Індекс рубрикатора НБУВ: Р638.77-52

Рубрики:

Пошкодження черепа, головного мозку та його оболонок

Шифр НБУВ: Ж26813 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р458.195.5

Рубрики:

Пошкодження хребта

Шифр НБУВ: Ж26813 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано спондилограми шийного відділу хребта, виконані у косих (30 - 450) проекціях, у 50-ти хворих з форамінальним стенозом і форамінальними та парамедіальними килами шийного відділу хребта. У результаті аналізу матеріалу виявлено залежність утворення форамінального стенозу від особливостей анатомічної будови міжхребцевого отвору.

Вивчено результати хірургічного лікування 34-х хворих з дегенеративними захворюваннями шийного відділу хребта, що супроводжуються різноманітною неврологічною симптоматикою. На підставі аналізу особливостей структурно-функціональних порушень хребтових рухових сегментів визначено оптимальну тактику й обсяг хірургічного втручання відповідно до розроблених показань. Доведено ефективність різноманітних варіантів декомпресивно-стабілізуючих втручань у разі дегенеративних захворювань шийного відділу хребта, одержано 97,1 % хороших результатів.

На підставі порівняльного аналізу даних променевих методів діагностики (рентгенографії та комп'ютерної томографії) хворих з форамінальним стенозом і форамінальними килами міжхребцевих дисків визначено найбільш характерні структурно-функціональні порушення, особливості анатомії та ступінь дегенеративних змін хребцевих сегментів для кожної групи хворих.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р451.24

Рубрики:

Провідникова (регіонарна) анестезія

Шифр НБУВ: Ж26813 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р451.242

Шифр НБУВ: Ж26813 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Описано особливості клінічного застосування декомпресора для черезшкірної нуклеоектомії фірми "Страйкер" у разі протрузій (гриж) шийних і поперекових міжхребцевих дисків у випадку остеохондрозу хребта. Матеріалом дослідження були відомості про 22-х хворих, яким за період 2005 - 2007 рр. виконано черезшкірну нуклеоектомію з використанням декомпресора фірми "Страйкер". Обгрунтовано показання та протипоказання до оперативного втручання. Описано техніку операції на шийному та поперековому відділах хребта, проведено клінічний аналіз результатів.

Подано досвід хірургічного лікування ушкоджень хребта. Матеріал дослідження - 146 хворих із ушкодженнями шийного, грудного та поперекового відділів хребта. Тактика хірургічного втручання базувалась на принципах "АО Spine International", а саме: вправлення, декомпресія, стабілізація, профілактика ураження суміжних сегментів, рання активізація хворих. Комплексна рання діагностика ушкоджень хребта, диференційне своєчасне оперативне лікування дозволяють досягти покращання функціональних результатів, а також зменшити кількість можливих ускладнень.

Розроблено методи рентгенометрії у передньозадній і косих (3/4) проекціях, а також методики томографометрії за аксіального сканування. Установлено метричні величини, що характеризують ступінь розвитку та деформації півмісяцевих відростків, особливості просторового розташування цих відростків і дуговідросткових суглобів, а також форми та розмірів заднього краю півмісяцевого відростка та їх визначальну роль у розвитку різних варіантів форамінального стенозу. На базі системного підходу, а саме: клінічних, рентгенологічних, комп'ютерно-томографічних, агіографічних досліджень визначено ступінь і характер структурно-функціональних змін хребтово-рухових сегментів шийного відділу хребта, що призводять до формування форамінального стенозу. Запропоновано патогенетичну структурно-функціональну класифікацію форамінального стенозу за дегенеративних захворювань дослідженого відділу хребта. Визначено особливості перебігу форамінального стенозу залежно від нозологічної належності. На підставі запропонованої класифікації розроблено принципи лікування форамінального стенозу за дегенеративних захворювань шийного відділу хребта.

В связи с боевыми действиями на Востоке Украины на протяжении последних двух лет структура огнестрельных и травматических повреждений позвоночника и спинного мозга резко изменилась. Цель работы - изучить структуру огнестрельных повреждений позвоночника (ОПП) для выявления наиболее распространенных форм данной патологии, характерные признаки течения этих повреждений и определить особенности лечебной тактики. Проанализированы истории болезней 36-ти пострадавших с ОПП и спинного мозга - 22-х военнослужащих и 14-ти мирных жителей. Определено распределение больных в зависимости от вида оружия, вызвавшего ранения, - 10-ти человек с пулевыми ранениями, 26 с минно-осколочными. Среди пациентов с огнестрельными ранениями у 24-х были проникающие повреждения, у 11 - непроникающие, у 1-го - паравертебральное. Среди всех проникающих ранений 14 были слепыми, а 10 - сквозными. Огнестрельные повреждения шейного отдела позвоночника выявлены у 5-ти больных, грудного - у 16-ти, поясничного - у 13-ти, крестцового - у 2-х. Большинство пациентов (83 %) с огнестрельными ранениями позвоночника имели неврологическую симптоматику, а 66 % из них - признаки полного разрыва спинного мозга или конского хвоста. Хирургические вмешательства на позвоночнике (ляминэктомию без стабилизации или с первичной стабилизацией транспедикулярными конструкциями) выполняли на 5 - 7-й день после стабилизации общего состояния пациента. Выводы: у пострадавших во время боевых действий на Востоке Украины минно-осколочные ранения преобладали над пулевыми. ОПП и спинного мозга обычно сочетались с травмами органов шеи, грудной и брюшной полости. Хирургическое лечение повреждений позвоночника и спинного мозга необходимо выполнять в специализированных лечебных учреждениях, оно должно быть дифференцированным в зависимости от тяжести общего состояния больного и вида повреждения.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р458.195.5-5

