Індекс рубрикатора НБУВ: Х001.9 + Ф62(0)793.2

Рубрики:

Держава і особа

Соціалістичні і соціал-демократичні партії

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглядаються актуальні проблеми філософії і соціології у світлі розвитку сучасної культури. Аналізується роль філософської методології у формуванні системи історичних, природознавчих і культурологічних знань, а також деякі аспекти становлення національної культури. Висвітлюються методологічні основи початку філософії, індивідуалістичні мотиви в філософії Просвітництва, національні особливості російського космізму. Досліджується філософія "Я" у художній концепції М.Хвильового, соціальна утопія Лазаря Барановича, повідомляється про релігійність та атеїзм М.Ломоносова. Характеризується філософська антропологія в структурі культурологічного знання, суперечлива сутність національного характеру та ін.

Розглянуто ідеологію та утопію як культурні феномени. Висвітлено еволюцію сутності даних понять в історії сучасної думки, а також особливості їх вжитку та трансформації у текстах К.Маркса: "Перший рукопис", "Третій рукопис", "Німецька ідеологія". Доведено, що поняття ідеології та утопії треба розглядати, зважаючи на факт їх невпинної взаємодії.

Рассмотрены идеология и утопия как культурные феномены. Освещены эволюция сущности данных понятий в истории современной мысли, а также особенности их употребления и трансформации в текстах К.Маркса: "Первая рукопись", "Третья рукопись", "Немецкая идеология". Доказано, что понятия идеологии и утопии необходимо рассматривать, основываясь на факте их неустанного взаимодействия.

Наведено результати дослідження автентичного і "ортодоксального" марксизму. Розглянуто проблему політичної тактики марксистів, питання диктатури пролетаріату, демократії в позбавленому власності суспільстві. Проаналізовано критерії національної політики та етики в марксизмі, вплив К.Маркса на Росію другої половини ХІХ ст., політику Леніна.

Приведены результаты исследования автентического и "ортодоксального" марксизма. Рассмотрены проблема политической тактики марксистов, вопросы диктатуры пролетариата, демократии в обществе, где отсутствует понятие собственность. Проанализированым критерии национальной политики и этики в марксизме, влияние К.Маркса в России второй половины ХІХ ст., политика Ленина.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш5(4Укр)5-4

Рубрики:

Література

Шифр НБУВ: Ж27444 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Висвітлено перспективи свободи як основної людської цінності у контексті сучасних глобалізаційних процесів. Проаналізовано стан наукового дослідження цінностей як проблеми політики. Розкрито теоретико-методологічні засади визначення сутності політичних і громадянських цінностей. Розкрито зміст і способи виявлення цінностей антропологічного характеру - свободи, рівності, справедливості, солідарності, гідності життя людини. Визначено сутність і форми історичного визначення політичних цінностей. Розглянуто основні цінності громадянського суспільства, з'ясовано роль культурології у їх формуванні. Виявлено подвійну природу соціальності, досліджено її позитивний і негативний потенціал. Встановлено особливості формування політичних і громадських цінностей в Україні за умов демократичного розвитку суспільства.

Освещены перспективы свободы как основной человеческой ценности в контексте современных глобализационных процессов. Проанализировано состояние научного исследования ценностей как проблемы политики. Раскрыты теоретико-методологические основы определения сущности политических и общественных ценностей. Раскрыто содержание и способы проявления ценностей антропологического характера - свободы, равенства, справедливости, солидарности, достоинства человеческой жизни. Рассмотрены сущность и формы исторического определения политических ценностей. Охарактеризованы основные ценности гражданского общества, установлена роль культурологии в их формировании. Выявлена двойственная природа социальности, исследован ее позитивный и негативный потенциал. Определены особенности формирования политических и общественных ценностей в Украине в условиях демократического развития общества.

Доведено, що ідеал і утопія, попри подібність їх змісту та функцій, постають різними утвореннями свідомості. Проведено їх порівняльний аналіз та окреслено їх провідні характеристики.

У контексті глобальних проблем сучасності розглянуто утопічні проекти російського філософа, політичного письменника Олександра Богданова (Малиновського).

