Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.160.23-451

Рубрики:

Цукровий діабет

Шифр НБУВ: Ж69358 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.160.23 + Р415.2-37 + Р410.030 + Р415.120.23

Рубрики:

Цукровий діабет

Хвороби обміну речовин

Гіпертонічна хвороба

Гіпотиреози

Шифр НБУВ: Ж16999 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено огляд робіт щодо сучасних поглядів на патогенетичні механізми ураження печінки та обгрунтування гепато-протекторної терапії у хворих з патологією щитоподібної залози (ЩЗ). Наведено літературні дані, які доводять, що гепатобіліарній системі належить важлива роль в підтримці ендокринного статусу. Ураження печінки за умови гіперфункції ЩЗ обумовлене підвищеною секрецією тироксину та трийодтироніну, впливом на мітохондріальний апарат гепатоцитів, гепатотоксичним впливом тиреостатиків, тривалою серцевою недостатністю у випадку розвитку тиреотоксичного серця. Патогенетичними механізмами порушення функції печінки за гіпотиреозу є відносна перівенулярна гіпоксія, порушення ліпідного обміну, зниження екскреції білірубіну і жовчі; ослаблення реутилізації йоду та розвиток відносної йодної недостатності. Порушення гепатобіліарної системи можна розглядати як клінічний прояв гіпотиреозу, що потребує активної гепатопротекторної терапії одночасно з призначенням замісної гормональної терапії.

Вивчено рівень адипонектину та показники інсулінорезистентності (ІР) у хворих на первинний гіпотиреоз. Наведено дані літератури та власні про роль адипонектину у формуванні резистентності до інсуліну у хворих на первинний гіпотиреоз. Обстежено 72-х хворих на первинний гіпотиреоз, що виник на фоні ендемічного зоба, 42 жінки та 30 чоловіків. Між показником HOMA IR і рівнем тиреотропного гормону встановлено пряму лінійну кореляційну залежність. Виявлено достовірно низький рівень адипонектину у всіх обстежених з явним та субклінічним гіпотиреозом у порівнянні з групою контролю. Гіпоадипонектинемія може бути незалежним чинником розвитку ІР та серцево-судинних захворювань у разі гіпотиреозу і її можна розглядати як маркер гіпотиреозу з компонентами метаболічного синдрому.

Дані новітніх досліджень доводять збільшення ризику серцево-судинних захворювань у пацієнтів із гіпотиреозом, які зумовлені ендотеліальною дисфункцією, збільшенням периферичного опору судин, зміною прокоагулянтних систем організму та дисліпідемією. Клінічні спостереження демонструють наявність дисметаболічних змін та їх проявів у пацієнтів із компенсованим гіпотиреозом. Інсулінорезистентність - спільний патогенетичний механізм для вказаних змін. Проведено клінічне дослідження оцінки динаміки кардіоваскулярного ризику в пацієнтів із некомпенсованим гіпотиреозом, ожирінням та порушеннями вуглеводного обміну на стадії предіабету шляхом порівняння результатів лікування із застосуванням базової терапії левотироксином та комбінованої терапії із застосуванням метформіну. Доведено достовірне зниження кардіоваскулярного ризику у разі застосування метформіну в комбінованій терапії пацієнтів з гіпотиреозом, ожирінням та порушеннями вуглеводного обміну на стадії предіабету.

