Здійснено типологічний аналіз заперечних займенників на матеріалі германських, романських та слов'янських мов. Запропоновано теоретичний підхід, з урахуванням якого заперечні слова розглянуто як особливі "чутливі" елементи, що не виражають заперечення, а лише вказують на його присутність в іншій структурній позиції синтагми. Проаналізовано можливі контексти вживання негативних полярних елементів. Аргументовано неадекватність традиційного аналізу даних лексичних одиниць як заперечних кванторів.

The article provides certain insights into the typological analysis of the so-called negative pronouns on the material of Germanic, Romance and Slavonic languages. The theoretical approach is suggested within the frame of which the negative words are viewed as particularly sensitive elements in fact, not denoting the negation itself but point out its presence in the sentence. The contextual environments are researched licensing negative polarity items.

Наведено різновекторний аналіз заперечення у германських, романських та слов'янських мовах. Висвітлено логіко-філософські та лінгвістичні концепції заперечення, особливості семантичної, синтаксичної, прагматичної та просодичної сфер дії заперечення. Визначено універсальний статус та циклічний розвиток мовного заперечення.

Приведен разновекторный анализ отрицания в германских, романских и славянских языках. Освещены логико-философские и лингвистические концепции отрицания, особенности семантической, синтаксической, прагматической и просодической сфер действия отрицания. Определены универсальный статус и циклическое развитие языкового отрицания.

Встановлено основні фактори, які впливають на сумісну розмелюваність вологого вапняку і вапна. Досліджено гідратаційну активність і склад вапняно-вапнякових сумішей.

Здійснено різновекторний аналіз вербального та невербального заперечення у германських, романських і слов'янських мовах. Досліджено особливості синтаксичної реалізації заперечення, його семантичної інтерпретації, пресупозиціонування й інформаційного структурування заперечних речень. Обгрунтовано універсальний статус мовного заперечення. Доведено, що ядром даного заперечення є його формально-логічний корелят. Установлено комплекс факторів, що зумовлюють моно- чи полінегативний характер мови. Розроблено теоретичну модель циклічного розвитку заперечення у германських, романських і слов'янських мовах. Обгрунтовано концепцію набуття мовно-мовленнєвих навичок заперечення. Виявлено та верифіковано сфери дії заперечення й окреслено їх кореляцію. Висвітлено динаміку поширення семантичного впливу заперечення. Визначено структурну позицію заперечення в універсальній синтансичній моделі речення. З'ясовано взаємодію заперечення з пресупозиціями та чинники, які зумовлюють його сильний або слабкий характер. Запропоновано дворівневу модель інформаційного структурування заперечного речення.

Висвітлено концепції лінгвістичної жанрології, започатковані дослідженнями видатного філолога ХХ ст. - М. М. Бахтіна. Визначено мовленнєві жанри, їх співвідношення з дискурсами, мовленнєвими актами, регістровими, тональними та іншими категоріями спілкування носіїв різних лінгвокультур: української, чеської, німецької, французької, італійської, іспанської, арабської.

Збірник містить матеріали XIX Міжнародної науково-практичної конференції Асоціації українських германістів, яка проходила в Одеському національному університеті ім. І.І. Мечникова. У тезах розглянуто актуальні питання німецької мови, літератури та культури, висвітлено результати досліджень в галузях фонетики, граматики, лексикології, стилістики, історії мови, дидактики та міжкультурної комунікації.

Генеративна граматика належить до провідних течій сучасної лінгвістики. На конкретних прикладах відображено основні положення цієї теорії. Принципова відмінність генеративного напряму від дескриптивного полягає у виборі об'єкта і методики граматичного (лінгвістичного) дослідження. Дериваційна та репрезентаційна моделі відображають специфіку структурної організації генеративної граматики та місце лексикону, синтаксису, логічної і фонетичної форм, як складових елементів цієї структури, у функціонуванні обох моделей.

Заперечення належить до універсальних мовних категорій. Його значення можна звести до оператора, що перетворює хибне речення на істинне і навпаки. Формальна реалізація заперечення виявляє значну варіативність. Типологічний аналіз різноструктурних мов дає змогу виділити щонайменше 5 можливих способів репрезентації предикатного заперечення: у вигляді афікса (префікса, суфікса, циркумфікса) в складі повнозначного дієслова, заперечної частки, спеціального допоміжного заперечного дієслова, комбінації заперечної частки та допоміжного дієслова, спеціального дієслова-оператора.

Висвітлено актуальні аспекти німецької мови, літератури та культури. Подано результати досліджень з питань граматики, фразеології, стилістики, дидактики та міжкультурної комунікації. Розглянуто антонімічні відношення з позицій творення когерентності тексту. Розкрито методичні аспекти формування лексичних навичок на початковому етапі навчання іноземної мови.

Вміщено матеріали XXX Міжнародної науково-практичної конференції Асоціації українських германістів, яка відбулася 29 - 30 вересня 2023 р. у Львівському національному університеті імені Івана Франка. У матеріалах висвітлено актуальні проблеми германської філології, подано результати досліджень у галузях граматики, фразеології, стилістики, дидактики, літературознавства, перекладознавства та міжкультурної комунікації, окреслено перспективи міждисциплінарних досліджень, інтернаціоналізації та діджиталізації.