Ломоносівський підводний масив (ЛПМ) розташований уздовж підніжжя континентального схилу Чорного моря у 26 милях від м. Севастополь. Нові дані підтвердили існування у ньому магматичних порід двох острівнодугових серій - вапняково-лужної та бонінітової. Крім того, у західній половині масиву виявлено породи ще однієї острівнодугової серії - шошонітової. Отже, у межах підводного відслонення довжиною біля 44 км встановлено всі три серії, характерні для океанічних острівних дуг, породи яких розташовані у певному для цих дуг порядку. Останній дозволяє зробити висновок, що гіпотетична зона субдукції має бути скерована у бік Східно-Європейської платформи. ЛПМ - це фрагмент колись суцільної острівної дуги середземноморського типу, закладеної на континентальному підгрунті. Крім того, походження ЛПМ може бути пояснено за рахунок рифтогенезу або колізії континентальних плит. Причорноморську гілку Середземноморського складчастого поясу можна розглядати як сукупність субзгідних острівних дуг та колізійних терейнів, які нарощувалися на південній околиці Східно-Європейської платформи у напрямку з півночі на південь, від юри до палеогену.

Исследованы геоисторические и экологические закономерности образования и развития геосистемы северо-западного шельфа Черного моря, проведено его ландшафтное и геохимическое районирование. Рассмотрены геологические процессы и их влияние на экосистему шельфа, а также тенденции развития ландшафтов и природных процессов, определяющих характер изменения экологической обстановки. Дана оценка роли техногенного воздействия на экосистемы.

Представлено тлумачення термінів, які використовуються в грунтознавстві, географії грунтів, а також при розгляді питань методики вивчення грунтів, структури грунтового покриву тощо.

Обновлены расчеты длины берегов Черного и Азовского морей в пределах Украины на основании изданных в 1997 г. карт отдельных административных приморских областей в масштабе 1:200000. Общая длина равна 2692,9 км (без учета береговой линии в лагуне Сиваш, которая равна 1051,7 км). Из них 1829,1 км (67,9 %) находится в пределах Черного моря, 799,8 км (29,7 %) - в пределах Азовского моря, а 64,0 км (2,4 %) - Керченского пролива. Представлены данные для каждой из 8 береговых областей.

Розглянуто одну з найактуальніших проблем в Україні - руйнування морських берегів разом з об'єктами господарської діяльності. Проаналізовано питання розвитку абразійно-обвальних і акумулятивних берегів, а також підводного схилу Чорного й Азовського морів. Висвітлено визначальні фактори інтенсивності абразійних процесів, глобальні зміни клімату і прогноз розвитку ерозійного процесу на берегах морів, економічні збитки від абразії берегів та шляхи її мінімізації.

Приведены результаты исследования закономерностей распределения и развития природных и антропогенных условий, факторов, процессов, объектов на море и суше. Изложены разные аспекты практических приложений с различными параметрами, особенностями, закономерностями современного развития природных условий, факторов и процессов. Освещены экологические последствия антропогенного преобразования прибрежных акваторий с целью добычи морепродуктов. Разработаны локальные природоохранные мероприятия и правила природоохранной оценки строительства морского порта. Исследована проблема взаимодействия экономической деятельности человека с природой. Рассмотрена эволюция берегов Азовского моря как фактор усовершенствования берегозащиты.

Розроблено теоретичні основи процесу формування грунтових зсувів. Для опису вологопереносу в ненасичених грунтах за різних погодних умов використано рівняння, що враховують залежність гравітаційного потенціалу грунтових сил від об'ємної вологості грунту. Науково обгрунтовано початкові та граничні умови. Визначено критерій зсуву грунтових мас з поверхні підстилаючих порід. Показано значення кореневої системи рослин у формуванні зсувів.

Рассмотрен алгоритм, который состоит из совокупности методов статистического, спектрального и структурного анализа и позволяет проводить анализ подводного рельефа, применяя исключительно батиметрические измерения большой плотности. Алгоритм протестирован на участке рельефа Черного моря, имеющем подводные каньоны. Результаты свидетельствуют, что участку присуща существенная неоднородность и что в ее пределах могут быть выделены зоны с различными морфометрическими характеристиками. Изложены предположения о происхождении этих зон. Планируется применение алгоритма для изучения каньонов возле Крымского полуострова.

Берега с ветровыми осушками широко распространены на Черном море, где их длина составляет 702 км. Ветровые осушки входят в зону действия штормовых нагонов в пределах между уровнями высокой и низкой воды во время гидрометеорологических изменений этих уровней. Район наибольшего распространения ветроосушных берегов располагается между Днепровским лиманом и Бакальской косой. Рассмотрены основные черты морфологии и развития ветроосушных берегов.

Работа посвящена вопросам исследования теоретико-методических основ эколого-географического картографирования с использованием современных технических средств и ГИС-технологий. Во время проведения исследования была разработана методика классификации, сбора, упорядочения, периодического обновления и анализа разнородных по форме и содержанию данных в соответствии с созданной структурой формирования геоинформационной базы данных. Важным результатом научно-практического исследования стала разработка методики создания технологической схемы автоматизированной картографической информационной системы для экологических исследований и ее апробация на примере эколого-геохимических исследований почв Киевской области.

