Індекс рубрикатора НБУВ: Э210.33

Рубрики:

Релігія та філософія

Шифр НБУВ: Ж69265 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проведено дослідження особливостей функціонування мови у контексті філософської рефлексії. Обгрунтовано змістову єдність мови та мислення, визначено філологічну сутність монотеїстичних релігій (буддизму, ісламу та християнства). Проаналізовано релігійні тексти Старого та Нового Завітів, максими буддизму, Коран, основні теоретичні положення представників патристики, давньокитайської, античної, давньоіндійської, середньовічної, новочасної та класичної німецької філософії. Розглянуто питання відображення функціонального призначення мови в найвизначніших світових історико-філософських концепціях.

Проведено исследование особенностей функционирования языка в контексте философской рефлексии. Обосновано содержательное единство языка и мышления, определена филологическая сущность монотеистических религий (буддзима, ислама и християнства). Проанализированы религиозные тексты Старого и Нового Заветов, максимы буддизма, Коран, основные теоретические положения представителей патристики, давнекитайской, древнеиндийской, античной, средневековой, классической немецкой философии, а такоже основных философских учений Нового времени. Рассмотрены вопросы отображения функционального назначения языка в наиболее значительных мировых историко-философских концепциях.

Предложена новая парадигма философии человека - метаантропология - учение о человеческом бытие и обыденных, предельных и запредельных проявлениях мужского и женского. Определены содержания понятий личностного и персонализма, философского мировоззрения, искусства и системы, эссеистической философии, философского текста, идеализма, метаантропологии. Исследована специфика преемственности в теоретической философии, философской эссеистетике и искусстве. Рассморена философия как духовное разрешение основного противоречия своего времени и выход к трагическим противоречиям человеческого бытия. Приведен метод актуализирующего психоанализа - изучения и глубинной коррекции отношений мужчины и женщины, представлены концепции любви в западной философии, рассмотрено бессмертие человека как бессмертие личности. Отражена эволюция личности как разрешение противоречия сверх- и метачеловеческого.

Освещена проблема существования двух механик. Изложена Экхартовская концепция взаимоотношений человека и бога в контексте русской религиозной философии начала ХХ в. Рассмотрена категория драмы в классической европейской философии - от Аристотеля к Гегелю. Проведен сравнительный анализ стереотипов этнического поведения. Изложены некоторые аспекты эволюции ведущих мировоззренческих категорий в раннем зороастризме.

Зроблено першу спробу компаративного дослідження української філософії серця та американського трансценденталізму, зокрема, в царинах буття, антропології, естетики, гносеології.

Сделана первая попытка компаративного исследования украинской философии сердца и американского трансцендентализма, в частности, в области бытия, антропологии, эстетики, гносеологии.

Висвітлено проблеми української філософії, релігієзнавства, етичні та естетичні питання. Описано складові когнітивного процесу, інформаційний феномен концептуалізації світу. Розглянуто проблему пізнання у філософії мистецтва Ф.Ніцше. Розкрито сутність, структуру та рівні релігійних цінностей. Проаналізовано вплив світоглядних та філософських концепцій на сприйняття та застосування фактур, характерні особливості української барокової філософії, творчість діячів національного відродження в контексті українського релігієзнавства. Викладено онтологічний та аксіологічний аспекти фундаментальних модусів буття в українській духовності.

Освещены проблемы украинской философии, религиоведения, этические и эстетические вопросы. Описаны составляющие когнитивного процесса, информационный феномен концептуализации мира. Рассмотрена проблема познания в философии искусства Ф.Ницше. Раскрыты сущность, структура и уровни религиозных ценностей. Проанализированы влияние мировоззренческих и философских концепций на восприятие и применение фактур, характерные особенности украинской барокковой философии, творчество деятелей национального возрождения в контексте украинского религиоведения. Изложены онтологический и аксиологический аспекты фундаментальных модусов бытия в украинской духовности.

Розглянуто особливості розвитку ідеї надприродного. На підставі аналізу взаємодії релігійних і філософських традицій показано механізм формування даної ідеї від первісних уявлень до ідеї монотеїстичного Бога авраамістичної традиції. Визначено передумови й особливості сучасних варіантів ідеї надприродного на прикладах новітніх релігійних рухів. Значну увагу приділено проблемним питанням у визначенні надприродного з позицій сучасного наукового підходу.

