Вивчено структуру відкритих пошкоджень кисті, рівень інвалідності та характер помилок при наданні першої допомоги потерпілим з відкритою травмою кисті. Для покращання результатів лікування відкритої травми кисті обгрунтовано необхідність випуску методичних рекомендацій з тактики хірургічного лікування відкритої травми кисті у працівників сільського господарства; оснащення травматологічних відділень шовним матеріалом та інструментарієм для операцій та ін.

Виконано аналіз якісних характеристик маловідходної ультразвукової технології виготовлення великогабаритних опор енергетичних машин. Дослідження виконано згідно з методологією вибору домінуючого фактора з розрахунком систематично діючого і випадкового відхилення від необхідного розміру. Запропонована технологія дозволяє одержати досконалу геометрію, розмір і форму несучих зон опор завдяки встановленому авторами явищу хвильових мікропереміщень.

Приведены результаты изучения первичной инвалидности; частота, структура и другие показатели стойкой утраты трудоспособности при открытых повреждениях кисти у работников некоторых сельскохозяйственных регионов Киевской области. Уровень первичной инвалидности при открытых повреждениях кисти составил в 1997 г. 0,37 на 10 тыс. населения, т. е. 25,4 % от общего количества впервые признанных инвалидами при травмах аппарата опоры и движения. Ампутации, контрактуры, нарушения движения, чувствительности пальцев придают инвалидности стойкий характер. Тяжесть травмы была причиной инвалидности в 55,4 % от общего числа случаев. В 44,6 % случаев в основе стойкого нарушения функции кисти были ошибки, допущенные при лечении открытих повреждений кисти и пальцев. Снижение стойкой утраты трудоспособности возможно при соответствующей организации помощи пострадавшим с открытыми повреждениями кисти на всех этапах.

Наведено принципи побудови графіків, за якими визначають припуски на перші операції обробки сталевих заготовок із прокату. Методологію можна використовувати для інших процесів обробки деталей.

На основе анализа 267-ми историй болезней предложена классификация открытой сочетанной травмы верхней конечности. По тяжести травмы больные были разделены на четыре категории, выделено три уровня повреждений: плече-локтевой сустав, предплечье-запястный сустав, кисть. Доказано наличие тесной корреляционной зависимости между степенью тяжести травмы и интегральным количественным показателем функции верхней конечности. Классификация может представлять определенный интерес с точки зрения анализа научного материала, экспертной оценки тяжести травмы и для практической работы ортопедов травматологов.

Проаналізовано результати лікування 359 пацієнтів з відкритими пошкодженнями кисті та їх наслідками, вивчено структуру інвалідності у 324 хворих. Досліджено структуру відкритої травми кисті та первинну інвалідність, спричинену цими пошкодженнями у сільських жителів. Визначено причини незадовільних результатів лікування даної категорії хворих. Виявлено основні види мікрофлори ран у разі відкритих пошкоджень кисті - грамнегативні мікроорганізми. Доведено значення кваліфікованого застосування розробленої схеми тактики лікування, первинної хірургічної обробки ран з максимально можливим первинним відновленням пошкоджених структур для повноцінного відновлення функції кисті.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р418.1 + Р458 + Е70*669.37 + Е70*698.13

Рубрики:

Хвороби кісток і суглобів

Травматологія і ортопедія

Біологія людини

Шифр НБУВ: Ж26813 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Представлены результаты лечения 106 больных, у которых при артроскопии было выявлено повреждение мениска, передней крестообразной связки в сочетании с изменениями хряща разной степени тяжести. Больных распределили по группам в зависимости от степени хондромаляции суставного хряща коленного сустава. Характер операции и реабилитации в разных группах отличался. Чем тяжелее изменения в суставном хряще, тем длительнее и сложнее проходила реабилитация больных.

