Проаналізовано суперечності існуючих історичних та прогностичних моделей антропогенного впливу на довкілля. Показано, що негативні наслідки технічних інновацій не можуть бути інтерпретовані в межах сучасних науково-технічних теорій, однак водночас не можуть ігноруватися суспільством. Розглянуто евристичні можливості методології загальної теорії систем у студіюванні процесів взаємодії людини та суспільства з довкіллям за історичний час.

Розглянуто процес становлення загальнотеоретичних положень сучасної науки про еволюційний розвиток живої та неживої природи, притаманні світогляду всіх первісних цивілізацій положення про циклічність і взаємну обумовленість природних і соціальних процесів.

Узагальнено соціальні й економічні передумови розвитку технологій дистанційного навчання у світі. Розглянуто методологічну, організаційну, апаратну та програмну складові забезпечення навчального процесу. Показано можливості дистанційних технологій щодо учбових планів, курсів учбових дисциплін і контролю рівня знань під час навчання у різних інструментальних середовищах.

На підставі методологічних підходів постнекласичної науки проведено теоретичну реконструкцію космологічних, природознавчих, етичних, соціальних, технологічних концепцій. Виявлено деякі риси космоетичних архетипів конфуціансько-буддійського, християнського, ісламського регіонів глобальної цілісності. Висвітлено основні положення концепцій усталеного розвитку й інтеграційної безпеки соціоприродних систем, що домінували в регіонах. Розглянуто питання варіативності цілей і засобів теоретичного осягнення, технологічного освоєння та перетворення світу. Встановлено можливість узгодження культурних кодів Сходу та Заходу.

С учетом методологических подходов постнеклассической науки приведена теоретическая реконструкция космологических, естественнонаучных, этических, социальных, технологических концепций (35 ст. до н.э. - ХХ ст.). Выявлены некоторые черты космоэтических архетипов конфуцианско-буддийского, христианского, исламского регионов в глобальной целостности. Освещены основные положения доминировавших в регионах концепций устойчивого развития и интеграционной безопасности социоприродных систем. Рассмотрены вопросы вариативности целей и способов теоретического осмысления, технологического освоения и преобразования мира. Установлена возможность согласования культурных кодов Востока и Запада.

Індекс рубрикатора НБУВ: А4

Рубрики:

Системні дослідження

Шифр НБУВ: Ж61798 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю252:В69 + Ю701.4 + Э24

Рубрики:

Філософські питання космології

Еволюція моралі

Релігійні вірування, Віровчення та Богослов'я

Шифр НБУВ: Ж61798 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю701.44 + Ю215 + Э429

Рубрики:

Мораль і звичаї в Середньовіччя. Мораль і звичаї феодального та ін. суспільства

Філософія релігії. Раціональна теологія

Космософія

Шифр НБУВ: Ж61798 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю3(0) + Ю215.0 + Э37-4-3

Рубрики:

Історія філософії

Релігійно-філософські концепції (теїзм, деїзм, пантеїзм та інші)

Християнство

Шифр НБУВ: Ж61798 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано стан та методологію дослідження проблем подолання екологічної кризи. Наголошено на необхідності вдосконалення методології міждисциплінарного системного підходу для дослідження взаємодії людства з довкіллям. Розглянуто концептуальні настанови еволюційних і циклічних уявлень про процеси розвитку Всесвіту та людства.

Розглянуто головні особливості наукових і релігійних концепцій давнини, їх розвиток і перевтілення у більш пізні релігійно-філософські вчення, космологічні й етичні уявлення, вплив на стратифікацію суспільства та соціальні стереотипи Сходу і Заходу.

Проаналізовано основні положення Болонського процесу. Розглянуто варіанти їх впровадження в систему вищої освіти України. Виявлено чинники, що унеможливлюють руйнування національної вищої освіти у процесі її реформування.

