Наведено основні напрями сучасної психотерапії, розглянуто метаструктуру психотерапії як єдину цілісну дисципліну у загальнопсихологічному контексті. Розкрито методологічні засади формування психотерапевтичного методу. Визначено взаємозв'язок між різними елементами теорії та техніки. Описано механізми впливу складових елементів теорії на психотерапевтичні стратегії. Викладено результати теоретичного аналізу та практичних досліджень щодо теорії та практики психотерапії узалежненої поведінки. Значну увагу приділено психотерапії такої поведінки підлітків.

Приведены основные направления современной психотерапии, рассмотрена метаструктура психотерапии как единая целостная дисциплина в общепсихологическом контексте. Раскрыты методологические основы формирования психотерапевтического метода. Определена взаимосвязь между различными элементами теории и техники. Описаны механизмы влияния слагаемых элементов теории на психотерапевтические стратегии. Изложены результаты теоретического анализа и практических исследований теории и практики психотерапии зависимого поведения. Особое внимание уделено психотерапии такого поведения подростков.

Здійснено порівняльний аналіз особистісних особливостей підлітків відповідно до різновиду вживаної наркотичної речовини. У підлітків, які вживають опіоїди, виявлено виражену імпульсивність, конфліктність, схильність до ризику, відсутність належної довільної регуляції поведінки, особистісну незрілість, неконформність поведінки. Зазначено, що підліткам, які вживали канабіоїди, притаманні замкнутість, пасивність, некомунікабельність, ірраціональність суджень і вчинків, емоційна холодність. У більшості підлітків, які вживали алкоголь, спостережено ініціативність, гіперактивність, поверховість і нестійкість інтересів, легкість прийняття рішень, відсутність розбірливості у контактах, некритичне ставлення до своїх помилок і недоліків. Виявлено різні види агресії підлітків зазначених груп. Доведено, що на стадії психічної залежності від наркотиків виникає нівелювання особистісних особливостей, виражених брутальністю та цинізмом. Впроваджені методи психічної корекції побудовано на принципах урахування особливостей поведінки підлітків відповідно до специфіки їх особистісних особливостей, залежних від різновиду вживаної наркотичної речовини. Розроблено комплекс специфічних вправ згідно з особистісною диференціацією підлітків з залежною поведінкою, зумовленою вживанням наркотичних засобів. Доведно, що психокорекційна програма сприяє підвищенню соціальної адаптації підлітків, що пройшли курс лікування, формуванню у них відповідальності, навичок самоконтролю, значному зниженню агресивності.

Обгрунтовано, що провідним соціально-психологічним чинником соціальної реадаптації особистості є її адаптаційний потенціал. Розкрито зміст програми соціальної реадаптації, спрямованої на підвищення адаптаційного потенціалу соціально дезадаптованих осіб зрілого віку шляхом спеціальної організації реадаптаційного соціального середовища відповідно до особистісних особливостей реадаптантів. Показано, що соціальна реадаптація осіб зрілого віку є ефективною тоді, коли вона здійснюється системно на рівні первинної реадаптації, базовому рівні та рівні постреадаптації, а також побудована з урахуванням показників рівнів адаптаційного потенціалу та дотриманням принципів еквівалентності, динамічності, диференційованого прогнозування та перспективності.

Висвітлено теоретичні та методологічні аспекти вивчення проблеми ресоціалізації особистості (РСО), яка перебуває за умов соціальної ізоляції (СІ). Розкрито соціально-психологічні проблеми соціалізації особистості. Запропоновано системний підхід до практики РСО, проведено диференціацію особистісних особливостей різних категорій засуджених у процесі їх ресоціалізації. Визначено вплив середовища засуджених та режиму утримання на даний процес. Проаналізовано особливості побудови та зміст програми РСО за умов СІ та наведено результати дослідно-експериментальної роботи з РСО.

Проаналізовано теоретико-методологічні засади вивчення проблеми соціальної реадаптації осіб зрілого віку. Розкрито принципи побудови та зміст системи соціальної реадаптації з урахуванням показників адаптаційного потенціалу особистості. Визначено особливості та умови впровадження системи соціальної реадаптації осіб зрілого віку в практику соціально-психологічної роботи.

