Розкрито суть антропологічного змісту екранних мистецтв з метою зрозуміти появу нового феномена - людини телематичної, яка володіє здатністю поєднання світу емпіричних явищ у трансцендентальну єдність. Наведено сучасні екранні технології, які формують візуальне мистецтво як самостійну, автономну здатність, а не як характеристику розуму чи чуттєвості. Охарактеризовано міміку як спосіб представлення думки на поверхню.

Раскрыта сущность антропологического содержания экранных искусств с целью понимания появления нового феномена - "человека телематического", владеющего способностью объединения мира эмпирических явлений в трансцендентальное единство. Приведены современные экранные технологии, формирующие визуальное искусство как самостоятельную, автономную способность, а не как характеристику ума и чувствительности. Охарактеризована мимика как способ представления мысли на поверхность.

З використанням системного підхіду висвітлено питання формування, розвитку та функціонування культури. Визначено її предмет, структуру, функції, співвідношення з іншими формами людської духовності та соціальної практичної діяльності. На підставі узагальнення здобутків культурно-історичних шкіл: антропологічної, критичної, герменевтики, феноменологічної розглянуто найважливіші напрямки та етапи розвитку світогляду особистості. Визначено оцінювальні та інформаційні функції знання світової та національної культур. Охарактеризовано театр і кіно як синтетичні мистецтва, а також українську музику як втілення національної своєрідності культури.

С использованием системного подхода освещены вопросы согласования, формирования, развития и функционирования культуры. Определены ее предмет, структура, функции, соотношения с другими течениями человеческой духовности и социальной практической деятельности. На основе обобщения достижений культурно-исторических школ: антропологической, критической, герменевтики, феноменологической рассмотрены важнейшие направления и этапы развития мировоззрения личности. Определены оценочные и информационные функции знаний мировой и национальной культур. Охарактеризованы театр и кино как синтетические искусства, а также украинская музыка как воплощение национальной своеобразной культуры.

Досліджено антропологічні засади екранної культури у контексті метафізичних явищ. Відповідно до соціокультурних контекстів розкрито її загальноцивілізаційну значущість щодо здійснення стратегії самозбереження та саморозвитку особи, нації, людства. Здійснено теоретичне узагальнення та нове вирішення цієї проблеми, яке полягає в експлікації та концептуалізації людини телематичної, шляхом дестабілізації власної антропологічної стабільності через властивий їй більш високий рівень чуттєвості та інтелекту, свободу життєтворчості. На підставі аналізу символічних утворень екранного наративу доведено, що екранні мистецтва надають можливість людині набувати досвіду життя у мультикультурному мобільному суспільстві, переживати ризики без небезпеки, що сприяє психічному та соціальному здоров'ю індивідів інформаційного суспільства. Зазначено, що результати дослідження суттєво трансформують уявлення про екранну культуру, дозволяють використовувати філософські рефлексії щодо неї у сучасному філософському дискурсі, а також культурних програмах. Наведені положення є ефективними щодо їх застосування для аналізу сучасних проблем існування людини, культури, цивілізації.

Розглянуто проблеми сучасного культурного поля, перетвореного на екранну реальність, яка впливає на глядача, його світоглядну та життєву позиції. Саме конструювання реальності з закладеними в ній смислами за допомогою візуальних образів допомагають через кінематограф сформувати культурну реальність, а через неї здійснювати демонстрації життєвих світів, як фізичної реальності. Використання різних версій філософії культури дозволяє констатувати, що розуміння людиною культурних смислів і настанов здійснюється переважно на основі візуального досвіду.

Мета роботи - розробка моделей детермінованого факторного аналізу оборотності капіталу підприємства. Обгрунтовано необхідність проведення факторного аналізу оборотності капіталу як важливої складової його методики. Акцентовано увагу на дослідженні чинників мікрорівня, які є сукупністю суб'єктів і сил, що знаходяться під безпосереднім контролем власників, керівників і персоналу підприємства. Визначено основні етапи проведення факторного аналізу. Проаналізовано сучасні підходи до побудови багатофакторної залежності оборотності капіталу підприємства. Обгрунтовано недоцільність використання деяких існуючих в економічний літературі факторних моделей аналізу коефіцієнта оборотності капіталу. Запропоновано моделі детермінованого факторного аналізу оборотності капіталу, які дозволяють оцінити вплив чинників різних рівнів і враховують наявність та ефективність використання ресурсів підприємства. Встановлено резерви прискорення оборотності капіталу досліджуваного підприємства.