Рассмотрены особенности развития идеи сверхестественного. На основе анализа взаимодействия религиозных и философских традиций показан механизм формирования данной идеи от первобытных представлений до идеи монотеистического Бога авраамистической традиции. Определены предпосылки и особенности современных вариантов идеи сверхестественного на примерах новейших религиозных движений. Значительное внимание уделено проблемным вопросам в определении сверхестественного с позиций научного подхода.

Зазначено, що поняття "духовна драма" та "драма історії" наявні та збігаються лише у релігійній свідомості, в якій вони народжуються. Духовну драму розглянуто як світоглядну модель, що в культурно-історичному просторі притаманна різним жанрам і формам мистецтва. Драма історії - це константа самого буття.

Отмечено, что понятия "духовная драма" и "драма истории" присутствуют и совпадают лишь в религиозном сознании, в котором они рождаются. Духовная драма рассмотрена как мировоззренческая модель, которая в культурно-историческом пространстве свойственна разным жанрам и формам искусства. Драма истории - это константа самого бытия.

Розглянуто питання секулярності уявних антиномій освіти. Визначено ірраціональність як складову освітнього процесу в Україні в історичному аспекті, гуманізм та духовність людини, гуманістичні інтенції християнства та буддизму, фанатизм як основу утопічної віри, екзистенційний вимір філософської категорії "віра" в граничній ситуації буття. Розкрито духовно-естетичні аспекти взаємодії проповіді та сповіді. Проаналізовано проблему гідності людини у філософській концепції П.Юркевича, основні фактори впливу християнської релігії на процес формування національної економіки України, тенденції європейського розвитку науки і техніки у творчості українських філософів.

Рассмотрены вопросы секулярности воображаемых антиномий образования. Определены иррациональность как составная образовательного процесса в Украине в историческом аспекте, гуманизм и духовность человека, гуманистические интенции христианства и буддизма, фанатизм как основа утопической веры, экзистенционное измерение философской категории "вера" в граничной ситуации бытия. Раскрыты духовно-эстетические аспекты взаимодействия проповеди и исповеди. Проанализированы проблема достоинства человека в философской концепции П.Юркевича, основные факторы влияния христианской религии на процесс формирования национальной экономики Украины, тенденции европейского развития науки и техники в творчестве украинских философов.

Изложены вопросы адвентистской церкви в Украине. Освещена социокультурная особенность постановки гносеологических проблем в даосизме. Раскрыты коммуникативная природа человеческого бытия в контексте библейской картины мира, природа в мифопоэтическом сознании в мифо-ритуальном аспекте. Согласовано содержание понятий гедонизма и аскетизма и показано их место в религиозно-философских системах. Рассмотрены "контакты" с иными мирами как феномен современной парадоксографии, эниологическая парадигма современности как редукция концептуальной основы немецкой средневековой мистики. Обоснованы возможности взаимодействия науки и религии. Проанализирована идея Кенозиса в богословском дискурсе христианской культурной традиции.

Висвітлено етико-антропологічну проблематику у російській релігійній філософії наприкінці ХІХ - початку ХХ ст. Розкрито віросповідну сутність протестантизму, теоретичні передумови сучасної аксіології. Розглянуто питання віртуалізації соціального у постмодерному суспільстві від раціональної до постраціональної комунікації, легітимації права в контексті правового позитивізму. Проаналізовано особливості модернізації системи вищої освіти України та національні пріоритети ХХІ ст. Визначено екологізацію освіти як вектор культурної політики держави за умов глобалізації.

Освещена этико-антропологическая проблематика в русской религиозной философии конца ХІХ - начала ХХ ст. Раскрыты вероисповедывательная сущность протестантизма, теоретические предпосылки современной аксиологии. Рассмотрены вопросы виртуализации социального в постмодерном обществе от рациональной к пострациональной коммуникации, легитимации права в контексте правового позитивизма. Проанализированы особенности модернизации системы высшего образования Украины и национальные приоритеты ХХІ ст. Определена экологизация образования как вектор культурной политики государства в условиях глобализации.

