Розроблено системологічну концепцію національної свідомості у контексті політичних процесів, що відбуваються в Україні й у світі. Характеризуються теоретико-методологічні засади дослідження національної свідомості. Визначаються основні характеристики, функції, складові, чинники формування та розвитку, рівні й напрями еволюції української національної свідомості як духовного феномена нації. Здійснено аналіз функціонування національної свідомості в єдності раціональних та ірраціональних сутнісних виявів (національного характеру, національної мрії, національної ідеї тощо). Дослідження проведено на основі нових наукових категорій, зокрема таких, як біогеодетермінізм, національне несвідоме, подвійна етнонаціональна свідомість та ін. Українська ідея розкривається як органічна складова національної свідомості; розроблено класифікацію основних напрямів її дослідження; сформульовано її сучасні параметри.

Розглянуто предмет, завдання та методи психології, особливості розвитку та прояву психічних явищ. Розкрито сутність таких понять, як свідомість, несвідоме, діяльність, поведінка, спілкування, характер, здібності, відчуття, інтелект, лідерство. Охарактеризовано засоби комунікативного процесу, види уваги, цілі та мотиви діяльності, особливості статевої та вікової структури колективу. Наведено інформацію про розлади свідомості та мислення, порушення мовлення, уваги, емоцій і почуттів людини.

Рассмотрены предмет, задачи и методы психологии, особенности развития и проявления психических явлений. Раскрыта сущность таких понятий, как сознание, неосознаное, деятельность, поведение, общение, характер, способности, ощущения, интеллект, лидерство. Охарактеризованы средства коммуникативного процесса, виды внимания, цели и мотивы деятельности, особенности половой и возрастной структуры коллектива. Приведена информация о растройствах сознания и мышления, нарушениях речи, внимания, эмоций и ощущений человека.

Зазначено, що Е. Андієвську вважають основоположником українського сюрреалізму, який прагнув втілити нереальне, охопити несвідоме, відтворити ірраціональне. Створено власний світ міфопоезії сюрреалістичних бачень, неординарної фантазії, світ архетипів та символів, жіночого та чоловічого начала, якому притаманні трансцендентність марень та герметичність метафоричних кодів.

Отмечено, что Э. Андиевскую считают основоположником украинского сюрреализма, который стремился воплотить нереальное, охватить неосознанное, воспроизвести иррациональное. Создан собственный мир мифопоэзии сюрреалистических видений, погруженных в подсознательную стихию сновидений, бреда, неординарной фантазии, мир архетипов и символов, женского и мужского начала, которому присущи трансцендентность видений и герметичность метафорических кодов.

Emma Andievskuyu consider as the founder of the Ukrainian surrealism that aspires to embody not real, to capture unrealized, to reproduce irrational. The author creates his own mytho-poetic world of the surrealistic images, shipped in subconscious elements of dreams, delirium, not ordinary imagination, the world of archetypes and symbols of female and male being in which it is inherent transcendence of images and tightness of metaphorical codes.

Проаналізовано актуальні проблеми загальної теорії культури, наведено програму навчальної дисципліни, а також матеріали про естетичне несвідоме, мови, дискурси, міф, ідеологію, сакральне, повсякденне, афект, час, тіло та тілесність, сміх, іронію, гумор. Розглянуто "форми виключення" в культурі (символічні). Описано механізм дії наймогутніших сучасних ідеологій - розважальності, цинізму, інтимності, фемінізму. Висвітлено основні положення концепції "роботи над міфом" Г. Блюменберга. Визначено місце різних дисциплін у дослідженнях культури.

Проанализированы актуальные проблемы общей теории культуры, приведена программа учебной дисциплины, а также материалы об эстетическом неосознанном, языке, дискурсах, мифе, идеологии, сакральном, повседневном, аффекте, времени, теле и телесном, смехе, иронии, юморе. Рассмотрены "формы исключения" в культуре (символические). Описан механизм действия наиболее мощных современных идеологий - развлечения, цинизма, интимности, феминизма. Освещены основные положения концепции "работы над мифом" Г. Блюменберга. Определено место различных дисциплин в исследованиях культуры.

Розглянуто проблематику творчості у філософських працях К. Юнга. Розкрито природу феномену творчості. З'ясовано, що в акті творення важливим є не стільки створення культурних продуктів, скільки досягнення людиною-творцем власної цілісності, індивідуальності та навіть психічного здоров'я. Виявлено вплив ідей К. Юнга на культурологію ХХ ст.

Представлено динаміку людської агресивності, патопсихологічний вплив посттравматичного синдрому та його роль у соціальній дезадаптації на прикладі афганської війни.

