Вивчено активність ферменту синтезу ГАМК та рецептування медіатору плазматичними мембранами позапухлинної та пухлинної тканин кори надниркових залоз хворих із синдромом Іценка-Кушинга та гіперплазованої тканини кори надниркових залоз хворих на хворобу Іценка-Кушинга, а також надниркових залоз щурів за умов багаторазового введення кортикотропіну чи гідрокортизону. Встановлено, що активність глутаматдекарбоксилази значно знижена у корі надниркових залоз хворих на хворобу Іценка-Кушинга та у тканині кортикостероми. У позапухлинній тканині кори надниркових залоз хворих знайдено підвищення рецептування ГАМК, а у гіперплазованій тканині кори надниркових залоз хворих на хворобу Іценка-Кушинга чи у тканині кортикостероми рецептування амінокислоти не відрізнялося від контролю (позапухлинна тканина кори надниркових залоз хворих з гормональнонеактивними пухлинами). Рецептування медіатору плазматичними мембранами надниркових залоз щурів значно підвищена за умов гальмування процесів стероїдогенезу та знижена за умов стимуляції останніх.

При активной форме болезни Иценко - Кушинга установлено увеличение времени артериального притока, венозного оттока и снижение относительной венозной емкости почек. В стадии клинической ремиссии заболевания после двусторонней адреналэктомии или лечения хлодитаном отмечена нормализация величины относиельной венозной емкости, отношения максимальной и средней активности левой почки к этим параметрам правой и индекса перфузии. У больных с опухолями надпочечных желез наблюдалось замедление артериального притока и снижение относительной венозной емкости почек, после удаления левого надпочечника - нормализация этого показателя правой почки.

При активній формі хвороби Іценка-Кушинга мають місце виражені порушення концентраційної і видільної функцій паренхіматозних клітин печінки та концентраційної і моторної - жовчного міхура. У стадії клінічної ремісії захворювання після медикаментозного, хірургічного або комбінованого лікування поліпшуються концентраційна і видільна функції печінки та концентраційна - жовчного міхура. Після одно- та двосторонньої адреналектомії у хворих функціональний стан гепатобіліарної системи не поліпшується. Внаслідок лікування хлодитаном у таких пацієнтів зберігаються порушення функції гепатобіліарної системи. Зміни видільної функції печінки особливо виражені у хворих, які недавно закінчили лікування. При гормональнонеактивних пухлинах надниркових залоз концентраційна функція печінки і жовчного міхура не порушена, а видільна функція печінки та моторна - жовчного міхура - змінені. Після хірургічного лікування пухлин надниркових залоз у хворих не зникають зміни концентраційної і видільної функцій печінки, концентраційної та моторної - жовчного міхура. Результати дослідження функціонального стану гепатобіліарної системи мають важливе значення для вибору комплексу терапевтичних заходів. На їх основі необхідно внести відповідні корективи у схеми лікування хворих на хворобу Іценка - Кушинга та пухлини надниркових залоз.

Основною причиною виконання органозберігаючих операцій у разі високодиференційованого раку щитовидної залози є складна цитологічна та морфологічна діагностика пухлин фолікулярної будови. Виконану в цих випадках екстрафасціальну гемітиреоїдектомію варто вважати онкологічно адекватною операцією у разі мінімальноінвазивної карциноми категорії T1N0M0.

Основной причиной выполнения органосохраняющих операций при высокодифференцированном раке щитовидной железы является сложная цитологическая и морфологическая диагностика опухолей фолликулярного строения. Выполненную в этих случаях экстрафасциальную гемитиреоидэктомию следует считать онкологически адекватной операцией при минимальноинвазивной карциноме категории T1N0M0.