Здійснено дослідження особливостей осмислення буття як категорії релігійної філософії пізнього західноєвропейського середньовіччя. З'ясовано принципову новизну розуміння буття мислителями пізньої середньовічної західноєвропейської філософії у порівнянні з філософами античності. Розкрито теїстичну суть релігійно-філософської онтології пізнього західноєвропейского середньовіччя, що полягає в основоположному статусі ідеї про зумовленість буття світу буттям Бога. Розглянуто основні форми її вияву (теоцентризм, визнання унікальності місця людини як Богодухновенної істоти та храму у структурі буття) та найважливіші характеристики (передусім - телеологічність). Проаналізовано найважливіші опозиції томістської й авероїстської концепцій буття як основоположних для середньовічно західноєвропейської релігійної філософії. Показано онтологічне значення відмінностей у доказах буття Божого різними середньовічними мислителями.

Концептуалізовано релігійну комунікацію у просторі європейської культури, в якому релігія (християнство), як і наука, ініціювала формотвірні комунікативні моделі. Висвітлено та проаналізовано основні підходи комунікативної філософії XX ст. Показано контемпоральність ідей комунікативної філософії з основними ідеями релігійної комунікації у змістовому, етичному та нормативному аспектах, на підставі цього розглянуто християнську релігію як джерело артикуляції базових цінностей. Доведено, що релігія є комунікативно-парадигмальною моделлю культури, а наука - парадигмально-комунікативною. Здійснено спробу специфікувати релігійну комунікацію шляхом виділення трьох гетеротромних вимірів: тринітарного, вертикального та горизонтального. Установлено, що в екуменічному русі мають місце дві магістральні комунікативні стратегії - модерністська - подібності та постмодерністська - розрізнення.

Проведено феноменологічний аналіз універсальних структур релігійної свідомості, зокрема основоположного символу "начала". Досліджено взаємодію об'єкта та суб'єкта релігійної свідомості. Обгрунтовано, що розуміння "начала" як Бога не є універсальним для різних релігійних культур. Встановлено, що універсальним для релігійної свідомості є досвід безумовного, притаманного кожній людині. Виявлено, що абсолют як "начало" проявляється через символіку безумовного. Вперше здійснено інтегральний аналіз таких символів, як "втрачений рай" і "падіння", а також есхатологічних символів у контексті символу "начала", який розглянуто на рівні безпосереднього переживання, спекулятивної розробки, міфу й тісно пов'язаного з ним ритуалу. Досліджено основні символи релігійної свідомості як тематизації нетематичного досвіду безумовного. Обгрунтовано висновок, що саме у протиставленні безумовного зумовленому й полягає сенс більшості релігійних символів і ритуалів.

Досліджено роль пам'яті й забуття в архаїчних ритуалах, міфопоетичній картині світу, античних філософських школах та різних релігійних доктринах: египетській, зороастрійській, брахмано-буддійській, даоській, іудаїстській, християнській, ісламській. На підставі міждисплінарного компаративного аналізу створено теоретичну модель порога пам'яті й концепцію мнемонічного кола, виявлено мнемонічний парадокс (збіг протилежностей пам'яті й забуття) у свідомості людини й історичному бутті культур. Розроблено нову систему понять, що розкривають діалектику ідей пам'яті та забуття ("мнезис", "мнемон", "мнема"). Уведено до наукового обігу концепт "мнема культури". Запропоновано мнемонічну типологію культур. Обгрунтовано необхідність формування нової сфери перспективних філософсько-культурологічних досліджень - мнемонічної герменевтики культури.

Виконано філософський аналіз сутності поняття свідомості в науковому та релігійному аспектах, наведено огляд існуючих в історії релігійної та наукової думки основних підходів до вивчення взаємозалежності процесу пізнання, синкретичного та секулярного типів світогляду з урахуванням постнекласичної парадигми. Висвітлено особливості методологічних засобів постмодерного дискурсу, визначено домінанти та характерні риси інтерпретації феномену свідомості, розкрито дихотомічну природу людини з урахуванням релігійного та наукового типів знання.

