Індекс рубрикатора НБУВ: Р413.510.40-3

Рубрики:

Цирози печінки

Шифр НБУВ: Ж16160 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р345.1 + Р252.61

Рубрики:

Дослідження крові

Запалення

Шифр НБУВ: Жс20661 Пошук видання у каталогах НБУВ 

  Скачати повний текст

С целью выяснения клинического значения стеатоза печени (СП) у пациентов с ишимической болезнью сердца (ИБС) и впервые выявленными нарушениями углеводного обмена обследовано 116 больных, среди которых у 2/3 наблюдались признаки стеатоза. Частота выявления СП возрастала с увеличением количества компонентов метаболического синдрома. При СП значительно снижалась чувствительность тканей к инсулину, развивалась типичная дислипидемия, что позволяет считать стеатоз клиническим эквивалентом инсулинорезистентности. Женщины с СП были склонны к более раннему развитию ИБС, значительной гипертрофии левого желудочка и кальциноза клапанов сердца. В трети случаев СП сопровождался нарушением деградации инсулина (чаще у мужчин), что потенциировало инсулинорезистентность и ассоциировалось с увеличением частоты нестабильных форм ИБС и тяжелой сердечной недостаточностью.

З метою виявлення ураження печінки у пацієнтів з патологією жовчного міхура, підшлункової залози та шлунка з мінімальними клінічними симптомами порушення печінкової функції, проведено біопсію печінки з подальшим патогістологічним дослідженням. Морфологічні ознаки, які стосуються внутрішньо-часточкової дегенерації, стеатогепатиту та фіброзу, виявлено у 90 % хворих, що мають незначне підвищення аланінамінотрансферази, або збільшену печінку, або підвищену ехогенність печінки під час сонографії на тлі важкого ураження жовчного міхура, підшлункової залози, шлунка. Ці зміни не вказували на етіологічний фактор ураження печінки. Гістологічне дослідження допомогло діагностувати неалкогольний стеатогепатит у 39 % хворих з названою патологією.

Мета роботи - визначити частоту осіб із різною величиною індексу маси тіла у пацієнтів із патологією травного тракту. У 59 % хворих із патологією травного тракту виявляють надвагу та ожиріння. За критерієм х{\up\fs8 2} частота надваги і ожиріння є вищою в осіб із пептичною виразкою порівняно із хворими на хронічний гастрит. Серед пацієнтів із хворобами гепатобіліарної ділянки за критерієм х{\up\fs8 2} надвагу частіше виявляли у хворих на гепатит, а ожиріння - серед пацієнтів із панкреатитом.

Цель работы - определить частоту лиц с разной величиной индекса массы тела у пациентов с патологией пищеварительного тракта. В 59 % больных с патологией пищеварительного тракта обнаруживают сверхвес и ожирение. По критерию х{\up\fs8 2} частота сверхвеса и ожирения является выше у лиц с пептической язвой в сравнении с больными хроническим гастритом. Среди пациентов с болезнями гепатобилиарного участка по критерию х{\up\fs8 2} сверхвес чаще обнаруживали у больных гепатитом, а ожирение - среди пациентов с панкреатитом.

З метою аналізу клініки та встановлення маркерів перебігу доброякісних функціональних гіпербілірубінемій обстежено 63 чоловіків віком 29,08 +- 1,65 років, які проходили стаціонарне лікування. Встановлено, що доброякісні функціональні гіпербілірубінемії у 93,6 % молодих чоловіків перебігали без типових скарг, супроводжувалися внутрішньопечінковим холестазом та ураженнями верхніх відділів шлунково-кишкового тракту. За кореляційним аналізом, на перебіг впливає не стільки рівень білірубіну, скільки маркери цитолізу, холестазу, запалення та коагуляції. Лейкопенія периферійної крові може вважатись простим інформативним маркером найбільш несприятливого перебігу, оскільки асоціюється з цитолізом, холестазом, гіперглікемією, гіпокоагуляцією. Контроль за перебігом доброякісних функціональних гіпербілірубінемій вимагає не лише визначення рівня білірубіну в динаміці, а й лужної фосфатази та лейкограми периферійної крові. Лікування уражень стравоходу, шлунка та дванадцятипалої кишки за стандартними схемами може провокувати клінічні прояви та прогресування доброякісних функціональних гіпербілірубінемій, оскільки сторонніми ефектами цих медикаментів є лейкопенія, холестаз та цитоліз. Пацієнтам з доброякісними функціональними гіпербілірубінеміями слід уникати багатьох медикаментів.