Обгрунтовано теоретико-методичні засади та розроблено практичні рекомендації з удосконалення обліку й аналізу капіталу для підвищення ефективності системи управління торговельними підприємствами (ТП). Досліджено сутнісні характеристики капіталу з позиції джерел фінансування активів, сформульовано дефініцію капіталу ТП. Обгрунтовано класифікацію капіталу підприємства торгівлі для побудови моделей обліку і відображення капіталу у звітності, аналізу формування та використання капіталу, виконання зобов'язань за ним. Запропоновано модель облікової політики в частині власного та позикового капіталу за основним і додатковим функціоналом, що дозволило розробити нові методичні підходи до відображення на рахунках обліку інформації щодо виникнення та виконання зобов'язань за кредитами, облігаційними позиками і факторингом. Відповідно до внесених пропозицій розроблено систему регістрів бухгалтерського обліку та формування управлінської звітності з власного і позикового капіталу. Обгрунтовано організаційно-методичні засади обліку капіталу в інтегрованій інформаційно-аналітичній системі управління ТП. Запропоновано структурно-логічну модель методики аналізу капіталу підприємства торгівлі. Розроблено детерміновані та стохастичні моделі для кількісної оцінки впливу чинників мікрорівня на зміну оборотності та рентабельності капіталу ТП, а також методичний інструментарій визначення бажаних обсягів та оптимальної структури капіталу для досліджуваного підприємства.

Обгрунтовано зміну когнітивних настанов у авангардних мистецтвах як плюралізацію культурних цінностей. Вивчено нову культурну реальність як ансамбль / дисамбль сутнісних можливостей у виробництві людини соціальної. Досліджено нищення антропологічної сутності людини "ситуацією постмодерну". Охарактеризовано етнокультурне середовище як джерело рольової творчості. Визначено рольову реальність як людиновимірність культури. Проаналізовано духовний тилос нації у рольовому вимірі. Приділено увагу використанню енергії мистецької семантики у "конструктивах \ деструктивах" культурної реальності. Розглянуто терор тотальної множинності доби мультикультуралізму.

Досліджено особливості відображення імпрісіонізму в кінематографі. Розглянуто місто як артпростір кінематографу. Приділено увагу філософії творення та сприйняття екранного образу в східній моделі світу. Проаналізовано естетичні трансформації мистецтва театрального художника в контексті розвитку сучасного екранного мистецтва. Охарактеризовано конструктивістську теорію в українській кінематографічній практиці 1920-х рр. Вивчено творчо-педагогічний досвід О. С. Мусієнка. Визначено передумови винокнення та застосування деталі в драматургії ігрового фільму.