Вивчено патогенетичні механізми формування інсулінорезистентності (ІР) у хворих з первинним гіпотиреозом. Досліджено клінічні прояви ІР у разі гіпофункції щитовидної залози ( ЩЗ) і наведено результати диференційної терапії пацієнтів із застосуванням метформіну за наявності початкових порушень вуглеводного обміну. Встановлено, що ІР за гіпотиреозу зумовлена атерогенною дисліпідемією, ожирінням, ендотеліапьною дисфункцією, активацією імунозапапьної системи організму, порушенням функції печінки. Зазначено, що гіпофункція ЩЗ супроводжується підвищеним ризиком серцево-судинних захворювань. Вказано зміни, виявлені у хворих з явним і субклінічним гіпотиреозом як з ожирінням, так і з нормальним індексом маси тіла (ІМТ). ІР підтверджено зміною індексів ІР (підвищенням індексу НОМА IR. та зниженням індексу Саго). Встановлено залежність вираженості ІР від важкості гіпотиреозу та ІМТ. Лабораторним індикатором ІР за гіпотиреозу є гіперінсулінемія, а клінічним проявом - порушення вуглеводного обміну в пацієнтів на стадії предіабету (порушена глікемія натще та порушена толерантність до вуглеводів), які виявлені в 25,8 % пацієнтів, переважно у хворих з явним гіпотиреозом з ожирінням. У пацієнтів з гіпотиреозом, які проживають у високогірному регіоні, виявлено йодний дефіцит легкого ступеня. Застосування комбінованої терапії з призначенням левотироксину, калію йодиду та метформіну у пацієнтів з явним гіпотиреозом і ожирінням сприяє зниженню ІР, ефективній компенсації гіпотиреозу, корекції дисліпідемії, поліпшенню функції печінки та жовчного міхура, зниженню маси тіла і ризику серцево-судинних захворювань, профілактиці ендемічних захворювань і метаболічного синдрому.

Вивчено активність mTORC1 (mammalian target of rapamycin complex 1) у лейкоцитах хворих на рак і діабет методом імуноферментного аналізу. Показано, що у лейкоцитах хворих на рак та діабет 2-го типу фосфорилювання інгібітора mTORC1 - PRAS40 (proline-rich Akt substrate 40kDa) зростає, що свідчить про активацію кінази, яка відіграє важливу роль у формуванні інсулінорезистентності та прогресії пухлин. Проте у хворих і на рак, і на діабет фосфорилювання PRAS40 і, відповідно, активність mTORC1 істотно знижується у порівнянні з контролем. Обговорено механізми активації mTORC1 та її значення за умов розвитку раку та діабету.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.160.23-3

Рубрики:

Цукровий діабет

Шифр НБУВ: Ж25371 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Сигнальний каскад IRS/PI3K/Akt/mTOR/p70S6K контролює ріст клітин та гомеостаз у відповідь на сигнали середовища, такі як рівень амінокислот, глюкози, енергії, кисню, та дію ростових факторів. Прикінцевою ланкою цього каскаду є протеїнкіназа p70S6K, яка контролює синтез білка, біогенез рибосом, клітинний цикл, апоптоз, сплайсинг мРНК та інші важливі процеси. Порушення регуляції каскаду PI3K/Akt/mTOR/p70S6K може спричинити виникнення таких важких захворювань, як рак, ожиріння і діабет 2-го типу з ускладненнями. Вивчено активацію p70S6K1 у мононуклеарних клітинах крові (РМВС) хворих на рак та діабет методом імуноферментного аналізу. Показано, що у РМВС хворих на рак та діабет фосфорилювання p70S6K1 (Тре389) зростає, що свідчить про активацію кінази, яка відіграє важливу роль у формуванні інсулінорезистентності та прогресії пухлин. Це, можливо, пов'язано з підвищеним рівнем інсуліну та IGF-1 у крові цих хворих. Проте у онкологічних хворих на діабет фосфорилювання p70S6K1 та, відповідно, її активність істотно знижуються порівняно з показниками у хворих на рак або діабет. Обговорено механізми такого зниження активності p70S6K1.