Наведено результати теоретичної реконструкції систем теоретичного осмислення та практичного перетворення довкілля та соціуму, розроблених в історичних просторах культури конфуціансько-буддійського, ісламського, християнського регіонів світової цивілізації. Проаналізовано методичні принципи та ціннісні орієнтації пізнання, мету та засоби розбудови наукових, освітніх, соціальних інституцій, уявлення щодо можливості та необхідності технологічних та соціальних інновацій постнекласичних концепцій. Визначено просторову та часову межі ієрархічної складної відкритої самоупорядженої еквіфінальної системи "світова соціоприродна цілісність" та інкорпорованих підсистем "регіональні історико-культурні цілісності".

Розкрито теоретико-методологічні засади вивчення культури, витоки загального, особливого, унікального та несумірного в історичних просторах культури. Визначено синхронічність циклів становлення та занепаду культурних кодів (КК) регіональних історичних цілісностей. Встановлено, що під час становлення культурно-історичної цілісності тексти та символи попередньої епохи інтерпретуються відповідно до змінених реалій природи та соціуму, варіативність інтерпретації обумовила розмаїття особливого та унікального КК і спричинила розробку двох відмінних космо-етичних архетипів, регіони яких збігаються з регіонами впливу індоєвропейської, афроазіатської та алтайської мов. Обгрунтовано причини розробки сакральних і профанованих знакових систем, описано особливості тлумачення символів, алегорій, метонімій, сюжетів міфів філософсько-релігійних концепцій. Визначено діалектичну єдність аксіологічних і праксеологічних вимірів фахової культурної діяльності. Висвітлено функціональні механізми забезпечення процесуального порядку фахової концепції культурної системи на основі теоретико-методологічних підходів. Розглянуто питання філософії розвитку культурно-мистецької освіти України. Описано комунікативну модель системи підвищення кваліфікації працівників культури України в контексті процесів самоорганізації та динаміки культури.

Акцентовано увагу на любові як морально-духовному почутті, що виникло в педагогічному просторі між учасниками цілісного педагогічного процесу - учителями та школярами. Визначено основний механізм розвитку духовної любові - створення умов для виникнення та функціонування взаємин, що сприяють її зародженню. Розкрито види таких взаємин: вияв піклування, етикетні відносини, ввічливість, підтримка позитивних емоцій тощо. Розкрито педагогічну концепцію любові, зокрема, її дієвість. Проаналізовано погляди теоретиків і педагогів-новаторів Ю.П. Азарова, В.І.Андрєєва, Б.Т. Лихачова на визначення любові. Виділено контури педагогічної любові як вищої духовної цінності всього педагогічного процесу. Запропоновано авторське трактування поняття "педагогічна любов".

Досліджено актуальну проблему виховання почуття любові до людини у підлітків за умов навчально-виховногоу процесу основної школи. На основі всебічного аналізу філософської, психологічної та педагогічної наукової літератури визначено теоретичні засади дослідження, розкрито сутність поняття любові до людини, охарактеризовано особливості емоційно-почуттєвої сфери підлітків. Подано науково-методичний інструментарій дослідження. Визначено критерії вихованості почуття любові до людини у підлітків: ціннісно-когнітивний, емоційно-мотиваційний, поведінковий, рефлексивний. Надано змістовну характеристику рівнів вихованості почуття любові до людини у підлітків: високий рівень - духовний, середній рівень - групоцентричний, низький рівень - егоцентрично-прагматичний. Розроблено та впроваджено в практику основної школи теоретичну модель і методику виховання почуття любові до людини на основі програми проведення класних годин і програми факультативного курсу з виховання любові до людини в учнів VII - VIII класів, що базуються на використанні виховного потенціалу як аудиторних, так і позааудиторних форм роботи. Результати контрольного зрізу підтвердили позитивну динаміку показників вихованості почуття любові до людини у підлітків у навчально-виховному процесі основної школи.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ч484(4) + Ч484(4УКР)

Рубрики:

Організація вищої освіти

Шифр НБУВ: Ж22799 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто необхідність використання інформаційно-комп'ютерних технологій (ІКТ) і у процесі навчання іноземної мови, і під час самостійного її вивчення студентами нефілологічних спеціальностей. Ураховуючи той факт, що на вивчення іноземної мови на нефілологічних спеціальностях згідно з навчальним планом відведено незначну кількість годин, більше уваги доводиться приділяти самостійному вивченню мови, де завдання викладача полягає у створенні умов для практичного оволодіння мовою кожного учня та у виборі таких методів навчання, які дозволили б кожному студенту виявити свою активність і творчість. Підкреслено, що використання комп'ютерних інформаційних технологій у педагогічній діяльності викладача іноземної мови є пріоритетним, оскільки це допомагає перетворити навчання іноземної мови у творчий процес, і багато студентів, навіть найслабші, починають розкриватися, припиняють комплексувати й виявляють величезний інтерес до вивчення іноземної мови. Особливу увагу приділено використанню найефективніших комп'ютерних технологій, що сприяють вивченню іноземної мови студентами нефілологічних спеціальностей.

Розглянуто питання про важливість професійно-орієнтованого навчання іноземної мови у вищих навчальних закладах. Наголошено на необхідності досягнення студентами такого рівня іншомовної професійно-орієнтованої компетенції, який надає змогу використовувати іноземну мову як засіб міжкультурного спілкування на рівні міжнародних стандартів. Увагу приділено типам та видам вправ, завдяки яким студент може одержати необхідні навички читання та перекладу під час роботи з професійно-орієнтованими текстами. Для розвитку лексичного потенціалу, що є основною ланкою у разі перекладу, запропоновано систему передперекладацьких та перекладацьких вправ.

Мета роботи - порівняльний аналіз нормативно-правової бази України щодо оцінки відповідності та введення в обіг сільськогосподарських та лісогосподарських транспортних засобів з відповідними актами технічного законодавства ЄС у зазначеній сфері. Проаналізовано технічне законодавство ЄС у цій сфері, визначено його основні особливості та відмінності від чинного в Україні Технічного регламенту затвердження типу сільськогосподарських та лісогосподарських тракторів, їх причепів і змінних причіпних машин, систем, складових частин та окремих технічних вузлів і Директиви 2003/37/ЄС, на основі якої розроблено зазначений Технічний регламент. Проведено порівняльний аналіз щодо сфери дії нормативно-правових актів, суб'єктів господарювання, задіяних в процесах затвердження типу та введення в обіг, установлення вимог до тракторів, причепів і причіпних машин, а також процедур підтвердження їх відповідності. Основними особливостями оновленого технічного законодавства ЄС є вдосконалення і спрощення нормативно-правової бази та більш повна гармонізація з міжнародними стандартами і правилами. Нові європейські норми більш чітко установлюють сферу дії нормативно-правових актів, технічні та адміністративні вимоги, розширюють перелік суб'єктів господарювання, задіяних в процесах затвердження типу та введення в обіг, конкретизують їх обов'язки. Вимоги до тракторів, причепів, причіпних машин систематизовано за групами та доповнено. До вимог, які установлюються Технічним регламентом затвердження типу, доповнено 30 % нових вимог. Процедура затвердження типу в цілому така ж сама, як і в чинному Технічному регламенті затвердження типу, тільки введено нові поняття послідовного та змішаного затвердження типу. Результати досліджень будуть використані в подальшому для адаптації національного законодавства у сфері сільськогосподарських та лісогосподарських транспортних засобів до нових європейських вимог з метою підвищення безпечності та ефективності таких засобів і усунення технічних бар'єрів в торгівлі.

Розглянуто вживання емфатичних конструкцій, які служать для емоційного забарвлення і вираження експресивності як в усному, так і в писемному мовленні. Виділено поняття "інверсія" як більш поширений граматичний засіб вираження емфази. Увагу приділено особливостям перекладу емфатичних засобів, використовуючи лексичні та синтаксичні засоби в залежності від контексту.