Рубрики:

Пошкодження хребта

Шифр НБУВ: Ж26813 Пошук видання у каталогах НБУВ 

В научных исследованиях для сложных систем биомеханики широко используемым методом численного моделирования является метод конечных элементов. При создании новых математических моделей с применением данного метода требуется подтверждение адекватности полученных результатов, и чаще всего для этого проводят их сравнение с экспериментальными (физическими) моделями. Цель исследования - построить математические биомеханические модели взрывного перелома тела позвонка ThXII и провести их сравнительный анализ с экспериментальными моделями. За основу модели была взята экспериментальная модель позвонков ThIX-LV животного (свиньи) и модели разрушений тела позвонка ThXII, разработанные в лаборатории биомеханики ГУ "ИППС им. проф. М. И. Ситенко НАМН Украины". На базе этих моделей были созданы 4 математические модели (ММ): 1-я модель - в норме; 2-я модель - с разрушением 50 % объема тела позвонка; 3-я модель - с разрушением всего тела позвонка и смежных дисков; 4-я модель - с разрушением тела позвонка, диска, заднего опорного комплекса (дуги и частично суставов). Построение геометрических моделей проводили в программе SolidWorks, конечно-элементные расчеты - в программе ANSYS, статистическую обработку полученных данных выполняли с помощью методов T-теста для парных выборок и корреляционного анализа. Установлено, что у 1-й и 2-й ММ обнаружено достаточно близкое совпадение результатов с экспериментальными моделями - до 30 % при усилиях, не превышающих 150 H, и до 70 % при усилиях в 200 H. При нагрузке свыше 200 H в экспериментальных моделях, в отличие от математических, четко выражено нелинейное поведение. У 1-й и 2-й ММ обнаружено существенное различие результатов с экспериментом вследствие нелинейного поведения экспериментальной модели. В целом сравнительный анализ поведения экспериментальной и ММ выявил одинаковую направленность процессов, но без полного совпадения полученных данных. Это значит, что расчеты на ММ при нагрузке свыше 200 H могут показывать неадекватные результаты.

При проведении исследований ПДС с помощью метода математического моделирования все исследователи сталкиваются с проблемой поиска информации о механических свойствах тканей опорно-двигательного аппарата, в частности модуля упругости межпозвонковых дисков. Проблема состоит в том, что разные литературные источники предоставляют данные, отличающиеся в 10 - 100 раз. Цель исследования - определить экспериментальным путем на препаратах грудопоясничного отдела позвоночника свиньи величину модуля упругости межпозвонкового диска. Предмет исследования - биомеханическая физическая модель взрывного перелома тела Th12-позвонка, по классификации повреждений грудного и поясничного отделов позвоночника Magerl et al. (1994), соответствующая группам A (подгруппа A2, A3), AB (подгруппа B1.2, B2.3), AC (подгруппа C1.3). Модель была выполнена на 4-х анатомических препаратах блоков позвоночных сегментов животного (свинья) из нижнегрудного и поясничного отделов позвоночника (Th9 - L5) с полностью сохраненными дисками и связочными структурами. Нагрузочные тесты моделировали вертикальную осевую нагрузку. В результате эксперимента были получены данные о величине деформации препаратов позвоночника в норме и в условиях моделирования взрывного перелома Th12-позвонка при разных величинах нагрузки. На основании экспериментальных данных рассчитана величина общего модуля упругости моделей. Проанализирована степень влияния изгиба позвоночника на величину продольной деформации. Рассчитана средняя величина модуля упругости межпозвонкового диска грудопоясничного отдела позвоночника. Выводы: изменение кривизны позвоночника под действием нагрузки незначительно, и им можно пренебречь при расчетах величины общего модуля упругости моделей. В зависимости от степени разрушения ПДС Th12 общий модуль упругости модели снижается за счет выпадения из опорной функции элементов сегмента. На основании данных эксперимента расчетным путем определен модуль упругости межпозвонкового диска, величина которого составила 3,79 МПа, что может быть использовано при математическом моделировании ПДС.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р458.195.5-59

Рубрики:

