Досліджено специфіку християнської аксіологічної думки Середньовіччя в межах єдиної світоглядної парадигми. Увагу приділено зміні метафізичних орієнтирів, переосмисленню поняття "цінність" під впливом ідеї єдиного Бога і розв'язанню проблеми знаходження спільного знаменника для адекватної класифікації різних підходів до ціннісної проблематики.

Проаналізовано філософські принципи, категорії і закони, методологію і критерії наукового пізнання, що забезпечують дотримання основних законів пізнання, сформульованих ще Аристотелем і розвинених в сучасності. Увагу приділено також діалектиці як способові філософування, заснованому на всезагальних принципах зв'язку і розвитку та спрямованому на одержання знань про природну і соціальну дійсність, що створює сукупну діяльність людської цивілізації.

Досліджено взаємозв'язок символічного та раціонального, образу та слова на основі аналізу феномена іконоборства в Київській Русі. Проаналізовано сутність іконошанування та його особливості в ісихастській традиції. Надано власний погляд на функції ікони, що впливали на розвиток філософських ідей того часу.

Розглянуто проблеми візуалізації сповідальної традиції у католицизмі та православ'ї. Візуалізацію розглянуто як необхідну передумову входження у діалогічний простір "Я - Ти" відношення, де Я, приваблене таємничістю Абсолютного Ти, вважає за потрібне очиститись від попереднього егоїстичного досвіду структурування світу, та покаявшись, виробити новий етос.

Розглянуто перформативні функції візуальності у формуванні культурного світогляду сучасної парадигми. Проаналізовано вплив символічних форм образної пам'яті на процеси культурної самоідентифікації спільноти. Розкрито міждисциплінарне значення іконологічної концепції А. Варбурга про способи переказу досвідів минулого за допомогою візуальних форм мистецької експресії.

Розкрито нові підходи до розуміння естетичного виміру молодіжної культури через призму її взаємодії з візуальною культурою, враховуючи тенденції розвитку європейського суспільства. Сьогодні візуальна репрезентація молодіжної культури, з точки зору перспективності розвитку суспільства, є одним із стратегічних напрямків, адже засоби дизайн-програм та інноваційних проектів значною мірою формують естетичне середовище молодіжної культури.

Виявлено зв'язок естетики спонтанності з трансформаційним потенціалом візуального мислення, динамікою його часових і просторових характеристик. Відстежено шляхи переосмислення ролі спонтанної імпровізації у мистецькій практиці ХХ ст., що пов'язано з актуалізацією пошуку культурно-екологічної адекватності досвіду людини.

Актуалізовано міжпредметні зв'язки естетики та релігійної філософії для вивчення християнської образності в сучасному мистецтві. Увагу зосереджено на виявленні в кінематографічних текстах художніх образів-ідей (теологем), укорінених в догматиці. Досліджено способи візуалізації, яка відбувається як в аксіологічній парадигмі християнства, так і за її межами, у профанному напрямку.

Розглянуто два виміри естетосфери авангардизму: культурна душа і художня мова. Введено поняття "леверкюнівської душі" авангардизму, проаналізовано принципи побудови авангардистської образності (візуальності), зокрема художні мови кубізму, експресіонізму і поп-арту.

Розглянуто актуальну проблему виявлення впливу ментальних чинників на розвиток української філософської думки. Увагу приділено тим ментальним настановам, які в трансформаційних процесах сприяють культурному підйому і філософському Ренесансу.

Розглянуто особливості наукової позиції М. Бахтіна крізь призму полеміки з представниками російської формальної школи. Обгрунтовано ідею вченого про необхідність філософської естетики для словесної творчості.

Розглянуто один із аспектів науково-теоретичних засад релігієзнавчого аналізу філософсько-літературної спадщини Івана Франка - ступінь розробки цієї проблеми станом на сьогодні. Зроблено висновок, що вивчення співвідношення сцієнтистського й релігійного у доробку Франка повинно виходити з засадничого аналізу сутнісних філософських трансформацій доби модерну.

Досліджено особливості формування візуалізації художньої мови у взаємозв'язку із становленням візуальної комунікативної культури людства. Важливим є аналіз розвитку візуальних метафоричних традицій, які стали результатом тісної взаємодії вербального та візуального мислення.

В контексте концепции искусства Пауля Клее интерпретировано абстрактное живописное произведение с точки зрения его онтологического статуса, механизмов конструирования и условий формирования смыслов при его создании и восприятии.

Розглянуто символічний характер концепту мовної гри в його оцінному аспекті та його гіпотетичну релевантність у контексті проблематики філософської антропології. З'ясовано місце концепції мовних ігор Л. Вітгенштейна на уявній шкалі оцінювання її ефективності для розв'язання смисложиттєвих проблем людини між перфекціонізмом та псевдопроблематикою.

Зазначено, що трансформація класичних принципів творчого процесу актуалізує переосмислення основ естетичної теорії. Теоретичні пошуки ХХ ст. визначено утвержденням лінгвістичної парадигми, яка змінює традиційні відносини між текстом і дійсністю. Розкрито роль реципієнта за умов акцентування інтертекстуальної природи мистецтва.

Досліджено метаморфози феномену "дзеркальності" у постмодерні і через призму ідеї "задзеркалля" простежено трансформацію дихотомії "мистецтво - реальність" у сучасному художньому просторі. Відмічено орієнтацію постмодерного мистецтва, з одного боку, на різновид реалізму - постмедійний реалізм, з іншого - на знакове моделювання дійсності замість безпосереднього відображення реального часопростору.

Порушено актуальне питання сучасної соціальної філософії - проблема детермінації поняття гендеру, його формування та репрезентації у соціальному середовищі. В цьому аспекті розглянуто основні теорії гендерної філософії, такі, як біологічний детермінізм (сексуальний есенціалізм), теорія гендерної соціалізації та теорія конструювання гендеру. Розкрито основні поняття означеної тематики: стать, гендер, категоризація за статтю.

Здійснено аналіз етико-філософських поглядів українського модерніста ХХ ст. Гната Михайличенка. Увагу приділено дослідженню поняття "символізм", яке розглядається як світовідчуття та своєрідна філософія. Проаналізовано суть і зміст гендерної проблематики: місце жіночого начала в структурі психіки чоловіка.