Наведено інформацію про ефективність інтраопераційного гемостазу, профілактику ускладнень септичного та геморагічного характеру у пацієнток з повторними випадками лапаротомії в анамнезі з приводу кесарева розтину на тлі застосування аргоново-плазмової коагуляції тканин.

Наведено результати успішно проведеного хірургічного лікування загрози передчасних пологів у терміні понад 28 тиж гестації у 25 випадках. Застосування даної методики надає можливість пролонгувати вагітність на термін, необхідний для проведення профілактики респіраторного дистрес-синдрому плода.

На підставі комплексного обстеження жінок з ектопією шийки матки (ЕШМ) уточнено наукові дані щодо клінічних, бактеріологічних, кольпоскопічних, цитоморфологічних особливостей захворювання, які підтверджують, що зміни спектру урогенітального біоценозу та частоти виявлення умовно-патогенних мікроорганізмів призводять до формування дисбіозу у 86 % жінок з ЕШМ. Доповнено наукові дані про стан локальної мікроциркуляції у хворих на ЕШМ на основі аналізу результатів показників лазерної доплерівської флуометрії, зокрема відзначено порушення базального кровотоку, формування застійного типу мікроциркуляції у 85 % пацієнток. Набуло подальшого розвитку вивчення ступеня та характеру імунних порушень на локальному й системному рівнях, яке показало підвищення вмісту мононуклеарів у цервікальному секреті хворих на ектопію, підвищення екзопродукції макрофагами супероксидних радикалів на основі зниження їх біоцидної здатності, підвищення вмісту в цервікальному виділенні та сироватці крові аутоантитіл до колагену й еластину, розвиток цитокінового дисбалансу за рахунок підвищення рівня прозапальних цитокінів в цервікальному секреті та сироватці крові. Доповнено наукові дані з обгрунтування застосування комплексної терапії з використанням радіохвильового хірургічного методу лікування ЕШМ для оптимізації клінічних, імунологічних і гемодинамічних параметрів, вивчено в порівняльному аспекті ефективність традиційних і комбінованих методів лікування цієї категорії хворих.

Наведено результати застосування аргоноплазмової коагуляції за міомектомії у двох пацієнток у II триместрі вагітності. Результати дослідження свідчать, що завдяки застосуванню аргоноплазмової коагуляції створюється швидкий гемостаз, зменшується об'єм крововтрати та інтенсивність больового синдрому, а також скорочуються строки перебування пацієнток у стаціонарі.

Мета дослідження - вивчення особливостей стану вегетативної нервової системи і центральної гемодинаміки у жінок з повторною преекслампсією. Проведено комплексне клініко-функціональне обстеження 100-а жінок, з яких контрольна група - 50 акушерські та соматично здорових повторнороділей, розроджених через природні пологові шляхи; 1-а (основна) група - 50 жінок з прееклампсією за попередньої вагітності. У комплекс проведених досліджень було включено клінічні, ехографічні, функціональні та статистичні. Результати проведених досліджень свідчать, що вагітність і пологи у жінок з прееклампсією в анамнезі пов'язані з високим ризиком розвитку акушерської та перинатальної патології. Висловлено думку, що однією з основних причин є порушення вегетативної нервової системи і центральної гемодинаміки, які розвиваються унаслідок перенесеної прееклампсії. Заключення: науково обгрунтовано необхідність удосконалення лікувально-профілактичних заходів і розробки нового підходу до зниження частоти акушерських і перинатальних ускладнень у жінок з повторною прееклампсією.

Результати проведених досліджень свідчать, що вагітність і пологи у жінок з прееклампсісю в анамнезі пов'язані з високим ризиком акушерської та перинатальної патології. Однією з основних причин є порушення вегетативної нервової системи та центральної гемодинаміки, що розвивається внаслідок перенесеної прееклампсії. У зв'язку з цим існує необхідність удосконалення лікувально-профілактичних заходів та розроблення нового підходу до розв'язання поставленого наукового завдання.

За даними МОЗ України за 2014 р. екстрагенітальна патологія (ЕГП) займає 22,7 % у структурі материнської смертності. На частку ендокринної патології припадає 6 % від загальної ЕГП, близько 1 % жінок дітородного віку страждають на цукровий діабет (ЦД) ще до вагітності, і у 2 - 17 % він розвивається під час вагітності (гестаційний діабет (ГД)), прогнозується, що до 2030 р. ГД буде спостерігатися у 49,3 % жінок. Проведено статистичний аналіз кількості випадків гестаційного ГД у Київському міському пологовому будинку N 5; вивчено вплив застосування локальних клінічних протоколів на частоту та своєчасність виявлення ГД і кількість ускладнень для матері, плода та новонародженого. Локальний протокол передбачає своєчасний скринінг, виявлення, визначення показань і протипоказань до виношування, госпіталізацію (за необхідності) та алгоритм надання медичної допомоги. Виявлено, що дотримання локального протоколу призводить до того, що частота ускладнень для матері, плода та новонародженого від ЦД у КМПБ N 5 є нижчою від загального міського показника на 6 %. Зроблено висновки, що ЦД є захворюванням, яке має тенденцію до різкого зростання його частоти в суспільстві та залишається найбільш перинатально значущою ЕГП. Ретельне дотримання локального клінічного протоколу призводить до зменшення частоти ускладнень у випадку даної патології.

