Рассмотрены вопросы этиологии и патогенеза, особенности клиники и диагностики анаэробных перитонитов, в частности, микробиологической диагностики, экспресс-диагностики, ускоренной диагностики. Описаны способы лечения анаэробной инфекции, основные этапы предоперационной подготовки, а также самой операции.

Представлено современное состояние проблемы портальной гипертензии. Критически оценены возможности диагностики. Обоснован дифференцированный выбор хирургического метода лечения портальной гипертензии, подробно освещено лечение кровотечения из варикозно расширенных вен пищевода и желудка.

Охарактеризовано современное состояние хирургического лечения облитерирующего эндартериита, приведена его классификация. Проанализированы результаты комплексного обследования и оперативного лечения больных облитерирующим эндартериитом. Установлены показания к оперативным вмешательствам различного вида, изучено состояние симпато-адреналовой системы у больных до и после выполнения комбинированных операций. Изучены ближайшие и отдаленные результаты различных видов оперативного вмешательства, жизне- и трудоспособность пациентов, показана высокая эффективность проведенных операций. Разработаны и применены на практике различные оригинальные инструменты и приспособления, которые позволили усовершенствовать технику выполнения реконструктивных операций при окклюзиях брюшной части аорты, подвздошных и бедренных артериях. Обоснованы пути уменьшения осложнений и повышения эффективности хирургического вмешательства.

Наведено досвід амбулаторного лікування 156-ти хворих на геморой за методом вакуумного перетискання. Представлено показання та протипоказання, особливості виконання вакуумного перетискання гемороїдних вузлів в амбулаторних умовах та лікування хворих у післяопераційному періоді, частоту, характер ускладнень, шляхи їх діагностики та усунення.

Описан опыт амбулаторного лечения больных геморроем методом вакуумного пережатия. Представлены показания и противопоказания, особенности выполнения вакуумного пережатия геморроидальных узлов в амбулаторных условиях и лечения больных в послеоперационном периоде, частота, характер осложнений, пути их профилактики и устранения.

С 1992 г. по 2000 г. по поводу тимомы оперированы 79 больных, в том числе I - II стадии - 33,3 %, III стадии - 41,7 %, IV стадии - 25 %. Полный курс химиотерапии проведен 12-ти (15,2 %) больным, показатель пятилетней выживаемости при I - II стадии составил 94 %, III стадии - 85 %, IV стадии - 32 %.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.465.204.6

Рубрики:

Хірургічне лікування виразкової хвороби

Шифр НБУВ: Ж26828 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.465.203.2

Рубрики:

Хірургічне лікування гастродуоденальних кровотеч

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Запропоновано шляхи покращання результатів хірургічного лікування (ХЛ) у хворих з післяопераційними грижами живота (ПОГЖ) після доступу Мак-Бурнея (ДМБ). За період з 1998 до 2005 рр. у клініці з приводу ПОГЖ після ДМБ обстежено та прооперовано 121-го пацієнта віком від 35-ти до 78-ми років двома способами: традиційним "inlay" (56 пацієнтів) і розробленим у клініці (додаткова фіксація поліпропіленової сітки до окістя здухвинної кістки (ОЗК), іліопубічного тракту (ІТ) і зв'язки Купера (ЗК), 65 пацієнтів). Дослідження віддалених результатів лікування показало, що рецидиви грижі в період від 1-го до 7-ми років після лікування мали місце у 4-х хворих (8,5 %) з 47-ми обстежених після застосування способу "inlay". Серед 56-ти осіб, які прооперовані за допомогою способу, розробленого у клініці, рецидиву грижі не виявлено. Зроблено висновки: алопластика ПОГЖ після ДМБ з фіксацією поліпропіленової сітки до механічно міцних анатомічних структур - ОЗК, ІТ і ЗК забезпечує надійне закриття грижового дефекту та мінімізує частоту післяопераційних рецидивів.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р694.56-99

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Ключ. слова: нозокомиальная инфекция, эмпирическая антибактериальная терапия, антибиотикорезистентность
Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.4-387