Окреслено взаємозв'язки та протиставлення утопії та науки як утворень суспільної свідомості. Простежено ставлення до науки у представників утопічної думки, починаючи від передісторії утопічного жанру (Платон), в подальшому - у Т. Мора, Ф. Бекона (XVII ст.), Л.-С. Мерсьє (XVIII ст.), Ш. Фур'є (XIX ст.), а також в антиутопіях О. Хакслі та Дж. Оруела (XX ст.).

Здійснено філософський аналіз проблеми есхатології та утопії у розумінні історії. Оформлення уявлень про історичну перспективу розглянуто у контексті "осьового часу", коли у різних варіантах формуються уявлення щодо трансцендентного, що дозволяє визначити поле духовної напруги між метабуттям та іманентним його рівнем. Особливість вирішення "конфлікту" між двома планами буття пов'язано зі специфікою самовизначення людини у світі та позначенням стратегій розуміння історії, похідних від есхатологічних сподівань (християнська модель історії) та утопічних проектів (раціональна традиція визначення сенсу історії). Проаналізовано концепції християнської та секуляризованої есхатології, модифікації утопічної творчості. Позначено найбільш загальну умовну конфігурацію взаємодії есхатологічних та утопічних уявлень у ході історичного процесу, а також проаналізовано місце та роль утопії й есхатології у сучасній соціокультурній ситуації. Доведено, що у константованій "ситуації постісторії", утопія й есхатологія втрачають свої метаісторичні потенції, але зберігають свої позитивно перетворюючі соціальну та духовну дійсність можливості.

Доведено, що "Творима легенда" створювалась як текст, який мав синтезувати у собі зміст людської культури. Встановлено, що механізмом включення роману в загальнолюдське культурологічне поле стали жанри як форми, що сконцентрували у собі сенс культурних епох. Базовими жанровими алгоритмами, що моделюють реальність "Творимої легенди", є роман, легенда, утопія, казка, сатира. Характерними жанровими ознаками твору є також публіцистичність і пародіювання на рівні жанрових форм, що відтворює смислове поле полілогу культур та традицій.

Вивчено комплекс дискусійних проблем жанру антиутопії першої половини XX ст. На прикладі зіставлення романів "Ми" Є.Замятіна, "Цей дивний новий світ" О.Хакслі та "1984" Дж.Оруелла з попередньою утопічною традицією робиться висновок про близькість утопії та антиутопії. Запропоновано нарівні з термінами антиутопія та дістопія вживати терміни гіпер-утопія та утопія-інкарната (зверхутопія і втілена утопія), що більш за все відповідають духу епохи першої половини XX ст. Аналіз роману Дж.Оруелла "1984" надає можливість підкреслити генетичну спорідненість з класичними утопіями минулого і антиутопіями сучасності, ідейно-тематичну своєрідність та специфічні художні особливості творчості письменника, як відображення його художнього сприйняття і світогляду. Результати дослідження надають право визначити Оруелла класиком сучасної негативної утопії.

Вперше в українському літературознавстві розглянуто романну трилогію В. Сорокіна "Лед", "Путь Бро", "23 000" у контексті творчості письменника та змін естетичної парадигми російського літературного постмодернізму на межі століть. Розкрито суть проблематики та жанрово-композиційні особливості романного циклу. Розглянуто причини диверсифікації творчих принципів В. Сорокіна та відмови автора від соц-арту. Визначено місце трилогії в романній творчості В. Сорокіна, виділено основні тенденції в критичних і літературознавчих оцінках циклу. Доведено авторську природу міфології трилогії та досліджено шляхи її виникнення та розвитку. Увагу приділено характеристиці фантастичного "Всесвіту гармонії", за допомогою якого автор показує проблеми сучасного суспільства (соціальну самотність, втрату духовних ідеалів, соціальну дезорієнтованість, загрозу авторитаризму та тоталітаризму). Досліджено різновиди часу та простору у романах (фантастичний і реальний хронотоп). Визначено зв'язок проблематики з жанровою та композиційною структурою трилогії. Для циклу, в якому наявні елементи утопії та антиутопії, запропоновано жанрове визначення "апокаліптична утопія". Відзначено вплив світової та російської літературної традиції на письменника, а також новаторство В. Сорокіна в межах постмодерністської естетики.