Complicated cytologic and morphologic diagnosis of follicular tumors is the main cause of performing the organ saving operation for high-differentiated thyroid cancer. Extrafascial hemithyroidectomy is the radical operation for minimum invasive cancer rated T1 N0 M0

Проведено ретроспективний аналіз клінічної симптоматики та перебігу захворювання у хворих на первинний гіперпаратиреоз (ПГПТ). Посиндромно проаналізовано різні форми ПГПТ, тривалість хвороби, узагальнено скарги хворих під час першого звернення. Встановлено значну перевагу клінічно виразних форм над безсимптомними, що свідчить про недостатність скринінгу. Виявлено переважання скарг, пов'язаних з дискомфортним відчуттям кісткової системи, скарг на ураження нирок, що вказує на першочерговість скринінгу хворих у травматологічних та урологічних відділеннях, а також у відділеннях терапевтичного, ревматологічного та психіатричного профілю. Проаналізовано особливу маніфестну форму хвороби, яка значною мірою відрізняється від більшості форм за перебігом захворювання. Наведено рекомендації зі скринінгу ПГПТ.

Проведен ретроспективный анализ клинической симптоматики и течения заболевания у больных с первичным гиперпаратиреозом (ПГПТ). Посиндромно проанализированы различные формы ПГПТ, длительность болезни, обобщены жалобы больных при первом обращении. Показано значительное преобладание клинически выраженных форм над бессимптомными, что свидетельствует о недостаточном скрининге. Выявленное преобладание жалоб, связанных с болезненными ощущениями по поводу костной системы, и жалоб по поводу с поражения почек, что указывает на первоочередность скрининга у больных травматологических и урологических отделений, а также отделений терапевтического, ревматологического и психиатрического профиля. Выявлена особо манифестная форма заболевания, которая в значительной степени отличается от большинства остальных форм по течению болезни. Даны рекомендации по скринингу ПГПТ.

The authors made a retrospective analysis of clinical symptoms and disease course in patients with primary hyperparathyroidism (PHPT). Syndrome analysis of different forms of PHPT and duration of the disease was made, the patients' complaints at theirfirst visit to a doctor were summarized. A significant prevalence of clinical manifesting forms over asymptotic ones was shown. It confirms insufficiency of screening. Prevalence of bone and kidney disorders was found. This aims screening at patients with traumatologic, urologic, therapeutic, rheumatological and psychiatric disorders. A disease form characterized by particular manifestations that differs greatly from other diseases forms in its course, was found. Recommendations on PHPT screening are given.

Докладно розглянуто основні нозологічні одиниці патології щитовидної залози, зважаючи на їх класифікацію. Запропоновано й обгрунтовано групи рубрик діагнозів, необхідних для автоматизації ведення медичної документації.

Подробно рассмотрены основные нозологические единицы патологии щитовидной железы с точки зрения их классифицирования. Предложены и обоснованы группы рубрик диагнозов, необходимые для автоматизации ведения медицинской документации.

Main nozology items of thyroid pathology from the point of view of classification were summarized. Optimal groups of diagnosis items for storage and analysis of medical information by computer system were proposed

Висвітлено історію розвитку ендокринології в Україні. Проаналізовано внесок вітчизняних учених у розвиток науки. Наведено загальну характеристику гормонів та механізмів їх дії. Значну увагу приділено вивченню цукрового діабету, захворювань гіпофіза, щитовидної, прищитовидних, надниркових, статевих залоз, патології загруднинної та шишкоподібної залоз, а також ожиріння, поліендокринним синдромів і хірургічного лікування ендокринних залоз.

Освещена история развития эндокринологии в Украине. Проанализирован вклад отечественных ученых в развитие науки. Приведена общая характеристика гормонов и механизмов их действия. Значительное внимание уделено изучению сахарного диабета, заболеваний гипофиза, щитовидной, прищитовидных, надпочечных, половых желез, патологии загрудинной и шишковинной желез, а также ожирения, полиэндокринных синдромов и хирургического лечения эндокринных желез.

У зв'язку з частим використанням комп'ютерної томографії та інших сучасних методів топічної діагностики останнім часом виявляється все більше "німих" пухлин надниркових залоз. Всі ці пухлини необхідно оцінювати на предмет їх злоякісності та гормональної активності для проведення своєчасного і радикального лікування. Згідно з думкою більшості авторів розмір пухлини понад 4-5 см є прямим показанням до оперативного лікування. Головною проблемою є пухлини менших розмірів, котрі підлягають оперативному лікуванню тільки за наявності ознак малігнізації, які у багатьох випадках є досить суперечливими, а в інших - не проявляються у разі пухлин менших 4 см. Запропоновано шляхи вирішення проблеми діагностики інсіденталом надниркових залоз.