Рубрики:

Хірургія ділянки живота (абдомінальна хірургія)

Шифр НБУВ: Ж24001 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Ключ. слова: ішемія, мезентеріальні судини, тонка кишка, гемостаз, протеоліз, фібриноліз
Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.465.3

Рубрики:

Хірургічна патологія кишечника

Шифр НБУВ: Ж24001 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - покращення результатів лікування гострого геморою (ГГ) шляхом використання мініінвазивних методик (МІМ). З приводу ГГ проліковано 84 хворих. До основної групи увійшло 35 хворих на ГГ, пролікованих з використанням МІМ. Контрольну групу склали 49 пацієнтів із ГГ, пролікованих консервативно та оперативно за методикою Міллігана - Моргана. У хворих основної групи загальна кількість днів непрацездатності становила 6 - 9 днів. Больовий синдром (БС) коливався від незначної інтенсивності до середньої. Рецидивів не було. У пацієнтів контрольної підгрупи, пролікованих консервативно, термін непрацездатності в середньому становив 14 днів. БС був незначним, але зберігався протягом усього терміну непрацездатності. 50 % хворих протягом року повторно зверталися з приводу геморою. У пацієнтів контрольної підгрупи, пролікованих за методикою Міллігана - Моргана, загальний термін непрацездатності становив приблизно 21 день. Відзначено БС вираженої інтенсивності. Рецидивів не було. Унаслідок використаної тактики, термін непрацездатності хворих зменшився вдвічі-втричі у порівнянні з традиційними методиками лікування. У післяопераційний період відзначався БС невираженої та середньої інтенсивності. Протягом року були відсутні рецидиви.

Мета роботи - вивчити можливості використання малоінвазивних методів у комплексному лікуванні хворих з псевдокістами підшлункової залози (ПК ПЗ), а також уточнити показання до їх застосування, способи дренування, вивчити найближчі та віддалені результати. У клініці проліковано 58 хворих, які мали сформовані та несформовані ПК ПЗ. Обстеження включало загальноклінічні, біохімічні, інструментальні методи (рентгенографію органів грудної та черевної порожнини, фіброгастродуоденоскопію, ультразвукове дослідження (УЗД), комп'ютерну томографію (КТ), магнітно-резонансну томографію, лапароскопію). Однією із основних умов адекватності лікування кіст ПЗ є їх рання та точна діагностика. Основну роль у виявленні кістозних утворень відведено УЗД і КТ. Методом, що доповнює УЗД кіст, є цистографія, яка виконується під час діагностичної пункції або після дренування кісти (ДК). Тонкоголкову пункцію кіст виконано під контролем УЗ-апарата за допомогою голок CHIBA чи OCUDA, а дренування з використанням стилет-троакару та пункційного адаптера з уведенням дренажних трубок у порожнину кісти - під контролем УЗ-апарата "Toshiba", який мав датчик із центральним пункційно-біопсійним каналом. Пункційне ДК ПЗ виконано 19-ти хворим. Адекватним спосіб виявився у 12-ти пацієнтів, усім іншим виконано лапаротомічну корекцію патології, починаючи з 4-ї доби ДК. Показаннями до лапаротомії були такі: відсутність бажаного ефекту лікування - 3 випадки, кровотеча в просвіті кісти - 2, зростання клініко-лабораторних ознак панкреатиту - 2. Оперативне лікування в об'ємі