Одним из методов лечения больных с дефектами хряща коленного сустава является микрофрактурирование, а послеоперационное ведение данной категории больных называют решающим в обеспечении оптимальных результатов. Цель работы - повысить эффективность восстановительного лечения больных с дефектами суставного хряща коленного сустава после артроскопического микрофрактурирования за счет разработки и внедрения программы послеоперационной реабилитации. Предложена программа восстановительного лечения из 4-х периодов. Задание первого - раннего послеоперационного (6 недель): защитить сформированный в процессе хирургического вмешательства фибриновый сгусток. Движения разрабатывают в пассивном режиме без осевой нагрузки. Критерий перехода к следующему периоду - время после операции. Второй период - поздний послеоперационный (7 - 12 недель): восстановление объема движений. Цель работы - восстановление функции мышц. Критерий перехода - время после операции. Третий период (13 - 18 недель): восстановление силовых характеристик мышц. Критерий перехода - сила мышц оперированной конечности 85 % и более от здоровой. Четвертый период: восстановление спортивных навыков и возвращение к спортивным нагрузкам (более 19-ти недель). Критерий окончания реабилитационного лечения - прыжковый тест на оперированной конечности 85 % от здоровой. Особенность программы - раннее восстановление функции без осевых нагрузок с помощью механотерапии, что обеспечивает условия для формирования хрящевой ткани в зоне дефекта. Проанализированы результаты лечения 46-ти больных: I группа (18) с использованием разработанной программы, II группа (28) не наступала на прооперированную конечность 6 недель. Вывод: предложенная программа позволила провести патогенетически обоснованное эффективное восстановительное лечение с обеспечением условий для репаративных процессов в суставном хряще после микрофрактурирования и получить хорошие функциональные результаты.

Проаналізовано структуру інвалідності хворих внаслідок пошкодження та захворювань колінного суглоба (КС). Рівень первинної інвалідності з приводу травм і захворювань КС становив у 2013 р. 12,4 %. Причиною інвалідизації чоловіків є переважно однобічний гонартроз, жінок - двобічний внаслідок супутніх обтяжувальних чинників (дисгормональні зміни, надмірна маса тіла). Збільшення показників інвалідності спричинене відсутністю диспансерного нагляду, недостатнім лікуванням на різних стадіях перебігу хвороби, тяжкістю та необоротністю патологічного процесу у КС, соціально-економічними факторами, низьким реабілітаційним потенціалом, прогнозованою неможливістю професійно-трудової реабілітації у передпенсійному та пенсійному віці.

Співвідношення різних механічних властивостей субхондральної кістки, менісків, суглобового хряща ділянки колінного суглоба залежно від їх структурно-функціонального стану обумовлюють їх пріоритетне ушкодження внаслідок травми. За даними біомеханічного імітаційного моделювання методом скінченних елементів вивчено механізм руйнування структур колінного суглоба в умовах гострої травми. Досліджували напруження та деформації в моделі колінного суглоба в режимі звичайних умов навантаження середньостатистичною масою тіла 75 кг та при імітації стрибка на ногу з висоти 1 м. Послідовність та ступінь ушкодження внутрішньосуглобових структур тібіофеморальної ділянки при динамічному навантаженні значно залежить від структурно-функціонального стану кісткової та хрящової тканин в зоні контакту. Динамічне навантаження при нормальному структурно-функціональному стані кісткової та хрящової тканин у тібіофеморальній ділянці не перевищує межі міцності субхондральної кістки стегнового та великогомілкового компонентів колінного суглоба. Напруження і деформації більші на великогомілковій кістці, ніж на стегновій. Руйнація хряща стегнового компонента відбувається швидше тому, що він отримує більші напруження, ніж хрящ великогомілкового компонента. В умовах склеротичних змін суглобового хряща динамічне навантаження може викликати компресійний перелом субхондральної кістки великогомілкового компонента за рахунок зниження в'язкопружних амортизаційних властивостей хряща. У такому випадку зростає навантаження на меніски, що при наявності дегенеративних змін може викликати їх ушкодження. В умовах хондромаляції у тібіофеморальній зоні динамічне навантаження може призвести до форсованої втрати рідини матриксом суглобового хряща стегнового компонента з його подальшою деструкцією, ушкодженням субхондральної кістки великогомілкового компонента з виникненням субхондрального набряку або гематоми. Зі збільшенням відхилення механічних властивостей тканин колінного суглоба від нормальних руйнуючий ефект динамічного навантаження збільшується при менших зусиллях. За визначенням параметра Надаї - Лоде при дії екстремальних величин дотичних напружень, що обумовлені максимальною різницею головних напружень, можливе руйнування в товщі субхондральної зони великогомілкової кістки.

