Індекс рубрикатора НБУВ: Р716.254.3-82 + Р716.254.3-1

Рубрики:

Розроджувальні операції

Шифр НБУВ: Ж70307 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано 400 анонімних анкет з питань медичної етики та деонтології лікарів-інтернів та лікарів циклу спеціалізації "Загальна практика - сімейна медицина". Лікаарі-інтерни показали високий рівень усвідомлення питань медичної етики та деонтології та з честю втілять ці принципи у свою практичну діяльність. Лікарі з певним стажем роботи за різними медичними спеціальностями під час анкетування використали свій попередній досвід з окремих питань медичної деонтології, базою якого була освіта за радянських часів. Поняття з правових питань були досить сумнівними в обох групах опитуваних.

Исследовали 200 пациентов, которые в зависимости от вида и режима тромбопрофилактики были распределены на 6 групп: 1-я группа - нефракционированный гепарин (НФГ), 5000 МЕ в стандартном режиме, 2-я группа - надропарин кальция, 9500 анти-Ха МЕ за 2 часа до операции, 3-я группа - эноксапарин натрия, 2500 МЕ за 2 часа до операции, 4-я группа - эноксапарин натрия, 2500 МЕ за 8 часов до операции, 5-я группа - бемипарин натрия, 2500 МЕ за 2 часа до операции, 6- я группа - бемипарин натрия, 2500 МЕ через 6 часов после операции и далее 1 раз в сутки в течение 7 дней после нее. При использовании бемипарина натрия независимо от времени начала тромбопрофилактики, так же как и при дооперационном старте введения надропарина кальция, на 26,1 % уменьшается интраоперационная кровопотеря. Интраоперационная кровопотеря на фоне применения эноксапарина натрия и НФГ при старте тромбопрофилактики за 2 часа до операции одинакова, тогда как при тромбопрофилактике эноксапарином натрия, начатой за 8 часов, увеличивается на 4,6 %. Эноксапарин натрия до операции достоверно повышает кровоточивость раны и увеличивает частоту кровотечений в послеоперационном периоде. Тромбопрофилактика бемипарином натрия, независимо от ее старта, обеспечивает наименьшее число экхимозов в месте инъекции препарата, снижает кровоточивость раны при полном отсутствии тромбоэмболических осложнений.

Висвітлено проблему знеболювання пацієнтів з комбінованим больовим синдромом на фоні гострого коронарного синдрому (ГКС) та Q-инфаркту міокарда. Наведено аналіз ефективності застосування налбуфіну для аналгезії некоронарогенного, м'язово-суглобового і корінцевого болю на фоні як усуненого, так і триваючого ангінозного болю. Виявлено ефективність та обгрунтовано необхідність застосування налбуфину для знеболювання соматогенного гострого і хронічного больового синдрому, що розвинувся на фоні ускладненого і неускладненого клінічного перебігу STEMI. Доведено, що відсутність клінічного ефекту після першого уведення налбуфіну свідчить про можливість повторної коронарної події та потребує негайного проведення диференційної діагностики зі станами, що супроводжуються вираженим болем у грудній клітці, та негайного переходу до стандартної аналгезії морфіном. Водночас необхідно одразу проводити інтенсифікацію базисної антиангінальної фармакотерапії та розв'язувати питання про невідкладну реваскуляризацію. На основі даних проведеного дослідження запропоновано застосовувати налбуфін як ефективний і безпечний анальгетик для знеболювання гострого та хронічного соматогенного болю, що розвинувся на фоні ГКС та Q-інфаркту міокарда.

Проаналізовано технологічні принципи побудови практичного заняття з медицини невідкладних станів у сімейних лікарів, взаємозв'язок зі змістом освіти. Визначено складнощі та шляхи їх подолання в опануванні програмними вміннями.

Проанализированы технологические принципы построения практического занятия по медицине неотложных состояний у семейных врачей, взаимосвязь с содержанием образования. Определены трудности и пути их преодоления в овладении программными умениями.

