Індекс рубрикатора НБУВ: Ш3(4УКР)-60/-633.5

Шифр НБУВ: Ж68851 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто народну демонологію та її вербальний компонент як складову частку традиційної культури Гуцульщини. Наведено повний реєстр демонімів гуцульського мовного та культурного ареалу, проаналізовано особливості семантики даних одиниць, специфіки їх функціонування в утилітарній і культурно-маркованих комунікативних ситуаціях. У лапідарній формі охарактеризовано значний за обсягом мовний і культурний матеріал з даного регіону та суміжних ареалів, запропоновано номінативну, персонажну, акціональну системи демонічного простору краю. Описано парадигми демонімікону та структури демонічного простору.

Рассмотрены народная демонология и ее вербальный компонент как составная часть традиционной культуры Гуцульщины. Предложен полный регистр домонимов гуцульского языкового и культурного ареала, проанализированы особенности семантики данных единиц, специфики их функционирования в утилитарной и культурномаркированных коммуникативных ситуациях. В лапидарной форме охарактеризован значительный по объему языковый и культурный материал из данного региона и смежных ареалов, предложена номинативная, персонажная, акциональная системы демонимного пространства края. Описаны парадигмы демонимикона и структуры демонического пространства.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш5(4УКР)5-4 + Ш3(4УКР)-60

Рубрики:

Література

Шифр НБУВ: Ж68851 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано міфологію як соціокультурне явище та форму людської свідомості. Описано природу міфу та розглянуто питання сучасного побутування міфології. Визначено основні напрямки вивчення міфологічного світогляду в Європі й Україні. Розкрито основи давнього міфологічного світогляду та міфологічну сутність фундаментальних основ існуючого світу. Висвітлено міфологічні концепції та мотиви створення світу, походження міфічних персонажів.

Проанализирована мифология как социокультурное явление и форма человеческого сознания. Описана природа мифа и рассмотрены вопросы современного бытования мифологии. Определены основные направления изучения мифологического мировоззрения в Европе и Украине. Раскрыты основы древнего мифологического мировоззрения и мифологическая сущность фундаментальных основ существующего мира. Освещены мифологические концепции и мотивы создания мира, происхождение мифических персонажей.

Розкрито зміст основних понять давньоукраїнської міфології, розглянуто космогонічні, теологічні, антропо-, зоо- та ботаноморфічні міфи. Наведено відомості з історії формування української нації, розвитку язичницьких міфів і становлення християнської релігії. Показано зв'язок міфів з історією та географією, проаналізовано процес поширення української міфології у світі.

Раскрыто содержание основных понятий древнеукраинской мифологии, рассмотрены космогонические, теологические, антропо-, зоо- и ботаноморфические мифы. Приведены сведения по истории формирования украинской нации, о развитии языческих мифов и становлении христианской религии. Показано взаимодействие мифов с историей и географией, проанализирован процесс распространения украинской мифологии в мире.

Висвітлено тематичний діапазон давньоукраїнської міфології, зокрема, космогонічні, теологічні, антропо-, зоо- та ботаноморфічні міфи в контексті історії праукраїнської культури.

Освещен тематический диапазон давнеукраиской мифологии, в частности, космогонические, теологические, антропо-, зоо- и ботаноморфические мифы в контексте истории праукраинской культуры.

Розглянуто міфологію як соціокультурне явище та як одну з форм людської свідомості. Розкрито міфологічну сутність фундаментальних основ існуючого світу - Землі та Неба, Світла (Вогню) та Води, образу Сонця, Місяця, Вітру, архетипів Дерева, Птаха та Змія. Охарактеризовано міф як первинну науку про світ. Визначено походження міфічних персонажів, проведено їх систематизацію та розкрито сутність. Проаналізовано язичницький пантеон князя Володимира.

Наведено тлумачення імен божеств скіфського пантеону, а також деяких найбільш значних персонажів скіфської міфології.

Приведены толкования имен божеств скифского пантеона, а также некоторых наиболее значительных персонажей скифской мифологии.

На матеріалі світової міфології та українського фольклору розглянуто міфологічну опозицію "хаос - космос" як універсальний культурний код, її онтологічний статус, парадигмальне значення в неміфологічній традиції, зокрема, реалізацію в українському фольклорі.

