Розглянуто питання відродження сакральної архітектури в навчальних закладах України. Висвітлено світоглядно-праксеологічні проблеми науки й освіти у постмодерному просторі. Проаналізовано перспективи розвитку техніки в інформаційному суспільстві, роль філософії в становленні постмодерністського світогляду. Визначено шляхи взаємодії архітектури та дизайну на початку третього тисячоліття.

Рассмотрены вопросы возрождения сакральной архитектуры в учебных заведениях Украины. Освещены мировоззренческо-праксеологические проблемы науки и техники на постмодерном пространстве. Проанализированы перспективы развития техники в информационном обществе, роль философии в становлении постмодернистского мировоззрения. Определены пути взаимодействия архитектуры и дизайна на пороге третьего тысячелетия.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш5(4Укр)6-4 + Ш400.221.8я + Ю812.283.5

Рубрики:

Література

Постмодеонізм

Шифр НБУВ: Ж27444 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Висвітлено проблему теоретичного обгрунтування трансформацій у сфері візуального в контексті розуміння сучасних візуальних арт-практик. Визначено основні соціокультурні та мистецтвознавчі умови становлення візуального мистецтва. Розглянуто такі питання, як архаїчна топографія бачення, трансгресивний характер постмодернізму, трансвидимість інформаційного суспільства, мультимедійне середовище розвитку сучасного візуального мистецтва.

Освещена проблема теоретического обоснования трансформаций в сфере визуального в контексте понимания современных визуальных арт-практик. Определены основные социокультурные и искусствоведческие условия становления визуального искусства. Рассмотрены такие вопросы, как архаическая топография видения, трансгрессивный характер постмодернизма, трансвидимость информационного общества, мультимедийная среда развития современного визуального искусства.

Розглянуто витоки виникнення поняття постмодернізм та його транскультурні межі. Узагальнено головні концептуальні засади явища, запропоновано можливість різноманітних визначень.

Рассмотрены истоки возникновения понятия постмодернизм и его транскультурные границы. Обобщены основные концептуальные аспекты явления, дана возможность различных определений.

In article are considered headwaters of the arising the notion postmodernism and its cultural borders. Will generalized main conceptual aspects of the phenomena, is offered possibility of the different determinations.

Визначено сучасні тенденції формування акцидентного шрифту за умов естетики постмодернізму. Розглянуто вплив новітніх комп'ютерних технологій на процес формоутворення цього виду шрифту. Відзначено роль акцидентного шрифту у відродженні інтересу до національних традицій, збереженні етнокультурної ідентичності.

Определены современные тенденции формирования акцидентного шрифта в условиях эстетики постмодернизма. Рассмотрено влияние новейших компьютерных технологий на процесс формообразования этого вида шрифта. Отмечена роль акцидентного шрифта в возрождении интереса к национальным традициям, сохранении этнокультурной идентичности.

Clause is devoted to revealing of modern lines of formation of an accidental print in conditions of aesthetics of a postmodernism. Influence of the newest computer technologies on process shape forming this kind of a print is considered. The role of an accidental print in revival of interest to national traditions, preservation of ethno cultural identity is marked.

Розглянуто теоретичні проблеми некласичної естетики, її методологічну рефлексію та способи репрезентації як частини філософсько-антропологічного знання. Висвітлено тенденції естетичних процесів за умов переходу від структуралізму до постмодернізму. Увагу приділено онтології естетичного в неомарксизмі Д. Лукача, естетичній антропології Г. Маркузе, генеалогії гуманітарних наук М. Фуко, структурному психоаналізу Ж. Лакана, наративістській програмі Ж.-Ф. Ліотара.

Рассмотрены теоретические проблемы неклассической эстетики, ее методологическая рефлексия и способы репрезентации как части философско-антропологического знания. Освещены тенденции эстетических процессов в условиях перехода от структурализма к постмодернизму. Уделено внимание онтологии эстетического в неомарксизме Д. Лукача, эстетической антропологии Г. Маркузе, генеалогии гуманитарных наук М. Фуко, структурному психоанализу Ж. Лакана, наративистской программе Ж.-Ф. Лиотара.