Клієнтський досвід усе більше набуває важливості як підірунтя (необхідна умова) нарощення конкурентних переваг у готельно-ресторанній індустрії. У новітніх умовах клієнти стають дедалі вибагливішими та вимогливішими до сервісного продукту готелю, у результаті чого ускладнюється завдання управління клієнтським досвідом. Тому актуальним є дослідження формування цінності клієнтського досвіду та прикладного інструментарію ефективного управління ним в умовах цифровізації. Мета роботи - розробка науково-практичного інструментарію управління клієнтським досвідом у готельно-ресторанній індустрії в умовах цифровізації економіки. Досліджено проблеми цифровізації управління клієнтським досвідом у готельно-ресторанній індустрії та розроблено науково-практичний інструментарій, який здатний забезпечити підвищення ефективності управлінського процесу. ідентифіковано замкнений цикл формування цінності клієнтського досвіду як така послідовність: посилення конкурентних переваг; підвищення задоволеності клієнтів; формування лояльності; прихильність до готелю та адвокація; приваблення нових клієнтів. Запропоновано структурно-логічну послідовність управління клієнтським досвідом у закладах готельно-ресторанного господарства, що інтегрує дослідницькі, аналітичні та управлінські заходи в єдиний комплекс дій управлінського персоналу, орієнтований на покращення клієнтського досвіду. Акцентовано увагу на тому, що формування стратегічних альтернатив визначається стилем управління клієнтським досвідом (проактивне, реактивне) та забезпечуються комплексом відповідних методів, зокрема: кулхантинг, трендвотчинг, форсайт-дослідження, бенчмаркінг, дизайн-мислення. Досліджено цифрові канали взаємодії із клієнтами; сформовано сукупність із 29 підприємств готельно-ресторанної індустрії, зокрема 14 готелів 3-х зірок і 15 готелів 4-х зірок, розташованих у м. Києві та Київській області. Надано бальну оцінку ступеню застосування цифрових каналів взаємодії з клієнтами та виявлено, що провідним каналом просування готельно-ресторанних послуг в умовах цифровізації залишається офіційний сайт закладу, а зворотного зв'язку з клієнтами - представленість у TripAdvisor і робота пабліків закладів індустрії гостинності в соціальних мережах.

Наведено результати дослідження і теоретичного осмислення посткомуністичної трансформації культури України у контексті Центральної та Східної Європи; процесу декомунізації культури та пов’язаних із ним змін у політиці пам’яті та суспільній свідомості; рецепції культурної спадщини ХІХ - ХХ ст. в сучасній Україні. Висвітлено особливості європеїзації культури пам'яті в Україні через осмислення гуманітарних катастроф XX ст.

Монографію присвячено надзвичайно актуальній проблемі дослідження екрану як специфічного феномену (пост)сучасної культури, що виконує подвійну функцію: адекватно відображає життя людини і, водночас, формує нові способи людського мислення, зумовлені взаємодією екранного дискурсу та суб'єкта. Показано, що загальний дисплейно-екранний простір сучасності найточніше відображає наявну соціокультурну реальність, в якій нівелюється звична культурологічна диференціація типів культури на "високу" та "масову", а тотальність "буття-з-екраном" унеможливлює гегемонію якоїсь однієї з соціальних чи маргіналізованих груп, бо кожен із сучасних суб'єктів має можливість без обмежень продукувати "екранне знання" та виокремити власну суб'єкт(оподіб)ність з простору типових ідентифікаційних взірців до становлення себе як вільної особистості.

Вирішено актуальну науково-практичну проблему, що полягає у розвитку теоретико-методологічних та науково-практичних засад адаптивної поведінки суб’єктів споживчого ринку в умовах цифрової трансформації економіки. Осмислено процеси глобальних перетворень та виявлено передумови появи сучасної технологічної парадигми розвитку соціально-економічних систем. Обгрунтовано зміни в економічній поведінці суб’єктів ринку під впливом генези Індустрії 4.0, визначено детермінанти і тригери та обгрунтовано концептуальне бачення контурів змін, що формують адаптивність поведінки суб’єктів ринку. Систематизовано понятійно-категоріальний апарат щодо адаптивної поведінки суб’єктів споживчого ринку. Обгрунтовано теоретико-методологічний базис адаптивної поведінки суб’єктів споживчого ринку та концептуальні засади адаптивної цифрової поведінки підприємств роздрібної торгівлі. Визначено особливості цифровізації економіки України, досліджено стан і тенденції розвитку суб’єктів роздрібної торгівлі. Виокремлено сучасні тренди використання цифрових можливостей в роздрібній торгівлі, обгрунтовано методичний інструментарій комплексної діагностики адаптивної цифрової поведінки підприємств роздрібної торгівлі. Запропоновано науково-методичний підхід до оцінювання адаптивної поведінки підприємств роздрібної торгівлі. Удосконалено науково-методичний підхід до оцінювання внутрішніх цифрових можливостей підприємства роздрібної торгівлі. Обгрунтовано: науково-методичний підхід до формування стратегії адаптивної цифрової поведінки підприємств роздрібної торгівлі; науково-практичний підхід до оцінювання задоволеності споживачів процесом онлайн-покупки товарів повсякденного попиту.

