Категорически отрицается известное мнение о том, что Н.В.Гоголь страдал шизофренией или другой формой психоза, приведено обоснование данной авторской точки зрения.

Приведены основные сведения о строении, функциях, топической диагностике поражений черепно-мозговых нервов (ЧМН) в области неврологии. Описаны обонятельный, зрительный, глазодвигательный, блоковый, отводящий, тройничный, лицевой, промежуточный, слуховой и вестибулярный, языково-глоточный, блуждающий, добавочный, подъязычный нервы. Определены физиологические и патологические рефлексы ЧМН, локализация выхода ЧМН из мозга и черепа.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю940

Рубрики:

Педагогічна психологія дорослих

Шифр НБУВ: Ж71450 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто особливості професійної релігійної освіти Української православної церкви Київського патріархату. Окреслено напрями розвитку релігійної освіти в Україні. Висвітлено основні соціально-психологічні особливості та умови професійної підготовки студентів-богословів: чіткий розпорядок дня, часткова соціальна депривацiя, переважання професійного виховання над професійним навчанням, життя згідно з положенням "церковного уставу", постійна включенiсть у практичну діяльність. Окреслено специфіку релігійних ВНЗ, порівняно з державними. Емпірично досліджено та описано особливості загальної релігійності як соціально-психологічної властивості особистості і її компонентів у студентів-богословів. Серед таких компонентів - ставлення до релігії як філософської концепції; ставлення до магії як віри в інший світ; тенденція пошуку в релігії підтримки й розради; зовнішні ознаки релігійності; інтерес до так званої "псевдонауки", загадкових і таємничих явищ; тенденція вірити у творця; наявність релігійної самосвідомості; ставлення до релігії, як зразка моральних норм поведінки. Виявлено недостатньо розвинені структурні компоненти релігійності в студентів-богословів, серед яких - віра в інший світ, який впливає на реальність через певні знаки та більшу опору на знання, а не на віру під час сприймання навколишнього світу. Простежено динаміку розвитку релігійності студентів майбутніх священнослужителів на 1 - 6 курсах, що дає підстави стверджувати про зростання загального рівня релігійності протягом навчання в релігійних ВНЗ.

Здійснено психолінгвістичний аналіз релігійних комунікацій у часи становлення Православної церкви України (ПЦУ). Представлено тлумачення поняття релігійних комунікацій та його основні характеристики. Зазначено особливості релігійних ЗМІ, переваги релігійних Інтернет-комунікацій. Здійснено огляд змісту друкованих видань Української православної церкви Московського патріархату (УПЦ МП) щодо висвітлення події утворення ПЦУ. Описано основні чотири етапи фреймового аналізу тексту, що містить також характеристику визначення сценарію тексту. За результатами здійсненого фреймового аналізу офіційної заяви Священного синоду УПЦ щодо ситуації в українському й світовому православ'ї виділено десять фреймів: структури, дії, агресія, люди, цінності, право, влада, території, релігійні терміни, часова орієнтація. Найбільшу кількість слів містять фрейми структури, дії, агресія, люди. Найменшими за обсягом є фрейми "релігійні терміни" та "часова орієнтація". Виокремленням найчастотніших слів у кожному фреймі визначено сценарій досліджуваної заяви: Церква, дії, розкол, віруючі, єдність, права, патріархат, шлях, Господь і рік. Загалом заява містить багато звинувачень про незаконні дії, утручання в життя Церкви Константинопольського патріархату, ПЦУ та державної влади. Заява не закликає до єдності, вона містить заклики до подальшого протистояння й "виправлення помилок". Чітким у заяві є прохання до влади щодо скасування закону про перейменування УПЦ МП, проте у цій заяві Синод називає себе УПЦ. Це вводить в оману пересічних українців, які не ідентифікують УПЦ як таку, що має російське підпорядкування.