Здійснено аналіз трансформації "аналітична естетика - постмодернізм", яка розглядається як необхідний етап у розвитку американської естетики, і є підгрунтям формування нового типу естетичної теорії. З'ясовано, що американська аналітична естетика виникла внаслідок застосування основних принципів позитивістської філософії до сфери мистецтва, поєднання аналітичної естетики з практикою американського мистецтва та художньою критикою. Розкрито естетичний вимір понять аналітичної естетики. Обгрунтовано, що у процесі розвитку американська естетика обмежує позитивістський ізоляціонізм за рахунок побудови стрункої естетичної теорії засобами аналітичних та лінгвістичних методів. Визначено основні теми, які наближають аналітичну естетику до проблем європейського постмодернізму (зняття кордонів між елітарною та масовою культурою, багатомовність мистецтва, заперечення модерністських догм щодо техніки, мови, позиції автора, антиформалізм, експерименталізм та ін.). Виявлено два шляхи переходу до постмодернізму у США: за рахунок відмови від академічної філософії в контексті постмодернізму (Ф.Джемісон, І.Хассан, Р.Рорті); за рахунок внутрішньої критики, яка намагається зберегти раціональне втраченого типу філософствування, залучення його здобутків до контексту нового філософського стилю (А.Данто, Р.Нозік). Проаналізовано концепцію естетизації аналітичної філософії А.Данто, яка поєднує аналітичний стиль філософствування з постмодерністськими темами дослідження.

Здійснено естетичне дослідження постмодерністського "німого кіно" як явища культури другої половини XX - XXI ст. у динаміці його появи, становлення та сучасного розвитку. Проаналізовано загальні естетичні інтенції постмоденізму з характерним для нього розвінчанням влади мовлення. Розглянуто зв'язок постмодерністської категорії "мовчання" з трансформаціями у почуттєвості людини сучасної доби. Доведено доцільність її застосування у дослідженні естетичної природи постмодерністського "німого кіно". Вивчено художню специфіку сучасної моделі невербального кіномистецтва та виділено його виражальні складові: руйнування та викорінення вербаліки, компенсаційне зростання візуальної виразності, а також іронію та цитатність - складові, що забезпечують постмодерністську інтертекстуальність. Проаналізовано естетичний потенціал українського поетичного кіномистецтва, його нон-вербальну естетичну домінанту. Розглянуто перспективи розвитку постмодерністського "німого кіно".

Проведено дослідження однієї з найбільш значущих складових мистецтва постмодернізму - комплексу "нового реалізму", проявом якого є напрямки поп-арту, мінімалізму та гіперреалізму. З'ясовано, що як явище американської культури "новий реалізм" пов'язаний з ментальністю американців і специфікою становлення американської нації. Проаналізовано філософські та культурні його чинники появи. Зазначено, що розвиток "нового реалізму" демонструє не лише конкретний інноваційний феномен - перехід від абстрактного до фігуративного живопису, але й розширення естетичного досвіду шляхом залучення некласичних художніх моделей, що вимагає пошуку відповідних параметрів його естетичного аналізу. На підставі вивчення теоретичних пропозицій сучасних західних філософів та естетиків проаналізовано спроби трансформації традиційної естетики.

Реконструйовано теоретичну картину історико-культурних, онтологічних, гносеологічних та естетичних параметрів постмодернізму. Досліджено транскультурний характер постмодернізму як визначальний для осягнення, осмислення постсучасної загальнокультурної ситуації. Проведено пошук спільного онтологічного простору ідей у філософії, естетиці та мистецтві постмодернізму, що відкриває нові можливості для випробування та переоцінки цінностей, переосмислення соціокультурної ситуації під назвою "мистецтво", нового усвідомлення питань щодо логіки побудови філософсько-естетичних дискурсів. Проведено естетичний аналіз феномену постмодернізму, який забезпечив подальшу можливість виокремлення та усвідомлення специфіки художнього постмодернізму як реакції на зміну місця культури в суспільстві.

Розглянуто іміджмейкерство як феномен масової культури, його суть, поліфункціональність, особливості. Це явище досліджено у галузі соціальної та загальної психології, політології, маркетингу. Відзначено, що сфера культурної діяльності, мистецтва, де імідж-технології необхідні для дослідження сучасного культурно-митецького життя, потребує глибинного вивчення. Це галузь, завдяки якій розвивається сучасний арт-ринок. Особливістю цієї роботи є дослідження імідж-образу як різновиду художньої творчості. Розглянуто специфіку іміджмейкерської естетики в інформаційно-комунікативних технологіях XX ст., принципи створення та стильові особливості імідж-образу. Виявлено, що у комунікативних схемах, на яких грунтується сучасна культура, естетична виразність форми орієнтує їх зміст на привабливість споживання інформаційної складової, яка містить сучасне товарне виробництво, що доводить виконання естетичним функції замінника справжнього культурного спілкування, фактично імітуючи його.