Мета дослідження - вивчення клініко-гемостазіологічних аспектів у жінок з повторною прееклампсією. Проведено клініко-гемостазіологічне обстеження 150 пацієнток. Ретроспективну групу склали 60 жінок з прееклампсією і/або втратою плода в анамнезі. Ретроспективна група розділена на 2 підгрупи: підгрупа I - 30 пацієнток із втратою плода, в яких прееклампсія мала місце до 29 тиж; підгрупа II - 30 пацієнток, яких було розроджено від 29 до 34 тиж у зв'язку з прееклампсією, що почалася. Контрольну групу склали 30 жінок з неускладненим перебігом вагітності, не обтяженим акушерсько-гінекологічним і тромботичним анамнезом. За результатами проведеного дослідження відзначено, що під час аналізу спектра тромбофілічних станів у пацієнток ретроспективної групи виявлено дуже високу частоту різних генетичних і набутих форм тромбофілії у порівнянні з контрольною групою. Результати проведених досліджень свідчать про істотну роль тромбофілії в патогенезі розвитку прееклампсії: частота тромбофілії у пацієнток ретроспективної групи є достовірно вищою, ніж у жінок контрольної групи. Це є науковим обгрунтуванням для розроблення вдосконаленого алгоритму лікувально-профілактичних заходів на основі патогенетично обгрунтованої медикаментозної корекції.

Висвітлено питання діагностики захворювання шийки матки (ШМ) на базі проведення послідовного комплексу обстежень: кольпоскопії, цитології, HPV-тестування, а також капсидного тесту. Сформовано власний алгоритм дій лікаря-гінеколога та ведення пацієнток з дисплазіями ШМ і захворювань, асоційованих з папіломавірусною інфекцією. Він надасть можливість достовірно оцінювати потенціал дисплазії відносно розвитку раку ШМ і відповідно вибирати більш консервативну чи агресивну тактику лікування.

За даними МОЗ України за 2014 р. екстрагенітальна патологія (ЕГП) займає 22,7 % в структурі материнської смертності. На частку ендокринної патології припадає 6 % від загальної ЕГП, близько 1 % жінок дітородного віку страждають на цукровий діабет (ЦД) ще до вагітності, і у 2 - 17 % він розвивається під час вагітності (гестаційний діабет (ГД)); прогнозується, що до 2030 р. ГД буде спостерігатися у 49,3 % жінок. Проведено статистичний аналіз кількості випадків гестаційного ЦД у Київському міському пологовому будинку N 5, вивчено вплив застосування локальних клінічних протоколів на частоту та своєчасність виявлення ГД і кількість ускладнень для матері, плода та новонародженого. Локальний протокол передбачає своєчасний скринінг, виявлення, визначення показань і протипоказань до виношування, госпіталізацію (за необхідності) та алгоритм надання медичної допомоги. Виявлено, що дотримання локального протоколу призводить до того, що частота ускладнень для матері, плода та новонародженого від ЦД у КМПБ N 5 є нижчою від загального міського показника на 6 %. Отже, ЦД є захворюванням, яке має тенденцію до різкого зростання його частоти в суспільстві та залишається найбільш перинатально значущою ЕГП. Ретельне дотримання локального клінічного протоколу призводить до зменшення частоти ускладнень за даної патології.

Зазначено, що різні види фізіологічного стресу спричинюють зміни у клітинах, включаючи зміни структури і функції білкових комплексів та окремих молекул. Функції білка детерміновані його фолдингом (просторова укладка), який залежить від функціонування білків теплового шоку - молекулярних шаперонів (HSPs), або білків стресу, - висококонсервативних спеціалізованих білків, відповідальних за коректний білковий фолдинг. Родина молекулярних шаперонів/шаперонінів Hsp60 посідає особливе місце завдяки унікальним властивостям активувати сигнальні каскади через систему Toll-like-рецепторів, стимулюючи клітини до продукції прозапальних цитокінів, дефенсинів, молекул клітинної адгезії та молекул МНС, функціонуючи як міжклітинна сигнальна молекула. Установлено патологічну роль Hsp60 у широкому спектрі хвороб, від цукрового діабету до атеросклерозу, де Hsp60 бере участь у регуляції як апоптозу, так і автоімунних процесів. Присутність HSPs знайдено в різних тканинах, що мають відношення до репродуктивної системи.

