Індекс рубрикатора НБУВ: Ю210.6 + Ю3,0

Рубрики:

Плюралізм

Історія філософії

Шифр НБУВ: Ж61798 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Рассмотрены основные течения ХІХ, ХХ и ХХІ вв., приведен их сравнительный анализ, а также способы и приемы философского познания человека, общества, природы, цивилизации. Проанализированы идеи и воззрения Ф.Ницше, А.Камю, Ж.-П.Сартра, М.Хайдеггера, М.Шелера, Э.Фромма, Т.Адорно, Г.Маркузе и многих других видных представителей философской мысли. Освещены теории предвидения и прогнозирования.

В історико-філософському контексті проаналізовано концепцію природного права та особливості її тлумачення на різних етапах розвитку філософії, починаючи з античності. З'ясовано ступінь реалізації основних принципів історико-філософської концепції природного права - свободи, правової рівності та справедливості у суспільствах різного типу: ліберальному, технократичному, солідаристському, в соціальній державі. Досліджено місце і роль невід'ємних природних прав людини у процесі творення незалежності української держави, громадянського суспільства, у відновленні національної духовності, культури, традицій та норм моралі. Обгрунтовано вирішальний вплив принципів історико-філософської концепції природного права на процеси індивідуалізації та персоніфікації життя людей, що сприяє встановленню усталених норм закононності, моралі, справледливості та їх дійсному функціонуванню як засобів стабілізації за умов перехідного суспільства.

Проанализированы особенности становления и развития русской философии, истоки её зарождения в культуре Киевской Руси. Внимание уделено христианству и приобщению к античной и европейской духовной культуре. Раскрыты сущность учений разных философов и значимых философско-религиозных направлений, а также историко-политические и духовно-нравственные особенности для развития русской философии. Освещены философско-психологические идеи З. Фрейда в контексте эволюции его мировоззрения, особенности иррационализма и экзистенциализма в западноевропейской философии ХІХ - ХХ ст.

Розглянуто процес формування філософсько-правових концепцій виникнення та розвитку правової держави в історії філософської думки. Розкрито гуманістичні погляди та ідеї філософів античності, мислителів епохи Середньовіччя, Відродження, Нового часу. Проаналізовано передумови розвитку правової держави в сучасній Україні.

Розкрито особливості формування та розвитку поведінки людини у філософії права від Стародавнього світу до сучасності. Розглянуто поведінку людини у суспільстві як складне антропо-соціальне явище, яке детерміноване низкою внутрішніх і зовнішніх факторів. Найважливішим засобом соціального регулювання поведінки людини визнано соціальні норми, за допомогою яких суспільство ставить перед людиною вимоги, якими вона повинна керуватись у своїй поведінці. Висвітлено питання свободи та права людини як підгрунтя поведінки людини у філософії права епохи Нового часу. Проаналізовано поведінку людини як предмет дослідження у сучасній філософії права.

Представлена идея границы как философский концепт, имеющий длительную историю осмысления в европейской мысли и получающий новые возможности развития в современности. На примере концепций техно-виртуальности предложено понимание встречи анонимности и авторства за пределами философии субъекта. Рассмотрена модификация онтологических и культурных смыслов границы как машины, собранной по аналогии с техническим устройством. Изложены результаты поиска обоснования причин постепенной имманентизации идеи границы и закономерности трансцендентного разворота к ее толкованию в современной философии. Исследование вопроса о границе подходит к задаче понимания конфигурации трансцендентной и имманентной философских парадигм посредством обоснования границы как концепта превышающего возможности "жизненного мира". Идея границы рассматривается в перспективе открытыя децентрированному современностью и бытийно необезпеченному субъекту одновременности опыта границы таким образом, чтобы он выступил предельным опытом миропорядка и человека.

Досліджено специфіку концептуалізації містичного досвіду в якості універсальної константи світогляду, виявленої в історико-філософському горизонті становлення різних культурних парадигм: християнства, буддизму, ісламу. Здійснення структурного та семантичного аналізу містичного світовідчуття дозволяє встановити інтегральний характер феномену містики в системі світогляду. Визначено історико-філософський ландшафт антропомістичної традиції вітчизняної філософії. Висвітлено містичну традицію в українській філософській думці.

Висвітлено результати проведеного наукового дослідження антропомістичних ідей як автономної парадигми, виявленої в контекстах еволюції різних світоглядних систем: буддизму, даосизму, суфізму, західноєвропейської філософії, вітчизняної культури. Проаналізовано основні стратегії дослідження антропомістичного вчення буддизму. Визначено структурно-семантичну специфіку буддистської антропологічної моделі суб'єкта духовного становлення. Здійснено аналіз місця та ролі філософії даосизму в контексті загальної антропомістичної традиції, розглянуто передумови її виникнення, етапи становлення, трансформації у сучасному світі. Розглянуто проблеми історико-філософського дослідження витоків і становлення концептуальних елементів антропомістичної парадигми суфізму, виокремлено характер ісламських і неісламських джерел формування суфійського містицизму, виявлено спектр ангропофілософських аспектів дослідження специфіки культурної традиції суфізму. Досліджено процес становлення антропомістичних вчень давньоєгипетського й елліністичного періодів, а саме герметизму, розкрито специфіку герметичної філософії, показано її тісний зв'язок з гностицизмом та іншими містичними вченнями, розглянуто унікальну систему герметичної філософії.

Описано з онто-гносеологічних позицій такі типи антропомістичних ідей: інтелектуально-споглядальні, герменевтичні, психотехничні, емоційно-чуттєві та ін. Розкрито зв'язок різних форм антропомістичних ідей із соціокультурним буттям. У цілому показано, що в антропомістичних ідеях криються основи знань про регуляцію духовно-тілесної життєдіяльності людини, наявний широкий емпіричний матеріал, який у відповідній філософській інтерпретації може скласти важливу фактологічну основу для визначення настанов і способів самовдосконалення людини. Актуалізація онтологічної семантики антропомістичних ідей пов'язана з дезінтеграцією певного історичного горизонту значення. Виявлення експлікацій містицизму в різних культурних парадигмах (даосизм, буддизм, християнство, іслам) грунтується на концептуалізації містичного синтезу як іманентної форми самосвідомості. Засвідчення іманентної природи містицизму дозволило визначити антропомістику в якості комплементарної модальності самопізнання, окремого виміру суб'єктивності. Проаналізовано зв'язок антропомістичних концепцій української філософської думки зі східною та західною лініями філософування.