Здійснено аналіз сучасного явища - телебачення як середовища продукування численних аудіовізуальних образів у контексті культурної парадигми XX ст. Уперше в українському мистецтвознавстві відтворено динаміку розвитку телебачення від початкової стадії "віддзеркалення" реальності до сучасних формотвірних тенденцій у телевізійному полі, наявність яких призводить до виникнення нової "телевізійної реальності" у свідомості глядачів. Розглянуто характерні особливості сучасного телебачення, досліджено специфіку взаємодії між телебаченням і глядачем, проаналізовано телевізійні принципи утримання уваги та основні механізми глядацького сприйняття сучасного телебачення.

Здійснено філософський та культурологічний аналіз еволюції проектних практик в дизайні й архітектурі постмодернізму. Визначено такі проектні константи постмодернізму, як декомпозиція, деконструкція, генетичний алгоритм. Дискурсивні практики дизайну XX ст. визначено в контексті міфологій Р. Варта й його риторичного аналізу моди (вистиментарного коду), а також в контексті теорії симулякру Ж. Бодрійяра. Прослідковано генезу й еволюцію постмодерного проектного простору в дизайні в контексті іронічного світоставлення та радикального позитивізму кінця XX ст. Висвітлено принципи поетики нелінійного простору в дизайні як неонатурфілософія проектного мислення та фрактальні інтерпретації проектного простору в нелінійній архітектурі.

Досліджено метаморфози феномену "дзеркальності" у постмодерні і через призму ідеї "задзеркалля" простежено трансформацію дихотомії "мистецтво - реальність" у сучасному художньому просторі. Відмічено орієнтацію постмодерного мистецтва, з одного боку, на різновид реалізму - постмедійний реалізм, з іншого - на знакове моделювання дійсності замість безпосереднього відображення реального часопростору.

Розглянуто художньо-філософський феномен передпостмодернізму, що став основою літературної творчості американського драматурга Т. Уїльямса та детермінував її зв'язки з соціальною драмою США.

Рассмотрен художественно-философский феномен предпостмодернизма, ставший основой литературного творчества американского драматурга Т. Уильямса и детерминировавший его связь с социальной драмой США.

The article deals with the artistic-philosophic phenomenon of pre-postmodernism, that became the basis for Tennessee Williams' dramatic fiction and determined its connection with the American social play-writing.

На основі надбань художньої епохи постмодерну проаналізовано феномен толерантності. Світоглядні засади постмодернізму розглянуто в контексті усвідомлення плюралізму культурних традицій і відмові від їх класифікації на "високі" й "низькі". Співвідношення феномену толерантності й постмодерної художньої культури досліджено у контексті аналізу літератури та музичного мистецтва даного періоду.

На основе достояния художественной эпохи постмодерна проанализирован феномен толерантности. Мировоззренческие основы постмодернизма рассмотрены в контексте осознания плюрализма культурных традиций и отказу от их классификации на "высокие" и "низкие". Соотношение феномена толерантности и постмодерна художественной культуры исследовано в контексте анализа литературы и музыкального искусства данного периода.

In the article on the basis of post-modern artistic epoch property the phenomenon of tolerance is analysed. The world outlook bases of a post-modern are considered from point of awareness of cultural traditions pluralism and refusal of their classification into "high" and "low". Correlation of the tolerance phenomenon and post-modern artistic culture is explored in the context of literature and musical art analysis of the mentioned period.

На засадах постмодерної філософії досліджуються проблеми кризи національної та релігійної ідентифікації особистості. У сучасному мистецтві, зокрема у драматургії та театрі, відбувається апробація дієвих антикризових засобів, що вивчено на матеріалі драми Мартіна МакДонаха "Каліка з острова Інішмаан". Констатується, що драма М. МакДонаха пропонує такі шляхи ідентифікації як: парадокс домінування здорового духу у немічному тілі, інкультурація "чужого" у автохтонне середовище з метою надання статусності власній національній спільноті та гіпертекстуальность на основі відсилань до книг Біблії.

Мета роботи - розгляд тілесності як атрибутивної ознаки пластичного мистецтва в Античному мистецтві, Середньовіччі, Відродженні, модернізмі й постмодернізмі. Теоретичний базис. історичний розвиток мистецтва розглядається авторами як зміна парадигм. В межах кожної парадигми виробляється особливе розуміння мистецтва, що характеризується як самим актом творчості, так і оцінкою його результатів. Особливої актуальності набуває завдання виявити витоки цих змін, позначити їх етапи, спрямованість еволюції художньої творчості. У цьому контексті тілесність як парадигма європейського пластичного мистецтва розглядається в конкретно-історичному вимірі від класики до постмодернізму. Наукова новизна. Постмодерністські експерименти стимулюють стирання меж між традиційними видами і жанрами мистецтва. Перегляд канонічних уявлень про творення й руйнування, порядок і хаос у мистецтві свідчить про свідому переорієнтацію з класичного розуміння художньої творчості на конструювання артефактів-симулякрів, що є характерною ознакою в творчості сучасних художників, починаючи від поп-арту і до сьогодення. Висновки: реконструкція тіла, перекомутація його елементів за принципом хаотичного колажу, трактування людського тіла як відстороненої від самої людини окремої субстанції, що подається як феномен масової культури стала основою творчого методу сучасного пластичного мистецтва. Ідеї філософів-постмодерністів знайшли своє візуальне втілення в сучасних мистецьких практиках.