Because of frequent use of computer tomography and other modern methods of topіcal dіagnosіs a great number of "sіlent" adrenal tumors іs dіagnosed lately. These tumors should be evaluated as to theіr malіgnancy and hormonal actіvіty іn order to provіde tіmely and radіcal treatment. Accordіng to many authors, tumor sіze over 4-5 cm іs dіrect іndіcatіon for surgery. The maіn problem іs tumors of less sіze that are operated only іf there are sіgns of malіgnіzatіon whіch are, іn the majorіty of cases, rather conflіctіng or they do not appear іn tumors less than 4 cm. The authors usіng own experіence and analysіs of world lіterature propose ways of dіagnosіs of adrenal іncіdentalomas

Злоякісні пухлини надниркових залоз відносяться до тяжкої онкологічної патології, яка без ранньої діагностики та радикального, насамперед, хірургічного лікування призводить до летального кінця. Проаналізовано результати лікування 257-ми хворих зі злоякісними пухлинами наднирників, що склало 23,2 % від усіх пухлин надниркових залоз у пацієнтів, які спостерігалися в Інституті ендокринології та обміну речовин протягом 1968 - 2002 рр. Зазначено, що більшість пухлин були гормонально-активними. Найкращі результати одержані у результаті виконання первинної радикальної операції на ранніх стадіях хвороби (без розвитку локального метастатичного процесу). Виконання повторних операцій, які рідко є радикальними, у більшості випадків гарантує ремісію хвороби.

Злокачественные опухоли надпочечников относят к тяжелой онкологической патологии, которая без ранней диагностики и радикального, прежде всего, хирургического лечения приводит к летальному исходу. Авторы проанализировали результаты лечения 257больных со злокачественными опухолями надпочечников, что составило 23,2 % от всех опухолей надпочечников у пациентов, которые наблюдались в Институте эндокринологии и обмена веществ в течение 1968-2002годов. Большинство опухолей были гормонально-активными. Наиболее благоприятный результат был получен при выполнении первичной радикальной операции на ранних стадиях болезни (без развития локального метастатического процесса). Выполнение повторных операций, которые редко бывают радикальными, в большинстве случаев гарантирует ремиссию болезни

Malignant adrenal tumors is a severe oncological pathology, which, in the absence of early diagnosis and radical, first of all, surgical treatment, leads to death. The authors analyzed the outcomes of treatment of 257patients with malignant adrenal tumors, that makes 23,2 % of all adrenal tumors in patients, who were in 1968-2002 followed-up at the Institute of Endocrinology and Metabolism. The majority of tumors were hormonal-active. The most favorable result was obtained with the performance of primary radical surgery at the early stages of the disease (without the development of local metastatic process). The performance of reoperations in bulk of the cases guarantee the disease remission, but they rare were radical

У клініці Інституту ендокринології й обміну речовин ім. В.П.Комісаренка АМН України прооперовано 1 843 хворих з приводу тиреотоксичного зоба (149 дітей і підлітків, 1 654 дорослих). Описано морфологічні особливості тиреотоксичного зоба у дітей і підлітків. Відзначено найбільш типовіші гістологічні зміни у разі дифузного токсичного зоба (ДТЗ), а також наведено характеристику карцином на тлі тиреотоксичного зоба. Серед гістологічних типів морфологічної будови тиреотоксичного зоба у дітей значно переважали мікрофолікулярний - 24,2 % випадків, нормофолікулярний - 19,5 % та змішаний мікрофолікулярно-солідний - 16,8 % варіанти. Папілярна карцинома на тлі ДТЗ була виявлена у двох підлітків. Злоякісне ураження щитовидної залози на тлі тиреотоксичного зоба виявляли у 55-ти дорослих осіб (3,3 %): 39-ти хворих на папілярний рак, 15-ти - на фолікулярний і 1-го - на медулярний.

