Вперше в українському релігієзнавстві проведено комплексне дослідження проблеми буття від доби античності до російської філософії другої половини XIX - початку XX ст. і до сьогодення. З'ясовано, що предметна галузь онтології є центрованою завдяки категорії "буття" та формується відповідно до принципу єдності буття, мислення та мови, що стверджує можливість виразити мислення буття у слові. Обгрунтовано, що проблема буття формується в межах античності, де виявляється "спогляданням" і "вгадуванням" образу буття; у середньовіччі - як довіра волі Творця буття; в Новий і новітній час - як відкритість феномену буття. Виявлено два типи онтології - статика буття й онтологічна динаміка, кожна з яких акцентує один з моментів людського існування - перебування та розростання. Онтологічну динаміку родподілено на два типи - за сутністю та за енергійністю. Розкрито, що найважливішою відмінністю енергійної онтології від сутнісної є усвідомлення цінності свободи, яка розглядається як рівноправний фактор поруч з благодаттю в процесі обожнення та розкрито антиномічність двох принципів - органіцизму та синергетики. Виявлено, що російська традиція філософування не є однорідною в контексті інтерпретації проблеми буття. Обгрунтовано, що в компаративному аналізі онтологія та матафізика виступають як гнозис буття й епістема сутності.

  Скачати повний текст

Розглянуто значний вплив наукових і філософських ідей І. Ньютона на таких представників британської моральної філософії, як С. Кларк, Д. Г'юм і Д. Гартлі. Відзначено, що на початку XVIII ст. С. Кларк використовував погляди Ньютона на природу гравітації, його уявлення про абсолютний простір і методологічні розробки для обгрунтування теологічних проблем. Д. Г'юм наголошував на значущості для дослідження питань моралі експериментального методу, антигіпотетичність якого вказує на вплив ньютонівської методології. Д. Гартлі використовував теорію ефіру й експериментальну методологію Ньютона з метою фізіологічного обгрунтування моральної системи та релігії.

  Скачати повний текст

Здійснено дослідження особливостей осмислення буття як категорії релігійної філософії пізнього західноєвропейського Середньовіччя. З'ясовано принципову новизну розуміння буття мислителями пізньої середньовічної західноєвропейської філософії у порівнянні з філософами античності. Розкрито теїстичну суть релігійно-філософської онтології пізнього західноєвропейского Середньовіччя, що полягає в основоположному статусі ідеї про зумовленість буття світу буттям Бога. Розглянуто основні форми її вияву (теоцентризм, визнання унікальності місця людини як Богодухвенної істоти та храму у структурі буття) та найважливіші характеристики (передусім - телеологічність). Проаналізовано найважливіші опозиції томістської й авероїстської концепцій буття як наріжних для середньовічно західноєвропейської релігійної філософії. Показано онтологічне значення відмінностей у доказах буття Божого різними середньовічними мислителями.

  Скачати повний текст

Концептуалізовано релігійну комунікацію у просторі європейської культури, в якому релігія (християнство), як і наука, ініціювала формотвірні комунікативні моделі. Висвітлено та проаналізовано основні підходи комунікативної філософії XX ст. Показано контемпоральність ідей комунікативної філософії з основними ідеями релігійної комунікації у змістовому, етичному та нормативному аспектах, на підставі цього розглянуто християнську релігію як джерело артикуляції базових цінностей. Доведено, що релігія є комунікативно-парадигмальною моделлю культури, а наука - парадигмально-комунікативною. Здійснено спробу специфікувати релігійну комунікацію шляхом виділення трьох гетеротромних вимірів: тринітарного, вертикального та горизонтального. Установлено, що в екуменічному русі мають місце дві магістральні комунікативні стратегії - модерністська - подібності та постмодерністська - розрізнення.

  Скачати повний текст

Проведено феноменологічний аналіз універсальних структур релігійної свідомості, зокрема основоположного символу "начала". Досліджено взаємодію об'єкта та суб'єкта релігійної свідомості. Обгрунтовано, що розуміння "начала" як Бога не є універсальним для різних релігійних культур. Встановлено, що універсальним для релігійної свідомості є досвід безумовного, притаманного кожній людині. Виявлено, що абсолют як "начало" проявляється через символіку безумовного. Вперше здійснено інтегральний аналіз таких символів, як "втрачений рай" і "падіння", а також есхатологічних символів у контексті символу "начала", який розглянуто на рівні безпосереднього переживання, спекулятивної розробки, міфу й тісно пов'язаного з ним ритуалу. Досліджено основні символи релігійної свідомості як тематизації нетематичного досвіду безумовного. Обгрунтовано висновок, що саме у протиставленні бузумовного зумовленому й полягає сенс більшості релігійних символів і ритуалів.

