Висвітлено основи інженерної творчості, зокрема, процес навчання звичок постановки та розв'язання задач пошуку (винаходу) нових більш ефективних рішень підготовки до оволодіння інтенсивної технології даної творчості. Розглянуто інженерну творчість як процес пізнання навколишнього світу, наведено її методи, зокрема, комп'ютерні методи пошукового конструювання та евристичні (методи спроб і помилок, контрольних питань, мозкового штурму, синектики, морфологічного аналізу, блокнота).

Освещены основы инженерного творчества, в частности, процесс обучения привычек постановки и решения задач поиска (изобретения) наиболее эффективных решений подготовки к освоению интенсивной технологии данного творчества. Рассмотрено инженерное творчество как процесс познания окружающей среды, приведены его методы, в частности, компьютерные методы поискового конструирования и эвристистические (методы проб и ошибок, контрольных вопросов, мозгового штурма, синектики, морфологического анализа, блокнота).

Запропоновано класифікацію природних ресурсів, проаналізовано стан природоохоронних заходів у гірничодобувній галузі, а також стан мінерально-сировинної бази та рівня використання запасів. Висвітлено проблеми планування природоохоронної діяльності у даній галузі, а також економічні проблеми раціонального використання й охорони надр. Розглянуто особливості використання та рекультивації (відновлення) земель, порушених гірничими роботами. Наведено економічний кадастр мінеральних ресурсів і відходів.

Предложена классификация природных ресурсов, проанализировано состояние природоохранительных мер в горнодобывающей отрасли, а также состояние минерально-сырьевой базы и уровня использования запасов. Освещены проблемы планирования природоохранительной деятельности в данной отрасли, а также экономические проблемы рационального использования и охраны недр. Рассмотрены особенности использования и рекультивации (обновления) земель, нарушенных горными работами. Предложен экономический кадастр минеральных ресурсов и отходов.

Під час вивчення поліпів ендометрія, що виникли в результаті запальних процесів у порожнині матки, виявлено, що ендометрій є тканиною, яка добре реагує на зміни гормонального фону, і поліпи ендометрія так само виникають унаслідок ендокринних, нервових, гормональних збоїв в організмі. Також поліпи можуть виявитися за умов інфекційного захворювання статевих органів, ерозії матки, запалення, після абортів і вишкрібання матки. Тривалі морфологічні та функціональні зміни в слизовій оболонці тіла матки в разі хронічного ендометриту зумовлюють можливість патологічної аферентації в структури центральної нервової системи, що регулюють діяльність гіпоталамо-гіпофізарно-яєчникової системи. Порушення в цій системі призводять до розвитку вторинної гіпофункції яєчників, формування ановуляції за типом абсолютної або відносної гіперестрогенії і, отже, гіперпластичних процесів в ендометрії.

Досліджено основні джерела фінансування розвитку вітчизняних підприємств, проведено їх порівняльну характеристику із визначенням переваг та недоліків у разі їх залучення і використання. Зроблено висновок: технічне переозброєння виробництва вимагає додаткових джерел, які слід залучати завдяки ринку цінних паперів.

Изучены морфофункциональные изменения вещества мозга при разных типах цереброваскулярной болезни. Проанализированы особенности структурных изменений в респираторном отделе легких при острых нарушеннях мозгового кровообращения (в разные строки). Установлены типичные патогенетические звенья легочных поражений при остром нарушении мозгового кровообращения, их структурные изменения и роль в танатогенезе.

Хронічний періодонтит - це запальне захворювання, яке викликане умовно-патогенними бактеріями в можливій коінфекції з латентними герпесвірусами. Мета дослідження - ідентифікувати герпесвіруси, у тому числі цитомегаловірус (HCMV), вірус Епштейна - Барр (EBV), вірус простого герпесу (HSV-1) у периапікальних тканинах. У ході застосування праймера ПЛР було встановлено наявність ДНК у досить великої кількості осіб з ендодонтичними патологіями. Під час вивчення Т-клітинної ланки місцевого імунітету в пацієнтів з персистуючою вірусною інфекцією встановлено, що віруси уникають імунного захисту організму-носія та створюють імуносупресію в місцевому імунітеті периапікальних тканин зуба.

Зазначено, що за останні 10 років захворюваність на туберкульоз значно збільшилась. Погіршення епідемічної ситуації з туберкульозу серед дітей багато в чому зумовлена соціальними проблемами. Збільшення групи ризику дітей з інфікування та захворювання на туберкульоз - несприятливий прогностичний фактор подальшого росту захворюваності.