Здійснено історико-філософський екскурс понятійного співвідношення розуму та віри на підставі аналізу поглядів найбільш значущих та відомих в історії філософії особистостей, творчість яких досліджував П.І.Ліницький, котрий вибудував власну філософську систему шляхом розв'язання проблеми антиномічності віри та розуму. Показано, що творчому доробку П.І.Ліницького притаманна традиційна для західноєвропейської філософії гносеологізація та раціоналізація філософської свідомості, але у творчому спадку київського філософа думки представників німецької філософської культури трансформовані через призму української філософської традиції, набули самобутності завдяки своєрідному синтезу з теїзмом, ідеї співвідношення розуму та віри як одного з вирішальних принципів у побудові власної філософської системи. Доведено, що гносеологічна позиція П.І.Ліницького з усіма її особливостями та відмінностями, що свідчать про оригінальність мислителя, формувалась у протистоянні вульгарному матеріалізму та позитивізму, є помірковано-раціоналістичною, схильною до апріоризму. Шляхом детального аналізу соціальних, моральних та естетичних засад поняття віри, на яких базувався П.І.Ліницький, вирішуючи питання про співвідношення понять розуму та віри, доведено, що в його особі українська філософська думка другої половини XIX - початку XX ст. мала високоосвіченого мислителя, який репрезентував своє власне оригінальне розуміння та осмислення найважливіших філософських проблем - онтології, гносеології, філософії історії,

Проаналізовано релігійно-моральну проблематику в нігілістично орієнтованому екзистенціалізмі та вітчизняному екзистенціалістському філософуванні. Виявлено трансформацію релігійних і моральних феноменів у релігійній філософії С. Кіргегора та у французькому атеїстичному екзистенціалізмі. Встановлено екзистенціалістські мотиви та їх специфіку у бутті української культури. Розкрито принципи релігійно-моральних суперечностей в екзистенціалістській філософії, а також своєрідність експлікації зазначених питань в роботах українських філософів. Розкрито релігійні та моральні проблеми у літературно-філософських творах Б. Антоненка-Давидовича, В. Підмогильного, М. Хвильового та з'ясовано співзвучність багатьох їх екзистенціалістичних положень з філософськими інтенціями європейського екзистенціалізму.

Досліджено характер трансформації ставлення християнства до науки, показано його зміни у процесі розвитку людської цивілізації. Виявлено, що у період середньовіччя склалось специфічне бачення світу, якому були властиві символізм, умоспоглядання та герменевтика, а становлення західного мислення детермінувалось християнським світобаченням. Встановлено, що новоєвропейський період характеризується ньютоново-картезіанським розмежуванням матерії та свідомості, що наклало відбиток на співвідношення релігійного та наукового бачення світу, які були чітко відокремлені й позначені як несумісні внаслідок різних способів пізнання. З'ясовано, що у XX ст. у науковому світобаченні відбулися зміни, які виявлили недосконалість класичної науки, що призвело до формування нової наукової парадигми та розробки теорій, сутність яких схожа з деякими християнськими релігійно-філософськими системами. На підставі порівняння основних віроповчальних концепцій і методів пізнання виявлено існування різних конфесійних шляхів пошуків істини, які постійно змінювались і відзначались різними проявами у ставленні до науки. Показано, що світоглядні засади, догматизовані християнськими конфесіями, передбачають ірраціональне осмислення змісту релігійних текстів, а метафізичне тлумачення "відкриває" шлях до їх людського осмислення, що призводить до трансформації взаємодії світоглядних засад християнських конфесій з наукою у різні історичні періоди. Встановлено, що криза науки у сучасній культурі спричинена тотальною релятивізацією наукового знання, яка обумовлена такими принципами, як децентрованість і онтологічна невизначеність.

Здійснено комплексне філософсько-релігієзнавче дослідження еволюції уявлень про надприродне у різних релігійних виявах та філософських вченнях. Розроблено термінологічну базу, проаналізовано інтерпретації ідеї надприродного. З'ясовано місце даної ідеї у дихотомії форм людського буття, зокрема, природного, соціалізованого та сакрального. У контексті аналітичних можливостей філософського підходу, його принципів і критеріїв осмислення досліджено феномен надприродного у його сутнісних рисах й історичних формах. Виявлено закономірності змін у філософському та релігієзнавчому тлумаченні ідеї надприродного від розуміння останньої як мінімуму вияву релігійності до ототожнення її з ідеєю Бога авраамістичної традиції. На підставі аналізу сутнісних рис ідеї надприродного визначено, що дана ідея є онтологічною основою релігійного світосприйняття, яка у своїх історичних трансформаціях - від первісних релігійних вірувань до сучасних неорелігій, набуває все більш абстрактного вияву, що виключає можливість будь-якої її емпіричної інтерпретації. Доведено, що ідея надприродного як основа концептуальної структури релігії не має остаточного визначення в її конфесійних витлумаченнях. Це зумовлює відкритість і трансформаційну здатність різних віровчень.