Збільшення чисельності пацієнтів похилого віку є серйозною проблемою як для хірургії, так і для анестезіології. Найбільш тяжким ускладненням періопераційного періоду у хворих похилого віку є розвиток інфаркту міокарда. Порушення функції ендотелію відіграє важливу роль у розвитку ішемічної хвороби серця. Синтез ендотеліну-1 визначає дисфункцію ендотелію та значно випереджає появу клінічних ознак захворювання. Іншим важливим маркером розвитку ускладнень слугує інтерлейкін-6 - у хворих спостерігається активація запального процесу. Однак практично немає даних, присвячених аналізу маркерів запалення в пацієнтів з ішемічною хворобою серця з точки зору періопераційних ускладнень в некардіальній хірургії. Мета роботи - вивчення й оцінка функціонального стану ендотелію й динаміки рівня прозапального інтерлейкіну-6 у хворих похилого віку із супутньою серцево-судинною патологією в перед- та післяопераційному періоді некардіальних хірургічних втручань. Обстежено 55 хворих віком від 60 до 82 років, які надходили в лікарню для проведення планового оперативного втручання на органах черевної порожнини. Проведені лабораторні дослідження з визначенням рівнів ендотеліну-1 та інтерлейкіну-6 в ЕДТА-плазмі за допомогою імуноферментного аналізу. Доведено, що у хворих похилого віку підвищені рівні ендотеліну-1 та прозапального інтерлейкіну-6 у плазмі крові, що свідчить про наявність дисфункції ендотелію та активацію прозапальної системи. У ранньому післяопераційному періоді ендотелій судин реагує викидом вазоконстрикторного та прозапального маркерів на операційну травму. До п'ятої доби післяопераційного періоду наявні ознаки дисфункції ендотелію та запалення у хворих похилого віку зменшуються, але не зникають остаточно. Висновок: установлене в результаті дослідження підвищення рівнів ендотеліну-1 та інтерлейкіну-6 підтверджує дані про їх роль як маркерів дисфункції ендотелію.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р716.11 + Р716.13

Рубрики:

Вагітність

Післяпологовий період

Шифр НБУВ: Ж25344 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.345.1 + Р457.365.11

Рубрики:

Операції на серці, серцевій сумці і магістральних судинах

Хірургічна патологія серця, серцевої сумки та магістральних судин

Шифр НБУВ: Ж25344 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - оцінити ефективність та безпечність впливу на гемостаз різних доопераційних стартів тромбопрофілактики еноксапарином натрію у хворих у плановій абдомінальній хірургії. Пацієнтів було проспективно розподілено на групи залежно від препарату та режиму тромбопрофілактики. У 1-й групі (n = 48) використовували еноксапарин натрію ("Фленокс") у дозі 2000 МО, який вводили за 2 год до операції і по 2000 МО 1 раз на добу впродовж 7 діб після операції. Пацієнтам 2-ї групи (n = 29) цей препарат в дозі 2000 МО вводили за 8 год до операції і по 2000 МО 1 раз на добу впродовж 7 діб після оперативного втручання. Групи були порівнянні за співвідношенням статей, віком, супутньою патологією, класом за ASA (1 - 2) і типом оперативного втручання (лапароскопічна холецистектомія, герніопластика). Досліджували рівень тромбоцитів, протромбіновий час, міжнародне нормалізоване відношення, активований частковий тромбопластиновий час, анти-Ха-факторну активність, вміст фібриногену, протеїну С, антитромбіну III, розчинних фібрин-мономерних комплексів і D-димеру. На тлі тромбопрофілактики еноксапарином натрію з доопераційним стартом за 2 год до операції в 1-шу добу післяопераційного періоду в гемостатичному балансі поряд з активацією судинно-тромбоцитарної ланки гемостазу, уповільненням активності зовнішнього шляху коагуляції, подовженням часу утворення тромбу та активацією загального шляху зсідання, на тлі активації фібринолізу виникала загроза кровотечі при зменшенні ризику розвитку тромбоемболічних ускладнень (ТЕУ). Гемостатичний баланс на 5-ту добу після операції зміщався у бік відносної гіпокоагуляції, що зменшувало ризик розвитку ТЕУ, проте не знімало загрозу розвитку кровотечі. Наприкінці дослідження спостерігали нормалізацію гемостатичного балансу та зменшення ризику розвитку ускладнень, пов'язаних з його порушеннями. Тромбопрофілактика еноксапарином натрію, яку було розпочато за 8 год до операції, в 1-шу добу післяопераційного періоду забезпечувала блокування патологічної активації судинно-тромбоцитарного гемостазу, зовнішнього, внутрішнього та загального шляхів коагуляції, прискорювала лізис зсідків на тлі активування природних антикоагулянтних систем організму. Ризик тромбозу зводився до мінімуму, проте ризик кровотечі не зменшувався. На 5-ту добу після операції при збереженні активації судинно-тромбоцитарної ланки гемостазу, інгібуванні активності зовнішнього та внутрішнього шляхів коагуляції, але збереженні активності загального шляху зсідання та підвищеному рівні протеїну С зі стабілізацією фібринолізу стабільність гемокоагуляційного балансу була сталою. Це не зменшувало ризик виникнення ТЕУ і кровотеч у післяопераційний період. Висновки: тромбопрофілактика еноксапарином натрію з доопераційним стартом має максимально інгібувальний вплив на систему гемостазу, що визначає розвиток подальших геморагічних ускладнень. Це потребує подальших досліджень щодо можливості використання препарату для тромбопрофілактики у режимі післяопераційного старту.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.220.35-5

