Зазначено, що астрологічний і нумерологічний символізм у цілому відповідає психологічному портрету типу художника і типу спортсмена.

Досліджено положення теорії К.Леонгарда про акцентуйовані особистості на прикладі культури російського літературного декадансу (символізму). Поняття демонстративної особистості проаналізовано в контексті певної культури відносно її самоствореного колективного суб'єкта. Відтворено умовний демонстративний універсум культури.

Розглянуто основні концепції вчення про символ у XIX ст. відомих представників символічної критики. Висвітлено оригінальну концепцію символізму видатного американського письменника Е. По.

Висвітлено лінгвософські та лінгвоестетичні аспекти теорії поетичної мови, особливості еволюції образного словника поезії 10 - 30 рр. ХХ ст. Зроблено системно-типологічний аналіз віршової мови українського символізму, поезії "Розстріляного Ренесансу" 20-х рр., підрадянської, західноукраїнської та емігрантської поезії 30-х рр. XX століття.

Статтю присвячено розгляду роману В.Брюсова "Вогненний ангел" як оригінального явища прози символізму. Підкреслено, що незвичність роману - в органічному поєднанні скрупульозного описання побуту XVI ст. і психології любовних відношень людей декадентського середовища початку ХХ ст. Це приводить до ідеї любові як позачасового почуття і не має логічного осмислення. У романі вона втілена як еротична містерія. Особливу увагу приділено організації оповіді у романі, трансформації реальних подій початку ХХ ст. в атмосферу XVI ст.

Збірник присвячено актуальним проблемам філософії, культурології, соціології та економіки. Детально проаналізовано роль соціального працівника у формуванні духовних цінностей молоді. Розглянуто особливості символізму художніх форм у готичній архітектурі, сакральність православної ікони, висвітлено історико-літературні та філософські джерела роману М.Булгакова "Майстер і Маргарита".

Містяться матеріали наукової конференції "Гуманізм. Людина. Творчість", що відбулася в Дрогобичі у жовтні 1995 року. Висвітлюються питання освітнього процесу і феномену надкультурного, приводяться гуманістичні аспекти правотворчості, онтологічні підстави становлення суб'єктивності в сім'ї, концепція творчості в теорії символізму. Розкриваються духовний світ митця і проблеми інтерпретації художнього твору, наводяться національно-культурні витоки творчих здібностей особистості. Розглядається мовна картина світу як чинник соціальної поведінки, а розвиток творчого мислення - як фактор формування особистості вчителя. Характеризується роль школи і особистості у музично-виконавській педагогіці тощо.

Розглядаються актуальні проблеми сучасного слов'янського мовознавства, історії слов'янських мов, фразеології, діалектології, етимології, літератур, фольклористики, історії та культури слов'янських народів. Детально аналізується боснійська мова у висловлюваннях діячів минулого та сучасного. Визначаються графіко-фонетичні особливості першого українського розмовника. Представлена антитеза в хорватській та польській поезії початку ХХ ст. Простежуються тенденції образного слововживання в українському символізмі, особливості розвитку чеської літературної мови на сучасному етапі тощо.

Розглядаються типологічні риси модернізму: символізм, імпресіонізм, експресіонізм, футуризм, сюрреалізм та ін. Аналізується творчість низки письменників XX століття в аспекті прояву типологічних рис модернізму: К.Гамсуна, Б.Брехта, Ф.Кафки, А.Камю, В.Ходасевича, М.Гумільова, М.Цвєтаєвої, В.Маяковського, О.Мандельштама, Б.Пастернака, А.Платонова та ін. Досліджується не зовнішня приналежність митців до рухів і напрямів модернізму, а модернізм як художній метод. Підкреслюється, що творчий шлях яскравого художника - це пошук адекватного втілення власної особистості у неповторному художньому світі, а дослідження художнього методу - це аналіз головного напряму еволюціонування, яке проходить у своєму розвитку кожен самобутній письменник.

У контексті символістської теорії драми розглянуто твори В.Іванова, О.Блока, А.Бєлого, Ф.Сологуба та ін. Досліджено феномен символістської драми на прикладі драматургії А.П.Чехова, модерністського театру, опозиційного символізму.

Акцентовано увагу на існуванні українського варіанта поетичного символізму на національних духовних і філософських засадах. Розглянуто специфіку українського модерністського індивідуалізму, що пояснюється особливостями національного менталітету та світосприйняття. Стверджено, що фольклорний матеріал і філософські концепти Г.Сковороди, допрацьовані П.Юркевичем, покладено в основу українського символізму та визначено його відмінність від західноєвропейських художніх стандартів.

Автор розглядає історико-філософські підходи до тлумачення поняття "символ", який формує цілісне, багатомірне бачення людиною світу у єдності його чуттєвих та раціональних сторін. Оскільки символізм виявився найбільш авторитетним способом утвердження людського буття у європейській та українській культурі ХХ ст., акцентовано увагу на формо- і смислотворчій функції символу як культурологічної категорії.

