Розглянуто екологічні та грунтово-меліоративні проблеми глобального та регіонального характеру, що виникають у зв'язку з геохімічними процесами в системі "грунт - атмосфера" та перенесенням солей на значні відстані завдяки діяльності вітру.

Висвітлюється історія розвитку комплексних досліджень природи території Правобережної України, перспективи їх розвитку. Розглядаються основи теорії та методи регіональних досліджень антропогенних ландшафтів, наводиться класифікація і структура антропогенних ландшафтів Правобережної України: селитебних (міських), сільськогосподарських, лісових, водних, промислових, дорожніх, рекреаційних та белігеративних (від латинського beligero - вести війну). Досліджуються взаємозв'язки між основними класами антропогенних ландшафтів, ландшафтні межі, перехідні зони селитебних ландшафтів, антропогенні ландшафти як парадинамічні системи. Повідомляється про зональність антропогенних ландшафтів, представлено схему природно-господарського районування, зроблено прогноз розвитку і розглянуто можливості оптимізації антропогенних ландшафтів Правобережної України на наступні 10 - 15 років.

Роботу присвячено експертизі природознавчої спрямованості. На основі системно-синергетичного світогляду і коадаптивної парадигми природокористування розроблено теоретико-методичну базу геоекологічної експертизи. Остання розглядається як новий науково-практичний вид діяльності і як новий експертний напрям у науці, який тільки формується.

На прикладі терикоників вугільних шахт показано, як під впливом гірничовидобувної промисловості відбувається зміна природних ландшафтів Донбасу. Відмічено, що значна частина природних кальцієвих ландшафтів регіону перетворилась на сірчанокислі. Наведено хімічний склад відвальної породи терикоників, її токсичність, радіоактивність. Покращання гірничопромислових ландшафтів можливо завдяки лісовій рекультивації земель.

Розглянуто питання методології, теорії та методики геоморфологічних досліджень, зокрема, використання аерокосмічної інформації в інженерно-геоморфологічному картографуванні, ендогенні, екзогенні та антропогенні процеси у довкіллі та їх підпорядкування глобальним закономірностям функціонування природного середовища, а також актуальні напрями вивчення техногенного рельєфу. Досліджено регіональні проблеми в геоморфології, у т.ч. успадковування та направленість розвитку неоструктури центральної частини північної України, динаміку континентального осадконакопичення в неогені та її кореляцію з еволюцією морських басейнів півдня території України, особливості поширення шкідливих рельєфотворчих процесів в Українських Карпатах. Особливу увагу приділено палеографії та палеогеоморфології, особливо, палеографічним та палеогеоморфологічним аспектам формування нафтоматеринських товщ у Дніпровсько-Донецькому нафтогазоносному басейні, а також характеристиці та умовам формування палеозападин плейстоценового віку Волинського Полісся.

За даними аерокосмогеологічних досліджень, флюїдодинамічні процеси в літосфері найактивніше розвиваються в межах геофлюїдодинамічних вузлів перетину лінійних зон горизонтальних напруг, що розглядаються як один із активних факторів формування сучасних ландшафтів. З ними пов'язано формування досить обширних аномальних форм рельєфу суходолу, морських кіс, піщаних банок, степових блюдець і подів, озер, зсувних амфітеатрів, аномальних змін фізіології рослин та їх оптичних характеристик. Генетичний зв'язок ландшафтів із геофлюїдодинамічними структурами є основою вивчення останніх дистанційними методами.

Систематично викладено теорію та методику геохімії ландшафтів та її відгалужень (геохімії техногенезу, ландшафтно-геохімічної екології, ландшафтно-геохімічної агроекології, медичної екогеохімії). Розглянуто основні закономірності міграції хімічних елементів у геосистемах та особливості ландшафтно-геохімічної структури України. Подано методику ландшафтно-геохімічної характеристики екологічного стану територій з прикладами її використання у процесі оцінки геосистем заповідників, рекреаційних, сільськогосподарських, міських територій, у зонах впливу АЕС, промислових зонах.

Исследованы геоисторические и экологические закономерности образования и развития геосистемы северо-западного шельфа Черного моря, проведено его ландшафтное и геохимическое районирование. Рассмотрены геологические процессы и их влияние на экосистему шельфа, а также тенденции развития ландшафтов и природных процессов, определяющих характер изменения экологической обстановки. Дана оценка роли техногенного воздействия на экосистемы.

Досліджено міграцію важких металів у генетичних горизонтах грунтового розрізу в грунтах типового потужного малогумусного великопилуватосуглинкового чорнозему, закладеного у неоелювіальному елементарному ландшафті на території філії Українського степового природного заповідника "Михайлівська цілина". Наведено ряд досліджуваних елементів за коефіцієнтом радіальної диференціації у гумусовому горизонті. Виділено два типи перерозподілу рухомих форм важких металів у грунтовому профілі.

Предлагаемый интегральный индекс содержания тяжелых металлов в геокомпонентах отображает их ассортимент, токсичность и количественные показатели. Средневзвешенный показатель загрязнения тяжелыми металлами геокомпонентов ландшафтных систем дает возможность определить уровни экоситуации - от благоприятной до катастрофической.

Проанализировано состояние вопроса. Определены материальные и идеальные объекты исследований ландшафтного разнообразия. Изложены подходы к методологии его систематики на примере равнинной территории Украины.

