Проанализирована история развития колокольного литья с древнейших времен до создания величайшего произведения - Царь-колокола. Рассмотрены архитектура колоколен, металлургия меди и бронзы, искусство литья, уникальные произведения колокольных мастеров. Охарактеризованы химический состав, физико-химические и технологические свойства некоторых бронз.

Робота є першою спробою цілісного, системного дослідження і докладного викладу основ етнополітології - нової та перспективної науки про взаємовідносини етнічностей і політики. Розробляються теоретико-методологічні засади аналізу втаємниченої і знехтуваної етнополітичної царини людського буття. Висвітлюються складні проблеми розвитку етнополітології на Заході та її становлення в Україні. Досліджується драматична історія зародження і еволюції світової етнополітичної думки, розглядаються наймодерніші західні й вітчизняні теорії етносу та нації, з'ясовуються парадокси їх взаємовідносин між собою, з державою та людством. Виявляються закономірності розвитку етнополітичних процесів, причини і наслідки етнічного ренесансу, розкриваються таємниці політизації етнічностей в світі та в Україні. Дається порівняльний аналіз інтеграційних (Західна Європа) та дезінтеграційних (Східна Європа) етнополітичних процесів, їх теорії та практики. Узагальнюється світовий досвід національного будівництва.

Зроблено спробу певної "реабілітації" гетьмана на грунті більш глибшого аналізу тогочасних джерел, а також вивчення внутрішньої ситуації в країні крізь призму зовнішніх факторів, що її зумовлювали. Розглянуто питання про формування державної ідеї у свідомості вищої посадової особи в Гетьманщині початку XVIII ст. Показано, якими методами І.Скоропадський прагнув зберегти автономію великого регіону та його територіальну цілісність. Характеризується міжнародна діяльність володаря булави за тяжких тоталітарних умов царату, участь у війнах і походах на чолі козацьких загонів проти військ Польщі, Туреччини, Кримського ханства та Швеції. Висвітлено трагічні сторінки взаємовідносин Петра I, І.Скоропадського та запорожців.

Досліджується зростання потреби українського народу в освіті на рубежі століть, соціально-економічні передумови її прискореного розвитку та специфіка структури. Характеризується політика царського уряду і діяльність прогресивної української інтелігенції в галузі народної освіти, специфіка функціонування недержавних навчальних закладів України. Розглядається початкова, середня, комерційна, вища, педагогічна та професійна освіта. Висвітлюється розвиток освіти в Єлисаветграді. Визначається місце і роль приватної та громадської ініціативи в системі народної освіти України, співставляються процеси минулого і сьогодення, розглядаються можливі шляхи та напрями розвитку освіти України в найближчому майбутньому.

Висвітлено долю українських кобзарів-бандуристів Кубані. Запропоновано неповний реєстр прізвищ кубанських кобзарів-бандуристів. Розглянуто проблему осмислення тоталітарної культури. Розкрито соціокультурний аспект української еміграції у Чехословаччині 1920-х рр. Описано традиції щодо укладення шлюбу у бойків Карпат кінця ХІХ - першої половини ХХ ст. Охарактеризовано суспільно-політичне становище селян Правобережної України на межі XVIII - ХІХ ст. Проаналізовано асиміляційну політику царизму в Правобережній Україні у другій половині ХІХ ст.

На підставі великого архівного матеріалу досліджено, як століттями царська, а потім більшовицька Росія, панська Польща, Австро-Угорська монархія, боярська Румунія здійснювали експансію щодо України, загарбували її історичні землі, нищили культуру, мову.

Досліджено слов'янські курганні поховання кінця I - початку II тис. на лівобережжі Случі. Проаналізовано взаємовідносини житомирських міщан зі старостинською та війтівською адміністраціями XVI - першої половини XVII ст. Розглянуто деякі аспекти демографічних змін і соціально-економічного розвитку міст поліського регіону Волинської губернії у другій половині XIX - на початку XX ст. Детально охарактеризовано національну політику російського царизму та проблеми польської національної меншини на Волині у другій половині XIX ст.

Проаналізовано роль переселенської політики царського уряду під час столипінської аграрної реформи в зміні структури селянського землеволодіння Південно-Східної України. Піддано сумніву твердження радянських дослідників щодо виключно насильницького характеру переселення. Доведено позитивний вплив останнього та вирішення проблем малоземелля.

Рассматривается искусство и художественная культура первобытного общества; культура, религия, искусство письменности, художественное ремесло, литература и храмы Нового царства в Древнем Египте; искусство и власть в Ассирии, верования народов Двуречья, художественная культура и ремесло Древнего Вавилона и Нововавилонского царства; культура эпохи Вед и художественные традиции Древней Индии; культура эгейского мира и эллинизма в Древней Греции; архитектурная и скульптурная культура Древнего мира.

Містяться публіцистичні роздуми, есеї, ескізи до портретів визначних діячів українського Відродження, подвижників української культури, духовності: Петра Могили, Миколи Костомарова, Володимира Антоновича, Івана Огієнка, Михайла Грушевського, Володимира Вернадського, Дмитра Яворницького, Дмитра Багалія, Матвій Яворського, Наталії Полонської-Василенко. Автор намагається осмислити історію України, дошукується до першопричин поразок та невдач українців, які впродовж довгих віків гнулись у чужоземному ярмі й не могли вибороти свою державу, втрачену в епоху середньовіччя. Розкривається технологія творення Російської імперії, висвітлюються злочини царів та компартійних верховодів. Показана трагедія українського народу на лихих дорогах історії.