Узагальнено результати досліження цінностей і духовного розвитку особистості. Розглянуто методологічні проблеми вивчення особистості та динаміку ціннісних орієнтацій громадян України та Польщі. Проаналізовано проблему часової орієнтації людини та її ціннісне ставлення до процесів глобалізації. Простежено зміни в преференціях цінностей у польської молоді після 1989 р. Досліджено чинники формування духовних цінностей людини. Наведено результати дослідження впливу життєвих сценаріїв на спрямованість особистості в юнацькому віці. Представлено узагальнені положення щодо системогенезу структурно-функціональної організації професійної безпеки особистості на різних етапах професіоналізації, зазначено синергетичні ефекти самоуправління професійною безпекою особистості. Теоретично обгрунтовано й емпірично вивчено особливості батьківсько-дитячих взаємин підлітків із суїцидальними намірами. Описано причини формування дитячих неврозів, наведено їх класифікацію.

Представлено концептуальну модель професійного становлення студентів-богословів духовних ВНЗ. Встановлено найбільш істотні змінні у структурі професійного становлення майбутніх священнослужителів. Виявлено відмінності в особливостях професійного становлення студентів різних спеціальностей (духовних і світських ВНЗ). Розроблено тренінгову програму оптимізації професійного становлення майбутніх священнослужителів і доведено ефективність її використання.

Викладено результати теоретичних та емпіричних досліджень, що стосуються вивчення соціально-психологічної компетентності персоналу у сфері публічного управління. Здійснено теоретичний аналіз концептуалізації понять "компетентність" і "компетенція" у психологічній літературі. Запропоновано структурно-функціональну модель соціально-психологічної компетентності публічних службовців, яка дає можливість виокремити інтегральні компетенції на психологічному та соціальному рівнях, потрібні для успішного виконання професійних обов'язків. Обґрунтовано основні критерії та методики дослідження психологічної складової компетентності, зокрема шляхом вивчення аксіологічних аспектів діяльності публічних службовців, їх акмеологічної орієнтації та ресурсного потенціалу. Представлено результати емпіричного вивчення командних ролей як предиктора професійної успішності особистості, показників ефективної комунікації та копінг-стратегії у міжособовій взаємодії представників публічної служби. Додатково наведено методичний інструментарій, застосований у дослідженні соціально-психологічної компетентності публічних службовців, а також апробовані тренінгові програми для підвищення рівня сформованості вищеозначених компетенцій.

Здійснено психолінгвістичний аналіз вербальної репрезентації концепту "молитва" за допомогою вільного асоціативного експерименту. Розглянуто поняття молитви в українських та закордонних дослідженнях психологів, філологів і богословів. Зазначено про автоматизацію соціального релігійного життя в мережі інтернет. Описано структурно-семантичні компоненти молитовних текстів та типи молитов. Зазначено особливості процедури проведення вільного асоціативного експерименту та описано вибірку дослідження. У результаті здійсненого асоціативного експерименту вербальної репрезентації концепту "молитва" отримано всього 280 реакцій, серед яких - 125 різних асоціацій. Аналіз асоціацій дав змогу виявити найчастотніші реакції на "молитва", серед яких - "прохання", "віра", "звернення до Бога", "розмова з Богом" та "Отче Наш". Опрацювання отриманих асоціацій на слово "молитва" здійснено за граматичним критерієм, що сприяло виявленню переважання парадигматичних реакцій на слово-стимул. За логічним критерієм серед отриманих асоціацій на слово "молитва" переважають центральні реакції. Аналіз отриманих асоціацій на "молитву" здійснено за тематичним критерієм, що дало змогу виокремити вісім різних тематичних категорій: релігія, звернення, прохання, прощення, подяка, зовнішній вигляд моління, час, емоції. Найчисленнішими виявлено тематичні групи, які пов'язують "молитву" із релігією та зверненням до Бога. Найменш численними серед отриманих асоціацій виявилися тематичні групи "зовнішній вигляд моління" й "час". Велика тематична різноманітність отриманих асоціацій свідчить про низький рівень обізнаності студентів про концепт "молитва", що підтверджується також наявністю великої кількості (більше третьої частини від загального масиву асоціацій) периферійних логічних реакцій. Перспективи дослідження вбачаємо в подальшому психолінгвістичному аналізі релігійного дискурсу, а саме концептів "віра", "таїнство" та "священик".