Під час хірургічних артроскопічних втручань після травм колінного суглоба часто спостерігаються структурні зміни суглобового хряща у вигляді ділянок розм'якшення хряща з його флюктуацією. Це викликано швидкою втратою води матриксом колагену і відшаруванням хряща від субхондральної кістки. На основі імітаційного моделювання методом кінцевих елементів вивчені механізми руйнування суглобового хряща колінного суглоба в умовах гострої травми і при подальшому функціональному навантаженні. На моделі суглобового хряща виростків стегна сформована ослаблена ділянка діаметром 10 мм, в якій механічні властивості зменшені у 2 рази для імітації ділянки ушкодження. Максимальні показники напружень на хрящі виникають на кордоні переходу різних механічних властивостей і на суглобовій поверхні перевищують показники інтактних ділянок в 6,9 раза, а на субхондральній поверхні - в 4,2 раза. Концентрація напружень зосереджена в зоні переходу властивостей на інтактній ділянці хряща, тоді як на пошкодженій ділянці з ослабленими властивостями напруження значно менші, хоча також розташовані на кордоні різних властивостей. Максимальні показники деформацій локалізуються на ділянці травмованого суглобового хряща зі зміненими механічними властивостями. У зв'язку з цим на кордоні переходу механічних властивостей интактного і пошкодженого хряща може з'явитися вдавлена тріщина з подальшим поширенням зони руйнування хряща. Більш значна шкідлива дія відбувається на переході механічних властивостей з боку інтактної зони, ніж зони пошкодження. Місце переходу інтактної хрящової тканини в ослаблену внаслідок травми стає концентратором напружень і місцем подальшого прогресуючого руйнування суглобового хряща при циклічних навантаженнях, з поширенням зони пошкодження.

Подано ретроспективний аналіз лікування 1 180-ти пацієнтів з ушкодженням хряща колінного суглоба (КС) та її наслідків. Виявлено, що в структурі закритої травми КС ушкодження хряща та її наслідків складає 73,9 % від загальної кількості ушкоджених структур суглоба. Систематизовано фактори та причини незадовільних результатів лікування і виявлено типові діагностичні, тактичні та лікувальні помилки на всіх етапах лікування. В експерименті підтверджено, що за повношарових травматичних дефектів хряща самостійного відновлення дефекту не спостерігається. У випадку застосування в ділянці дефекту хряща культивованих аутологічних хондроцитів, імплантованих в 2 % агарозний гель, та наступної фіксації цього комплексу в місці дефекту біодеградуючою мембраною формується регенерат у вигляді незрілої хондроїдної тканини, який згодом інтегрується з оточуючим хрящем. На основі біомеханічного моделювання виявили, що клінічно значим дефектом в трамованому суглобі є дефект хряща діаметром 5 мм. У разі збільшення площі його дефекту посилюється напруження в хрящі від 3,5 МРа до 9,84 МРа для моделі з дефектом розміром 20 мм. Біомеханічно обгрунтовано тактику лікування та реабілітації за поєднаних ушкоджень хряща з менісками КС. Враховуючи аналіз результатів лікування, вивчено та запропоновано показання та протипоказання до застосування техніки мікропереломів і тунелізації в місці дефекту хряща. У разі незміненої підхрящової кісткової пластинки доцільно застосовувати техніку формування мікропереломів, а у випадку післятравматичних змін в цій ділянці або наявності явищ остеонекрозу доцільно затосовувати техніку тунелізації. Застосувавши розроблену диференційну тактику лікування хворих із травмою хряща КС, яка враховує фізичну активність пацієнта, локалізацію та характер ушкодження, по-новому підійшли до лікування й індивідуальної реабілітації цієї категорії хворих і покращили, на підставі оцінки функції за шкалою IKDC, Lysholm та Tegner, функціональний результат ушкодженого колінного суглоба у 92 % хворих.

