Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.433.2-59

Рубрики:

Пухлини шлунку і дванадцятипалої кишки

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.465.305.6-5 + Р457.465.101.1

Рубрики:

Ілеус (непрохідність кишечника)

Перитоніти

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено нові підходи щодо діагностики та лікування гігантських дефектів черевної стінки у хворих з серцевою та легеневою недостатністю з урахуванням факторів ризику внутрішньочеревної гіпертензії, моніторингу внутрішньочеревного тиску й аналізу його співвідношення з індивідуальними значеннями порогів адаптації створених в процесі передопераційної підготовки. В експерименті на білих щурах встановлено прямо пропорційний взаємозв'язок між внутрішньочеревним тиском і тиском у фасціальних футлярах прямих м'язів живота та доведено роль внутрішньочеревної гіпертензії у формуванні ішемічних пошкоджень м'язово-фасціальних комплексів черевної стінки та бактеріальної транслокації. Встановлено доцільність проведення адаптивних методик передопераційної підготовки та доведено переваги передопераційного прогресуючого пневмоперитонеума в лікуванні хворих з гігантськими дефектами черевної стінки. Розроблено й уніфіковано покази до проведення методики передопераційного прогресуючого пневмоперитонеума й алгоритм диференційованого вибору адаптивної методики передопераційної підготовки. Встановлено алгоритм етапного вибору методики оперативного втручання за гігантських дефектів черевної стінки у хворих з серцевою та легеневою недостатністю залежно від наявності та стану тканин грижового мішка, прямих м'язів живота, рівня внутрішньочеревного тиску за моделювання герніопластики у співвідношенні з рівнем індивідуального порогу адаптації до внутрішньочеревної гіпертензії.

В експерименті на 40 білих щурах-самцях масою тіла 250 - 300 г досліджено вплив внутрішньочеревної гіпертензії на формування поліорганної недостатності та бактеріальної транслокації. Підвищення внутрішньочеревного тиску (ВЧТ) у щурів спричиняє абдомінальну ішемію та відповідні ранні зміни в м'язах передньої черевної стінки, тонкій і товстій кишці, нирках, селезінці, печінці, а також бактеріальну транслокацію. Результати дослідження свідчать про необхідність моніторингу та ефективного контролю ВЧТ у хірургічних хворих.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р696.6 + Р569.966

Рубрики:

Хвороби чоловічих статевих органів

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Узагальнено досвід лікування 52 хворих з приводу гігантських дефектів передньої черевної стінки на тлі серцево-судинної та дихальної недостатності. До основної групи спостереження включені 25 хворих, яким здійснений передопераційний прогресуючий пневмоперитонеум (ППП), до контрольної групи - 27 хворих, у яких оперативне втручання виконували без специфічної підготовки. Застосування методу ППП на першому етапі лікування сприяло достовірному зменшенню частоти ранніх післяопераційних ускладнень.

З 2009 р. в клініці виконано операцію біліопанкреатичного шунтування з вимкненням дванадцятипалої кишки за методом D. Hess - P. Marceau у 26 хворих з приводу морбідного ожиріння. Перші клінічні результати оперативного втручання (фіксовані строки спостереження 6 міс після операції) вивчені у 15 хворих. Проаналізовано основні ускладнення, вплив оперативного втручання на перебіг супутніх, пов'язаних з ожирінням, захворювань та розладів метаболізму.

Вивчено патогенетичні особливості синдрому хронічної внутрішньочеревної гіпертензії у хворих на морбідне ожиріння (МО), яким виконано баріатричні оперативні втручання. Проаналізовано вплив фактора внутрішньочеревного тиску на перебіг супутніх захворювань та післяопераційного періоду у хворих на МО.

Проаналізовано можливі механізми клінічної ефективності "рукавної" резекції шлунка у хворих на ожиріння. Метаболічний ефект операції пов'язаний не тільки зі зменшенням об'єму шлунка, а й прискоренням пасажу вмісту по шлунковій трубці та тонкій кишці.

Вивчено окремі ланки патогенезу рубцевих гриж передньої черевної стінки у хворих на морбідне ожиріння після баріатричних оперативних втручань. Проаналізовано вплив фактора внутрішньочеревного тиску на розвиток гриж черевної стінки, обгрунтовано доцільність диференційованого профілактичного протезування післяопераційного доступу в означеної категорії хворих.

Проаналізовано результати біліопанкреатичного шунтування (БПШ) в модифікації Hess - Marceau, виконаного у 92 пацієнтів з приводу морбідного ожиріння (МО). Висока ефективність зазначеного оперативного втручання як щодо зменшення надмірної маси тіла (МТ), так і корекції супутніх захворювань і метаболічних розладів супроводжується високою частотою віддалених післяопераційних ускладнень та летальністю. Одержані результати свідчать про недостатній рівень безпеки БПШ в модифікації Hess - Marceau і ставлять під сумнів доцільність широкого використання цієї операції як стартової баріатричної методики у хворих на МО.

Проанализированы ближайшие и отдаленные результаты хирургического лечения 117 больных, у которых по поводу ожирения выполнена sleeve-гастрэктомия, в том числе с использованием лапароскопического доступа - у 59 (50,4 %), верхней срединной лапаротомии - у 58 (49,6 %).

Проанализированы ближайшие и отдаленные результаты хирургического лечения 117 больных, у которых по поводу ожирения выполнена sleeve-гастрэктомия, в том числе с использованием лапароскопического доступа - у 59 (50,4 %), верхней срединной лапаротомии - у 58 (49,6 %).