Запропоновано авторську точку зору на теорію З. Фрейда. Надано аналіз взаємозв'язку методу психоаналізу і особливостей уявлень фрейдизму про свідомість і несвідоме. Виявлено "психотехнічний" та ідеологічний характер значної частини положень цієї теорії.

Розглянуто процеси співіснування константності та варіативності суспільного розвитку, осмислювати сутність, пропорції та вагу яких необхідно для досягнення соціального порядку, формування позитивної самоідентичності суспільства, прийняття ефективних управлінських рішень.

Виявлено архетипно-образний пласт народної пісні, співвідношення архетипного й образного начал. Досліджено архетипне (несвідоме) начало у народній поетичній пам'яті. Створено методику виявлення архетипно-образної сфери народної пісні. Досліджено українські народні пісні календарно-обрядового циклу, що є унікальною жанровою системою, яка охоплює повний період художнього відображення життєвих явищ, починаючи від древньої людини (міфологічну пісенність) і до сьогодення. Вивчено сучасну народну пісню, яка виокремлює колективно-авторське начало ліричного автора, як індивідуалізовану, свідомісно виокремлену, індивідуально узагальнену систему творчого відображення. Зроблено спробу концептуально змоделювати народну пісню як текстову систему (знакової чи мовно-імпровізаційної даності) та модель архетипно-образну, яка містить попередню, часто невиокремлену свідомістю структуру на рівні менталітетного відчування ритму, символу, кольору, врешті, на рівні незафіксованої біоенергетичної структури, яка пізніше моделюється у поняття "мотив", що фіксується свідомістю. Проведено вибіркове дослідження трьох пластів народнопоетичного мислення (родинно-побутового, соціально-побутового й історичного) й одержано певні результати щодо динаміки розвитку поетичної свідомості. Залежність у родинно-побутовій ліриці від образних архетипів долі як системи буття, що найменована і не може бути змінена (міфологічне мислення), у соціально-побутовій народній ліриці змінюється акцентацією на соціальні фактори життя (чумацькі, рекрутські, бурлацькі, наймитські пісні та пісні про соціальну нерівність), хоча

Уперше запропоновано модель структури психічного апарату, згідно з якою глибинний рівень психіки (колективне несвідоме) є дворівневим, тобто є певним континуумом від універсального, етнічно недиференційованого прошарку до етнічно-специфічного. Надано визначення етнічного менталітету як психічної структури інформаційного характеру, змістове поліпшення якої спричинює етнічну ідентичність. Доведено доцільність означення етнічного менталітету як форми маніфестації колективного несвідомого у тенденції переважання його етнічно-специфічного прошарку. Здійснено теоретико-прикладне дослідження загальновідомої універсальності архетипічних мотивів, а також етнічно-специфічного аранжування міфологічних світоглядних систем. Розвинуто теоретичні підходи щодо особливостей українського менталітету у контексті глибинно-психологічної інтерпретації одержаних результатів експерименту.

З'ясовано особливості відображення національного характеру українців у творах О.Гончара про війну. Розкрито суть понять "національний характер", "національна психологія" та "менталітет". Проаналізовано результати наукових досліджень національного характеру провідними українськими та зарубіжними вченими, трактовку цих понять сучасними науковцями, а також метод архетипної критики, що дозволило через "колективне несвідоме" дослідити формування національного характеру українського народу, установити чинники, що впливали на його еволюцію. З'ясовано джерела творів про війну завдяки залученню щоденникових записів письменника. На війні О.Гончар писав вірші, вів "Щоденник", якого у радянські часи не опублікував. Грунтуючись на аналізі "Щоденника", спростовано звинувачення О.Гончару в уславленні сталінського режиму.

Вперше проаналізовано проблеми взаємодії батьків і дітей у контексті впливу на формування їх стосунків специфічного характеру конфліктів батьківської психіки. Запропоновано класифікацію причин виникнення зазначених психічних протиріч залежно від характеру нереалізованих і витиснутих у несвідоме потреб одного з батьків і їх свідомих установок стосовно дитини. Уточнено уявлення про системний характер процесу дитячо-батьківських стосунків, що формуються під впливом свідомого та несвідомого інтенцій батьківської психіки. Розроблено класифікацію психічних конфліктів батьків, що впливають на відносини з дитиною. Виділено протиріччя, пов'язані з дезорганізацією у сфері подружньої взаємодії та нереалізованими аспектами особистого життя одного з батьків. Уточнено уявлення про характер і зміст міжпоколінних сімейних трансмісій як визначного чинника якості розвитку дитячої психіки.

