Вивчено вплив сумарного етанольного екстракту з листя робінії псевдоакації на розвиток гострого токсичного гепатиту у щурів, викликаного тетрахлорметаном. Встановлено, що досліджувана субстанція зменшувала токсичну дію тетрахлорметану. Введення сумарного етанольного екстракту з листя робінії псевдоакації приводило до покращання оксидантного статусу печінки, що виявилося у зменшенні вмісту у тканині печінки продуктів переокиснення ліпідів: дієнових кон'югатів, ацилгідроперекисів та малонового діальдегіду, а також підвищенні вмісту відновленого глутатіону та активності каталази, що свідчить про поліпшення функціонального стану антиоксидантної системи. Встановлено також, що в дозі 100 мг/кг досліджуваний екстракт виявляв найбільш виразну лікувальну дію. За виразністю дії сумарний етанольний екстракт з листя робінії псевдоакації наближається до препарату порівняння "Силібор", а за деякими показниками навіть перевищує його.

Изучено влияние суммарного этанольного экстракта из листьев робинии псевдоакации на развитие острого тетрахлорметанового гепатита у крыс, вызванного тетрахлорметаном. Установлено, что исследуемая субстанция уменьшает токсическое действие тетрахлорметана. Введение суммарного этанольного экстракта из листьев робинии псевдоакации приводило к улучшению оксидантного статуса печени, что проявилось уменьшением содержания в ткани печени продуктов перекисного окисления липидов: диеновых конъюгатов, ацилгидроперекисей и малонового диальдегида, а также увеличением содержания восстановленного глутатиона и активности каталазы, что свидетельствует об улучшении функционального состояния антиоксидантной системы. Установлено, что в дозе 100 мг/кг исследуемый экстракт проявлял наиболее выраженное лечебное действие. По выраженности действия суммарный этанольный экстракт из листьев робинии псевдоакации приближается к препарату сравнения силибору, а по некоторым показателям даже превосходит его.

The influence of the summary ethanolic extract from Robinia pseudoacacia leaves on the development of the acute toxic hepatitis in rats caused by tetrachlormethane has been studied. It has been established that the extract investigated decreases the toxic action of tetrachlormethane. The introduction of the summary ethanolic extract from Robinia pseudoacacia leaves led to the liver oxidative state improvement, that was resulted in decrease of lipid peroxidation products content in the liver tissue: dien conjugates, acylhydroperoxides, and MDA, as well as the content increase of the reduced glutathione and catalase activity, which testified the antioxidant system functional state improvement. It has also been determined that the most marked curative action the extract investigated is in dose of 100 mg/kg. As to its action in this dose the summary ethanolic extract from Robinia pseudoacacia leaves is similar to "Sylibor" reference drug, and in some indices its action even exceeds it.

На моделі гострого тетрахлорметанового гепатиту проведено вивчення гепатозахисної активності екстракту з листя винограду культурного у порівнянні з гепатопротектором - силібором. Встановлено, що за умов модельної патології досліджувана субстанція чинить виразний лікувальний ефект. Досліджуваний екстракт виявляє здатність до гальмування процесів вільнорадикального окиснення, нормалізації функції антиоксидантної системи та зменшення цитолітичного синдрому, що проявляється у зменшенні вмісту ТБК-реактантів, нормалізації рівня відновленого глутатіону та активності каталази у тканині печінки, у зменшенні активності АлАТ у сироватці крові. Гепатозахисні властивості екстракту з листя винограду культурного підтверджено даними гістоморфологічного аналізу, що свідчать про здатність досліджуваної субстанції обмежувати у печінці некротичні та дистрофічні процеси, які розвиваються під дією тетрахлорметану.

На модели острого тетрахлорметанового гепатита проведено изучение гепатозащитных свойств экстракта из листьев Винограда культурного в сравнении с гепатопротектором силибором. Установлено, что в условиях модельной патологии исследуемая субстанция проявляет выраженный лечебный эффект. Исследуемый экстракт проявляет способность к угнетению процессов свободнорадикального окисления, нормализации функции антиоксидантной системы и уменьшению цитолитического синдрома, что проявляется снижением содержания ТБК-реактантов, нормализацией уровня восстановленного глутатиона и активности каталазы в ткани печени, снижением активности АлАТ в сыворотке крови. Гепатозащитные свойства экстракта из листьев Винограда культурного подтверждены данными гистоморфологическогоанализа, которые свидетельствуют о способности исследуемой субстанции ограничивать некротические и дистрофические изменения в печени, которые развиваются под действием тетрахлорметана.

