На базі окремих галузей знань філософії, історії, мистецтва, педагогіки узагальнено та систематизовано коло питань, які охоплює тема "Модерн як парадигма філософської та художньої культури" - утвердження системи цінностей, що здобули назву Ренесансний Гуманізм, а також у контексті посткомуністичної культурно-історичної ситуації у світлі таких ідей, як "свобода індивіду", "гармонійна цілісність його життєдіяльності". Розкрито зміст понять "естетична здібність", "розвиток естетичної свідомості" у контексті педагогічної діяльності.

На основе отдельных отраслей знаний философии, истории, искусства, педагогики проведено обобщение и систематизированы вопросы, которые охватывает тема "Модерн как парадигма философской и художественной культуры" - утверджения системи ценностей, которые получили название Ренесансный Гуманизм, а также в контексте посткоммунистической культурно-исторической ситуации в свете таких идей, как "свобода индивида", "гармоническая целостность его жизнедеятельности". Раскрыто содержание понятий "эстетическая способность", "развитие эстетического сознания" в контексте педагогической деяльности.

Обгрунтовано категорію "культуротворче буття" (КБ) на основі різних модусів і просторово-часових вимірів. Визначено простір як зовнішню форму буття та час як внутрішню зміну даної форми в контексті різних світоглядних парадигм. Висвітлено ключові парадигми західноєвропейської та української традиції, універсальний принцип моделювання КБ в історії та специфіку його трансформації в сучасності. Доведено, що КБ експлікується та верифікується у синтезі світоглядних традицій та культурних практик.

Обоснована категория "культуротворческое бытие" (КБ) на основе разных модусов и пространственно-временных измерений. Определены пространство как внешняя форма бытия и время как внутреннее изменение данной формы в контексте разных мировоззренческих парадигм. Освещены ключевые парадигмы западноевропейской и украинской традиции, универсальный принцип моделирования КБ в истории и специфика его трансформации в современности. Доказано, что КБ эксплицируется и верифицируется в синтезе мировоззренческих традиций и культурных практик.

Здійснено теоретичне осмислення світоглядних парадигм у формуванні, становленні та розвитку культуротворчого буття. Світоглядні парадигми є стимуляторами соціокультурної діяльності, з якими нерозривно пов'язані у культуротворчому бутті. Подано таблицю сигніфікат культуротворчого буття, до структурних елементів якої відносяться універсальні парадигми, які мають світоглядні та діяльнісні проекції. Окреслено схему взаємодії трьох першоелементів культуротворчого буття: історичну, сучасну та "продуктивну". Розроблено структуру, принципи та функції культуротворчого буття. Світоглядна парадигма виступає як концептуальне відношення людини до навколишньої дійсності, що виявляється у постановці та типових "зразках" вирішення проблем осмислення дійсності та визначає сутність суспільної й індивідуальної діяльності. Підкреслено полікультурну специфіку українського культуротворчого буття, висвітлено ірраціоналістичні та раціоналістичні світоглядні традиції української культури.

Проаналізовано діалог як один з видів соціокультурних практик у глобальному аспекті взаємовпливу цих практик - діалозі культур. Особливу увагу приділено мовному чиннику як основи етнокультури та проекту інтеграційних процесів. Наголошено на необхідності синтезу історичних традицій і парадигми демократичності, що за сучасних умов сприяє культивуванню гуманізму та автентичної діалогічності. В епоху глобалізації життєво необхідною є розробка тих мовних стратегій інтеграції, які передбачають використання національної мови в практиках культуротворення, в усіх сферах соціального дискурсу. Практична реалізація передбачає експлікацію певних принципів світоглядного значення в конкретних просторово-часових вимірах, тому засадами практичної реалізації діалогу виступають його світоглядні принципи, зокрема гуманістичності, демократичності, толерантності.

Зроблено огляд вітчизняних і зарубіжних філософських досліджень, присвячених розгляду проблем діалогу та спілкування. На підставі вивчення літописних джерел визначено особливості становлення та розвитку демократичних традицій спілкування в дохристиянській культурі східних слов'ян. Розкрито роль віче як своєрідного інституту народовладдя слов'янського соціуму. Виявлено, що принципи публічності, рівноправ'я, моральності притаманні суспільній комунікації праукраїнських етносів, що через віче здійснювали софійноінтеграційну функцію діалогу культур. Зроблено висновок, що українське етнонаціональне культуротворення є універсальною інтеграційною домінантою суспільного буття.

Сделан обзор отечественных и зарубежных философских исследований, посвященных изучению проблем диалога и общения. На основе изучения летописных источников определены особенности становления и развития демократических традиций общения в дохристианской культуре восточных славян. Раскрыта роль вече как своеобразного социального института народного управления славянского социума. Установлено, что принципы публичности, равноправия, моральности присущи общественной коммуникации праукринских этносов, которые посредством вече осуществляли софийноинтеграционную функцию диалога культур. Сделан вывод об универсальном, объединяющем и доминирующем значении в общественной жизни украинского этноса культурообразовательного процесса.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ч111.155 + Ю811.11 + Ю812.24

Рубрики:

Культура та особа

Естетичне і етичне. Прекрасне і моральне

Мистецво і культура

Шифр НБУВ: Ж22799 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ч111.151/154

Шифр НБУВ: Ж22799 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено маловивчене питання модельної експлікації культуротворчого буття. Доведено, що проаналізовані проекції дають можливість виявити певні альтернативні моделі культури як її окремі парадигмальні риси. Виділено історичний, діалектичний, функціональний, системний методи та циклічну, теологічну, натуралістичну, етнічну, екзистенціальну, соціологічну, діалогічну проекції. Встановлено, що даний підхід дає можливість виокремити ключові парадигми європейської культури, впровадження яких на змістовому рівні може сформувати моделі певних типів культуротворчого буття та певних варіантів його реалізації на рівні культурних практик.

Исследован малоизученный вопрос модельной экспликации культуротворческого бытия. Доказано, что проанализированные проекции дают возможность выявить определенные альтернативные модели культуры как ее отдельные парадигмальные черты. Выделены исторический, диалектический, функциональный, системный методы и циклическая, теологическая, натуралистическая, этническая, экзистенциальная, социологическая, диалогическая проекции. Установлено, что данный подход дает возможность вычленить ключевые парадигмы европейской культуры, внедрение которых на содержательном уровне может формировать модели определенных типов культуротворческого бытия и определенных вариантов его реализации на уровне культурных практик.

Розглянуто етнодизайн як духовний культурно-мистецький феномен, народні традиції в архітектурі та дизайні. Висвітлено проблеми і перспективи реконструкції архітектурно-містобудівного середовища, питання відображення національної культури через етномаркери у дизайні середовища. Викладено особливості становлення екологічної свідомості майбутнього дизайнера у процесі професійної підготовки, критерії підготовки фахівців з дизайну костюма та брендової продукції на основі принципів етнодизайну. Наведено аспекти організації рекреаційно-туристичного простору Прикарпаття, описано новітні геометричні принципи побудови ландшафтних композицій прямокутної форми.