Досліджено типологію символізму в романі "Великий Гетсбі" Ф.С.Фіцджеральда та повісті "Старший боярин" Т.Осьмачки. Розглянуто питання демонічної образності у творах письменників у контексті екстер'єрної та інтер'єрної символіки. Описано процес трансформації світу від апокаліптичного до демонічного на основі символіки письменників. Проаналізовано структурні особливості символістського тексту, визначено несвідоме звертання авторів до образів кола і числа як важливих елементів архітектоніки. Висвітлено особливості індивідуального та національного світовідчуття, символізм образу наратора. Доведено діонісійський характер художнього світу даних творів з використанням моделі активного типу героя у "Великому Гетсбі" Ф.С.Фіцджеральда та моделі пасивного типу героя у "Старшому боярині" Т.Осьмачки.

У дисертації розроблено системологічну концепцію національної свідомості у контексті політичних процесів, що відбуваються в Україні й у світі. Характеризуються теоретико-методологічні засади дослідження національної свідомості.Визначаються основні характеристики, функції, складові, чинники формування та розвитку, рівні й напрями еволюції української національної свідомості як духовного феномена нації Здійснено аналіз функціонування національної свідомості в єдності раціональних та ірраціональних сутнісних виявів (національного характеру, національної мрії, національної ідеї тощо). Дослідження проведено на основі нових наукових категорій, зокрема таких, як біогеодетермінізм, національне несвідоме, подвійна етнонаціональна свідомість та ін. Українська ідея розкривається як органічна складова національної свідомості; розроблено класифікацію основних напрямів її дослідження; сформульовано її сучасні параметри.

Уперше в українському літературознавстві здійснено спробу по-новому осмислити проблему української російськомовної літератури на матеріалі прози В. Наріжного, О. Сомова, А. Погорільського. Українські російськомовні прозаїки, орієнтуючись на мову середовища, в якому фомувався їх світогляд, продовжують традиції даної української літератури, що творилася чужими мовами (латинською, польською). Відзначено, що проза В. Наріжного, О. Сомова, А. Погорільського належить до української літератури, тому що відображає українську культурну та літературну парадигму. З'ясовано, що прозаїки у творах відображають "колективне несвідоме" українців у вигляді архетипів (Великої Матері, хати), міфем (Перуна, Купала). У даній прозі відображено українські прислів'я, легенди, перекази, пісні, казки. Зазначено, що у етнічній компетентності літераторів має прояв їх етнічна свідомість, що уможливлює розгляд прозової спадщини у контексті української літератури. На підставі аналізу української російськомовної прози кінця XVIII - першої третини XIX ст. у аспекті зв'язків з національною культурою та літературою доведено, що вона є ланкою, яка поєднує давню українську белетристику з прозою нового часу, яку започаткував Г. Квітка-Основ'яненко.

Здійснено систематичну рецепцію джерел, сутності та специфіки психоаналітичних концепцій фройдизму та неофройдизму, присвячених з'ясуванню ролі несвідомого у трансформації особистості. На підставі історико-філософського аналізу психоаналітичних концепцій несвідомого з'ясовано, що дане поняття в них тлумачилось як невід'ємний компонент психіки людини, пов'язаний з її креативним і духовним розвитком. Визначено особливості підходів у тлумаченні несвідомого у концепціях З.Фройда, К.Юнга, Е.Фромма, А.Маслоу. Зазначено, що головною рисою у визначенні несвідомого у концепції З.Фройда була динамічна теорія психіки людини, де головним компонентом є несвідоме. Показано, що динаміка психічного життя людини екстраполюється З.Фройдом на основні закономірності функціонування суспільства, розвиток культури, сутність релігії. З'ясовано, що несвідоме в концепції К.Юнга трактується як загальна основа психічного життя людини, джерело творчої уяви. Доведено, що соціальне несвідоме в концепції Е.Фромма є домінуючим, яке має принципове значення для соціальної адаптації людини та гуманізації суспільства. Встановлено місце та роль несвідомого у теорії мотивації А.Маслоу для вирішення головного завдання - виявлення шляхів розвитку та самоактуалізації особистості, який інтегрував у межах єдиної теоретичної структури основні положення про несвідоме З.Фройда, К.Юнга та Е.Фромма.

Висвітлено основний зміст, завдання та функції предметів психології та педагогіки. Увагу приділено рівням психіки (свідоме, несвідоме, підсвідоме), задаткам і здібностям людини, психології темпераменту та характеру, пізнавальним психічним процесам. Розглянуто організаційні форми навчання у вищій школі. Охарактеризовано сучасні інноваційні педагогічні технології. Наведено словники психологічних і педагогічних термінів, в яких розкрито сутність таких понять, як дістрес, домінанта, емпатія, етнічна психологія, перевтома, символічне мислення, антипедагогіка.