  Скачати повний текст

Виконано філософський аналіз сутності поняття свідомості в науковому та релігійному аспектах, наведено огляд існуючих в історії релігійної та наукової думки основних підходів до вивчення взаємозалежності процесу пізнання, синкретичного та секулярного типів світогляду з урахуванням постнекласичної парадигми. Висвітлено особливості методологічних засобів постмодерного дискурсу, визначено домінанти та характерні риси інтерпретації феномену свідомості, розкрито дихотомічну природу людини з урахуванням релігійного та наукового типів знання.

  Скачати повний текст

Здійснено історико-філософський екскурс понятійного співвідношення розуму та віри на підставі аналізу поглядів найбільш значущих та відомих в історії філософії особистостей, творчість яких досліджував П.І.Ліницький та вибудував власну філософську систему шляхом розв'язання проблеми антиномічності віри та розуму. Показано, що творчому доробку П.І.Ліницького притаманна традиційна для західноєвропейської філософії гносеологізація та раціоналізація філософської свідомості, але у творчому спадку київського філософа думки представників німецької філософської культури трансформовані через призму української філософської традиції, набули самобутності завдяки своєрідному синтезу з теїзмом, слідуванню ідеї співвідношення розуму та віри як одного з вирішальних принципів у побудові власної філософської системи. Доведено, що гносеологічна позиція П.І.Ліницького з усіма її особливостями та відмінностями, що свідчать про оригінальність мислителя, формувалась у протистоянні вульгарному матеріалізмові та позитивізмові, є помірковано-раціоналістичною, схильною до апріоризму, про що свідчить його висока оцінка умоглядності як основної форми пізнавальної взаємодії суб'єкта з об'єктом. Шляхом детального аналізу соціальних, моральних та естетичних засад поняття віри, на яких базувався П.І.Ліницький, вирішуючи питання про співвідношення понять розуму та віри, доведено, що в його особі українська філософська думка другої половини XIX - початку XX ст. мала високоосвіченого мислителя, який репрезентував своє власне оригінальне розуміння та осмислення найважливіших філософських проблем - онтології, гносеології, філософії історії, соціальної філософії, філософської антропології.

  Скачати повний текст

Проаналізовано трансформацію наповненості та співвіднесення понять "смерть" і "любов" у період античності, середньовіччя та сьогодення у теоретико-методологічних аспектах філософського та релігієзнавчого дослідження. Висвітлено особливості релігійного та міфологічного світосприйняття на різних етапах розвитку людської цивілізації у зв'язку з досліджуваною проблемою. Розкрито сутність поняття "любов", показано його функціональне значення в актуалізації буттєвості незалежно від релігійності світосприйняття, розглянуто трансформації й осмислення поняття "смерть". Проаналізовано співвіднесення цих феноменів з ідеями безсмертя, роду та цінності життя, особливу увагу приділено філософсько-релігійним основам осягнення місця та ролі Іншого. Проведено зіставлення понять "смерть" і "любов", сучасних тенденцій щодо осягнення їх сутності, зроблено висновок про існування ідеї світського безсмертя, в якій провідна роль належить актуалізації Іншого, що забезпечує здійснення буттєвості.

  Скачати повний текст

Проаналізовано релігійно-моральну проблематику в нігілістично орієнтованому екзистенціалізмі та вітчизняному екзистенціалістському філософуванні. Виявлено трансформацію релігійних і моральних феноменів у релігійній філософії С. Кіргегора та у французькому атеїстичному екзистенціалізмі. Встановлено екзистенціалістські мотиви та їх специфіку у бутті української культури. Розкрито принципи релігійнго-моральних суперечностей в екзистенціалістській філософії, а також своєрідність експлікації зазначених питань в роботах українських філософів. Розкрито релігійні та моральні проблеми у літературно-філософських творах Б. Антоненка-Давидовича, В. Підмогильного, М. Хвильового та з'ясовано співзвучність багатьох їх екзистенціалістичних положень філософським інтенціям європейського екзистенціалізму.