Обґрунтовано теоретичні засади, розроблено науково-методичні та практичні рекомендації щодо клієнт-орієнтованого управління закладами готельно-ресторанного бізнесу. Опрацьовано теоретичні засади сервісного менеджменту як концепції управління в готельній індустрії. Узагальнено сучасні підходи та запропоновано клієнт-орієнтовану модель сервісного продукту готелю; обґрунтовано концептуальні засади управління клієнт-орієнтованістю готелю. Здійснено аналіз глобальних викликів та виявлено передумови формування клієнт-орієнтованістю сервісу; запропоновано науково-методичний інструментарій оцінювання рівня клієнт-орієнтованості готелю. Визначено особливості управління клієнтським досвідом та здійснено апробацію системи забезпечення клієнт-орієнтованості сервісу готелю.

Наведено методичні рекомендації щодо підготовки та захисту магістерських аудіовізуального, науково-викладацького, наукового та фотомистецького проєктів зі спеціальності 021 «Аудіовізуальне мистецтво та виробництво» на кафедрі кіно-, телемистецтва факультету і мистецтв ПВНЗ «Київський університет культури». Обґрунтовано поняття «магістерський проєкт», послідовність його виконання, порядок керівництва магістерськими проєктами, вимоги до оформлення пакету документів та супровідної документації. Описано процедуру підготовки до підсумкової атестації, критерії оцінювання магістерського проєкту на здобуття освітнього ступеня «Магістр», кваліфікацікації "Магістр з аудіовідуального мистецтва та виробництва".

У період трансформаційних зрушень та адаптації до цифрової економіки важливого значення набуває новий маркетинговий підхід у системі спільного створення цінності, а саме - inbound маркетинг (вхідний маркетинг). Доведено, що inbound маркетинг набуває поширення серед господарських суб'єктів внаслідок зменшення витрат та підвищення показників економічної діяльності підприємства. Ефективність inbound маркетингу пояснюється перманентно зростаючою роллю фактору взаємопов'язаності, який істотно вплинув на комунікаційну взаємодію між стейкхолдерами господарського суб'єкта (клієнтами, працівниками, торговельними партнерами та представниками органів влади), кожен з яких є прямим чи потенційним споживачем товарів та послуг, які пропонуються компанією. Досліджено суть дефініції "inbound маркетинг" з точки зарубіжних та вітчизняних науковців, запропоновано власне визначення, яке формує механізм дії концепції inbound маркетингу, інтегрованого у діяльність підприємства. Inbound маркетинг як комплексна система сьогодні використовує всі наявні інструменти та технології для ведення проектів, просування ресурсів та реклами від самого початку проекту до щоденних тактичних завдань та зведення результатів. З метою формування концепції inbound маркетингу проаналізовано чинні принципи реалізації його механізму та запропоновано власні принципи, які дозволять розширити та диверсифікувати маркетингову діяльність, збільшити її ефективність та результативність, а також зменшити зайві матеріальні (грошові) та нематеріальні (часові) витрати на маркетинг за рахунок підвищення лояльності споживача до підприємства, які здійснює транспарентну підприємницьку та соціальну діяльність, а також скорочення часу на прийняття управлінського рішення щодо формування маркетингових тактик та застосування інструментів та технологій. Для найбільш ефективної побудови концепції inbound маркетингу проаналізовано його переваги та недоліки, які запропоновано подолати шляхом низки дій з боку керівництва підприємства.

