Розглянуто питання з методики викладання німецької мови як іноземної, лінгвокраїно-, літературо-, перекладознавства і дискурсології, контрастивної лінгвістики та історії німецької мови, дослідження лексики, граматики, стилю. Описано проектну технологію формування та розвитку комунікативної компетенції учнів початкових класів на уроках іноземної мови. Викладено концепцію навчання німецької мови як другої іноземної за навчально-методичним комплексом "Viel Spab". Проаналізовано педагогічні умови навчання іноземних мов інженерів-програмістів на основі мультимедійних програм. Вивчено вплив психологічних факторів на методичні засади формування соціокультурної компетенції у перекладачів. Визначено основні шляхи сучасного термінотворення у німецькій мові.

Рассмотрены вопросы по методике преподавания немецкого языка как иностранного, лингвострано-, литературо-, переводоведения и дискурсологии, контрастивной лингвистики и истории немецкого языка, исследования лексики, грамматики, стиля. Описана проектная технология формирования и развития коммуникативной компетенции учеников начальных классов на уроках иностранного языка. Представлена концепция обучения немецкому языку как второму иностранному по учебно-методическому комплексу "Vial Spab". Проанализированы педагогические условия обучения иностранных языков инженеров-программистов на основе мультимедийных программ. Изучено влияние психологических факторов на методические основы формирования социокультурной компетенции у переводчиков. Определены основные пути современного терминообразования в немецком языке.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш5(4АВС)-4 + Ш5(4НІМ)-318

Рубрики:

Література

Шифр НБУВ: Ж27444 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Висвітлено історію літератури Німеччини від давніх часів до сучасного періоду.

Освещена история литературы Германии от древних времен до современного периода.

Висвітлено особливості причинної взаємодії та її багатовимірності в контексті сприйняття української літератури в Німеччині. Проаналізовано наукові джерела, які засвідчують диференціацію різноманітного фактографічнго матеріалу та його оцінку в німецькомовних критичних і перекладних інтерпретаціях. Розкрито специфіку німецькомовних інтерпретацій творів українських письменників, зокрема Т. Шевченка. Висвітлено роль художнього досвіду в контексті суспільно-історичних і культурно-освітніх традицій на рівні координат: рецепція - переклад.

Освещены особенности причинного взаимодействия и его многомерности в контексте восприятия украинской литературы в Германии. Проанализированы научные источники, свидетельствующие о дифференциации разнообразного фактографического материала и его оценке в неменцкоязычных критических и переводных интерпретациях. Раскрыта специфика немецкоязычных интерпретаций произведений украинских писателей, в частности Т. Шевченко. Освещена роль художественного опыта в контексте общественно-исторических и культурно-образовательных традиций на уровне координат: рецепция - перевод.

Розглянуто основні аспекти гносеологічного, естетичного й етичного вчення І. Канта відповідно до програми магістерського курсу "Німецький романтизм".

Розглянуто жанрові проблеми німецької літературної казки (ЛК). Зроблено спробу визначити місце ЛК серед інших жанрів малої прози.

Досліджено теоретичні проблеми класичної дитячої літератури (ДЛ), яка впродовж десятиріч залишається актуальною для дослідників у багатьох країнах. Розвинуто авторські теоретичні міркування з приводу ДЛ як високої, класичної.

Досліджено питання відношення між поезією і політикою, роль міфу як "апарату ідентифікації" в контексті франко-німецьких культурних взаємин. З часів античності європейські романтики винесли фундаментальне питання: чи існує політика поетів, у який спосіб вона артикулюється й оцінюється? Яку роль відіграють міфи у публічній сфері? Простежено головні характеристики ідеології німецького романтизму та її рецепцію у французькій філософії. Проаналізовано поняття "вік поетів" Алена Бадью та філософське тлумачення поезії у Мартіна Гайдеггера як квінтесенції романтичного проекту поєднання поезії, політики та мислення.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш5(4Нім)-334

Рубрики:

Література

Шифр НБУВ: Ж69543 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто українсько-німецькі культурні зв'язки у сфері камерно-вокальної творчості на прикладах інтерпретації німецької поезії українськими композиторами. Обгрунтовано концепцію інтерпретації німецької поезії в українській вокальній музиці у аспекті українсько-німецьких культурних зв'язків. Виділено та розглянуто етапи взаємодії української композиторської творчості та німецького поетичного слова, а саме: на першому етапі виявлено втілення німецької поезії у творчості українських композиторів другої половини XIX ст., зокрема М.Лисенка та послідовників перемиської школи, на другому етапі проаналізовано різновекторні тенденції у трактуванні поезії авторів німецькомовного ареалу українськими композиторами першої половини XX ст.; третій етап еволюції втілень є сучасним етапом розвитку української музики. Наведено результати дослідження у вигляді таблиць-покажчиків втілення українськими композиторами німецькомовної поезії.