Проанализированы теоретико-методологические основы изучения проблемы социальной реадаптации лиц зрелого возраста. Раскрыты принципы построения и содержание системы социальной реадаптации с учетом показателей адаптационного потенциала личности. Определены особенности и условия внедрения системы социальной реадаптации лиц зрелого возраста в практику социально-психологической работы.

Розглянуто соціокультурні та психологічні аспекти адаптації особистості в сучасному соціумі. Обгрунтовано теоретико-методологічні підходи до вивчення проблеми адаптації та реадаптації осіб зрілого віку. Проаналізовано особливості формування комунікативної культури майбутніх психологів як умови їх адаптованості до гуманізованої вищої школи. Охарактеризовано систему соціально-психологічних чинників формування організаційної культури студентів ВНЗ. Показано місце та роль функціональної компетентності керівника у формуванні управлінської команди. Розглянуто систему професійної мотивації державних службовців як чинник адаптивності в сучасному соціумі. Розкрито соціально-психологічні детермінанти симптомів тривожності у дітей молодшого дошкільного віку. Увагу приділено профорієнтаційній роботі в системі "ЗНЗ - ВНЗ" в контексті проблем соціальної адаптації особистості старшокласника.

Розглянуто особливості формування ефективного механізму ціноутворення на продукт сфери послуг. Визначено чинники впливу на цінову політику підприємства. Запропоновано напрями вдосконалення цінової політики з метою підвищення якості обслуговування споживачів.

Розглянуто особливості розвитку комунікативної компетентності, емпатії майбутніх лікарів у процесі їх фахової підготовки.

Розкрито теоретико-методологічні підходи до вивчення проблеми соціальної адаптації особистості. Виокремлено соціально-психологічні особливості адаптації молоді до умов ринкової економіки. Проведено параметричний та структурний аналіз особливостей такої адаптації, розкрито психологічні засади процесу її формування. Визначено чинники соціально-психологічної адаптації молоді до умов ринкової економіки - мотиваційний, ціннісний і поведінковий, доведено дієвість розробленої програми з її розвитку.

Розглянуто теоретичні та методологічні аспекти суб'єктного самовизначення й адаптації особистості в системі економічних відносин (СЕВ). Показано значущість соціально-психологічних чинників у даному процесі за умов економічного середовища України. З'ясовано, що суб'єктне самовизначення є структурно організованим, містить цілісну систему різних компонентів, які перебувають між собою у відношеннях структурного та процесуального характеру. Виокремлено й охарактеризовано когнітивний (економічні уявлення, знання, економічне мислення), емоційний (економічні емоції та почуття, що виникають за умов переживання людиною економічних процесів), ціннісно-вольовий (економічні норми, ціннісні орієнтації особистості, економічний інтерес) та мотиваційний структурні компоненти суб'єктного самовизначення особистості в СЕВ. Запропоновано програму цілеспрямованого впливу на суб'єктне самовизначення особистості, а також розкрито принципи побудови та зміст програми з розвитку адаптації особистості в СЕВ.

Поглиблено наукові уявлення щодо професійного зростання жінки-керівника в правоохоронних органах у контексті соціально-психологічних особливостей та характеристики його етапів, що збагачує наукові концепції соціальної психології. Увагу приділено дослідженню особистісних (оптимізм, розвинуте почуття власної гідності, незалежність, самостійність, сміливість, толерантність), психофізіологічних (емоційна гнучкість, лабільність, стресостійкість, швидкість реакції) та управлінських (відкритість досвіду, відповідальність, вміння впливати на підлеглих, організованість, схильність до лідерства) якостей жінки-керівника правоохоронних органів, від яких залежить її професійне зростання. Охарактеризовано етапи професійного зростання жінок-керівників у правоохоронних органах шляхом порівняльного аналізу спільних ознак і відмінностей наукових підходів до його структури та змісту. Розрито програму сприяння реалізації професійного зростання жінки-керівника в правоохоронних органах та експериментально доведено її ефективність.

Розкрито умови та принципи оптимізації системи психопрофілактики та психокорекції соціальної дезадаптації особистості в кризових і проблемних ситуаціях.