Розглянуто актуальні питання післядипломної підготовки лікарів-патологоанатомів, які займаються патологічною анатомією дитячого віку. Обговорено теоретичні та практичні проблеми викладання спеціальності "Дитяча патологічна анатомія" в інтернатурі та на циклах спеціалізації відповідно до кваліфікаційних вимог сучасної педіатричної клініки.

Зазначено, що імунний статус дітей у період новонародженості та в перші роки життя є значною мірою пов'язаним з особливостями перебігу вагітності в їх матерів. Функціональна незрілість лейкоцитів, неповноцінність клітинної кооперації у формуванні імунної відповіді визначають високу схильність новонародженого до інфекції. Внутрішньоутробне інфікування, як показано численними дослідженнями, далеко не завжди призводить до розвитку інфекційного процесу. У той же час імунологічна толерантність до збудника супроводжується довготривалою персистенцією та становленням повільної інфекції.

Відзначено, що патологічні зміни з боку нервової системи внаслідок тривалого опромінювання багато дослідників пов'язують з ураженням судин. З метою виявлення структурних змін у них досліджено частинки кори великих півкуль головного мозку, білої речовини, таламуса, кори мозочка зубчатого ядра у 9-ти чоловік, які загинули насильницькою смертю та проживали в різних районах Київської області. Парафінові зрізи були зафарбовані гематоксилінеозином, за Ван-Гізоном, резорцин-фукцином за Вейгертом. В обох досліджуваних групах виявлено зміни у вигляді склерозу, геалінозу судин, іноді ці зміни супроводжувались гіпереластозом.

Определение свойств и тонких механизмов патогенеза является непосредственным условием повышения эффективности борьбы с раком, в том числе толстой кишки. С целью оценить гетерогенность клеточного состава аденокарцином толстой кишки по удельному содержанию ДНК в ядрах клеток на материале 141 биопсий или взятом в ходе оперативного вмешательства провели исследование с помощью гистологических, гистохимических, морфо- и денсиометрического, математических методов. Установлено, что в аденокарциномах толстой кишки по мере роста степени дедифференцировки (G) происходит увеличение относительной доли клеток с ядрами, которые наиболее соответствуют функционально активным, и наоборот. Это свидетельствует, что клеточная гетерогенность аденокарцином толстой кишки является не линейной, а функцией, приближающейся к параболической.

Мета роботи - визначити характерні особливості загального стану хворих на контрактуру Дюпюітрена, які в минулому веріфіковано зазнали впливу малих доз іонізуючого опромінення на різних етапах формування патологічного процесу в печінці з визначенням характерних морфологічних змін до формування патологічного процесу у тканинах долонного апоневрозу. Робота складається з діагностичної та клінічної частини. Діагностична включає морфологічне дослідження тканин печінки, інструментальні та лабораторні дослідження. Клінічна частина включає анліз даних комплексного динамічного спостереження 424-х хворих віком від 41-го до 80-ти років з контрактурою Дюпюітрена II - III ст., що проводилось динамічно з ретроспективним аналізом даних, які з'явились до появи патологічних змін у долонному апоневрозі. Під час дослідження встановлено, що у хворих на контрактуру Дюпюітрена зміни морфологічних структур печінки мають усі обстежені хворі. Аналіз частоти диспептичних проявів у обстежених хворих на КД показав також, що хоча диспептичні скарги були одними з перших, на які вказували хворі, але їх чисельність у порівнянні з іншими була незначною. Хворі з кількома диспептичними скаргами одночасно на наявність больових відчуттів вказували далеко не в усіх випадках, і навпаки. Згідно з одержаними даними фізикальні ознаки більш характерні для хворих старших вікових груп (від 51-го до 60-ти років і більше). Саме у цих хворих виявлялось одночасно кілька ознак. Висновки: результати проведеного дослідження свідчать про необхідність комплексного динамічного обстеження хворих на контрактуру Дюпюітрена з урахуванням терміну формування патологічного процесу в печінці.