цистоєюностомії на виключеній за Ру петлі виконано 20-ти хворим, трансвентрикулярну цистогастростомію - 2-ом, цистоентеростомію (ЦЕ) з міжкишковим співустям і заглушкою за Шалімовим - 8-ми. Летальних випадків не було. Віддалені результати вивчено в період від 1 до 5-ти років у 22-х пацієнтів після відкритих втручань та у 12-ти - після пункційно-дренуючих (ПД). Повне склерозування кіст після відкритих втручань спостережено у 67,42 % хворих, після ПД - у 86,7 %, хоча у більшості пацієнтів зберігались клінічні та УЗ-ознаки хронічного панкреатиту. Висновки. У разі несформованої післянекротичної псевдокісти діаметром до 4 см є можливою її резорбція під дією інтенсивної консервативної терапії. Несформована післянекротична кіста розміром до 10 см підлягає пункційному дренуванню та лікуванню з УЗ-контролем у динаміці, фістулографією, склеротерапією. За неускладненої сформованої псевдокісти методом вибору є внутрішнє дренування за найраціональнішою методикою, перевага надається ЦЕ. У разі поєднання кісти з головною панкреатичною протокою необхідно виконати відкрите оперативне втручання.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.465.510.30 + Р457.465.203.2

Рубрики:

Хірургічне лікування портальної гіпертензії

Хірургічне лікування гастродуоденальних кровотеч

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - дослідження можливості використання екстракту пуповини для склерозування кіст підшлункової залози. В дослідженні використано 57 статевозрілих морських свинок обох статей з масою тіла 0,45 - 0,55 кг. Для визначення параметрів тканинного фібринолізу і протеолізу наважки підшлункової залози, фундального відділу шлунка і селезінки відразу після релапаротомії заморожували в рідкому азоті. Фібрінолітичну активність визначали в гомогенатах тканин. Визначення локальної тканинної фібринолітичної активності проводили за лізисом азофібрину. Ферментативну фібринолітичну активність визначали як різницю між сумарною і неферментативною фібрінолітичною активністю. Визначення тканинної протеолітичної активності проводили за лізисом азоальбуміну, азоказеїну та азоколу. Висновки. Під впливом екстракту пуповини відбувається глибоке (нижче за контрольні величини) пригнічення ензиматичного і неензиматичного тканинного лізису фібрину. Пригнічення під впливом екстракту пуповини тканинного лізису азоальбуміну, азоказеїну, азоколу і азофібрину становить інтерес для розробки методів біотехнологічного склерозування післяопераційних кіст підшлункової залози.

Проаналізовано результати лікування 180-ти пацієнтів з хронічним гемороєм у період з 1998 до 2006 рр. Основній групі цих хворих (60 осіб) виконано циркулярну гемороїдектомію зі шкірною анопластикою в нашій модифікації. До I контрольної групи ввійшли 75 пацієнтів, яким виконано гемороїдектомію за Milligan - Morgan, II - 45 хворих, яким виконано гемороїдектомію за Уайтхедом. У разі хронічного геморою III - IV ст. виконання гемороїдектомії зі шкірною анопластикою у порівнянні з операцією Milligan - Morgan призводить до вищої радикальності оперативного втручання, а у порівнянні з операцією Whitehead - до зменшення середнього терміну непрацездатності на 24,13 %, достовірного зменшення вираженості больового синдрому на 1,5 бала та зниження частоти пізніх післяопераційних ускладнень. У хворих з хронічним гемороєм III - IV ст. після запропонованого методу гемороїдектомії показники якості життя були в 2 - 4 рази вищими, ніж у пацієнтів після гемороїдектомії за Whitehead.

Цель работы - изучить ближайшие послеоперационные результаты радикальных цистэктомий с трансректальным отведением мочи. Приведены результаты оперативного лечения 61-го пациента в 1995 - 2006 гг. Трансректальное отведение мочи выполнено по методике Mainz pouch II у 47-ми (77 %) больных и с помощью уретероилеосигмостомии - у 14-ти (23 %). Средний возраст пациентов - 55,9 лет. Мужчин - 53 (86,9 %) и женщин - 8 (13,1 %). Выводы: детубулизация кишечника с формированием кишечного резервуара сохраняет нормальную уродинамику в верхних мочевыводящих путях, предупреждает рефлюкс мочи по кишечному тракту, сохраняя удовлетворительной работу желудочно-кишечного тракта и предупреждая развитие клинически выраженного метаболического ацидоза. Декомпенсированный метаболический ацидоз диагностирован в 3,5 % случаев как результат нарушения функции почек.