Розкрито особливості управлінського процесу та соціально-психологічні чинники формування організаційної культури у вищій школі. Підкреслено когнітивні аспекти: висока привабливість організаційної культури ВНЗ, ідеальний чи оптимальний соціально-психологічний клімат, частота контактів, обізнаність та обмін інформацією. Охарактеризовано емоційно-поведінкові чинники: почуття впевненості, комфорту у діяльності та спілкуванні, бажання вчитися саме в цій групі, почуття довіри і надійності. Описано мотиваційно-ціннісні чинники: висока мотивація організаційної поведінки студентів, орієнтація на соціальні, професійні, інтелектуальні та духовні цінності. Встановлено критерії зниження організаційної культури у студентів ВНЗ. Наведено програму з підвищення організаційної культури у студентів ВНЗ, засновану на принципах системності, диференційованого прогнозування, динамічності та комплексності.

Розкрито інтраперсональні й інтерперсональні соціально-психологічні чинники психосоматичних розладів у студентської молоді. Розкрито зміст соціально-психологічної програми профілактики та корекції психосоматичних розладів у студентської молоді. Ефективність розробленої програми констатовано зниженням рівня тривожності досліджуваних, зменшенням кількості негативних емоцій, підвищенням їх соціометричного статусу, покращенням соціально-психологічного клімату в групі; підвищенням рівня розвитку соціального середовища групи, забезпеченням спрямованості студентів на досягнення значущої соціально схвалюваної мети, створенням системи виховних впливів, спрямованих на задоволення основних соціальних потреб студентської молоді, що сприяло зменшенню проявів психосоматики.

Досліджено теоретико-методологічні підходи до вивчення соціальної адаптації (СА) дорослих з патологією зору. Обгрунтовано, що провідним соціально-психологічним чинником СА дорослих з порушеннями зору виступає особистісний адаптивний потенціал. Встановлено, що процес СА дорослих з патологією зору взаємопов’язаний з особливостями функціонування соціально-психологічної та психофізіологічної складової їх професійної адаптації. Показано, що ступінь СА дорослих з вадами зору визначається можливістю використання ефективних стратегій адаптивної поведінки. Виокремлено ступінь СА дорослих з патологією зору: соціально адаптованих, з частковою СА, з низьким ступенем СА. Розкрито зміст програми СА дорослих з порушенням зору, спрямованої на підвищення особистісного адаптивного потенціалу, рівня їх адаптивних здібностей, соціально-психологічної адаптованості та професійної адаптації.

Вивчено інтегративні процеси командоутворення групи у соціально-психологічному та етнічному аспекті. Проаналізовано основні підходи до вивчення інтегративних процесів командоутворення студентської групи. Зазначено, що серед основних структурних складових інтегративних процесів командоутворення студентської групи виокремлено: ступінь інтегративності, стан психологічної атмосфери у студентській групі (груповий рівень), тип групової ідентифікації та суб'єктивне ставлення до життєвих цінностей (особистісний рівень). Визначено, що інтегративні процеси командоутворення групи відбуваються завдяки високому рівню групової згуртованості, колективістському типу сприйняття групи та один одного (колективістської ідентифікації), значущості соціально-орієнтованих та професійних цінностей, сприятливій психологічній атмосфері у групі.

Доведено, що основу системного підходу становить визнання активності особистості у взаємодії з навколишньою реальністю. Відзначено суттєву психологічну ознаку особистості зрілого віку, яка адаптується - здатність до реадаптації. Використання системного підходу є актуальним для дослідження питань багаторівневості соціальної реадаптації, місця її особистісного рівня в розглянутий період вікового розвитку особистості, як системної соціальної якості людини й як системоутворювальної ланки в процесі її реадаптації. Запропоновано у межах даного підходу виділити в реадаптаційному процесі власне психологічний або особистісний рівень регуляції. Обгрунтовано взаємозв'язок і взаємозалежність всіх компонентів наукового знання та визначено специфіку об'єкта та предмета теорії соціальної роботи, які впливають на зміст теорії та практики соціальної роботи.