Обстежено 128 пацієнток з приводу прогресуючої та порушеної трубної вагітності (ТВ), фізіологічного перебігу вагітності та загрози невиношування. За непорушеної ТВ та чіткої візуалізації маткової труби і плідного яйця в ній запропоноване консервативне лікування з використанням метотрексату. При позаматковій вагітності під час проведення лапароскопії рекомендовано виконувати органозберігальні операції, після яких частота настання маткової вагітності більша, ніж після екстракорпорального запліднення. Підтверджено ефективність застосування як лапароскопічного, так і консервативного лікування за умови правильної оцінки показань до кожного методу.

Наведено результати спостереження за групою вагітних з лейоміомою матки, розроджених шляхом операції кесарева розтину (КР) з консервативною міомектомією (КМ), з використанням інтраопераційного прийому гофрування (поперечного стиснення) нижнього сегмента матки в поєднанні з декомпресією (дренуванням) порожнини матки через піхву. Даний прийом слід розцінювати як високоефективний метод профілактики кровотечі в післяпологовий період у жінок після КР, виконаного в комбінації з КМ.

Білки теплового шоку (heat shock proteins - HSPs), або молекулярні шаперони, первинно охарактеризовано як учасники клітинної відповіді на різні види стресу (інфекція, дія важких металів, ішемія, гіпоксія, амінокислотне голодування, психоемоційний стрес, гормональний стрес тощо). Hsp60 - один із перших білків, що синтезуються під час ембріогенезу, і є необхідним для розвитку ембріона. Мета дослідження - виявлення та характеристика анти-Hsp60-автоантитіл у вагітних для оцінювання можливої перспективи застосування їх як додаткового тесту прогнозування перебігу вагітності. Обстежено 170 пацієнток, серед них 20 клінічно здорових вагітних (контрольна група) та 150 вагітних із ускладненим анамнезом (основна група). Рівень IgG анти-Hsp60-антитіл у сироватці визначено з використанням імуноферментного аналізу (ІФА). Імунореактивність визначено за допомогою методу вестерн-блотингу (імуноблотинг). За допомогою методу ІФА анти-Hsp60-позитивну сироватку виявлено у 7,7 % вагітних контрольної групи та 14,0 % вагітних із ускладненим анамнезом. Не встановлено статистично достовірної різниці між рівнем анти-Hsp60-автоантитіл (за середніми показниками) у вагітних основної групи та вагітних контрольної групи (0,177 +- 0,118 проти 0,134 +- 0,097 од. опт. густини; p >> 0,05). Частота виявлення патологій у вагітних, сироватка яких була анти-Hsp60-позитивною, є вищою у порівнянні з вагітними, сироватка яких була анти-Hsp60-негативною. Одержані результати свідчать, що у дослідженні анти-Hsp60-антитіл як додаткового тесту, зокрема прогнозу перебігу вагітності, поєднане використання ІФА та вестерн-блотингу є більш доцільним.

Мета дослідження - вивчення частоти гінекологічної захворюваності, клінічних і гормональних параметрів менструального циклу у хворих із доброякісними гіперпластичними процесами грудних залоз (ГЗ) - мастопатіями. Обстежено 65 жінок з різними формами мастопатії. Проведено мамологічне та гінекологічне дослідження, рентгеномамографію, УЗД ГЗ та органів малого таза, аспіраційну біопсію ендометрія з наступним цитологічним дослідженням, за показаннями - діагностичну лапароскопію, кольпоскопію, гістероскопію з діагностичним вишкрібанням і морфологічним дослідженням ендометрія, гормональні дослідження та вимірювання ректальної температури. Встановлено частоту доброякісних захворювань ГЗ: фіброзно-кістозна мастопатія - у 32 жінок, фіброзна мастопатія - 16, вузлова мастопатія -у 8, фіброаденома - у 6, вузлова мастопатія на тлі фіброзних змін - у 3. Загалом 96,9 +- 2,14 % хворих мали різні гінекологічні захворювання. Так, середній вік дебюту мастопатії становив 31,4 +- 1,09 року, гіперпластичних процесів у матці - 35,2 +- 1,17 року. Ановуляцію виявлено у 17 хворих, недостатність лютеїнової фази в 11. Зроблено висновки, що виявлені гормональні зміни є характерними для хворих з гіперпластичними процесами репродуктивних органів гормональних змін у переважній більшості випадків мастопатії поєднуються з різною гінекологічною патологією.