The study of hepato-protective properties of grape leaves extract comparing with silibor hepatoprotector under acute toxic hepatitis in rats caused by tetrachlormethane has been carried out. The substance investigated has been shown to reveal a markedtherapeutic effect in the conditions of the model pathology. The extract studied is capable to inhibit free radical oxidation processes, to improve the antioxidant system functional state and decrease cytolytic syndrome; it has been revealed in decreasing TBA reagents content, in nornalizing the reduced glutation level and catalase activity in liver tissues and in decreasing aminotransferases activity in blood serum. The hepato-protective properties of grape leaves extract has been confirmed by the histomorphological data analysis. They testify the ability of the extract studied to limit necrotic and dystrophic changes in liver developed by tetrachlormethane action.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р281.7/9

Рубрики:

Окремі групи лікарських речовин, засобів і препаратів

Шифр НБУВ: Ж16789 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вивчено фармакологічні властивості субстанції густого екстракту з листя винограду культурного. Установлено, що за дози 100 мг/кг досліджений екстракт виявляє широкий спектр фармакологічної активності. Доведено, що густий екстракт з листя даної рослини чинить виразну антиоксидантну, мембраностабілізувальну та м'яку протизапальну дію. Гепатозахисні властивості густого екстракту з листя винограду культурного вивчено за модельних патологій печінки з гострим, субхронічним і хронічним характером перебігу. Установлено, що густий екстракт з даного листя за дози 100 мг/кг має виразні гепатозахисні властивості, гальмує процеси перекисного окиснення ліпідів, зменшує виразність цитодеструктивних процесів, поліпшує функціональну активність гепатоцитів. З'ясовано, що досліджений екстракт є нешкідливою сполукою і не чинить ульцерогенної дії, суттєво не впливає на рухову активність шлунково-кишкового тракту та секрецію шлункового соку.

Висвітлено особливості метаболізму окремих органів і тканин та механізми розвитку і способи діагностики деяких патологічних станів. Розглянуто проблеми патологічної біохімії в контексті типових порушень обміну білків, нуклеїнових кислот, ліпідів, вуглеводів, води та мінеральних речовин, визначено шляхи їх регуляції в різних органах і тканинах. Увагу приділено біохімії крові, травлення, печінки, нирок та сечоутворення, нервової та ендокринної систем, м'язової та сполучної тканин, неоплазії.

Досліджено імунотоксичну дію нового препарату - супозиторіїв із ліпофільним екстрактом пилку квіткового. Встановлено, що тривале застосування препарату в дозах 22 і 220 мг/кг не змінює рівні титрів гемаглютинінів у сироватці крові та кількість антитілоутворювальних клітин у селезінці мишей, не впливає на величину індексу реакції, що свідчить про відсутність негативного впливу на гуморальний і клітинний імунітет тварин.

Гепатозахисні властивості густого екстракту з листя Винограду культурного вивчено на моделі хронічного тетрахлорометанового ураження печінки. Встановлено, що на фоні тривалого впливу токсичного агента густий екстракт з листя Винограду культурного чинив гепатозахисну дію, зменшуючи виразність перекисних цитодеструктивних процесів та функціональних порушень. Поліпшення функціонального стану печінки на тлі застосування густого екстракту з листя Винограду культурного виявилося позитивною динамікою показників, що характеризують її зовнішньосекреторну та білоксинтезуючу функцію. Препарат порівняння силібор також виявляв за умов модельної патології виразну терапевтичну дію, але відрізнявся від досліджуваного екстракту за характером впливу на стан антиоксидантної системи, що, ймовірно, обумовлено різним складом діючих речовин.

Проаналізовано дані наукової літератури стосовно патогенетичної обгрунтованості, ефективності та безпечності застосування ацетилсаліцилової кислоти як антиагреганта у лікуванні та профілактиці серцево-судинних захворювань. Наведено стислий аналіз вітчизняного ринку препаратів ацетилсаліцилової кислоти, що застосовують у кардіологічній практиці, та рекомендації практичного характеру щодо оптимізації вибору конкретного препарату. Увагу приділено аналізу даних про вплив лікарської форми препаратів ацетилсаліцилової кислоти та складу комбінованих засобів, що її містять, на фармакокінетичні параметри та профіль їх безпечності. На підставі наведених даних зроблено висновок, що одним з найбезпечніших та найефективніших препаратів ацетилсаліцилової кислоти для застосування в кардіології, які представлені сьогодні на ринку України, є вітчизняний комбінований препарат магнікор, що окрім ацетилсаліцилової кислоти містить у своєму складі антацидний компонент - магнію гідрооксид.