Висвітлено проблеми психології етнокультурної міфотворчості особистості. Простежено розвиток навичок індивідуальної міфотворчості, розкрито соціально-психологічні механізми актуалізації етнокультурного міфотворчого потенціалу особистості. Розглянуто питання формування міфологічного простору самореалізації особистості шляхом створення автонаративу. Увагу приділено інтерпретації продуктів індивідуальної міфотворчості студентів з точки зору потенціювання їх особистісної реалізації. Акцентовано на індивідуальній міфології надприродного в контексті розкриття культурно-історичного потенціалу особистості. Розглянуто спадкоємність історичної традиції як міфотворчість.

Досліджено особливості народних уявлень про відьму на Західному Поліссі. З'ясовано характерні ознаки, генезу, функції міфологічного персонажа.

Висвітлено проблеми психології етнокультурної міфотворчості особистості. Увагу приділено формуванню міфологічного простору самореалізації особистості шляхом створення автонаративу, інтерпретації продуктів індивідуальної міфотворчості студентів з погляду потенціювання їх особистісної самореалізації. Розглянуто індивідуальну міфологію надприродного в контексті розкриття культурно-історичного потенціалу особистості, спадкоємність історичної традиції як міфотворчість. Акцентовано на етнокультурній міфотворчості українців у процесі створення консолідаційного національного міфу.

Розглянуто етнокультурну міфотворчість особистості та соціуму як єдиного процесу створення суб'єктивного міфологічного простору, що перебуває в динамічному взаємозв'язку з певним типом культурно-історичного, етносоціального й екзистенціального досвіду, який розгортається на базі відповідних соціетальних матриць (інформаційна модель досвіду етносу, яка репрезентує її культурно-історичний потенціал у вигляді архетипів як нереалізованих сенсів буття), що впливають на всі прояви колективної та індивідуальної психіки. Констатовано актуалізацію динамічної взаємодії соціетальних матриць етнічності та глобальності, де протилежні за своєю сутністю атрибути (специфічність, унікальність української культури та можливість виходу колективного й індивідуального суб'єкта на рівень універсальних архетипів саморозвитку й життєздійснення) знаходять свою актуалізацію в суб'єкті етнокультурної міфотворчості.

Рассмотрено этнокультурное мифотворчество личности и социума как единый процесс создания субъективного мифологического пространства, которое находится в динамической взаимосвязи с определенным типом культурно-исторического, этносоциального и экзистенциального опыта, который раскрывается на базе соответствующих социетальных матриц (информационная модель опыта этноса, которая представляет ее культурно-исторический потенциал в виде архетипов), влияющих на все проявления коллективной и индивидуальной психики. Констатировано динамическое взаимодействие социэтальных матриц этничности и глобальности, где противоположные по своей сути атрибуты (специфичность, уникальность украинской культуры и возможность выхода коллективного и индивидуального субъекта на уровень универсальных архетипов) находят свою актуализацию в субъекте этнокультурного мифотворчества.

The article analyzes collective and individual levels of displaying social matrixes of globality and ethnicity presented according to ethnocultural myth creation in mass consciousness and individual original myth creativity of a subject.

Порушено проблему впливу міфології на формування фразеосистеми мови. Репрезентовано міфологічний етнокод духовної культури, який відображається на ментальному рівні. Запропоновано ієрархічну систему етносубкодів культури I і II рівнів і наведено дефініції відповідних термінопонять.

Выявлены особенности формирования фемининного и маскулинного архетипов в языческой мифологии. Обосновано, как женская и мужская телесности превращаются в архетип. Проанализированы особенности влияния архетипа на формирование гендерных стереотипов у мифологическом сознании наших предков. Для осмысления гендерного наполнения символическо-образной сферы культуры методологически целесообразным является использование теории архетипов К. Г. Юнга. Историко-философское осмысление теоретической репрезентации гендера стало возможным благодаря методологии феминистической критики культуры. Методологически важным для выявления особенностей влияния архетипов на формирование гендерных стереотипов у мифологическом сознании наших предков является разработка теории этноархетипа В. Ф. Ятченко. Доказано, что у мифологическом сознании праукраинцев архетипы не имели строго установленных социальных статусов, а их трансформация в гендерные стереотипы мужского и женского происходила постепенно под влиянием социальных практик на основе эссенциалистских установок с закреплением ведущей социальной роли за мужчинами и второстепенной за женщинами. Доказано, что архетипы анимы и анимуса как чувственно воспринимаемая духовно-онтологическая транседентная реальность, будучи психологически имманентной реальностью, являлись отражением в человеческой душе объективно существующих форм бытия, соединением реального и идеального, космического и психического. В структуре мифологического сознания они Conclusion существовали как неосознанные, но определительные по отношению к материальному миру прафеномены бытия. Они продолжают влиять на современный культурный быт украинцев часто в форме стереотипных представлений о фемининном и маскулинном.