Рубрики:

Тромбоз і емболія легеневих судин

Шифр НБУВ: Ж14660 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Зазначено, що адекватність аналгезії при тяжкій закритій торакальній травмі (ЗТТ) забезпечується регіонарними методами знеболювання, одним із яких є торакальна паравертебральна блокада (ТПБ), яка вже довела свою ефективність. Проте не наведені дослідження впливу ТПБ на перебіг саме ушкодження серця після ЗТТ. Мета роботи - виявлення впливу ТПБ, проведеної в гострому періоді ЗТТ, на перебіг первинних і вторинних травматичних ушкоджень серця. Контрольоване проспективне нерандомізоване дослідження засновано на аналізі лікування 82 постраждалих із ЗТТ: 70 (85,4 %) чоловіків, 12 (14,6 %) жінок, віком 53 (45, 65) роки. Групи сформовані за тяжкістю ЗТТ, де у підгрупах ("a", "b") порівнювалася ефективність системної аналгезії (нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ) та опіоїд) і ТПБ, проведеної у гострому періоді й надалі упродовж 4 - 5 діб. 1-ша групa - Injury Severity Score (ISS) - 16,0 +- 4,4 бала, APACHE II - 11,7 +- 3,6; 2-га група - ISS - 17,1 +- 3,9 бала, APACHE II - 13,8 +- 4,1; 3-тя група - ISS - 18,5 +- 4,9 бала, APACHE II - 14,5 +- 2,3. ЗТТ (ISS - 18 (14, 20) балів) із контузійним ушкодженням легенів I і II ступеня у 62 (76 %) постраждалих (у 22 % виявлено на 1-шу добу, у 79 % - на 2-гу - 3-тю добу) ускладнювалася струсом чи забоєм серця до 70 % спостережень, післятравматичною міокардіодистрофією у ранньому та відновлювальному періодах - майже в усіх постраждалих. На електрокардіограмі (ЕКГ) - субендокардіальні та субепікардіальні зміни, пробіжки тахікардії, екстрасистоли, неспецифічні зміни кінцевої частки шлуночкового комплексу, ознаки інфаркту міокарда травматичного походження, а також і II типу через крововтрату (у 2 пацієнтів). Не виявлено різниці ЕКГ-ознак між гемодинамічно стабільними і нестабільними пацієнтами. Застосування НПЗЗ та опіоїду (n = 43, підгрупи "а") достатньою мірою не усувало біль і гіпоксемію, зберігався периферичний вазоспазм (загальний периферичний судинний опір (ЗПСО) - 1987 +- 159 дин/с і см2), тахікардія (86 +- 13 уд і хв-1), зменшення роботи серця (серцевий індекс (СІ) - 2,71 +- 0,27 л/м2 і хв). Застосування ТПБ (n = 39, підгрупи "b") одразу знижувало біль на 68 +- 7 %, забезпечувало ліпше SрО2 95,6 +- 1,7 % проти 94,1 +- 1,5 % та РаО2/FіО2 340 +- 25 проти 312 +- 50 у підгрупах "а", що поєднувалось зі зменшенням тахікардії (80 +- 7 уд і хв-1) та периферичного судинного опору (ЗПСО - 1692 +- 157 дин/с~ і см2; p = 0,01) при одночасному сприятливому збільшенні продуктивності серцевої діяльності (СІ - 3,1 +- 0,17 л/м2 і хв). На 5-ту добу на фоні ТПБ РаО2/FiО2 був вищий, ніж у підгрупах "а" - 380 +- 28 % проти 362 +- 27 %; SрО2 - 96,8 +- 0,7 % проти 95,1 +- 1,1 % (p = 0,02). Висновки: ТПБ, проведена одразу в гострому періоді ЗТТ через усунення болю і гіпоксемії, має кардіопротекторну дію, що виявляється в антиаритмічному та протиішемічному ефектах, запобігаючи ускладненому перебігу струсу чи забою серця, зменшуючи прояви первинної і вторинної посттравматичної міокардіодистрофії.

