Висвітлено сучасні уявлення про етіологію та патогенез залежності від психоактивних речовин. Розглянуто клінічні особливості перебігу алкоголізму та наркоманій, способи їх лікування. Особливу увагу приділено психології наркозалежних, зокрема, підлітків, жінок, людей похилого віку. Наведено інформацію про психічні, поведінкові та соматоневрологічні розлади у випадках вживання канабіноїдів, стимуляторів, снодійних, транквілізаторів, галюциногенів, токсичних речовин, нікотину, кофеїнмістких продуктів.

Изложены современные представления об этиологии и патогенезе зависимости от психоактивных веществ. Детально рассмотрены клинические особенности протекания алкоголизма и наркоманий, способы их лечения. Особое внимание уделено психологии наркозависимых, в частности, подростков, женщин, пожилых людей. Приведена информация о психических, поведенческих и соматоневрологических растройствах при употреблении канабиноидов, стимуляторов, снотворных, транквилизаторов, галюциногенов, токсических веществ, никотина, кофеинсодержащих продуктов.

На матеріалі 109-ти подружніх пар, де має місце сексуальна дисгармонія та чоловік страждає на хронічний простатит, вивчено спрямованість особистості чоловіків і дружин, їх характерологічні особливості, психосексуальний тип кожного з членів подружжя та їх поєднання в подружній парі та сексуальну мотивацію. З'ясовано, що розходження спрямованості особистості подружжя, їх психосексуальних типів і сексуальної мотивації, відсутність почуття взаємної любові та поваги, дезадаптивні форми поведінки та інше призводять до психологічної та соціально-психологічної дезадаптації чоловіка та дружини і можуть стати причиною сімейної дисгармонії.

Адекватная терапия алкогольного абстинентного синдрома и постабстинентного периода - это важный этап, который определяет дальнейшее течение заболевания и становление терапевтической ремиссии. Проведено клиническое исследование эффективности препарата "Пароксетин" (паксил) при лечении аффективных нарушений у больных с алкогольной зависимостью. Результаты исследования показали достаточно высокую эффективность "Пароксетина" при отсутствии выраженных побочных явлений, поскольку препарат имеет позитивное воздействие на аффективную сферу, уменьшает патологическое влечение к алкоголю, способствует формированию позитивного отношения к терапии и значительному повышению комплаентности.

Наведено результати дослідження клініко-психопатологічних, нейропсихологічних і біохімічних особливостей психіки та поведінкових розладів внаслідок вживання алкоголю з урахуванням конституційно-типологічних особливостей пацієнтів, що реалізує принципи системного підходу в єдиному полі клінічного аналізу феноменології хвороби. Розглянуто комплексну систему терапії та реабілітації хворих з психічними та поведінковими наслідками вживання алкоголю із застосуванням препаратів метаболічної дії та поетапної психотерапії в системі гештальт-підходу з визначенням мішеней і модальностей психотерапевтичних інтервенцій. Результати дослідження доповнюють сучасні знання щодо біопсихосоціальної моделі психічних розладів і психосоціальної реабілітації хворих на алкогольну залежність.

Висвітлено основні поняття і принципи психологічної науки в переломленні до фахової діяльності лікаря: засвоєння психологічних знань, необхідних для розуміння індивідуально-психологічних особливостей особистості, оволодіння основними методами психологічної діагностики і правилами проведення психологічної корекції і психопрофілактики, покращання міжособистісних контактів, можливість використовувати свої особливості в індивідуальній роботі з хворими, що забезпечує велику глибину і тонкощі діагностики хвороби, вибір найбільш оптимальної терапії в застосуванні до будь-якого пацієнта, незалежно від характеру його хвороби.

Морфометрическим методом изучено функциональное состояние клеточных элементов нейросекреторных ядер гипоталамуса у взрослых практически здоровых лиц, погибших в результате несчастного случая, и умерших больных вследствие повторного инфаркта миокарда, при жизни которых наблюдались невротические состояния с выраженным депрессивным радикалом. Показана роль функционального состояния ядер гипоталамуса в патогенезе депрессии за последние 20 лет. Определена структура психогенных синдромов в динамике.

Показано, что клиническая картина аффективных психозов сильно разнится по своей динамике. Возникали трудности при дифференцировке аффективных форм от других психозов. Увеличилась частота госпитализации этой категории пациентов. Изменилась клиническая картина течения заболеваний, различается длительность обострений и ремиссий, что указывает на необходимость дальнейшего изучения их этиопатогенетических механизмов.

Представлен механизм возникновения затяжного течения депрессий. Морфометрически обосновано значение функционального состояния нейросекреторных ядер гипоталамуса в регуляции циркадианных ритмов. Показано, что применяемая антидепрессивная терапия недостаточно воздействует на активацию функции нейросекреторных ядер гипоталамуса, что ведет к затягиванию патологического процесса и его резистентности к лечению.

Наведено дані щодо визначення клініко-психопатологічних та патопсихологічних особливостей аутоагресивної поведінки пацієнтів із першим психотичним епізодом з урахуванням біологічних ритмів. Запропоновано використовування принципів психоосвітньої програми в межах ранньої психосоціальної реабілітації з урахуванням індивідуального хронотипу, що дає змогу персоніфікованого підходу щодо лікувально-реабілітаційних заходів для цієї категорії пацієнтів.

Висвітлено ключові аспекти патофізіології сну та циркадного ритму. Розглянуто питання класифікації та діагностики річних розладів сну. Зазначено значну поширеність порушень сну в загальній популяції свідчить про те, що відповідна діагностика і ведення пацієнта зі скаргами на порушення сну є важливими у будь-якій спеціальності. Зауважено, що людський організм за тривалий час адаптувався до щоденних циклічних змін режиму освітлення, що відповідає зміні дня і ночі, але відхилення від цього циркадного ритму спричиняє функціональні наслідки. Доведено, що порушення добових ритмів пов'язано з різними патофізіологічними наслідками. Деякі дані свідчать про скорочення середньої тривалості сну на 18 хвилин на добу за останні 30 років.