На основі вивчення філософських антропологічних концепцій висвітлити проект особистості в різні історичні періоди, розкрити зміст гуманістичної проблематики в епоху постмодернізму, виявити сутнісні особливості образу людини другої половини ХХ - початку ХХі століття. Методологічною основою роботи є принципи історизму, цілісності, об'єктивності щодо вивчення питання образу персони в постмодернізмі. У досліджені застосовано порівняльно-історичний, культурологічний, аналітичний, аксіологічний підходи для розкриття проблеми індивідуальності у другій половині ХХ - початку ХХI століття. Теоретичною базою публікації стали праці науковців у галузі філософської антропології, історії, культурології, естетики. Виявлено особливості трансформації моделі особистості від античності до постмодернізму, уточнено образ людини другої половини ХХ - початку ХХI століття. Аналіз антропологічних ідей західноєвропейської філософії різних епох показує розбіжність поглядів на розуміння сутності типу персони, її складність та неоднозначність. У постмодернізмі гуманістична тематика набуває особливої актуальності, що пов'язано з соціально-політичною невизначеністю, домінуванням масової свідомості, втратою національної та культурної ідентичності. Образ героя зазначеної доби позбавлений міцної основи, він розмитий і релятивний. Знищення віри в абсолюти у контексті другої половини ХХ століття сприяло формуванню впевненості у взаємозалежності всього сущого (у тому числі певних історичних періодів), підняло проблему проекту індивідуума на новий онтологічний рівень. Орієнтація у здобутках європейської цивілізації, сприйняття її досвіду, міжкультурний діалог сприяють продуктивному використанню досягнень людства задля розуміння сучасної персони й формування її адекватного іміджу. По своїй суті, постмодернізм не ставить собі за мету здійснити ретроспекцію типу суб'єкта, однак, виділяючи з культурної пам'яті уривки уявлень про особистість, якими для нього є певні стилі й напрями, на їх утвореннях будує власний еклектичний образ індивідуума.

На основі вивчення філософських антропологічних концепцій висвітлити проект особистості в різні історичні періоди, розкрити зміст гуманістичної проблематики в епоху постмодернізму, виявити сутнісні особливості образу людини другої половини ХХ - початку ХХі століття. Методологічною основою роботи є принципи історизму, цілісності, об'єктивності щодо вивчення питання образу персони в постмодернізмі. У досліджені застосовано порівняльно-історичний, культурологічний, аналітичний, аксіологічний підходи для розкриття проблеми індивідуальності у другій половині ХХ - початку ХХI століття. Теоретичною базою публікації стали праці науковців у галузі філософської антропології, історії, культурології, естетики. Виявлено особливості трансформації моделі особистості від античності до постмодернізму, уточнено образ людини другої половини ХХ - початку ХХI століття. Аналіз антропологічних ідей західноєвропейської філософії різних епох показує розбіжність поглядів на розуміння сутності типу персони, її складність та неоднозначність. У постмодернізмі гуманістична тематика набуває особливої актуальності, що пов'язано з соціально-політичною невизначеністю, домінуванням масової свідомості, втратою національної та культурної ідентичності. Образ героя зазначеної доби позбавлений міцної основи, він розмитий і релятивний. Знищення віри в абсолюти у контексті другої половини ХХ століття сприяло формуванню впевненості у взаємозалежності всього сущого (у тому числі певних історичних періодів), підняло проблему проекту індивідуума на новий онтологічний рівень. Орієнтація у здобутках європейської цивілізації, сприйняття її досвіду, міжкультурний діалог сприяють продуктивному використанню досягнень людства задля розуміння сучасної персони й формування її адекватного іміджу. По своїй суті, постмодернізм не ставить собі за мету здійснити ретроспекцію типу суб'єкта, однак, виділяючи з культурної пам'яті уривки уявлень про особистість, якими для нього є певні стилі й напрями, на їх утвореннях будує власний еклектичний образ індивідуума.