Мікробіологічно та сірологічно досліджено 26 проб синовіальної рідини і 58 проб сироваток крові від 90 хворих з первинним діагнозом "синовіт колінного суглоба" і системними захворюваннями сполучної тканини (ревматоїдний артрит і анкілозуючий спондиліт), що поступили протягом 2009 - 2012 рр. у відділення захворювань суглобів у дорослих. Виявлена наявність мікроорганізмів в 23,3 % проб синовіальної рідини, одержаної після артроскопії, мікроскопічно - в 41,1 % проб. У вживаних серологічних тестах показано високу частоту наявності діагностичних титрів антитіл проти S.aureus (вище у сироватці крові ніж у синовіальній рідині) і високу концентрацію АСЛ-О (більше у синовіальній рідині ніж у сироватці) з підвищеним рівнем С-РБ, що за уточнення давності синовіту дозволить використати їх у складі прогностичних критеріїв комплексного ортопедичного лікування.

Микробиологически и серологически исследовано 26 проб синовиальной жидкости и 58 проб сывороток крови от 90 больных с первичным диагнозом "синовит коленного сустава" и системными заболеваниями соединительной ткани (ревматоидный артрит и анкилозирующий спондилит), поступивших в течении 2009 - 2012 гг. в отдел заболеваний суставов у взрослых. Выявлено наличие микроорганизмов в 23,3 % проб синовиальной жидкости, полученной после артроскопии, микроскопически - в 41,1 % проб. В применяемых серологических тестах показано высокую частоту наличия диагностических титров антител против S.aureus (выше в сыворотке крови чем в синовиальной жидкости) и высокую концентрацию АСЛ-О (большую в синовиальной жидкости чем в сыворотке) с повышенным уровнем С-РБ, что при уточнении давности синовита позволит использовать их в составе прогностических критериев комплексного ортопедического лечения.

Існує необхідність відновлення анатомічної будови і функції колінного суглоба, що були порушені внаслідок травми хряща. На основі математичного моделювання за методом кінцевих елементів визначено напружено-деформований стан елементів біомеханічної моделі колінного суглоба - медіального надвиростка стегнової кістки і суглобового хряща з наявністю дефекту розміром 5, 10, 15 і 20 мм. З появою дефекту хряща напруження на ньому різко зростають за рахунок крайового ефекту. Таким чином, край дефекту є концентратором напружень і з ростом розміру дефекту напруження зростають. Уже за дефекту 5 мм напруження збільшуються на 66,0 %, а у разі 20 мм - на 181,14 % (утричі). За умов динамічного навантаження і під час ходьби у повсякденному житті таке напруження може сприяти швидкому прогресуванню дегенеративних змін у структурах колінного суглоба.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р458.285.4 + Р458.285.1

Рубрики:

Деформації і функціональні порушення колінного суглобу і гомілки

Деформації і функціональні порушення кульшового суглоба і стегна

Шифр НБУВ: Ж23024 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто підходи до формування критерій-орієнтованої програми реабілітації після реконструкції передньої хрестоподібної зв'язки, що складається з 5 послідовних періодів і доопераційної реабілітації із завданнями для кожного з цих періодів. Особливістю програми є введення чітких критеріїв для кожного з періодів.