Досліджено ефективність комбінованої нейрометаболічної терапії у хворих із гострим порушенням мозкового кровообігу за ішемічним типом. Доведено, що застосування комбінації препаратів, що впливають на холінергічну систему, прискорює відновлення свідомості, зменшує неврологічний дефіцит та зберігає когнітивний статус.

Наведені результати аналізу 53 історій хвороб постраждалих із політравмою мирного та воєнного часу, яким проводили поповнення крововтрати за ліберальною стратегією, та обстеження 16 постраждалих, яким застосовували рестриктивну стратегію поповнення крововтрати. Обмеження інфузійно-трансфузійної терапії до 70 мл/кг не знизило її протишокового ефекту і в той же час дозволило зменшити позитивний водний баланс, скоротити тривалість вазопресорної підтримки та штучної вентиляції легень, зменшити кількість пневмоній та інших ускладнень, уникнути різких коливань гемоглобіну, гематокриту та загального білка в 1-шу добу, знизити кількість повторних трансфузій, зменшити летальність.

Актуальним завданням безперервної освіти дорослих стає запровадження андрагогічного та акмеологічного підходів. Мета роботи - аналіз якості та ступеня сприйняття засобів педагогічного впливу на формування і підсилення професійних компетенцій у лікарів-анестезіологів різних вікових груп. За результатами інтерв'ю та анонімного анкетування лікарів-інтернів під час проходження очного навчання та слухачів курсу тематичного удосконалення та передатестаційного циклу на кафедрі анестезіології, інтенсивної терапії та медицини невідкладних станів ФПО ДЗ "Дніпропетровська медична академія МОЗ України" визначали ступінь задоволеності якістю наданих освітніх послуг і актуальність запропонованих способів модернізації освітнього процесу. Аналіз показав, що майже 95 % завідувачів відділень анестезіології та інтенсивної терапії (ВАІТ) відзначили необхідність максимально практично-орієнтованої моделі підготовки фахівців. На їх думку, спектр набутих лікарських умінь і практичних навичок повинен бути найширшим і не залежати від місця роботи та ступеня затребування. Обмеження переліку навичок відповідно до профілю ВАІТ підтримало всього 5 % опитаних. Однак усі одностайно погодилися, що практичні навички мають поєднуватися з фундаментальними знаннями та систематично закріплюватися. Зараз це відтворюється за допомогою манекенів у спеціальних класах і в умовах симуляційного центру. Тому більшості лікарів (82,7 %) не все одно, наскільки цікаві цикли тематичного удосконалення. Використання фантомів і простих манекенів без функції зворотного зв'язку дозволяє відпрацьовувати технічний навик, проте не відображає ступеня компетентнісного засвоєння. Сучасні вимоги суспільства до підготовки лікарів-анестезіологів протягом усього етапу післядипломної освіти передбачають кардинальні зміни програм і технологій викладання з упровадженням і освоєнням нових форм освітньої діяльності: дистанційних та імітаційних форм навчання, інтерактивних лекцій, майстер-класів.