Мета роботи - психологічний аналіз взаємозв'язків когнітивних стилів із комунікативною компетентністю студента. Когнітивний стиль як індивідуальний спосіб переробки інформації пов'язують з усіма сферами життєдіяльності людини: управлінням, психотерапією, освітою тощо. Згідно із сучасними уявленнями, когнітивні стилі виступають кращими індикаторами індивідуального успіху, прийняття рішень тощо. Когнітивні стилі, характеризують особливості сприйняття й обробки інформації про навколишній світ, а також виступають як характеристики особистісної організації людини в цілому. Це дає теоретичну підставу для положення про наявність зв'язку між когнітивними стилями та комунікативною компетентністю як конструктом, що містить у собі одним із компонентів когнітивні здібності. Емпірично вивчали три типи когнітивно-стильової організації особистості (полезалежність-поленезалежність; аналітичність-сентетичність; гнучкість-ригідність). Отримані результати свідчать, що половина опитаних демонструє компетентні реакції в комунікації, тобто здатність до адекватного реагування на поведінку навколишніх залежно від ситуації. Інша половина проявила агресивну чи залежну поведінку, що свідчить про недостатню розвиненість комунікативної компетентності в студентів. Серед когнітивних стилів студентам найчастіше притаманні поленезалежність і гнучкість у мисленні. Проведений емпіричний аналіз когнітивностильових характеристик комунікативної компетентності студента дав змогу виявити статистично значимі зв'язки типів реагування в комунікації з такими когнітивними стилями, як гнучкість-ригідність. Статистично значимих взаємозв'язків комунікативної компетентності та типів реагування з когнітивними стилями: полезалежність-поленезалежність й аналітичність-синтетичність - виявлено не було. Результати демонструють, що високі показники агресивності в спілкуванні пов'язані з високими показниками ригідності мислення. Виявлено слабку кореляцію між залежною поведінкою в спілкуванні й показниками гнучкості мислення. Перспективу подальших досліджень убачаємо в аналізі взаємозв'язку комунікативної компетентності з іншими когнітивними стилями на інших вікових категоріях.

Мета роботи - емпірично визначити основні психологічні маркери релігійних новин. Методи. Для реалізації мети дослідження використано комп'ютерне забезпечення Statistica 12 та Linguistic Inquiry and Word Count (LIWC2015). Матеріалом для дослідження обрано новини найчисельніших церков в Україні (православні, католики, протестанти). Для аналізу застосовано всі інформаційні повідомлення за період із 27.11. по 03.12.2020 р., розміщені на офіційних інтернет-сайтах. Загалом проаналізовано 43 інформаційні повідомлення. Результати. Серед усіх категорій стильових слів в опрацьованих повідомленнях домінують прийменники, сполучники й займенники. Аналіз змістовного наповнення релігійних новин продемонстрував, що найбільше текст стосується просторових зв'язків (7,03 %), мотиваторів (drivers), які спонукають до дій (5,99 %), когнітивних процесів (4,74 %), соціуму та соціальних процесів (2,96 %), приналежності (2,17 %), релігійна термінологія (2,08 %). Оцінка частотності використання слів у релігійних новинах виявила, що найчастіше використовуються слова "українське", "церква", "храм". Змістовно новини часто стосуються відзначення знаменних дат чи вшанування пам'яті тощо. Це підтверджує часте вживання слів "року" й "свят". Загалом, релігійні повідомлення закликають до єдності, постійно використовуючи слова "наш", "наше", за їх допомогою намагаються згуртувати наш народ навколо української ідентичності. Також часто в релігійних новинах використовують слова "орган" і "представник". Тут ідеться про уповноважені органи влади. Висновки: релігійні новини виконують просвітницьку діяльність і соціальну рекламу єдності та взаємопідтримки не лише на основі спільної віри, але й однієї нації й подолання складних часів для всієї аудиторії (як-от пандемія Covid-19). Релігійні новини апелюють не лише до віри, але й до розуму своєї аудиторії, про що свідчить когнітивна складність тексту. Повідомлення спрямовані на оцінку та обговорення сьогодення без прогнозів на майбутнє. Наскрізною характеристикою всіх повідомлень є звернення до церковної замученості за посередництва закликів до молитов і читання релігійної літератури. У сучасних релігійних новинах часто згадуються органи державної влади, наголошується на їх авторитетності.