Підвищений ризик онкологічних захворювань у хворих на цукровий діабет (ЦД) 2-го типу обурунтовує актуальність наукових досліджень щодо механізмів асоціації цих захворювань. Встановлено, що патогенетичні фактори ЦД 2-го типу спричиняють порушення на рівні сигнальних шляхів, що контролюють процеси внутрішньоклітинного метаболізму та виживаності. Ожиріння значно збільшує онкологічний ризик. Проканцерогенний вплив ожиріння відбувається за рахунок поєднання дисметаболічних і дисгормональних порушень. Доведена роль гіперінсулінемії, гіперглікемії та цитокінового дисбалансу як факторів дисметаболічного впливу. Гіперінсулінемія спричиняє мітогенний та антиапоптичний ефекти. Гіперглікемія через оксидативний стрес зумовлює хромосомні аберації та зміни експресії регуляторних генів. Прозапальні цитокіни сприяють формуванню хронічного запалення та сприятливого мікрооточення для виживаності злоякісних клітин. Дисметаболічні зміни, в свою чергу, спричиняють дисгормональні порушення, що сприяють канцерогенезу в гормонзалежних органах. Гіперінсулінемія зумовлює гіперестрогенемію, а гіперлептинемія порушує синтез гонадотропних гормонів, сприяючи гіперпластичним процесам ендометрія. Надмірна концентрація інтерлейкіну-6 та гіперлептинемія стимулюють локальний синтез естрогенів у жировій тканині молочної залози, активуючи проліферативні процеси. Гіпоадипонектинемія сприяє пригніченню імунної відповіді та вказує на потенційно несприятливий перебіг онкологічних захворювань. Розуміння взаємообтяжливого проонкогенного впливу дисметаболічних і дисгормональних порушень при ожирінні повинно акцентувати увагу фахівців на важливості корекції маси тіла у пацієнтів з ЦД, а також в осіб без порушення вуглеводного обміну не лише з позиції профілактики серцево-судинних захворювань, але й з метою запобігання онкологічним захворюванням. Вибір цукрознижуючих препаратів повинен враховувати необхідність корекції маси тіла пацієнтів, а неефективне консервативне лікування ожиріння є приводом до застосування методів баріатричної хірургії за медичними показаннями.

До складу мононуклеарних клітин периферичної крові (РВМС) в основному входять моноцити та лімфоцити, які беруть участь в розвитку цукрового діабету та інших аутоімунних захворювань. Ret/Ras/Raf/MEK/ERK (мітогенактивовані протеїнкінази, МАРК) є сигнальним каскадом, який контролює такі клітинні процеси, як проліферація, виживання, ангіогенез, ріст і рухливість клітин. Досліджено активацію в PBMC головної ефекторної протеїнкінази цього каскаду - ERK1/2. Для визначення кількості фосфо-ERK1/2 використано набори для імуноферментного аналізу. Показано, що активації ERK1/2 у РВМС хворих на діабет 2-го типу не спостерігається, тоді як у хворих на діабет 1-го типу чи аутоімунний тиреоїдит вона істотно зростає. Однак у хворих на діабет 1-го типу з аутоімунним тиреоїдитом активація ERK1/2 у РВМС знижується до контрольного рівня, що можна пояснити конкуренцією між двома аутоімунними процесами за спільні сигнальні шляхи. Обговорено роль МАРК-каскаду в патогенезі аутоімунних захворювань.