Мета роботи - визначити критерії лікувальної тактики хворих на контрактуру Дюпюітрена (КД) на підставі аналізу морфологічних особливостей тканин долоні та показників гідроксипроліну у хворих, які в минулому веріфіковано зазнали впливу малих доз іонізуючого опромінення. Робота складається з діагностичної та клінічної частини. Діагностична включає морфологічне дослідження тканин долоні та визначення добової екскреції гідроксипролину. Клінічна частина включає анліз даних комплексного динамічного спостереження 98-ми хворих віком від 45-ти до 75-ти років з контрактурою Дюпюітрена II - III ст., оперованих з приводу жовчокам'яної хвороби, та яким виконано малоінвазивне паліативне оперативне втручання, спрямованє на покращання функції пальців і кисті. Під час гістологічного дослідження встановлено, що у хворих на КД зміни морфологічних структур долоні мають осередковий характер. Одержані дані добової екскреції гідроксипроліну свідчать на користь зворотності патологічного процесу долонного апоневрозу та печінки у більшості обстежених хворих, а результати лікування хворих є свідченням позитивної дії хінолонових похідних і глюкокортикоїдів, які входили до складу комплексного лікування: стабілізували структуру колагена та зменшували катаболізм, насамперед, юних форм колагена. Висновки: результати проведеного дослідження свідчать про необхідність комплексного лікування хворих на КД з урахуванням патогенетично обгрунтованого консервативного компоненту ще в доопераційному періоді.

Теносиновіальна гігантоклітинна пухлина дифузного типу (ТСГКПДТ) (синонім: пігментний вільозно-нодозний синовіїт) являє собою проліферативне новоутворення без чіткої капсули, для якого характерний місцево-агресивний ріст з експансією в суглобові та навколишні тканини. Мета роботи - на основі власних гістологічних досліджень узагальнити сучасні дані про морфогенез та особливості гістологічної диференційної діагностики ТСГКПДТ. У роботі як матеріал використано біоптовані тканини ТСГКПДТ від 35-ти хворих, оперованих з приводу патології суглобів. Показано, що цій пухлині властива поліморфність гістологічних змін і різний ступінь поширеності в структурах суглоба або сухожильних оболонок, що у багатьох випадках надає підстави для проведення диференційної діагностики із посттравматичними, запальними ураженнями капсули суглоба, синовіальною саркомою тощо. Сучасні дані імуногістохімічних і цитогенетичних досліджень свідчать про неопластичну природу ураження. Рідкісні випадки злоякісної ТСГКОДТ відзначаються вираженим атипізмом синовіцитоподібних клітин, ознаками високої мітотичної активності, дифузним характером росту, наявністю поширених коагуляційних некрозів пухлинної тканини.

Мета роботи - визначення морфологічних особливостей при фіброматозі ясен. Під нашим наглядом знаходилися 38 пацієнток з фіброматозом ясен віком від 18 до 55-ти років. У залежності від розповсюдженості патологічного процесу виявили локалізовану форму фіброматозу ясен у 12 пацієнток, у 9 - дифузну, у 7 - тотальну. Усім пацієнтам проводилось хірургічне видалення патологічних розростань. Висічені тканини були направлені на гістологічне дослідження. Морфологію тканин вивчено під мікроскопом і підтверджували фотознімками. При вивченні гістологічних препаратів локалізованої, дифузної та тотальної форм фіброматозу ясен спостерігаються проліферація фібробластів, міофібробластів і збільшення волокнистих субстанцій. При дифузній та тотальній визначається формування лімфо-гістіоцитарних гранульом з великою кількістю плазмобластів і плазмоцитів з наступним приєднанням нагноєння при тотальній формі. Висновок: дані результати морфологічного дослідження дають право стверджувати про наявність при фіброматозі ясен імунологічного запалення за В-клітинним типом згідно з еферентною фазою.

Проведені дослідження 88 аденокарцином і доброякісних новоутворень товстої кишки продемонстрували, що ці пухлини мають широкий спектр частоти експресії Bcl-2 та p53, причому їхній рівень відрізняється і змінюється залежно від G та вмісту ДНК в ядрах клітин. Збільшення кількості ДНК в ядрах пухлинних клітин супроводжується підвищенням рівня кореляції з експресією Bcl-2 та p53. Наявність експресії Bcl-2 призводить до більш значного, ніж p53, підвищення вмісту ДНК в ядрах клітин аденокарцином товстої кишки. Визначення експресії Bcl-2 та p53 як самостійної ознаки аденокарциноми товстої кишки є малоінформативним, однак значущим - як складової багатофакторної оцінки стану ядер клітин пухлини, пов'язаного, відповідно, з їхнім проліферативним потенціалом.