Здійснено теоретичний аналіз психологічних особливостей медіа-релігійності як нової форми прояву релігійної свідомості. Методи. Для реалізації мети дослідження були використані методи теоретичного наукового пошуку: аналіз, синтез, узагальнення, психологічне моделювання. Результати. Аналіз українських та закордонних праць щодо психологічних аспектів медіа-релігійності дозволив окреслити особливості цього феномену, визначити його структурні компоненти. Науковці описують загальні риси медіа-релігійної картини світу, серед яких масштабність, гіпер символічність, орієнтація на сьогодення, емоційна насиченість повідомлень. Релігія у медіа виконує просвітницьку, комунікативну, терапевтичну та популяризаційну (рекламну) функції. Медіа-релігійність - це нова форма релігійної діяльності та функціонування релігійної свідомості, яка виникла завдяки розвитку масової культури та засобів масової інформації. Така релігійність особистості має мережеві принципи комунікації, розмиває кордони між сакральним, ритуальним і секулярним, світським, змінює релігійну ідентичність особистості. Медіа-релігійність дає можливість брати участь у онлайн службах із будь якої точки світу і, таким чином, дає можливість обрати релігійний напрямок, не приіязуючись до певної території чи країни. Медіа-релігійність має трьох компонентну структуру: когнітивний (проявляється як раціональний чи ірраціональний), емоційно-мотиваційний (орієнтація на зовнішні чи внутрішні цінності) та поведінковий (діяльність релігійна активна чи пасивна). Висновки: загалом, можна підсумувати, що медіа-релігійність є закономірним проявом процесу переходу релігії у інформаціне суспільство. Перспективи подальшого вивчення проблеми вбачаємо із розробкою стандартизованого опитувальника дослідження особливостей медіа-релігійності особистості.

Здійснено емпіричний аналіз психологічного благополуччя особистості у взаємозв'язку з її медіарелігійною активністю. Методи. Для реалізації мети дослідження були використані такі методи: стандартизовані опитувальники (Методика внутрішньої стійкості BASIC PH, Опитувальник "Стабільність психічного здоров'я - коротка форма" (MHCSF-UA) та опитувальник часової перспективи Ф. Зімбардо (україномовна адаптація О. Сеник)), а також метод наративу. Серед статистичних методів було застосовано кореляційний аналіз Пірсона та знаходження відмінностей в розподілі оцінок. Результати. Значна частина респондентів реалізує свою потребу у релігійній приналежності за допомогою медіасередовища (61,7 %). Медіарелігійна активність статистично значимо прямо пропорційно корелює з типом автонаративу, позитивним минулим, стабільністю психічного здоров'я, віруваннями та цінностями. Тобто опитувані, що часто звертаються до інформаційних тематичних джерел та релігійних практик схильні позитивно оцінювати своє минуле, у них високі показники стабільності психічного здоров'я. Виявлено статистично значимі відмінності у показниках психологічного благополуччя опитаних, які є медіарелігійно активними, та тих, хто не використовує релігійні ресурси у медіапросторі. Такі данні свідчать, що медіарелігійно активні особистості осмислюють свій досвід та знаходять у ньому нові смисли, частіше відчувають щастя, можливість зробити важливий внесок для суспільства, цікавість до життя, знаходять опору у вірі та духовних цінностях, які допомагають пережити кризові періоди, а також схильні покладатися на Божественні сили у процесі вирішення проблем. Висновки: медіарелігійна активність особистості пов'язана із високими показниками психологічного благополуччя, а саме із стабільністю психічного здоров'я, із віруваннями та цінностями як копінг стратегією подолання стресових життєвих обставин. Перспективою подальших досліджень може служити уточнення взаємозв'язків та відмінностей медіарелігійності особистості із іншими показниками психологічного благополуччя та психічного здоров'я.