В клинике Института эндокринологии и обмена веществ им. В.П.Комиссаренко АМН Украины на протяжении 1989 - 2003 годов проведено 1843 операций по поводу ДТЗ (1654 - у взрослых и 189 у детей и подростков). Описаны морфологические свойства тиреотоксического зоба у детей и подростков. Отмечены наиболее типичные гистологические изменения при ДТЗ, а также была приведена характеристика карцином на фоне тиреотоксического зоба. У детей превалировали микрофолликулярный (24,2 %), нормофолликулярный (19,5 %) и смешанный микрофолликулярно-солидный (16,8 %) варианты строения ДТЗ. Папиллярная карцинома на фоне тиреотоксического зоба была выявлена у двух подростков (1,3 %). У взрослых злокачественное поражение щитовидной железы обнаружено у 55-ти (3,3 %) пациентов: 39 случаев папиллярного рака, 15 - фолликулярного и 1 - медуллярного.

Between 1989 and 2003 we were using surgical treatment of hyperthyroidism in 1843 patients (149 children and adolescents, 1654 adult patients). Morphological features Graves' disease at children and adolescent are described. The most typical histologic changes are marked at thyrotoxicosis, and also the characteristic of thyroid cancer on a background Graves' disease has been resulted. At children prevailed a microfollicular (24.2 %), normofollicular (19.5 %), mixed microfollicular and solid (16,8 %) variants of structure of Graves' disease. Histological examination revealed papillary carcinoma in 2 (1.3 %) adolescent; at adults thyroid carcinoma it has been revealated in 55 patients (3.3 %): 39 patients with papillary carcinoma, 15 - folliculary and 1- medullary.

Розглянуто чинники, які впливають на прогноз папілярного раку щитовидної залози (стать, вік, місце проживання, клінічна стадія захворювання, обсяг первинного хірургічного втручання). Проведено ретроспективний аналіз власних даних про результати лікування папілярного раку щитовидної залози та 5-річного спостереження за 616-ма хворими.

Проанализированы факторы, влияющие на прогноз папиллярной карциномы щитовидной железы (пол, возраст, регион проживания, клиническая стадия заболевания, объем первичного хирургического вмешательства). Проведен ретроспективный анализ собственных данных об исходах лечения папиллярной карциномы щитовидной железы при 5-летнем наблюдении 616-ти больных.

The article presents the analysis of factors which influence the prognosis for thyroid papillary carcinoma (sex, age, place of residence, clinical stage - TNM, extent of primary surgical treatment). The authors made a retrospective analysis of their own data of results of treatment of papillary carcinoma in 5-year follow-up of 616 patients

На підставі аналізу даних літератури та результатів досліджень опрацьовано триетапний алгоритм діагностики та лікування вогнищевих утворень щитовидної залози, положення якого обгрунтовані за принципами доказової медицини. Запропоновано використання алгоритму також для створення експертних комп'ютерних систем і впровадження страхової медицини.

Розглянуто вплив рідких кадмію та цезію на механічні характеристики і корозійні властивості зварних з'єднань (ЗЗ) цирконієвого сплаву (ЦС) за температури 673 K. Показано, що у разі вибраних режимів електронно-променевого зварювання ЦС одержані з'єднання мають високу корозійну стійкість і міцність у кадмії, цезії і їх сумішах протягом 50 годин. Термообробка (853 K, 2 год) підвищує механічні властивості сплаву та його ЗЗ.

Описана история развития подходов к лечению опухолей коркового слоя надпочечников.

Описана история развития подходов лечению опухолей коркового слоя надпочечников.

Зазначено, що ендокринна хірургія як самостійна гілка клінічної хірургії досягла високого рівня розвитку в Західній Україні. У ряді клінік надають кваліфіковану хірургічну допомогу населенню на високому рівні з використанням сучасних методів діагностики, операційного лікування та реабілітації хворих. Наукові дослідження відзначаються актуальністю, виконанням на рівні світових стандартів, значущими науковими та практичними результатами.