Мета роботи - вивчення пізніх ускладнень і причини їх виникнення у разі трансректального відведення сечі. Проаналізовано віддалені результати оперативного лікування 46-ти хворих з патологією сечового міхура, яким після видалення сечового міхура виконано трансректальну деривацію сечі з формуванням резервуара низького тиску. У віддалений післяопераційний період ускладнення спостережено у 21-го хворого (45,6 %). Частота пізніх післяопераційних ускладнень є вищою у тих пацієнтів, яким до трансректальної деривації проведено лікування з приводу основного захворювання (органозберігальні операції, променеву терапію, хіміотерапію), та становить 62,5 % проти 27,3 %. Виражений метаболічний ацидоз спостережено переважно у пацієнтів у перше півріччя після операції деривації сечі. Цей факт мав морфологічне обгрунтування: у слизовій оболонці кишечнику поступова адаптація до контакту з сечею у термін після року забезпечує збільшення захисних функцій кишечного епітелію та зменшення абсорбтивних. Зроблено висновок, що анамнез хвороби, функціонально-анатомічний стан сечовидільної системи, попереднє лікування мають значний вплив на виникнення пізніх ускладнень трансректального відведення сечі.

Мета роботи - створення системи диференційованого лікування виразкових шлунково-кишкових кровотеч, що грунтується на індивідуально-раціональній тактиці консервативного й оперативного лікування. Проведено комплексне дослідження і лікування 168 хворих з виразковою хворобою шлунка і дванадцятипалої кишки, ускладненою кровотечею. Пацієнтів з кровоточивою виразкою шлунка було 53 (31,5 %), дванадцятипалої кишки - 107 (64 %), з поєднанням виразок - 5 (3,2 %), з виразкою гастроентероанастомозу чи пілоропластики - 3 (1,3 %). У 31 (18,5 %) хворого виконано операцію. Екстрену операцію (до 2 год) проведено у 10 пацієнтів, невідкладну (до 12 - 24 - 48 год) - у 11, планову (на 10 - 14-ту добу) - у 10. Висновки. Під час лікування виразкових гастродуоденальних кровотеч доцільно дотримуватись індивідуальної диференційованої тактики, в основу якої покладені такі критерії як локалізація виразки, ступінь крововтрати, ендоскопічна картина стійкості гемостазу у виразці. Застосування розробленої методики лікування дало змогу знизити кількість післяопераційних ускладнень, а також рівень летальності в 1,5 разів. У лікуванні гострих виразкових шлунково-кишкових кровотеч важливе місце посідає лікувальна ендоскопія, однак вона не є альтернативою оперативному втручанню. Вона може розглядатись як спосіб тимчасової зупинки кровотечі перед відстроченою операцією або як спосіб підтримання стійкого гемостазу при проведенні комплексної консервативної терапії насамперед у пацієнтів групи високого ризику операції.

Проаналізовано результати хірургічного лікування 136-ти хворих з виразковим H. pylori-позитивним пілородуоденальним стенозом, прооперованих в клініках кафедр хірургії, проктології і медицини невідкладних станів НМАПО ім. П. Л. Шупика з 2001 до 2005 рр. Усі пацієнти були розподілені на дві клінічні групи: основну - 94 особи і контрольну - 42. Хворим з виразковим H. pylori-позитивним пілородуоденальним стенозом показаний курс доопераційної підготовки, що включає імунокорекцію, ерадикацію Н. pylori, корекцію водно-електролітних і білкових порушень з використанням ентерального (череззондового або черезстентового) харчування. Вибір методу операції повинен проводитись індивідуально з урахуванням локалізації виразки, рівня шлункової секреції, характеру моторно-евакуаторних порушень, поєднання ускладнень виразкової хвороби. У разі компенсованого та субкомпенсованого стенозу показана органозберігальна операція з елементами зменшення розмірів шлунка, з дуодено- чи пілоропластикою. У разі декомпенсованого незворотного пілородуоденального стенозу показана резекція шлунка.