Дослідження спрямоване на емпіричне обгрунтування про цінності як чинник медіарелігійності особистості. Методи. Для досягнення мети були використані два опитувальника: методика Шварца та особливості медіарелігійності особистості (Н. С. Коструба). Для статистичної обробки будо застосовано методи кореляції Пірсона, лінійного регресійного аналізу та для порівняння різних груп вираховували Н-критерій Крускала-Уоллеса. Результати. Здійснений аналіз ієрархії цінностей досліджуваних продемонстрував домінування цінностей збереження (безпека, конформність), що передбачає захист порядку, стабільності та соціальної гармонії. Провідні позиції у ієрархії мають цінності, які виражають інтереси групи (доброзичливість, конформність). Тоді як цінності, що спрямовані виключно на інтереси особистості (влада та стимуляція), зайняли останні місця за рівнем значущості у респондентів. Здійснений аналіз взаємозв'язку домінуючих цінностей та сформованості медіарелігійності особистості дозволи виявити, що усі компоненти досліджуваного явища пов'язані із домінуванням цінностей традиційності та безпеки. Крім уже зазначених, домінування цінностей конформності, доброзичливості, універсалізму та досягнень пов'язані із високим рівнем медіарелігійності опитаних. Значущі відмінності між групами опитаних із різним рівнем медіарелігійності особистості зафіксовано у ціннісних орієнтаціях конформності, традиції, універсалізму, добра, гедонізму та безпеки. Не дивлячись на виявлені кореляційні зв'язки інших цінностей із рівнем медіарелігійності, такі цінності як влада, досягнення, самостійність і стимуляція не мають суттєвих відмінностей у досліджуваних групах. Висновки: достовірними чинниками для прогнозування диференціації досліджуваних на групи залежно від рівня схильності до медіарелігійної активності визначено критерії домінування таких ціннісних орієнтацій як повага до традицій, доброзичливе ставлення, прагнення до задоволення, а також бажання стабільності і гармонії.

Досвід багатьох країн світу переконливо свідчить, що запорукою процвітання нації є її духовна сфера. Домуніюча роль у формуванні високої духовності людини та суспільства належить Церкві Христовій, Яка є "світлом для світу і сіллю для землі". Її неодмінно постійна місія від заснування - відкривати істину Божественної Любові, освячувати усі сфери життя й служіння людини у цьому світі, і тому Вона ніяк не може відмовчуватися з приводу актуальних проблем сучасності. Для того ж, щоб визначити проблеми та перспективи їх подолання, які постають перед Церквою Христовою у сучасному суспільстві, ми повинні об’єктивно оцінити її минуле.

Наведено науково-теоретичне обгрунтування й емпіричне вивчення проблеми психічного здоров'я в умовах кризи пандемії та війни. Представлено програму психологічної підтримки молоді в умовах кризи соціальних обмежень. Розглянуто основні наслідки війни як кризової ситуації для психічного здоров'я військовослужбовців і цивільного населення (ПТСР, моральна травма, бойовий стрес тощо). Узагальнено досвід попередніх досліджень та окреслено провідні напрямки психологічної підтримки в умовах війни.

Одним із важливих діяльних проявів життя Церкви Христової є служіння ближньому, яке має повсякденну актуальність, а особливо сьогодні, у час війни. Церква Христова зберігає у своїй скарбниці багатовіковий досвід служіння - дияконії, яке, розпочавшись ще на зорі християнської ери, набувало найрізноманітніших форм та проявів. Господь наш Ісус Христос на власному прикладі показав, що обов'язок Його учеників та християн полягає у служінні одне одному. Воно походить від сили любові, жертовної самовідданості, від розуміння того, що подібним служінням нашим ближнім ми не лише наслідуємо Сина Божого, але і Йому Самому служимо: "Істинно кажу вам: зробивши це одному з цих братів Моїх менших, Мені зробили" (Мф. 25:40). Розглянуто сучасне соціальне вчення Православної Церкви, актуальні напрями служіння ближньому в історичних прецедентах та сьогоденні, релігійно-філософські аспекти соціального служіння. Увагу приділено новому формату соціального етосу Православної Церкви. Досліджено релігійні комунікації як зв’язок поколінь, від традицій до сучасних технологій. Увагу приділено специфіці богословського дискурсу Православної Церкви та питанням біоетики. Охарактеризовано погляди релігії та наука про створення світу. Увагу приділено теоретичному та практичному контенту порівняльного аналізу соціальних вчень католицизму, православ'я та протестантизму.