів, як В.Джеймс, Е.Кречмер, В.Шелдон, З.Фройд, А.Адлер, К.Юнг, К.Горні, У.Фромм, Е.Еріксон, Г.Мюррей, Г.Оллпорт, Д.Келлі, Г.Айзенк, Р.Кеттел, А.Маслоу, К.Роджерс.

Освещена история развития психологии личности, раскрыто значение наиболее важных для современности персонологических открытий. Приведена информация о жизни, особенностях стиля мышления и формирования взглядов на природу личности таких выдающихся ученых-персонологов, Как В.Джеймс, Э.Кречмер, В.Шелдон, З.Фройд, А.Адлер, К.Юнг, К.Горни, У.Фромм, Э.Эриксон, Г.Мюррей, Г.Оллпорт, Д.Келли, Г.Айзенк, Р.Кеттел, А.Маслоу, К.Роджерс.

Проаналізовано й оцінено евристичні потенціали поняття "творчої хвороби", що введено та використано відомим швейцарсько-канадським істориком науки Анрі Ф. Еленбергером задля реконструкції вирішальних моментів в інтелектуальних біографіях низки впливових мислителів, зокрема - Ф. Ніцше, З. Фрейда, К.-Г. Юнга.

Досліджено своєрідну дискретно-вузлову структуру та метрику довготривалості життєвого шляху творчої особистості. У хронологічній довготривалості життєвого шляху даної особистості виявлено низку вікових точок, які виконують роль подвійних вузлів, у яких мають місце найбільш яскраві прояви самовизначення, самоздійснення та самореалізації творчої особистості, особистісні злами, кризи та творчі старти. Установлено чітку дискретну метрику довготривалості часу її життя, яка визначається законом відліку часу власним годинником індивіда. Показано чітку узгодженість подвійних вузлів з точками фазових сингулярностей, зумовлених дискретною метрикою довготривалості часу життя творчої особистості. Вікові точки ранніх і пізніх стартів у її життєвому шляху визначаються відповідними точками фазових сингулярностей у довготривалості життя. За законом відліку часу життя індивідуальний життєвий шлях окремо взятої творчої особистості має власну дискретно-вузлову структуру з індивідуальною метрикою. За різної довготривалості метрики життя дискретно-вузлова структура виявилася повністю ідентичною за зазначеним законом.

На основі використання історичної психології як загальнопсихологогічного методу реконструкції соціальності розглянуто проблеми культурно-історичної детермінації психічної діяльності. Особистість досліджено у власне людському, культурно-історичному просторі та розглянуто як історичне за своєю сутністю, соціально-зумовлене породження ментальних структур, як продукт і конденсат культури. Запропоновано варіант двобічного осмислення особистості: шляхом зіставлення її з іншими членами соціуму, що створюють спеціальні культурні умови, необхідні для розвитку індивідуальної свідомості та методом розкриття її власного унікального засобу соціалізації. Як матеріал для історико-психологічної реконструкції використано об'єктивовані в культурному просторі результати творчої діяльності суб'єктів, зокрема, Гете, насичені афективним і когнітивним змістом. Досліджено взаємозв'язок і взаємозалежність між психотипом та історичним процесом. Відтворено історію особистості Гете на підставі результатів його психокультурної діяльності. Обгрунтовано тезу про те, що художні об'єктивації, які є проекцією людської психіки, завжди створені з елементів дійсності, тому вони не можуть не бути відбиттям цієї дійсності в її психологічних аспектах: пануючих умонастроях, засобах мислення, особливостях переживань, тобто відображенням на рівні аксіології загальних закономірностей психічної діяльності, властивих усім представникам конкретної історичної епохи. На цій підставі запропоновано вважати їх історико-психологічним свідченням часу.

Надано аналіз певного матеріалу в ретроспекції з позицій психології подієвості у вітчизняній культурі та її інтеграції з предметом "Художня культура", що поза сторінками підручника на продуктах часу "дітей Срібної доби".

Розглянуто вплив парадоксальних особливостей витоків психоаналітичних досліджень С. Балея на їх зміст. Зроблено методологічний аналіз глибинно-психологічних творів С. Балея - засновника українського психоаналізу - у контексті Львівсько-Варшавської психологічної школи з її суворими раціоналістичними умовами. З'ясовано, що на підставі вивчення глибинних особистісних джерел творчості Т. Шевченка та Ю. Словацького С. Балей охарактеризував притаманні їм комплекси, що підсвідомо впливали на створення образів у творах письменників, і ввів до наукового обігу поняття "ендіміонський комплекс".

Рассмотрено влияние парадоксальных особенностей истоков психоаналитических исследований С. Балея на их содержание. Осуществлен методологический анализ глубинно-психологических трудов С. Балея - основоположника украинского психоанализа - в контексте Львовско-Варшавской психологической школы с ее строгими рационалистическими условиями. Установлено, что на основании изучения глубинных личностных источников творчества Т. Шевченко и Ю. Словацкого С. Балей охарактеризовал присущие им комплексы, которые подсознательно влияли на создание образов в произведениях художников, и ввел в научный оборот понятие эндимионского комплекса.

The methodological analysis of Baley's deeply psychological works in the context of the Lviv-Warsaw psychological school is made.

Досліджено процес формування і розвитку особи П. Куліша як педагога та громадського діяча в контексті соціокультурного розвитку другої половини ХІХ ст.

Исследован процесс формирования и развития личности П. Кулиша как педагога и общественного деятеля в контексте социокультурного развития второй половины ХІХ ст.

It is described the process of formation and development of P. KulishТs as a teacher and public man in the context of social and cultural progress in the second half of the XIX century

Розглянуто історико-психологічну гіпотезу Вельтмана - Чепи про тотожність особи Бояна й літописного Яня. Показано на матеріалах історичних, літературних, етнопсихологічних артефактів, багатогранність особистості Бояна - поета, митця, мислителя, воїна громадянина Руси-України. Засобами історико-психологічної реконструкції, контент-аналізу, герменевтики обгрунтовується необхідність відзначення на державному та міжнародному рівні 1000-го ювілею Бояна - Яня у 2016 р.

Проаналізовано вплив фактору особистості на зовнішню політику держави, а саме Президентів України новітньої доби. Як позитивні та негативні риси їх характеру впливали на прийняття зовнішньополітичних рішень. Особливу увагу приділено візуальній психодіагностиці як діагностичному методові дослідження й аналізу особистих рис керманичів Української держави, їх психологічних станів, властивостей, який базується на спостереженнях за їх зовнішнім виглядом і діяльністю.