Розкрито природу сакрального в язичництві. Розглянуто міфопоетичний світогляд давніх українців на природу. Подано інформацію про космогонічні уявлення. Висвітлено особливості різдвяного, весняного, літнього та осінньо-зимового календарно-обрядових циклів давніх українців. Охарактеризовано семантику та походження новорічного, орландського та купальського міфів. Приділено увагу культам Сварога та Ярила у віруваннях українських пращурів, а також символічному значенню кольорів у їх культурі.

Крізь призму народної демонології розглянуто прозу О. Сомова, М. Гоголя, Г. Квітки-Основ'яненка, П. Куліша, М. Костомарова, О. Стороженка. Романтична концепція сприйняття світу знайшла в їхній творчості наповнення національним матеріалом (теми, сюжети, мотиви, образи). В основі творчої методології - паритетність запозичень та авторських інтерпретацій. Водночас тут йдеться не про наслідування чи копіювання фольклорного фактажу, а про можливості створення романтиками власної оригінальної художньої системи.

Вперше у вітчизняній етнології висвітлено питання української народної демонології в контексті слов’янської міфології, це дає змогу вийти на компаративістичний рівень етнокультурних досліджень. Розглянуто принципи номінації міфологічних персонажів, приписувані їм функції та предикати, локалізацію тощо, проведено їх класифікацію. Типологія міфологічних персонажів дозволяє виявити їх просторове поширення, рівень збереженості уявлень про народну демонологію в Україні та на теренах Славії. Використано архівні матеріали з України, Польщі, Росії.

Дисертація є комплексним культурологічним дослідженням трансформації образів танатичної міфології, зокрема образу "заложних" в українській традиційній культурі від давнини до сучасності. Уявлення про "заложних" розглянуто як багатофункціональний феномен культури; вони є однією з детермінант давньослов’янської культури, корелюють із етіологічною, ціннісною й семіотичною сферами, та є складовою системи культури. Проаналізовано еволюцію уявлень про категорію "заложних" у дохристиянський період, християнську добу, радянський період і в сучасній українській культурі. Визначено фактори та вектори трансформації уявлень про категорію "заложних", що зумовлюють зазначену динаміку. Перший фактор їх трансформації - хрещення Київської Русі, якому відповідає вектор поширення християнства. Другий фактор - політичні й ідеологічні процеси, що відбувалися в Україні протягом XX ст. і пов’язані з приходом радянської влади, якому відповідає вектор процес радикальної секуляризації.

В українській, як і в світовій міфології, побутують уявлення про можливість любовних стосунків між людиною та демонічною істотою - покійним коханим або ж чортом. Зокрема, цій темі присвячена стаття закарпатського етнографа та фольклориста Ф. Потушняка "Мертва любов-въ нар. вруваню" (1944), де розглянуто народні вірування про демонічних коханців, передумови встановлення зв'язку між ними й людиною та способи їх подолання. Цікаву художню інтерпретацію народних вірувань про побачення жінки з покійним чоловіком знаходимо в оповіданні П. Куліша "О том, от чего в местечке Воронеже высох Пешевцов став" (1839). Письменник, відштовхуючись від народних міфологічних оповідей, змоделював трагічну історію жінки, котра через гіркий сум за своїм зниклим чоловіком стала жертвою демона, що постав перед нею в образі коханого. Проаналізовано психологічні передумови появи видінь, в яких фігурує померлий об'єкт кохання. Крізь призму теорії К.-Г. Юнга образ мертвого коханого розглянуто як персоніфікацію одного з архетипів колективного несвідомого (Анімуса, його негативного аспекту). Руйнівний вияв цього образу в міфологічних легендах та в оповіданні П. Куліша "О том, от чего в местечке Воронеже высох Пешевцов став" має однакове психологічне підгрунтя. Свідомість жінки відмовляється сприймати реальність такою, якою вона є насправді, й створює для себе альтернативний варіант - мертвий коханий постає в образі живого вночі (коли власне й домінує несвідоме - у нічних сновидіннях реалізовуються наші бажання, страхи тощо). Межа між свідомим і несвідомим життям, між неспанням і сновидінням стирається, жінка стає заручницею власної фантазії, яка усуває біль утрати й на якусь мить дарує надію на відновлення втраченої емоційно-духовної рівноваги. Народні оповіді в дусі християнської моралі містять "рецепти" боротьби з мертвим коханим, однак у більшості випадків, як і в оповіданні П. Куліша, магічні ритуали не здатні врятувати жінку, одержиму коханням до померлого.