Проаналізовано організаційно-правові засади карального апарату царату в Україні, порядок комплектування особового складу місцевих репресивних установ. Висвітлено основні напрями, форми та методи діяльності каральних органів в українських губерніях та градоначальства. Розглянуто механізм взаємодії місцевих репресивних установ у проведенні каральної політики самодержавства. Досліджено статус губернатора як представника карального органу, організаційно-правові засади повітової поліцейської варти, механізм взаємодії місцевих каральних установ.

Спростовано історіографічну традицію радянської історичної науки щодо відірваності козацької України від Київської Русі, зокрема, неоімперську концепцію давньоруської народності. Зроблено історіографічний аналіз розвитку концепції "спільної давньоруської колиски східних слов'ян". Простежено генетичний зв'язок етновизначальних ознак українців козацької доби у попередньому княжому періоді їх історії у царині матеріальної та духовної культури, мови, історичної свідомості. Доведено генетичний зв'язок князівських і козацьких лицарських традицій, їх близьку спорідненість із західноєвропейським лицарством.

Встановлено, що в XIX - на початку XX ст. польська та єврейська общини у Російській імперії жорстоко пригнічувалися царизмом, з великим обмеженням розвивалася їх національна культура та освіта. Детально розглянуто економічне становище та проблеми національних меншин регіону у 20 - 30-х рр. XX ст. На новому фактичному матеріалі проаналізовано землеоблаштування єврейства на Поділлі.

Висвітлено життя, наукову діяльність та погляди академіка Б.О.Кістяківського (1868 - 1920 рр.) - українського правознавця, філософа, журналіста, дослідника теорії конституціоналізму, федералізму та засад правової держави, наукові, суспільно-правові праці та статті якого посідають значне місце в світовій теорії соціал-демократичного та ліберального руху, гуманізму й універсальних прав людини.

Детально проаналізовано концепцію свободи Маркса та Енгельса, доведено, що саме ця концепція лежить в основі комуністичного бачення суспільства майбутнього. Висвітлено історію комуністичної утопії в марксистській думці, включно з марксизмом-ленінізмом. З'ясовано, як внутрішня логіка комуністичної концепції вселюдського визволення перетворила марксизм на узаконення тоталітарних методів. "Стрибок із тваринного царства у царство свободи" - сутність доктрини "наукового соціалізму", а "царство свободи" - марксистська ілюзія комунізму, яка не стала та й не могла стати реальністю.

Проаналізовано зміну ідей "Третього Риму" на рубежі XV - XVI ст. Розглянуто філософсько-релігійні твори того часу, зокрема, "Повесть о Белом Клобуке" Геннадія, погляди Феофана Грека, Андрія Рубльова, Філофея Псковського. Ідея "Третього Риму" - тлумачення особливої місії Москви, що виправдовувало не лише зовнішню експансію, а й внутрішню консолідацію московської держави. Розвиток цієї ідеї спричинили історичні події навколо Московщини. Висунуто гіпотезу, що ідея "Третього Риму" була чи не єдиним культурним надбанням тогочасної Московщини. Вона відповідала ідеології зміцнення централізованої держави та піднесенню царської влади.

Подається нова інтерпретація політичної історії України. Розглядаються особливості росту і занепаду Київської Русі-України, Галицько-Волинської держави, Литовсько-Української (Руської) держави. Висвітлюються основи формування козацько-гетьманської держави і її політична доля, становище України у московсько-царській неволі, історія створення Української Військової Організації, Організації Українських Націоналістів та Української Повстанської Армії. Досліджуються позитивні та негативні сторони незалежності України, перспективи її розвитку та ін.

Досліджено українську міфологію та висвітлено "міфологіяну" Володимира Гнатюка. Наведено перелік великої кількості літературних джерел, що стосуються української міфології інших слов'янських і неслов'янських народів. Вміщено відповідні публікації до кожного конкретного випадку відсилок до порівнянь, паралелей і аналогій у скороченому бібліографічному описі. Подано список скорочень. Запропоновано переклад розділу "Огляд праць із царини слов'янської міфології" зі знаменитої монографії чеського вченого Любора Нідерле (1865 - 1944 рр.) "Життя старих слов'ян". Збережено підрядкові авторські примітки, посилання та пояснення, вони мають цифрове позначення. Дослідження проілюстровано рисунками визначної української художниці Олени Кульчицької (1877 - 1967 рр.).

Досліджено процес відродження Української Православної Церкви в епоху національного відродження українського народу з розпадом Російської царської імперії, в період Першої світової війни (1914-1918) й революції 1917 р. Описано український церковний рух в Україні в часи Жовтневої революції 1917 р. до Всеукраїнського Церковного Собору (ВЦС) в Києві 14-30 жовтня 1921 р. Розглянуто діяння ВЦС 1921 р. та подальші події в житті Української Автокефальної Православної Церкви (УАПЦ) в Україні до Другої світової війни 1939-1945 рр., зокрема, ліквідацію комуністичним урядом Москви організаційної системи УАПЦ у 1931-1932 рр.

Розглядається відродження Української Православної Церкви в добі національного відродження українського народу з розпадом Російської царської імперії, в часи Першої світової війни (1914-1918) й революції 1917 р. Досліджується український церковний рух в період революції 1917 р. до Всеукраїнського Церковного Собору в Києві в 1921 р. Висвітлюються діяння цього Собору і дальші події в житті Церкви в Україні до Другої світової війни в період 1939-1945 рр. Наведено ієрархію Церкви за часів Відродження в Україні в 1921-1936 рр., а також розподілення Церкви на церковні округи і кількість парафій по округах.