  Скачати повний текст

Досліджено характер трансформації ставлення християнства до науки, показано його зміни у процесі розвитку людської цивілізації. Виявлено, що у період середньовіччя склалось специфічне бачення світу, якому були властиві символізм, умоспоглядання та герменевтика, а становлення західного мислення детермінувалось християнським світобаченням. Встановлено, що новоєвропейський період характеризується ньютоново-картезіанським розмежуванням матерії та свідомості, що наклало відбиток на співвідношення релігійного та наукового бачення світу, які були чітко відокремлені й позначені як несумісні внаслідок різних способів пізнання. З'ясовано, що у XX ст. у науковому світобаченні відбулися зміни, які виявлили недосконалість класичної науки, що призвело до формування нової наукової парадигми та розробки теорій, сутність яких схожа з деякими християнськими релігійно-філософськими системами. На підставі порівняння основних віроповчальних концепцій і методів пізнання виявлено існування різних конфесійних шляхів пошуків істини, які постійно змінювались і відзначались різними проявами у ставленні до науки. Показано, що світоглядні засади, догматизовані християнськими конфесіями, передбачають ірраціональне осмислення змісту релігійних текстів, а метафізичне тлумачення "відкриває" шлях до їх людського осмислення, що призводить до трансформації взаємодії світоглядних засад християнських конфесій з наукою у різні історичні періоди. Встановлено, що криза науки у сучасній культурі спричинена тотальною релятивізацією наукового знання, яка обумовлена такими принципами, як децентрованість і онтологічна невизначеність. Встановлено, що модернізація християнства полягає в його адаптації до досягнень науки, що призводить до зростання кризи як у християнстві, так і в науці, сутнісних перекручувань змісту багатьох канонічних текстів і до порушення окремих віровчень.

  Скачати повний текст

Показано, що досвід осмислення людської деструктивності свідчить про необхідність подолання занадто оптимістичних уявлень щодо природи людини, її місця та ролі в історії. Зазначено, що на відміну від модерністського проекту антропоцентризму, егології, самоцентрованості та самодостатності людини, інтегральною ідеєю сучасної гуманістики, яка поєднує поновлені християнську та секулярну гуманістичні традиції, повинна стати ідея нелінійності людського буття, відкритості назустріч Іншому, постійного подолання самототожності Я - Я. Людяність у такому розумінні - це гідні відносини з Іншим, не буття у собі, а буття для Іншого. Зроблено висновок, що жертовна любов до Іншого - головний заповіт християнства, та нові його інтерпретації спроможні ініціювати поновлення та відродження гуманізму, надати натхнення та сил для виходу з антропологічної кризи, для вирішення глобальних проблем і продовження людської історії.

  Скачати повний текст

Здійснено комплексне філософсько-релігієзнавче дослідження еволюції уявлень про надприродне у різних релігійних виявах та філософських вченнях. Розроблено термінологічну базу, проаналізовано інтерпретації ідеї надприродного. З'ясовано місце даної ідеї у дихотомії форм людського буття, зокрема, природного, соціалізованого та сакрального. У контексті аналітичних можливостей філософського підходу, його принципів і критеріїв осмислення досліджено феномен надприродного у його сутнісних рисах й історичних формах. Виявлено закономірності змін у філософському та релігієзнавчому тлумаченні ідеї надприродного від розуміння останньої як мінімуму вияву релігійності до ототожнення її з ідеєю Бога авраамістичної традиції. На підставі аналізу сутнісних рис ідеї надприродного визначено, що дана ідея є онтологічною основою релігійного світосприйняття, яка у своїх історичних трансформаціях - від первісних релігійних вірувань до сучасних неорелігій, набуває все більш абстрактного вияву, що виключає можливість будь-якої її емпіричної інтерпретації. Доведено, що ідея надприродного як основа концептуальної структури релігії не має остаточного визначення в її конфесійних витлумаченнях. Це зумовлює відкритість і трансформаційну здатність різних віровчень.

  Скачати повний текст

Вперше розглянуто стан християнської традиції у ситуації постмодерну, виявлено специфіку існування християнського Св.Передання у постмодерну добу, визначено вплив культури постмодерну на християнство та основні чинники формування та дієвості християнської традиції у сучасну епоху та в минулому. Встановлено особливості філософсько-культурологічного та релігійного дискурсів щодо проблеми взаємовпливу релігійної традиції та культури. Проведено аналіз різних теорій традиції, на підставі якого зроблено висновок, що все історичне ставлення до релігійно-культурної традиції вибудовується у тріаду: традиціоналізм - модернізм - постмодернізм, а кожна наступна стадія заперечує попередні. Встановлено пріоритетність співвідношення традиціоналізм - модернізм (модернізм завжди виступає в опозиції до традиціоналізму). З'ясовано, що у цій боротьбі протилежностей виникає заключна частина тріади - постмодернізм, який є синтезованою та переосмисленою моделлю відношень традиціоналізм - модернізм.

  Скачати повний текст