Доказано, что основу системного подхода составляет признание активности личности во взаимодействии с окружающей реальностью. Отмечен существенный психологический признак личности зрелого возраста, которая адаптируется - способность к реадаптации. Использование системного подхода является актуальным для исследования вопросов многоуровневости социальной реадаптации, места ее личностного уровня в рассматриваемый период возрастного развития, как системного социального качества человека и как системообразующего звена в процессе его реадаптации. Предложено в рамках данного подхода выделить в реадаптационном процессе собственно психологический или личностный уровень регуляции. Обоснованы взаимосвязь и взаимозависимость всех компонентов научного знания, определена специфика объекта и предмета теории социальной работы, которые влияют на содержание теории и практики социальной работы.

It is shown that the basis of systems approach in research is recognition of activity of a personality in cooperation with surrounding reality. This condition allows to define most substantial psychological sign of the mature personality, which adapts-capacity for readaptation. System's approach is also applied in research social readaptation, place of its personality level in a considered period of age development, personality as a system social quality of a person in the process of its readaptation.

Висвітлено та проаналізовано результати дослідження особливостей психологічної та соціальної підтримки осіб, які мають узалежнення від психотропних речовин (132 особи, із яких: 90 осіб позбулися адикції від алкоголю, 42 - від наркотичних речовин). На основі вивчення показників інтраперсональних складників адаптаційного потенціалу (АП) виокремлено та охарактеризовано високий, середній, низький та дуже низький рівень АП, розкрито залежність вибору психокорекційних груп від рівня АП та ступеню соціальної адаптації осіб. Представлено основні блоки програми соціальної реадаптації та конкретизовано методи психокорекційної роботи залежно від суб'єктивних і об'єктивних чинників. Показано ефективність таких моделей групової роботи, як: гештальт-групи, психодрама, групи раціональної терапії. Поглиблено уявлення про роль міждисциплінарного підходу, висвітлено трьохетапну структуру соціальної роботи з клієнтами, ефективність інсайт-орієнтованих, поведінкових підходів і підходів, заснованих на самодопомозі.

Освещены и проанализированы результаты исследования особенностей психологической и социальной поддержки лиц, имеющих зависимость от психотропных веществ (всего 132 исследуемых, из которых: 90 - избавились аддикции от алкоголя, 42 - от наркотических веществ). На основе изучения показателей интраперсональных составляющих адаптационного потенциала (АП) выделены и охарактеризованы высокий, средний, низкий и очень низкий уровень АП, раскрыта зависимость выбора психокоррекционных групп от уровня АП и степени социальной адаптации лиц. Представлены основные блоки программы социальной реадаптации и конкретизированы методы психокоррекционной работы в зависимости от субъективных и объективных факторов. Показана эффективность таких моделей групповой работы: гештальт-группы, психодрама, группы рациональной терапии. Углубленно представление о роли междисциплинарного подхода, освещена трехэтапная структура социальной работы с клиентами, эффективность инсайт-ориентированных, поведенческих подходов и подходов, основанных на самопомощи.

The analysis results of the study characteristics of the psychological and social support for persons with substance dependence and are in remission.

Досліджено особливості формування комунікативної культури майбутніх психологів шляхом збагачення освітнього простору ВНЗ гуманістично спрямованими психолого-педагогічними засадами. Проаналізовано основні підходи до вивчення проблеми комунікативної культури особистості, розкрито її сутність та визначено поняття цього феномену. Розроблено теоретичну трикомпонентну модель структури комунікативної культури майбутнього психолога. Підтверджено існування індивідуально-особистісної, мотиваційно-вольової та соціально-комунікативної складових комунікативної культури, визначено рівень її сформованості у майбутніх психологів. Запропоновано програму оптимізації формування комунікативної культури майбутніх психологів і шляхи її впровадження в аудиторну та позааудиторну роботу ВНЗ.

Вивчено психологічні особливості взаємин подружжя за умов спільної підприємницької діяльності. Запропоновано класифікацію типів сімейного підприємництва подружжя та його теоретичну модель. Виокремлено чинники, що визначають ступінь вирішення системного протиріччя у спільній підприємницькій діяльності подружжя - необхідність вибору сім'ї або підприємництва як примату їх взаємодії. Здійснено емпіричну перевірку теоретичної моделі спільної підприємницької діяльності подружжя, досліджено вплив соціально-економічних чинників на взаємини подружжя за ведення спільної підприємницької діяльності. Доведено дієвість розробленої програми оптимізації взаємин подружжя за умов співпраці, основними принципами побудови якої виступили принципи системності, перспективності та комплексності.