Кардіальні ускладнення не тільки є найчастішою причиною післяопераційної летальності, але й суттєво збільшують тривалість і вартість лікування, створюють передумови для розвитку поліорганної недостатності. Саме профілактика й своєчасне адекватне лікування кардіальних ускладнень у разі позасерцевих оперативних втручань є важливим тактичним і стратегічним завданням лікаря-анестезіолога. Можливості радикально знизити ризик ускладнень досить обмежені. Лікарські засоби, до складу яких входять амінокислоти L-аргінін та L-карнітин, можуть бути ефективно використані як кардіо- та ендотеліопротективні препарати. Упровадження таких підходів у клінічну практику в найближчому майбутньому буде мати велике значення для підвищення ефективності та безпечності періопераційної інфузійної терапії пацієнтів із супутніми серцево-судинними захворюваннями.

Цель исследования - определить влияние количественных и качественных изменений восполнения кровопотери на динамику маркеров шокового состояния у пациентов с политравмой. Обследовано 73 пострадавших с политравмой, разделенных на две группы в зависимости от типа восполнения кровопотери (либеральный или рестриктивный). Исследованы показатели гемодинамики, объем почасового диуреза, показатели общего анализа крови, коагулограммы, кислотно-щелочного и газового состава крови. Снижение объема инфузии при травматической кровопотере за счет ограничения объема кристаллоидов и коллоидов позволило эффективно уменьшить такие проявления шока, как гипотензия, тахикардия и ацидоз, обеспечить адекватный темп диуреза. На фоне рестриктивной инфузионной терапии короче была длительность вазопрессорной поддержки, менее выражены колебания показателей периферической крови, раньше нормализовалась коагуляция, достоверно ниже был положительный водный баланс, меньше летальность и количество осложнений. Таким образом, снижение объема восполнения кровопотери позволяет эффективно бороться с шоком, а также уменьшить проявления полиорганной недостаточности, количество осложнений и летальность.

Цель исследования - проанализировать состав инфузионной терапии при либеральном и рестриктивном восполнении кровопотери, а также их эффективность. Обследовано 90 пострадавших с политравмой, разделенных на две группы в зависимости от типа восполнения кровопотери (либеральный или рестриктивный). Исследовались состав ИТ за 1 сутки, объем интраоперационной кровопотери, длительность пребывания в ОИТ и в стационаре, количество осложнений и летальность. Рестриктивный тип восполнения кровопотери характеризовался уменьшением общего объема инфузии в мл/кг за 1 сутки на 34,8 %, в том числе кристаллоидов - на 34,2 %, коллоидов - на 71,4 %, при неизменном объеме СЗП и эритроцитов. Возросла доля сбалансированных кристаллоидных растворов, прекратилось использование растворов калия и магния аспарагината и глюкозы, высокомолекулярных ГЭК и декстранов. Введение компонентов крови начиналось раньше. При этом объем интраоперационной кровопотери уменьшился на 34,0 %, частота осложнений - в 1,6 раза, летальность - в 2 раза.

Досліджено показники референтних значень нейронспецифічної єнолази в різних вікових групах. Доведено, що з віком нормативні показники мають тенденцію до зниження.