Мета роботи - вивчити та проаналізувати сучасні можливості та роль магнітно-резонансної томографії в діагностиці теносиновіальної гігантоклітинної пухлини (пігментного віллонодулярного синовіту) колінного суглоба. Покращити діагностику та моніторинг захворювання шляхом розробки оцінювальної шкали. У дослідження було залучено 77 хворих з патологогістологічно верифікованим діагнозом: тено-синовіальна гігантоклітинна пухлина (пігментний віллонодулярний синовіт) колінного суглоба. Хворі були розподілені на дві групи: основну - 52 хворих, яких оперували та обстежували з використанням запропонованого авторами діагностично-лікувального алгоритму, та контрольну - 25 хворих, яких обстежували та лікували за стандартними методиками. "Золотим стандартом" у діагностиці пігментного віллонодулярного синовіту колінного суглоба є метод магнітно-резонансної томографії. Встановлено, що відстань між графіками отриманих даних за шкалами Ogilvie-Harris та Ogilvie-Harris-Kostogryz, яка дорівнює 2 і більше, свідчить про відсутність ознак рецидиву захворювання. Цифра "2" вибрана невипадково, бо оцінка у 2 бали за шкалою відповідає критерію "добре", а у 3 бали - критерію "відмінно". Висновки: використання функціонально-прогностичної шкали Ogilvie-Harris-Kostogryz прямо пов'язане з магнітно-резонансною томографією. За допомогою даної шкали можна не тільки оцінювати функціональний стан суглоба, а й, на відміну від існуючих шкал, моніторити захворювання, судити про радикальність операції та ризик виникнення рецидиву.

Мета роботи - виявити причини незадовільних результатів та помилки в лікуванні пацієнтів з пігментним віллонодулярним синовітом колінного суглоба з метою покращення діагностики даного захворювання, результатів лікування та реабілітації цієї категорії хворих. За період з 2010 по 2018 рр. проведено ретроспективний аналіз медичної документації (історій хвороб) 77 пацієнтів з патогістологічно верифікованим діагнозом пігментного віллонодулярного синовіту колінного суглоба, які лікувалися в клініці Інституту травматології та ортопедії Національної академії медичних наук України (ІТО НАМНУ), м. Київ та яким було виконано те чи інше оперативне втручання на колінному суглобі. Причинами незадовільних результатів лікування пігментного віллонодулярного синовіту колінного суглоба є тяжкість самого захворювання, особливо його дифузної форми, та відсутність діагностично-лікувального алгоритму в діагностиці, лікуванні та реабілітації цієї категорії хворих, що призводить до діагностичних, тактичних та лікувальних помилок на всіх етапах лікувального процесу. Висновки: найбільш поширеною тактичною помилкою є очікувальна тактика в діагностиці та лікуванні пігментного віллонодулярного синовіту. Недостатня обізнаність травматологів у питаннях хірургії колінного суглоба також призводить до тактичних помилок. Найчастіше лікувальні помилки виникають через неготовність ортопеда-травматолога до можливого виявлення під час операції пігментного віллонодулярного синовіту колінного суглоба, а також через відсутність інтраопераційної тактики та матеріальних засобів для лікування цього захворювання і його наслідків.

Мета роботи - вивчити та проаналізувати сучасні можливості та роль магнітно-резонансної томографії в діагностиці теносиновіальної гігантоклітинної пухлини (пігментного віллонодулярного синовіту) колінного суглоба. Покращити діагностику та моніторинг захворювання шляхом розробки оцінювальної шкали. У дослідження було залучено 77 хворих з патологогістологічно верифікованим діагнозом: тено-синовіальна гігантоклітинна пухлина (пігментний віллонодулярний синовіт) колінного суглоба. Хворі були розподілені на дві групи: основну - 52 хворих, яких оперували та обстежували з використанням запропонованого авторами діагностично-лікувального алгоритму, та контрольну - 25 хворих, яких обстежували та лікували за стандартними методиками. "Золотим стандартом" у діагностиці пігментного віллонодулярного синовіту колінного суглоба є метод магнітно-резонансної томографії. Встановлено, що відстань між графіками отриманих даних за шкалами Ogilvie-Harris та Ogilvie-Harris-Kostogryz, яка дорівнює 2 і більше, свідчить про відсутність ознак рецидиву захворювання. Цифра "2" вибрана невипадково, бо оцінка у 2 бали за шкалою відповідає критерію "добре", а у 3 бали - критерію "відмінно". Висновки: використання функціонально-прогностичної шкали Ogilvie-Harris-Kostogryz прямо пов'язане з магнітно-резонансною томографією. За допомогою даної шкали можна не тільки оцінювати функціональний стан суглоба, а й, на відміну від існуючих шкал, моніторити захворювання, судити про радикальність операції та ризик виникнення рецидиву.