Пошкодження хребта

Шифр НБУВ: Ж26813 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Взрывные переломы тел нижнегрудного и поясничного отделов позвоночника являются наиболее распространенными среди всех повреждений и составляют, по данным разных авторов, от 20 до 40 % всех повреждений позвоночника. Цель работы - изучить биомеханические характеристики кифотической деформации, развивающейся под воздействием осевой сжимающей нагрузки, действующей вдоль всего позвоночника, в зависимости от степени повреждения позвоночных сегментов. Физическая модель взрывного перелома тела Th12 позвонка, которая была выполнена на анатомических препаратах блоков позвоночных сегментов животного (свинья). В первой группе сохранены костные и связочные структуры. Во второй разрушено до 50 % тела позвонка. В третьей разрушено все тело (100 %) и два смежных диска. В четвертой разрушено тело (100 %), диски, дуги, связки и суставы. В зависимости от степени разрушения позвоночно-двигательного сегмента Th12 общий модуль упругости модели снижается за счет выпадения из опорной функции элементов сегмента. Максимальным модулем упругости обладает биомеханическая модель с неразрушенными структурами при всех видах нагрузок. Снижение модуля упругости до предельных величин достигалось в образцах с разрушенным телом позвонка, дисков, задних структур при средних и максимальных нагрузках. Данный вид модели является максимально нестабильным, с отсутствием модуля упругости. Выводы: при увеличении объема разрушений позвоночно-двигательного сегмента Th12 величина осевого сжатия модели под действием сжимающих нагрузок статистически достоверно увеличивается при всех величинах сжимающей силы. В зависимости от степени разрушения позвоночно-двигательного сегмента Th12 модуль общей деформации модели снижается за счет выпадения из опорной функции элементов сегмента. В зависимости от степени разрушения и величины прилагаемой нагрузки встречаются как упругие, так и пластические виды деформации. Нарушение прочности модели произошло на этапе разрушения 50 % тела позвонка и вышележащего межпозвоночного диска при интенсивности нагружения 100 Н. С увеличением степени разрушения образец теряет способность противостоять возрастающим нагрузкам, что подтверждается уменьшением модуля общей деформации исследуемых образцов.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р458.25 + Р458.195.5-5

Рубрики:

Деформації і функціональні порушення хребта

Пошкодження хребта

Шифр НБУВ: Ж26813 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р458.195.5-5

Рубрики:

Пошкодження хребта

Шифр НБУВ: Ж26813 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вибухові переломи є найбільш поширеними та найбільш тяжкими ушкодженнями хребта. Вибухові переломи характеризуються багатовідламковим ураженням тіла хребця, можуть супроводжуватись розривом зв'язок і переломом елементів заднього опорного комплексу з формуванням різних видів деформацій, а саме з пружною та пластичною. Мета роботи - експериментально визначити залишкову фіксованість та залишкову деформацію при вибухових переломах грудопоперекового відділу хребта. Предмет дослідження - фізична модель вибухового перелому тіла Th12 хребця. Було створено шість моделей на анатомічних препаратах блоків хребетних сегментів тварини (свиня) на протязі від ThIX до LV хребців. Блоки хребців забирались у статевозрілих тварин однакового віку. Довжина блоків становила 200 мм. Перша модель була представлена хребетними сегментами зі збереженими кістковими та зв'язковими структурами (I група - норма). У другій моделі було зруйновано до 50 % тіла хребця й один суміжний міжхребцевий диск, при збереженні задніх відділів хребта та коренів дуг (II група - 30 - 50 % тіл). У третій моделі було зруйновано 50 % тіла хребця, один суміжний міжхребцевий диск, а також задні відділи хребта та корені дуг (III група - 50 % тіла). У четвертій моделі було зруйновано 50 % тіла хребця, один суміжний міжхребцевий диск і задні відділи тіла хребця, корені дуг, дуги, міжостисті зв'язки (IV група). В п'ятій моделі зруйновано все тіло (100 %) і один суміжний диск (V група - 100 % тіла). У шостій групі було зруйновано 100 % тіла хребця, диск, дуги та зв'язки (VI група). Моделі випробували вертикальним осьовим навантаженням величиною 200 Н. Вимірювали величину кіфотичної деформації, осьового подовження після зняття навантаження. Під час дослідження були отримані дані про зміни величин кіфотичної деформації хребта при осьовому навантаженні залежно від обсягу руйнування при вибуховому переломі тіла Th12 хребця. Також були вивчені залишкові пружні властивості препаратів хребта при наявності зазначених руйнувань. Висновки. Розроблена експериментальна модель на хребті тварин дозволила нам виявити основні закономірності розвитку кіфотичної деформації при вибухових переломах грудопоперекового відділу хребта, а саме: визначити основні біомеханічні показники - залишкову фіксованість і залишкову деформацію хребта. Ушкодження тіла хребця до 50 % призводить до первинного розвитку залишкової деформації. Подальше навантаження хребта не призводить до прогресування деформації, і залишкова фіксованість хребта становить 100 %. Ушкодження заднього опорного комплексу хребта призводить до незначної прогресії залишкової деформації до 6 %.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р458.195.5 + Р458.25

Рубрики:

Пошкодження хребта

Деформації і функціональні порушення хребта

Шифр НБУВ: Ж26813 Пошук видання у каталогах НБУВ