Проведено порівняльне вивчення впливу екстракту листя персика звичайного (ЕЛП) та препарату порівняння "Імуно-тон" на поведінкові реакції та рівень тривожності стресованих щурів. Стан центральної нервової системи (ЦНС) тварин оцінено в тестах "відкрите поле" (ВП) та "піднесений хрестоподібний лабіринт" (ПХЛ) після їх 4-год щоденної іммобілізації в тісних пеналах протягом 18 діб. У тесті ПХЛ встановлено, що ЕЛП викликав достовірне порівняно як з інтактним контролем, так і з групою нелікованих тварин зростання часу прийняття рішень тваринами (латентного періоду), що пов'язано з процесом оцінки ситуації, та значне в 1,7 разу скорочення часу перебування тварин у закритих рукавах. Це вказує на підвищення ефективності поведінкової адаптації тварин у післястресовий період. Препарат порівняння "Імуно-тон" сприяв подовженню часу перебування тварин у відкритих рукавах та підвищенню дослідницької активності, але тривалість часу перебування тварин у закритих рукавах і латентного періоду відповідали аналогічним показникам нелікованих тварин. У тесті ВП встановлено, що стрес призводив до незначного (статистично недостовірного) підвищення горизонтальної та вертикальної дослідницької активності тварин та достовірного підвищення кількості уринацій і зниження кількості вмивань. Застосування ЕЛП сприяло відновленню до рівня інтактного контролю показників дослідницької активності та стану вегетативної ланки нервової системи: кількості уринацій і вмивань. Це свідчить про зменшення виразності стану тривоги в піддослідних тварин та про підвищення ефективності поведінкової адаптації. На тлі застосування препарату порівняння "Імуно-тон" зміни функціонального стану ЦНС стресованих тварин були подібними до таких нелікованих тварин за винятком показника кількості уринацій, кількість яких вірогідно знижувалась. Таким чином, застосування ЕЛП і препарату порівняння "Імуно-тон" призводило до зниження рівня тривожності в тварин, що була викликана хронічним іммобілізаційним стресом, що свідчить про їх стреспротекторні властивості. Препарат порівняння "Імуно-тон" чинив стимулювальний вплив на ЦНС стресованих тварин, що зумовлений фармакологічною дією біологічно активних компонентів екстрактів елеутерококу та ехінацеї, які входять до його складу. На відміну від препарату "Імуно-тон", позитивний вплив ЕЛП на стан ЦНС стресованих тварин можна характеризувати як модулювальний з відсутністю стимулювального компонента.

На моделі хронічної анальної тріщини в щурів було проведено порівняльне вивчення впливу ректального крему комбінованого складу, розробки НДІ монокристалів НАН України, та препарату проктозан на показники лейкоцитарної відповіді. Встановлено, що на фоні хронічної анальної тріщини у піддослідних тварин розвивається помірний лейкоцитоз, зумовлений підвищенням абсолютної кількості всіх типів клітин, і, у першу чергу, нейтрофілів. Рівень ендогенної інтоксикації у піддослідних тварин на фоні хронічної анальної тріщини також можна охарактеризувати як помірний. Застосування ректального крему комбінованого складу на фоні хронічної анальної тріщини супроводжується регресією лейкографічних критеріїв запалення та проявів ендогенної інтоксикації. Встановлено також, що за впливом на виразність запальної реакції та ендогенної інтоксикації досліджуваний крем виявляв очевидну перевагу перед препаратом порівняння проктозан.

Проведено аналіз деяких літературних даних щодо вивчення окремих особливостей фармакокінетики нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ) та впливу поліморфізму певних генів на безпечність застосування цих препаратів. Наведені дані дозволяють під іншим кутом поглянути на проблему безпечності застосування деяких препаратів цієї групи. Так, наприклад, високу ефективність та безпечність селективних інгібіторів ЦОГ-2, зокрема мелоксикаму, традиційно пов'язують саме з вибірковістю їх впливу на індуцибельну ізоформу ЦОГ. Проте, в науковій літературі протягом останнього часу публікується все більше даних про роль генетичних поліморфізмів, і в першу чергу поліморфізму генів системи CYP, що кодують ключові ферменти біотрансформації лікарських препаратів, як чинників, що значною мірою визначають безпечність лікарської терапії, в тому числі НПЗЗ-терапії. Обговорено певні особливості біотрансформації мелоксикаму, що роблять більш безпечним його застосування у носіїв окремих поліморфізмів генів системи CYP, що може визначати значне зменшення частоти ускладнень, які викликані застосуванням НПЗЗ на рівні популяції в цілому.

Численні макро- та мікроелементози є значущою причиною розвитку багатьох патологій, зокрема з боку травної системи. Мета роботи - висвітлення функціонального взаємозв'язку елементного балансу зі станом шлунково-кишкового тракту (ШКТ). Опрацьовано літературні дані щодо значення елементного балансу для підтримання функції ШКТ. У роботі застосовано методи: системно-оглядовий та узагальнення. Показано виключне значення окремих макро- та мікроелементів для організму. Описано відповідні макро- та мікроелементози, їх роль у патогенезі захворювань ШКТ. Висновки: визначено важливість підтримання нормального елементного балансу для запобігання та лікування захворювань ШКТ.