Висвітлено типологічні, архітектурно-просторові та сутнісні характеристики взаємодії архітектурних просторів, сучасного мистецтва та новітніх технологій (НТ). Розкрито закономірності формування суспільного простору й особливості процесів змін культурного пейзажу та семантичної мутації середовища на основі впливу інформаційно-комунікаційних технологій, які призводять до фундаментального переосмислення, визначення й організації простору у контексті соціокультурних трансформацій. Увагу приділено питанням переосмислення функціонування суспільного простору за умов парадигматичних змін світової глобалізації, з залученням досліджень практики соціальної скульптури та методів public art з використанням НТ.

Наведено результати компаративного дослідження творчості видатного польського поета Л. Стаффа. Розглянуто поетичний, драматургічний і перекладацький доробок митця в інтертекстуальних взаємозв'язках. Акцентовано увагу на відкритості його текстів до різних за епохою та зорієнтованістю літературних, філософських, мистецьких постатей, напрямів, угрупувань. Проаналізовано найвиразніші мотиви й особливості поетики Л. Стаффа, запропоновано типологію жіночого образу в міфологічно-язичницькому та християнському типажі. У модусі часопростору розглянуто такі явища, як сугестія, синестезія, утопія, ідеальний герой, "внутрішнє - зовнішнє" й інші феномени порівняльної поетики. Визначено роль перекладу як чинника інтертексту, а також показано вплив імперативів теорії кратизму В. Вітвицького і надлюдини Ф. Ніцше на вольову особистість героя Л. Стаффа.

Завдяки аналізу утопії та футурології як феноменів з'ясовано, що вони є джерелом змістів і контекстів соціальних ідеалістів. Утопія та футурологія впливають на формування соціальних ідеалів різними шляхами: футурологія базується на методах пролонгації та проспекції, а утопія спирається на умоглядність, як основний принцип своїх побудов. Встановлено, що утопія та футорологія як феномени мають різні просторово-часові характеристики, утопія виступає образом альтернативи сучасному стану соціуму, а футурологія моделлю майбутнього. Зазначено, що утопія та футурологія деформуються в українських і глобалізаційних реаліях, підлаштовуючись під актуальні запити сучасності.

Розкрито процес формування утопічної думки та джерела, які сприяють його активізації. Досліджено "перехідний час" як основне джерело розквіту утопічної думки в суспільстві. Сформульовано визначення перехідного часу, обгрунтовано його перевагу над іншими поширеними в наш час трактуваннями, такими як: перехідний період, перехідний етап, перехідне суспільство. Встановлено, що на відміну від будь-яких фантазій та мрій, утопія є, насамперед, відображенням суб'єктивної реальності людей, соціального буття за певних історичних умов.

Проведено системний соціально-філософський аналіз утопії як форми соціального передбачення дійсності. Здійснено загальний теоретичний аналіз проблеми соціального передбачення: уточнено змістовне значення поняття "соціальне передбачення" в соціально-філософській та соціологічній літературі. Охарактеризовано різні форми осягнення майбутнього, визначено об'єктивні та суб'єктивні передумови процесу передбачення. Виокремлено утопічну форму соціального передбачення та проведено її детальний аналіз: виділено історико-філософські концепти проблеми утопії, проаналізовано наявні в сучасній науковій літературі дефініції утопії, уточнено сучасне поняття утопії як форми соціального передбачення й її основні ознаки. Досліджено природу утопії як форми осягнення майбутнього, розглянуто сучасні тенденції утопічного передбачення.

Порушено проблему відмінного текстового втілення жанру утопії у спадщині Мора, Кампанелли та Бекона. З'ясовано, що, грунтуючись на домінанті зображення ідеального суспільства, твори утопічного циклу відрізняються його структурним моделюванням. Це зумовлено світоглядом авторів утопій та історичним моментом.

Визначено внесок відомого історика, публіциста, громадсько-політичного та військового діяча Василя Кучабського у формування української консервативної ідеології, конструювання її міфологем та символічної географії. Окреслено інтелектуальний і політичний контексти розвитку консервативних ідей, а також особливості формування світогляду мислителя. Розглянуто історико-політичну концепцію революційних подій на західноукраїнських землях та ідею "геополітичного трикутника", що лежала в основі бачення В. Кучабським революції у Західній Україні 1918 - 1923 рр. і його дискурсу Східної Європи.