Проаналізовано результати хірургічного лікування 378 пацієнтів на морбідне ожиріння. Проксимальна неспроможність степлерного шва шлункової трубки є найбільш грізним ускладненням з огляду на складність діагностики, профілактики та лікування. За умови діагностики ускладнення в перші 6 - 12 год з моменту його виникнення, виправдана тактика ушивання дефекту. У випадку пролонгації діагностики понад 12 год очевидною є перевага тактики стентування у порівнянні зі спробами ушивання дефекту.

Мета роботи - оцінка доцільності перитонізації лінії степлерної резекції з метою профілактики кровотечі зі степлерного шва та його неспроможності. Дослідження проведено на 18 лабораторних кролях, яким було виконано рукавну резекцію шлунка: у 9 тварин (група 1) - з перитонізацією лінії степлерного шва, у 9 тварин (група 2) - без перитонізації. Проаналізовано структурні зміни стінки шлунка в ділянці степлерного шва в обох групах тварин. Перитонізація лінії степлерного шва призвела до поглиблення ішемічних змін стінки шлунка. Висновки: перитонізація лінії рукавної резекції шлунка сприяє профілактиці післяопераційної кровотечі зі степлерного шва, проте не запобігає його неспроможності.

Проведено вивчення та аналіз динаміки основних показників вуглеводного обміну у хворих на ожиріння після виконання рукавної резекції шлунка. Одержані дані свідчать, що дана баріатрична методика надає змогу досягти швидкого (упродовж перших 3 міс післяопераційного періоду) та стійкого (упродовж 24 міс) покращання або нормалізації основних показників порушеного вуглеводного обміну. Повної ремісії цукрового діабету II типу досягнуто у 54,5 % пацієнтів, часткової ремісії - у 45,5 % хворих, нормалізації толерантності до глюкози, рівня інсуліну, C-пептиду - у всіх пацієнтів. Тривалість вищенаведеного ефекту потребує подальших клінічних спостережень.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.202.1-59 + Р457.465.5 + Р457.465.6

Рубрики:

Ожиріння

Хірургічна патологія печінки, жовчного міхура і жовчних протоків

Хірургічна патологія підшлункової залози

Шифр НБУВ: Ж24159 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.463.2-59 + Р415.202.1-59

Рубрики:

Ожиріння

Шифр НБУВ: Ж25956 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.202.1 + Р410.210.41

Рубрики:

Ожиріння

Атеросклероз. Артеріосклероз

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - вивчити пасаж по шлунковій трубці та тонкій кишці після рукавної резекції шлунку та біліопанкреатичного шунтування в модифікації Hess - Marceau, а також провести порівняння швидкості пасажу у хворих на ожиріння та у хворих із цукровим діабетом 2 типу (ЦД 2), асоційованим із ожирінням. Проаналізовано результати лікування 49 хворих (25 із них з ЦД 2). У 27 пацієнтів (основна група) виконано рукавну резекцію шлунку (у 13 хворих і з лапароскопічного, у 14 - з верхньосерединного лапаротомного доступу), у 22 хворих (група порівняння) - біліопанкреатичне шунтування в модифікації Hess - Marceau. До основної групи увійшло 12 пацієнтів із ЦД 2, до групи порівняння - 13 хворих, при цьому у 5 пацієнтів було вперше діагностовано ЦД 2. Всім хворим у передопераційному періоді було виконано контрастну гастро- та ентерографію з використанням суміші суспензії сульфату барію та збалансованої ентеральної харчової суміші після прийому контрасту per os за загальноприйнятою методикою. Рентген-контроль на етапі гастрографії виконувався через 20 - 30 хв. Пасаж контрастної речовини через пілоричний канал контролювався протягом 15 сек. Під час вивчення часу пасажу контрасту до ілеоцекального переходу рентгенівські знімки виконувалися через кожні 30 - 60 хв. Для вивчення особливостей пасажу по шлунковій трубці і тонкій кишці після баріатричних втручань аналогічне контрастне рентгенологічне дослідження проводилося в терміни через 3 і 6 міс після операції. Під час вивчення пасажу контрасту через сформовану шлункову трубку рентгенівські знімки виконувалися через кожні 5 - 10 хв. Не встановлено достовірної різниці в часі повної евакуації контрастної речовини зі шлунку в тонку кишку між хворими обох груп. Не встановлено достовірної різниці і в часі пасажу модифікованої суспензії сульфату барію до ілеоцекального кута між хворими після рукавної резекції шлунку та хворими, яким виконано біліопанкреатичне шунтування в модифікації Hess - Marceau. Через 3 та 6 міс після виконання вищезазначених оперативних втручань відзначено суттєве, достовірно значуще, у порівнянні із доопераційними даними, збільшення швидкості пасажу контрасту по тонкій кишці. При цьому достовірної різниці між хворими із ЦД 2, асоційованим з ожирінням (25 пацієнтів), та без діабету (24 пацієнта) не встановлено, як до операції, так і через 3 та 6 міс після операцій. Висновки: одержані результати підтверджують думку, що серед багатьох механізмів метаболічної ефективності як рукавної резекції шлунку, так і біліопанкреатичного шунтування в модифікації Hess - Marceau важливе місце посідає прискорення пасажу по шлунковій трубці та тонкій кишці та ранній контакт хімусу із дистальним відділом здухвинної та початковим відділом товстої кишок. Також встановлено, що у пацієнтів із ожирінням та у пацієнтів із ЦД 2, асоційованим з ожирінням, не було виявлено достовірної різниці у швидкості пасажу по ШКТ.