. Мнемонічне розщеплення індивідуального та колективного (на прикладі внутрішнього переміщення осіб в Україні) Більченко Є. В. Християнська антропологічна модель у світлі діалектики й семіотики постлаканівського психоаналізу: “П’ятниця”, “Субота”, “Неділя” Берегова О. М. Трансформація культурних практик і виконавських шкіл в умовах глобалізації (на прикладі фортепіанного виконавства) Гаевська Т. І. Святкові практики в контексті культурологічних досліджень Гончаренко Н. К. Полісферична модель культурного простору та перспективи дослідження ідентичностей сучасної України Демещенко В. В. Витоки філософської антропології: європейський контекст Зіневич А. С., Рейдерман 1.1. Культура як основа буття особистості Кохан Т. Г. “Кінематографічна антропологія” в контексті міжнаукового підходу Лукашенко М. В. Феномен лідерства в умовах сучасних соціо- культурних трансформацій Лях В. В. Щодо філософських засад гуманізму Ніцше Міщенко М. О. Культурні цінності в системі символічних форм сучасної культури Миропольська Є. В. Опанування студентами театральних спе¬ціальностей системою архетипів культури

Маркетингові сервіси вже не є новинкою в діяльності українських підприємств. Їх розвиток розпочався декілька десятиліть тому та продовжується по теперішній час. За останні роки остаточно сформувався склад маркетингових сервісів, вони включають в себе: маркетинг лояльності, маркетинг подій, спонсорство, споживчий та торговельний маркетинг. До 2019 року в Україні всі складові маркетингових сервісів мали стабільну динаміку росту, але при виникненні глобальної світової пандемії викликаної захворюванням на COVID-19, така тенденція змінилася. Розвинену до 2019 року модну тенденцію на івенти стало важко зберігати в умовах карантину. Відносно таких класичних інструментів як споживчий та торговельний маркетинг, вони не зазнали суттєвих змін, але на них збільшився попит у рекламодавців за рахунок їх здатності формувати додаткову вартість. Продовжував зростати інтерес до маркетингу лояльності як до засобу дослідження клієнтського досвіду. Серед тенденцій слід виділити залучення більшої кількості каналів комунікації в спілкуванні зі споживачем та створенні унікального споживчого досвіду. Досліджено зміни, що відбулися з маркетинговими сервісами як в Україні так і у всьому світі на протязі 2019 - 2022 років. Сервіси продовжували еволюціонувати, пристосовуючись до нових тенденцій та викликів, вони стали важливішими ніж будь-коли раніше для бізнесу, оскільки більшість людей перебувала вдома та використовувала онлайн-сервіси для покупок та отримання інформації. Ефективні маркетингові стратегії та інструменти стали дуже важливими для привернення та утримання клієнтів. Використання різних цифрових каналів для залучення клієнтів, таких як соціальні мережі, пошукова оптимізація, електронна пошта та реклама в інтернеті стали ще більш затребуваними. В Україні війна сильно вплинула на рекламний ринок: майже половина активних рекламодавців зупинила свою рекламну діяльність. Інтернет-реклама зазнала менших втрат, цей інструмент після 24.02.2022 р. продовжували використовувати майже дві треті компаній. Більшість компаній тримає фокус саме на диджитальній комунікації. Загалом це попит на проєкти досліджень онлайн ритейлу, e-commerce промоції, CRM та програми лояльності. Зазначений перерозподіл використання сервісів збереже свою тенденцію і в подальшому. В системі сучасної економічної, соціально-політичної та пандеміологічної ситуації підприємства все більше потребують маркетингової підтримки, де важливу роль відіграють маркетингові сервіси. Еволюція маркетингових сервісів, інтернет-технологій та тренд диджиталізації продовжують створювати нові шляхи для комунікацій як малого, так й великого бізнесу.

Висвітлено життя та діяльність державного та громадського діяча, організатора реформування і розбудови галузі культури та мистецтва, академіка Національної академії мистецтв України та Європейської академії наук, мистецтва та літератури, віце-президента НАМ України, фундатора та першого директора Інституту культурології НАМ України, одного з засновників Національної академії мистецтв України, філософа, культуролога, педагога Ю. П. Богуцького. Наведено бібліографічні описи друкованих праць вченого; публікацій, у яких він брав участь як упорядник, член редколегій; робіт за редакцією вченого; статті-спогади про нього та інтерв'ю з ним з питань самоорганізації культури.