За визначенням державного центру тестування при МОЗ України, професійна компетентність діагностується як уміння застосовувати знання й розуміння фундаментальних біомедичних наук та основних медичних дисциплін, які є найважливішими для забезпечення допомоги хворому під наглядом більш освідченого лікаря. Мета роботи - науково обгрунтувати способи конструювання педагогічного процесу під час практичних занять модуля "Невідкладні стани" в інтернів усіх спеціальностей, застосовуючи методи й прийоми сучасної дидактики вищої медичної школи. В основу проспективного ініціативного педагогічного систематичного дослідження покладені дані аналізу проведених у 2011 - 2018 рр. практичних занять навчального модуля "Невідкладні стани" в інтернів усіх спеціальностей із підготовки до ліцензованого іспиту "Крок 3". Особливість модуля - домінуюче місце фахової навчальної задачі з відпрацюванням освітньої технології "прийняття лікарського рішення" при наданні допомоги пацієнту; методична основа - технологія компетентнісного (діяльнісного) підходу в навчанні. Опанування змісту модуля відбувалося через послідовне розв'язання тематичних задач: тих, що відтворюють знання, "за зразком", реконструктивно-варіативних, частково пошукових. Відповідно до навчальних можливостей кожного інтерна здійснювалося диференційоване навчальне ускладнення: спочатку - вміння комбінувати раніше відомі знання й способи дії, надалі - встановлювати зв'язки між наявними знаннями і новим завданням, що сприяло засвоєнню мультидисциплінарного навчального матеріалу й способів діяльності. Педагогічну ситуацію конструювали так, щоб інтерни не отримували рішення в готовому вигляді, а через самостійне здобування знань і їх переопрацювання в процесі власної навчально-пізнавальної діяльності обгрунтовано визначали розв'язання навчальної фахової задачі й спосіб дій - лікарську компетенцію. Під час занять модуля відбувалося перетворення вихідних академічних предметних знань і теоретичних умінь кожного змістовного розділу в інтегроване відпрацювання прийняття інтерном фахового рішення в цілому для забезпечення допомоги хворому. Висновки: методика застосування системи завдань з поступовим зростанням складності й проблемності розв'язуваних задач, з використанням фахового міждисциплінарного узагальнення на основі діяльнісного дидактичного підходу викладача й організації педагогічних умов для активної пізнавальної діяльності тих, хто навчається, підвищує якість підготовки лікарів-інтернів, виконуючи освітню, розвиваючу й виховну функцію.

Сучасний рівень розвитку медицини вимагає від лікаря-анестезіолога оволодіння великим обсягом теоретичних знань та практичних навичок, здатності використовувати їх у складних і критичних умовах. З огляду на це оптимізація навчального процесу потребує реструктуризації систем оцінки та контролю набутих знань і практичних навичок. На кафедрі анестезіології, інтенсивної терапії та медицини невідкладних станів факультету післядипломної освіти три роки тому для проміжного контролю теоретичних знань і практичних вмінь лікарів-інтернів першого року навчання було впроваджено об'єктивний структурований клінічний іспит (Objective Structured Clinical Exam - ОSСЕ). Мета роботи - аналіз результатів проведення об'єктивного структурованого клінічного іспиту та оцінка проміжних знань і практичних навичок у лікарів-інтернів першого року навчання за фахом "анестезіологія та інтенсивна терапія" згідно з методологією OSСЕ. Для проведення іспиту було підготовлено 7 станцій: клінічні станції, що включали взаємодію лікарів-інтернів із реальним або стандартизованим пацієнтом; практичні станції (виконання технічних процедур і маніпуляцій) та статичні (теоретичні) станції. Інструментами оцінювання були оцінні листи та адаптована до професійних вимог глобальна рейтингова шкала. Серед 32 інтернів, які складали іспит, 10 набрали більше ніж половину від можливої кількості балів, решта - менше. Середній бал становив 10,3 (із 14 можливих). Більшість інтернів, яких ми вважали такими, що успішно склали цей екзамен, ледь перевищили показник у 60 %. Найвищі бали лікарі-інтерни отримали за доопераційну оцінку хворих, гемотрансфузіологію, а також за демонстрування реанімаційних навичок на манекені. Низькі оцінки інтерни отримали за відповіді з внутрішньовенної анестезії та за практичну навичку зі встановлення ларингеальної маски. У подальшому ми плануємо розробити додаткові станції, згідно з вимогами типової навчальної програми з інтернатури Міністерства охорони здоров'я України, вдосконалити методичне забезпечення для кожної нової станції, адаптувати критерії оцінки практичних навичок і впровадити їх для підсумкової атестації на звання лікаря-спеціаліста.