Проведено дослідження листа, який функціонує у побутовій сфері та генетично спорідненої з ним епістолярної форми як феномену художньої літератури. На базі жанрової теорії М.Бахтіна обгрунтовано провідну роль концепції адресата у процесі формування його жанрових домінант і становленні структури, виявлено специфічні риси письменницького епістолярію у порівнянні з кореспонденціями інших дописувачів. Шляхом вивчення листа у діахронічному аспекті визначено етапи конституювання та розвитку даного жанру, простежено динаміку його жанрових домінант і структурно-стилістичних рис. На матеріалі письменницьких епістоляріїв (Томаса та Генріха Манна, Р.М.Рільке, С.Цвейга, Ф.Шіллера, Й.В. Гете) наведено типологію письменницького листа, встановлено його жанрові модифікації й проаналізовано їх специфічні ознаки. Спираючись на жанрову модель М.Лейдермана та поняття про родо-жанрову домінанту М.Гіршмана, уточнено зміст поняття "епістолярна форма" та проаналізовано жанрову специфіку творів з вміщеною епістолярною формою. На прикладі творів німецької літератури виокремлено різновиди епістолярної форми та продемонстровано можливості їх використання у процесі композиційної побудови художніх творів. Простежено еволюцію епістолярної літератури та відтворено концепцію теоретичного функціонування її жанрів.

Здійснено комплексне дослідження лексико-семантичної групи (ЛСГ) прикметників зі значенням "старанний, працьовитий" у межах виокремленої індуктивним шляхом концептосистеми "старанність, працьовитість". З використанням статистичних методик опрацювання результатів дослідження, методики контекстуального аналізу, спрямованого на виявлення номінативних одиниць щодо позначення "старанності, працьовитості", методики компонентного аналізу за умов інвентаризації прикметників виявлено та проаналізовано різночастиномовні лексичні одиниці на позначення концептосистеми "старанність, працьовитість" у текстах художньої літератури Німеччини XIV - XX ст. Розглянуто вплив морально-ідеологічних настанов суспільства на вербалізацію концептосистеми у різні періоди розвитку соціуму. На підставі кількісних параметрів прикметників (за творами художньої літератури Німеччини XX ст. та текстів) газетної публіцистики (1997 - 2003 рр.) виявлено синтагматичні зв'язки прикметників і досліджено лексичну, семантичну та синтаксичну сполучуваність дослідженої ЛСГ. Установлено прагматичні відношення між словами даної мікросистеми.

Досліджено ідентичнісну проблематику в художньому просторі - ідентичність жанру й ідентичність фігури. Висвітлено традиційні погляди на жанр. Досліджено зв'язок між жанровою проблематикою та проблематикою художніх фігур. Введено в український теоретичний дискурс напрацювання німецьких і англо-американських теоретиків, а також залучено розробки вітчизняних учених. Увагу приділено межовим видам літератури - літературі спогадів (автобіографічній літературі, мемуаристиці) та подорожній літературі. Відзначено, що ці два види дозволяють показати еволюцію жанру в художньому просторі на матеріалі австрійської літератури другої половини XX ст. Виокремлено тенденції - до нефікційного використання традиційно фікційних жанрів і фікціоналізації літератури факту. Теоретично обгрунтовано потребу розрізнення понять "фікційний" і "художній". Фігура в системі художнього мовлення цілком підпорядковується ідентичнісній проблематиці. У процесі дослідження ідентичності фігури вперше прокладено межу між ідентичністю "я" як художньої фігури та її ідентичностями як фіктивної (для фікційного мовлення) та реальної (в нефікційній літературі) особи. На підставі аналізу текстів показано неможливість досягнення чистоти жанру в сучасному художньому мовленні. Зауважено, що письменники свідомо дбають про поліжанрову структуру їх текстів. Досліджено ідентичність художнього тексту й ідентичність книжки, а також метаморфози, яких зазнає текст як цілість у разі його перетворення на цілість книжки. Відзначено, що особлива увага австрійських авторів другої половини XX ст. до подорожньої та автобіографічної літератури вважається панівною