Освещены основное содержание, задачи и функции предметов психологии и педагогики. Уделено внимание уровням психики (сознательное, бессознательное, подсознательное), задаткам и способностям человека, психологии темперамента и характера, познавательным психическим процессам. Рассмотрены организационные формы обучения в высшей школе. Охарактеризованы современные инновационные педагогические технологии. Даны словари психологических и педагогических терминов, в которых раскрыта сущность таких понятий, как дистресс, доминанта, эмпатия, этническая психология, переутомление, символическое мышление, антипедагогика.

Показано, що в структурі психологічних особливостей лідерів організаційних злочинних угрупувань (ОЗУ) системотвірною є нарцисична складова, впливом якої зумовлюється порушена система регуляції самооцінки. Здійснена класифікація методів впливу дозволила виокремити такі, що сприяють комунікативній взаємодії, і такі, що деструктивно впливають на неї. У складі останніх розрізняють методи впливу на емоційно-вольову, мотиваційну, пізнавальну системи, а також методи впливу на свідоме і несвідоме, експресивні та підтримувальні методи. Встановлено, що певна взаємопов'язаність акцентуацій чинить додатковий вплив на прояв асоціативності, зокрема пасивно-агресивний, параноїдний, межовий, садистичний типи. Залишаються високими і навіть незначно підвищуються нарцисичний та шизоїдний типи. Інші ж типи мають тенденцію до загасання. Встановлено механізми впливу на особистість шляхом спрямування цього впливу на захисні механізми. Встановлено, що специфічні психологічні особливості делінквентів чутливі до психологічного впливу. Обгрунтовано доцільність використання окремих положень теорії об'єктних стосунків для розробки концептуальної моделі комунікативного впливу. Встановлено, що делінквентна особистість визначається наявністю таких акцентуацій, які межують з деформаціями структури особистості, зокрема, порушенням самооцінки, дефіцитарністю в емоційно-вольовій сфері, та механізмами психологічного захисту, сформованими на попередньому етапі онтогенезу внаслідок переживання нею психотравмувальних ситуацій. Показано, що властиві делінквенту поєднання акцентуйованих рис корелюють із статусом його у кримінальній ієрархії. Виявлено, що перебування тривалий час у кримінальному середовищі супроводжується деформацією психічної організації індивіда, яка за своїм рівнем істотно відрізняється у порівнянні з аналогічними показниками делінквентів, що мають незначний досвід перебування у місцях позбавлення волі. Встановлено, що в усіх делінквентів без винятку присутнє порушення самооцінки, що є наслідком досвіду переживання ними психотравм на ранніх етапах індивідуального розвитку. Доведено, що у більшості делінквентів має місце, у порівнянні з контрольною групою, комплекс рис, що узгоджуються з даними про наявність у делінквентів певної суми характеристик, які не можна пояснити виключно їх досвідом асоціальної поведінки. Встановлено, що поєднання садистичних, нарцисичних та параноїдних рис утворюють симптомокомплекс, що складає передумови для отримання статусу лідера.

Здійснено першу спробу дослідження сугестивної лірики з урахуванням міждисциплінарного розгляду поняття "сугестія". Проаналізовано генезу, особливості структури та функціонування сугестивних поетичних творів. На матеріалі поезій Л. Українки, М. Вороного, В. Свідзинського, П. Тичини, Б.-І. Антонича простежено специфіку реалізації сугестії на різних рівнях поетичної структури. Розкрито шляхи несвідомої взаємодії автора та читача у межах поетичного твору, яка забезпечується сугестивністю - здатністю художнього твору впливати на несвідоме читача.

Вміщено теоретичний аналіз феноменів творчості та креативності. Висвітлено історію та методологічні підходи до вивчення творчості у вітчизняній і зарубіжній філософії та психології. Описано механізм і стадії творчого процесу, визначено свідоме та несвідоме в творчості. Розглянуто методи дослідження творчого процесу. Досліджено психологічні особливості творчої особистості, описано методи та методики розвитку творчого мислення. Подано психологічний аналіз художньотворчої діяльності, з'ясовано індивідуально-психологічні особливості людей, що займаються художньою творчістю. Показано психологічні особливості письменників і літературної творчості. Розкрито підходи до вивчення, а також типи, етапи та механізми наукової творчості. Проаналізовано психологічні особливості вчених, соціальні уявлення про них і науку.