Увагу приділено одній із вагомих причин вторинної артеріальної гіпертензії - первинному гіперальдостеронізму. Представлено сучасні дані про анатомію та фізіологію надниркових залоз, епідеміологію, клінічне, медичне і соціальне значення захворювання, причини, механізми його розвитку, клінічну симптоматику та наслідки для організму. Детально охарактеризовано скринінг первинного гіперальдостеронізму, алгоритми і методологію діагностики та сучасні методи патогенетично обгрунтованого лікування.

Інсиденталоми надниркових залоз (НЗ) - збірна робоча категорія, що містить широкий діапазон різних форм патології даних залоз. Вони відрізняються за вихідними тканинними структурами, з яких беруть свій початок, клінічними і гормональними характеристиками, діагностичними і тактичними підходами. Настільки широкий спектр захворювань НЗ, які ховаються під маскою випадково виявленої інсиденталоми, висуває перед клініцистом завдання їх ідентифікації (установлення клінічного і, якщо можливо, морфологічного діагнозу) із визначенням тактичних підходів. На підставі аналізу наведених даних, а також численних публікацій запропоновано їх робочу класифікацію. Приймаючи рішення про оперативне лікування, хірург повинен установити клінічний діагноз: яка саме нозологічна форма адреналової патології підлягає операції. Втручання за діагнозу "інсиденталома НЗ" неприпустимі і є грубою помилкою. Оптимальною операцією для більшості подібних пухлин є лапароскопічна адреналектомія з пухлиною. Відкриті операції показані у випадку злоякісних пухлин значних розмірів, особливо з ознаками інвазії в навколишні структури. З огляду на те, що більшість інсиденталом НЗ є доброякісними утвореннями, не менш важливим є визначення щодо них подальшої тактики: режим і тривалість спостереження, порядок й обсяги виконання контрольних клініко-гормональних і візуалізуючих досліджень, принципи оцінки одержаних результатів. У низці настанов вказується, що за наявності гормонально-неактивних аденом без ознак злоякісності розміром менше 3 - 4 см подальше спостереження не показане. Відзначено, що в подібних пухлинах вкрай рідко спостерігається тенденція до росту, озлоякіснення, появи гормональної активності. В інших випадках, особливо за найменших сумнівів первинних результатів, рекомендуються контрольні обстеження через 3, 6, 12 міс і потім через 1 - 2 роки, максимальний термін установлюється до п'яти років. Дані параметри є предметами обговорення в різних клініках.

Протягом майже 100 років у світі утвердилось уявлення, що авторами одержання інсуліну були молоді канадські дослідники, 31-річний хірург Frederick Grant Banting і 22-річний студент-стажист Charles Herbert Best. Незаслужено мало приділяється уваги ще двом членам цієї команди, без яких, можливо, ця подія не відбулася. Це фізіолог професор John James Ricard Macleod і біохімік James Bertram Collip. У зв'язку з цим авторов висвітлено біографії і характеристики усіх чотирьох учених, їх роль у відкритті інсуліну, стосунках, не згадуючи про чисто наукові аспекти та етапи одержання інсуліну, про які йшлося в попередній публікації. Слід визнати, що видатне досягнення в медицині XX ст. - одержання інсуліну - стало можливим завдяки спільним зусиллям молодих, талановитих і енергійних дослідників F. Banting, Ch. Best, J. Collip та їх старшого колеги, відомого вченого J. Macleod, який керував основними етапами роботи. Чвари між ними під час виконання дослідження не применшують його всесвітньо визнаного значення для людства.

Розглянуто актуальну проблему сучасної ендокринології - автоімунного тиреоїдиту, патології щитоподібної залози, яку описав у 1912 р. японський лікар X. Хашимото. Зауважено, що до сьогодні вона залишається загадковою і невивченою. Із урахуванням сучасних позицій розглянуто питання щодо етіології, генетики й епігенетики, морфологічної характеристики, патогенетичних та імунологічних механізмів розвитку і прогресування захворювання. Детально описано особливості клінічних проявів автоімунного тиреоїдиту, його впливу на органи та системи організму, зокрема на серцево-судинну, репродуктивну, травну системи, опорно-руховий апарат та ін. У контексті методологічних підходів значну частину монографії присвячено медикаментозному та хірургічному лікуванню та методам управління автоімунним тиреоїдитом.