Представлено географическое видение земного природного разнообразия как формы существования множественных реалий природы. Обоснованы сущностное определение ландшафтного разнообразия, методология, закономерное (природоведческое) и особенное (антропическое) содержание его географического исследования. Раскрыто содержание разноуровневого научного отражения комплексных и геокомпонентных носителей ландшафтного разнообразия. Показана роль решения ландшафтоведческих проблем в познании ландшафтного разнообразия. Сформулированы аксиомы потенциала ландшафтного разнообразия.

Проанализированы взгляды К. Тролля, а также современная зарубежная литература. Современные публикации, по их концептуальной направленности, разделены на три категории. К биоцентрической группе принадлежат работы, в которых ландшафтная экология, вслед за Троллем, рассматривается как биологический раздел учения о ландшафте. Трактовка ландшафтной экологии и геоэкологии как синонима современной интегрированной природной географии свойственны работам, отнесенным к категории холистических. Эклектическими охарактеризованы компилятивные публикации, в которых не выдерживается единая методология.

Розглянуто методичні питання дешифрування космічних знімків природних ландшафтів на основі ландшафтно-системного підходу та комплексного використання оптичних спектральних і просторово-частотних інформативних ознак. Наведено результати дослідження критеріїв оцінки та вибору космічних знімків для дешифрування ландшафтних структур.

На підставі розвитку методологічно-прикладних аспектів стохастичної екологічної гідрології обгрунтовано способи та проведено комп'ютерно-картографічне комплексне районування радіоактивно забруднених територій Полісся і півночі Лісостепу згідно з гідрологічно-ландшафтними умовами та можливими радіоекологічними наслідками місцевого водо- та ресурсокористування. Просторово модельно вирізнено гідрологічно-ландшафтні та ландшафтно-гідрологічні комплекси різного рівня з певним розрахунково-прогнозним ступенем радіоекологічного ризику за умов користування місцевими природними ресурсами, що дозволяє обгрунтувати конкретні рішення щодо відновлювання або підтримування радіаційної безпеки та реабілітування забрудненого середовища.

Узагальнюється досвід ландшафтно-геохімічних досліджень екологічного напрямку останнього десятиріччя. Робота грунтується на результатах польових досліджень (1987-1995 рр.) у зонах впливу АЕС, промислових зонах, заповідниках, рекреаційних, сільськогосподарських, міських територіях, виконаних ландшафтно-геохімічними експедиціями Київського університету. Автор зробила спробу систематизувати і поглибити базові положення нового наукового напрямку геохімії ландшафтів - ландшафтно-геохімічної екології (теоретичні положення ландшафтно-геохімічної оцінки екологічного стану територій, концепцію і методику визначення основних типів ландшафтно-геохімічних структур), обгрунтувати методику ландшафтно-геохімічної оцінки екологічного стану територій, методику ландшафтно-геохімічного картографування, яка спрямована на оцінку екологічного стану територій, обгрунтувати та розробити геохімічну класифікацію ландшафтів України і скласти ландшафтно-геохімічну карту України масштабу 1:1500000 тощо.

Влияние ланшафтных условий на эволюцию радиологической ситуации определяется их воздействием на интенсивность и конфигурацию потоков перераспределения и мест вторичной аккумуляции радионуклидов в загрязненных природно территориальных комплексах (ПТК). Наиболее ярко такое воздействие проявляется в тех ПТК, которые сами эволюционируют в результате изменения характера антропогенной нагрузки. Воздействие ландшафтных условий на ведущие процессы вторичного перераспределения радионуклидов - горизонтальный перенос и биогенную аккумуляцию - выражаются такими показателями как баланс радионуклидов в ПКТ и коэффициент накопления. Числовые значения этих показателей могут быть объединены в новый двухмерный показатель - коэффициент накопления распределенный, который интегрированно отображает воздействие ландшафтных факторов на эволюцию радиологической ситуации.

Висвітлюються питання вивчення факторів ландшафтогенезу закарстованих територій і деяких аспектів їх використання. На прикладах Кунгурського та Прут-Дністровського лісостепу розкриваються умови формування закарстованих ландшафтів і роль карсту як провідного чинника ландшафтогенезу. Завдяки дослідженням основних форм природокористування на закарстованих землях розкриваються загальні закономірності карсто-територіальних забруднень і особливості їх самоочищення та збереження.

Розглянуто методи досліджень, які застосовуються для вирішення наукових та практичних завдань, що становлять тематичне ядро сучасної геоекології. Наведено базові методи геоекологічних досліджень (ландшафтно-геофізичні, ландшафтно-геохімічні, історико-ландшафтні, антропо-екологічні та соціо-геоекологічні). Висвітлено специфіку застосування методів дослідження агро-, урбо- та лісових ландшафтів. Запропоновано новітні методи вирішення актуальних геоекологічних проблем (оцінки антропогенних навантажень, стійкості геосистем, прогнозування та сприйняття ландшафту людиною).

Досліджено вплив господарської діяльності людей на стан ландшафтів крізь зміну просторової топологічної структури за методом А.Г.Топчієва. Визначено закономірний хід структурних змін: проста первинна структура ускладнюється під час піонерського освоєння, набуває найбільшої складності за умови нормального навантаження на природне середовище й деградує через навантаження або надмірне освоєння. Це надає можливість оптимізувати природокористування, забезпечити самовідновлення природноресурсного потенціалу без надмірного відчуждження оброблених земель.