Підвищений ризик онкологічних захворювань у хворих на цукровий діабет (ЦД) 2-го типу обурунтовує актуальність наукових досліджень щодо механізмів асоціації цих захворювань. Встановлено, що патогенетичні фактори ЦД 2-го типу спричиняють порушення на рівні сигнальних шляхів, що контролюють процеси внутрішньоклітинного метаболізму та виживаності. Ожиріння значно збільшує онкологічний ризик. Проканцерогенний вплив ожиріння відбувається за рахунок поєднання дисметаболічних і дисгормональних порушень. Доведена роль гіперінсулінемії, гіперглікемії та цитокінового дисбалансу як факторів дисметаболічного впливу. Гіперінсулінемія спричиняє мітогенний та антиапоптичний ефекти. Гіперглікемія через оксидативний стрес зумовлює хромосомні аберації та зміни експресії регуляторних генів. Прозапальні цитокіни сприяють формуванню хронічного запалення та сприятливого мікрооточення для виживаності злоякісних клітин. Дисметаболічні зміни, в свою чергу, спричиняють дисгормональні порушення, що сприяють канцерогенезу в гормонзалежних органах. Гіперінсулінемія зумовлює гіперестрогенемію, а гіперлептинемія порушує синтез гонадотропних гормонів, сприяючи гіперпластичним процесам ендометрія. Надмірна концентрація інтерлейкіну-6 та гіперлептинемія стимулюють локальний синтез естрогенів у жировій тканині молочної залози, активуючи проліферативні процеси. Гіпоадипонектинемія сприяє пригніченню імунної відповіді та вказує на потенційно несприятливий перебіг онкологічних захворювань. Розуміння взаємообтяжливого проонкогенного впливу дисметаболічних і дисгормональних порушень при ожирінні повинно акцентувати увагу фахівців на важливості корекції маси тіла у пацієнтів з ЦД, а також в осіб без порушення вуглеводного обміну не лише з позиції профілактики серцево-судинних захворювань, але й з метою запобігання онкологічним захворюванням. Вибір цукрознижуючих препаратів повинен враховувати необхідність корекції маси тіла пацієнтів, а неефективне консервативне лікування ожиріння є приводом до застосування методів баріатричної хірургії за медичними показаннями.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.160.23 + Р569.433.3

Рубрики:

Цукровий діабет

Пухлини кишечника

Шифр НБУВ: Ж24380 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вивчено епідеміологію онкологічних захворювань у хворих на цукровий діабет (ЦД). Досліджено вплив дисметаболічних порушень за ЦД на внутрішньоклітинні сигнальні системи, залучені до регуляції онкогенезу. Вивчено частоту і спектр онкологічних захворювань за ЦД1, ЦД2, підтверджено ризик раку певних локалізацій у хворих на ЦД2. Уперше розглянуто вікові характеристики пацієнтів зі злоякісними новоутвореннями (ЗН) різних локалізацій, роль ожиріння, тривалості, важкості та компенсації діабету за різних форм раку. Проаналізовано цукрознижувальну терапію (ЦЗТ) у хворих на ЦД2 з онкологічними захворюваннями різних локалізацій. Розроблено та впроваджено у практику спосіб оцінки прогнозованого ризику онкологічних захворювань найпоширеніших локалізацій у хворих на ЦД2. Досліджено виживання пацієнтів із ЦД2 та онкологічними захворюваннями найпоширеніших локалізацій, виявлено залежність від стадії ЗН, ЦЗТ, рівня глікозильованого гемоглобіну (HbA1c), тривалості ЦД за певних стадій і локалізацій раку. Вивчено та доведено вплив інсуліну й інсуліноподібного фактора росту 1 (IGF-1) в ролі позаклітинних чинників активації одного із сигнальних шляхів, залученого до регуляції метаболізму й онкогенезу фосфоінозитид-3-кіназа / протеїнкіназа В / мішень рапаміцину у ссавців (PI3K / Akt / mTOR) за ЦД2, ЗН і поєднаних обох захворювань. Досліджено й установлено активацію сигнального шляху PI3K / Akt / mTOR у пацієнтів із ЦД2 на основі підвищеного вмісту фосфорильованих багатих проліном субстратів Akt (PRAS40) (природного інгібітора mTORC1) та протеїнкінази p70S6k у мононуклеарах периферичної крові (МНПК). Доведено здатність метформіну пригнічувати сигнальний шлях PI3K / Akt / mTOR у хворих на ЦД2. Розроблено діагностично-терапевтичні алгоритми "Індивідуальні підходи до обстеження та лікування хворих на ЦД 2 типу з метою ранньої діагностики і профілактики онкологічних захворювань" та "Індивідуальні підходи до обстеження та лікування хворих на ЦД 2 типу з врахуванням ожиріння та інсулінорезистентності".

Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.160.23 + Р56-1

Рубрики:

Цукровий діабет

Онкологія

Шифр НБУВ: Ж25371 Пошук видання у каталогах НБУВ