Комплексно досліджено німецький шекспірівський дискурс другої половини XVIII - першої половини XIX ст. Запропоновано дефініцію поняття шекспірівського дискурсу, досліджено генезис, етапи та механізми його структурування.На підставі аналізу шекспірівського дискурсу на трьох рівнях (репродуктивному, продуктивному, аналітичному) висвітлено особливості перекладів і театральних репрезентацій шекспірівської спадщини в Німеччині, виокремлено основні конституенти даного дискурсу Німеччини часів преромантизму (міф про В. Шекспіра, німецький гамлетизм, деміфологізація), а також розглянуто інституалізацію інтересу до В. Шекспіра в Німеччині XIX ст.

Досліджено закономірності формування поезії європейського масштабу в Німеччині XVII ст. Визначено суттєві особливості поетики та художньої філософії поетичної мови митців бароково-класицистичної епохи. Висвітлено специфіку традиціонального ліричного образу, що грунтується на топологічному висловлюванні та риторичних засадах. Розглянуто систему версифікації у творах митців XVII ст., їх теоретичні програми, практичний досвід. Основні тенденції віршування узагальнено на підставі проведених статистичних підрахунків, здійснених за допомогою методик лінгвістики поезії. Німецьку поезію дослідженої доби розглянуто як цілісний феномен, невід'ємний від європейського поетичного досвіду сторіччя.

Розглянуто основні методи аналізу художнього тексту, модель його інтерпретації з детальним тлумаченням її складових. Розкрито специфіку аналізу ліричних, епічних, драматичних творів. Наведено добірку текстів німецькомовних авторів і глосарій найуживаніших термінів стилістики.

Рассмотрены основные методы анализа художественного текста, модель его интерпретации с детальным толкованием её составляющих. Раскрыта специфика анализа лирических, эпических, драматических произведений. Приведены подборка текстов немецкоязычных авторов и глоссарий наиболее употребляемых терминов стилистики.

Досліджено перекладацькі стратегії очуження та одомашнення в історії перекладу Давнього Рима, Франції, Німеччини, Росії та України, розкрито їх значення для збереження етнокультурної приналежності оригіналу та роль у розбудові цільової мови, літератури та культури, визначено чинники вибору стратегії перекладу. Проаналізовано частоту збереження в перекладі лексико-семантичного, морфологічного, синтаксичного, поетичного та девіантного аспектів чужості задля відтворення етнокультурної приналежності оригіналу в німецькій та українській перекладацьких традиціях і встановлено риси схожості та відмінності між цими традиціями. Теорію полісистеми та герменевтику розглянуто як чинники домінування перекладацької стратегії.

Проаналізовано специфіку актуалізації шекспірівської творчості в художніх текстах німецьких преромантиків і романтиків, яка полягала у використанні окремих структурно-композиційних елементів п'єс англійського драматурга, у спробі відтворити епічність і мальовничість зображення, в розробці шекспірівських мотивів, тем та образів.

Розкрито історію окремих термінів сучасного літературознавства, започаткованих німецькими романтиками, їх трансформацію в подальшій науковій практиці.

Исследована история отдельных терминов современного литературоведения, введённых в научный оборот немецкими романтиками, их трансформация в дальнейшей научной практике.

The article analyses the historic development of specific terms of modern literary criticism, inroduced by the German romantics, and their transformation in further scientific practice.

Розглянуто драму Г. Гауптмана "Ткачі" в аспекті "шекспіризації" німецької драми, наслідуванні автором традицій Х.Д. Граббе і Г. Бюхнера, що знайшло вираження в особливостях драматургічного конфлікту та його сценічному втіленні, які зумовили як структурні особливості драми, її епізацію, так і розширення її жанрового параметра.

Рассмотрена драма Г. Гауптмана "Ткачи" в аспекте "шекспиризации" немецкой драмы, развития автором традиций Х.Д. Граббе и Г. Бюхнера, что нашло выражение в особенностях драматургического конфликта и его сценическом воплощении, которые обусловили как структурные особенности драмы, ее эпизацию, так и расширение ее жанрового параметра.

The article regards Hauptmann's drama "The Weavers" in the aspect of the "shakespearization" of the German drama, author's imitation of H.D. Grabbe's and G. Buchner's traditions, which found its manifestation in the special features of drama conflict and its stage realization that determined both the drama structural distinctive features, its epic character, and the expansion of its genre parameter.