Применение методов математической статистики и компьютерных технологий позволило выявить корреляционные связи между морфометрическими параметрами современного рельефа и глубинными структурами Земли. На основании цифровой модели рельефа построены структурные карты поверхностей потенциально нефтегазоносных стратиграфических горизонтов Львовского палеозойского прогиба.

Наведено загальну характеристику зсувів на території Харківщини. Проаналізовано вплив основних природних і техногенних факторів на розвиток зсувів Харківської області. Зроблено інженерно-геологічну оцінку зсувонебезпечних схилів у межах конкретних населених пунктів.

Розглянуто сучасний стан формування нового науково-прикладного напрямку географічної науки - екологічної геоморфології. Висвітлено передумови виникнення, теоретико-методологічні засади та наукознавчі дефініції, відомі й нові концепції, що сприяють становленню екологічної геоморфології. Розглянуто часткові проблеми екологічної геоморфології, роль ендогенних, екзогенних та антропогенних чинників геоморфогенезу, поняття про природно-антропогенні геоморфологічні системи. На конкретному матеріалі пояснено низку важливих еколого-геоморфологічних проблем різних регіонів. Висвітлено новітні уявлення про велике місто як еколого-геоморфологічну систему, а також порушено питання про засади еколого-геоморфологічного картографування.

Розглянуті провідні характеристики рельєфу дна Світового океану, їх перелік, визначення, походження, фактори і процеси виникнення і розвитку, а також закономірності розповсюдження, параметри і особливості будови головних і другорядних форм рельєфу. Більш детально представлені ті ж характеристики окремо для Тихого, Атлантичного, Індійського, Північного Льодовитого океанів, наведена номенклатура позитивних і негативних форм донного рельєфу. Представлені назви всіх морів у згаданих океанах з чисельними покажчиками площі, обсягу води, глибин, з назвами найсуттєвіших форм донного рельєфу. Запропонована термінологія з морської геоморфології у вигляді стислого словника.

Рассмотрены особенности океанологических условий в районах подводных гор. Эти условия были положены в основу выделения гидролого-биологических подкомплексов (акваландшафтов) данных районов.

На основании районирования Черноморского побережья Украины по видам народнохозяйственного освоения территории (сельское хозяйство, промышленно-коммунальные агломерации, рекреационная деятельность) даны оценки уровней антропогенных нагрузок на побережье. Приведено сравнение общих объемов бытовых, промышленных и речных стоков по объемам содержащихся в них загрязнителей.

На прикладі Карпатського регіону України розглянуто проблеми регіонального, спеціального та локального режимів небезпечних геологічних процесів, а також локальні закономірності розвитку екзогеодинамічних процесів (зсувів, селів, карсту). Викладено наукові й методичні аспекти регіональних і локальних закономірностей геодинамічних процесів на прикладах стаціонарного вивчення зсувів, селенебезпечних територій та карсту. Досліджено концепцію регіонального моніторингу геологічного середовища, розроблено концептуальну базу підходу до прогнозу небезпечних геодинамічних процесів. Виконано розрахунок та прогноз техноприродного ризику на об'єктах нафтогазового комплексу (на прикладі Богородчанського підземного сховища газу) з метою розробки схеми інженерного захисту території.

В статье рассмотрена модель геосистемы, с функционированием которой связано образование аккумулятивных эоловых форм рельефа. Разработана физико-математическая модель воздействия локальных электростатических аномалий на динамику ветропесчаного потока и процесс эоловой аккумуляции. На основе этой модели сделаны предложения по разработке методики прогноза развития эоловых форм рельефа под воздействием различных факторов.

На прикладах Кунгурського лісостепу (Передуралля) та Прут-Дністровської лісостепової рівнини дається характеристика структури закарстованих ландшафтів. За допомогою якісного аналізу, картометричного і порівняльного методів розкриваються її особливості та загальні закономірності будови, функціонування і розвитку закарстованих ландшафтів. Ілюструється картами ландшафтів і графічними моделями їх просторової структури.

На прикладі Карпатського регіону України розглянута проблема техногенного сульфатного карсту. Комплексно проаналізовані умови і фактори розвитку сульфатного карсту, методи оцінки і прогнозування карстової небезпеки, морфологічні особливості карстових форм, гідрогеологічні умови і їх техногенні зміни, гідрохімічні параметри динаміки карстового процесу та методи протикарстового захисту. В якості еталонної ділянки досліджена територія затопленого Розвадівського кар'єру, в межах якого був оцінений механізм розвитку карстового процесу. Проведені дослідження та аналіз матеріалів попередніх років дозволили виконати районування території за ступенем карстонебезпечності в умовах його техногенної активізації та розробити комплекс оптимальних завдань по інженерно-геологічній оцінці території техногенно активізованого сульфатного карсту. Результати виконаних досліджень доцільно використати для територій техногенно обумовленої активізації карстового процесу з метою вивчення закономірностей його розвитку та розробки заходів по інженерному захисту процесонебезпечних територій. В роботі проаналізовано досвід реалізації методологічних, методичних та інженерних рішень на прикладі Язівського кар'єру сірки у Передкарпатті.