Світові дані свідчать, що ймовірність виникнення передлежання плаценти (ПЛП) становить від 2 до 6 разів частіше після застосування допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ), але досі залишається невідомим, які фактори зумовлюють цей підвищений ризик. Мета дослідження - проведення ретроспективного аналізу історій пологів, які були ускладнені ПЛП, і визначити частоту цієї патології в популяції за самостійного запліднення та за допомогою ДРТ після попередньої підготовки. Статистично ретроспективно опрацьовано 20 919 історій пологів у чотирьох пологових будинках (N 1, 2, 5, 7) м. Київ за 2015 р., із них у 391 випадку вагітність настала за допомогою ДРТ. Проведений ретроспективний аналіз історій пологів виявив 86 ПЛП, що становить 0,38 % від усіх пологів. Серед 391 випадку вагітностей, які настали у разі застосування ДРТ, зафіксовано 8 випадків ПЛП, що відповідає 2,04 %, що у 5 разів більше, ніж за природних вагітностей. У жінок, яким застосовано ДРТ, внутрішньоматкову патологію виявляли у 63 % випадків, що у 2,5 разу більше, ніж у популяції. аключення. Зроблено висновки, що впровадження ДРТ збільшує кількість вагітних із ПЛП у 5 разів у порівнянні з природними вагітностями. Проведення прегравідарної підготовки з оперативним лікуванням за наявності внутрішньоматкової патології зменшує кількість вагітностей, ускладнених ПЛП. Остаточний механізм виникнення ПЛП, зважаючи на одержані дані, визначити не вдалося.

Передлежання плаценти (placentapraevia) - аномалія розташування плаценти, при якій вона прикріплена в області нижнього маткового сегмента. При цьому та чи інша її частина знаходиться в області внутрішнього маткового зіва, частково або повністю перекриваючи його. Після 12 тижнів вагітності перешийок починає поступово розширятися і формувати нижній сегмент, який досягає 10 см по висоті при доношеній вагітності. Тому накладання шва на шийку матки при центральному передлежанні плаценти має знизити ризик передчасних пологів. Мета роботи - проаналізувати ефект накладання циркулярного шва на шийку матки мерсиленовою ниткою при центральному передлежанні плаценти, діагностованому на УЗД від 20 тижня вагітності, порівняно з консервативною терапією. На базі Київського пологового будинку № 5 у 2011 - 2015 рр. проведено ретроспективний аналіз 167 випадків центрального передлежання плаценти, діагностованого за допомогою УЗД у терміні після 20-го тижня гестації. Вагітні поділені на 2 рандомізовані групи: у I групу увійшло 83 жінки, які отримували консервативну терапію; у II групу - 84 жінки, яким накладали циркулярний шов на шийку матки мерсиленовою ниткою в терміні від 20-го до 28-го тижня гестації. У I групі маса тіла при народженні дитини в середньому дорівнювала 2320 +- 200 г; термін гестації при родорозрішенні - від 22 до 38 тижнів (у середньому - 33,4 тижня). У II групі маса тіла при народженні дитини в середньому становила 2910 + -200 г; термін гестації при родорозрішенні - від 29 до 38 тижнів (у середньому - 36,2 тижня). Висновки: дослідження вказало на ефективність накладання циркулярного шва мерсиленовою ниткою на шийку матки.

Наведено опис клінічного випадку поєднання фіброміоми матки та вагітності 11 - 12 тиж з діагностованою трисомією за 21-ю хромосомою у плода. Розглянуто історію вивчення фіброміоми матки, сучасні погляди на патогенез, етіологію та методи лікування. Підкреслено практичне значення наведеного опису, яке свідчить про необхідність проведення регулярних профілактичних медичних оглядів для жінок репродуктивного віку, про велике значення планування вагітності та вибору методу лікування за вад розвитку плода та пухлин матки.

Мета роботи - узагальнити літературні дані за останні 30 років про сучасне уявлення щодо імунологічних аспектів у формуванні та функціонуванні системи мати - плацента - плід; приділити особливу увагу формуванню імунної системи плода (імункулус) залежно від материнського імунного навантаження. Наведено результати обстеження 19 породіль і кордової крові їх новонароджених дітей залежно від терміну вагітності. У крові визначено рівні антитіл класів IgG та IgM. В ролі антигену використано HSP60 людини. Результати свідчать про формування імунного статусу плода при вагітності за рахунок материнських антигенів, включаючи IgG. Під їх впливом плід формує аутоантитіла класу IgM для швидкої презентації та розпізнавання антигенів зовнішнього середовища. Висловлено припущення про можливий механізм виникнення передчасних пологів.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р716.203.2-5

Шифр НБУВ: Ж23282 Пошук видання у каталогах НБУВ