Досліджено глибинний символізм, покладений в основу пізнання світу, на прикладі одного із найбільш парадоксальних розділів теоретичної фізики - квантової механіки. Деталізовано та поглиблено аналіз ідей і головних принципів квантової механіки, що склали її струнку символічну будову та призвели до заснування її золотого віку. Наведено деякі філософські міркування творців квантової теорії.

Homo sapіens на відміну від інших видів живих істот володіє вродженою підсвідомою колективною впорядкованою структурою символів (архетипи Юнга). Властивості колективності та впорядкованості цієї структури пояснюють доцільність і навіть необхідність використання математики для опису фундаментальних закономірностей, притаманних навколишньому світу. З іншого боку, ці якості пояснюють також глибинний символізм, покладений в основу пізнання світу. У статті, досліджено ці питання на прикладі одного із найбільш парадоксальних розділів теоретичної фізики - квантової механіки.

Досліджено творчість визначних французьких поетів XIX ст.: П.Верлена, А.Рембо та С.Малларме. Детально проаналізовано особливості символізму в українській поезії початку XX ст., висвітлено діяльність В.Чумака, В.Еллана-Блакитного, П.Тичини, М.Рильського, В.Сосюри, М.Драй-Хмари та ін.

Наведено стислі відомості про українських поетів М.Зерова, М.Драй-Хмару, Ю.Клена, М.Рильського, М.Семенка, Т.Осьмачку, Б.-І.Антонича, В.Свідзинського, уривки з їх поезії, якій притаманні символістські елементи.

Приведены краткие сведения об украинских поэтах Н.Зерове, М.Драй-Хмаре, Ю.Клене, М.Рыльском, М.Семенко, Т.Осьмачке, Б.-И.Антониче, В.Свидзинском, отрывки из их поэзии, которой присущи символистские элементы.

Розглянуто питання індоєвропейської духовної традиції в контексті аналітичної психології швейцарського психоаналітика К.-Г.Юнга. Висвітлено роль неусвідомлюваних психічних процесів у політичному бутті, проаналізовано семантику етнокультурних стереотипів та соціально-політичних уявлень.

Рассмотрены вопросы индоевропейской духовной традиции в контексте аналитической психологии швейцарского психоаналитика К.-Г.Юнга. Освещена роль неосознаваемых психических процессов в политическом бытии, проанализирована семантика этнокультурных стереотипов и социально-политических представлений.

На підставі узагальнення матеріалів міжнаціональної рецепції літературних джерел першої половини ХХ ст. проаналізовано теоретичні проблеми біблійної герменевтики, показано роль перекладознавства в компаративістичному аспекті. Розглянуто питання тестуалізованих генологічних відповідностей текстів українських "молодомузівців" у контексті філософії екзистенціалізму, поетики символізму та синтезу мистецтв.

На основании обобщения материалов межнациональной рецепции литературных источников первой половины ХХ ст. проанализированы теоретические проблемы библейской герменевтики, показана роль переводоведения в компаративистическом аспекте. Рассмотрены вопросы тестуализированных генологических соответствий текстов украинских молодых музыкантов в контексте философии экзистенциализма, поэтики символизма и синтеза искусств.

Наведено уривки поезії з п'яти поетичних книжок М.Ореста, якому властива своя власна символістська система. Зазначено, що, хоча символізм не є визначальним для його поетичної творчості, трансцендентність, езотеричність мови, невичерпність образу, що переростає у символ, з'являється майже завжди, коли йдеться про природу.

Представлены отрывки поэзии из пяти поэтических книжек М.Ореста, которому свойственна своя собственная символистская система. Указано, что, хотя символизм не является определяющим для его поэтического творчества, трансцендентность, эзотеричность языка, неисчерпаемость образа, переростающего в символ, появляется почти всегда, когда идет речь о природе.

Проаналізовано теорії Р.Вагнера та Ф.Ніцше, які вплинули на п'єси Г.Ібсена, М.Метерлінка, режисуру О.-М.Люнє-По. Виявлено символістичні елементи у п'єсах П.Клоделя, Ж.Жіроду, В.Йєтса, Т.Еліота, Г.Лорки та Л.Піранделло. Охарактеризовано театр жорстокості А.Арто, новітній авангардний театр в Америці, а також театр абсурду на підставі діяльності Ж.-П.Сартра, С.Беккета, Г.Пінтера та Е.Іонеско.

Проанализированы теории Р.Вагнера и Ф.Ницше, которые повлияли на пьесы Г.Ибсена, М.Метерлинка, режиссуру О.-М.Люне-По. Выявлены символистические элементы в пьесах П.Клоделя, Ж.Жироду, В.Йетса, Т.Элиота, Г.Лорки и Л.Пиранделло. Охарактеризованы театр жестокости А.Арто, новейший авангардный театр в Америке, а также театр абсурда на основании деятельности Ж.-П.Сартра, С.Беккета, Г.Пинтера и Э.Ионеско.