Розглянуто основні прояви свободи в особистісному розумінні. Найбільш традиційно вона реалізується у свободі слова, свободі вибору, свободі дії. Однак, у реальності вказані прояви виявляються регламентованими державою, а регламентована суспільством і державою свобода у відповідному її втіленні за умов трансформації суспільства уже не відіграє для людини такої важливої ролі, як раніше, тому одним із головних завдань для звичайної особистості у ході здійснення життєдіяльнісного процесу нині постає створення та реалізація власної свободи, яка є здатною забезпечити якомога дієвіші стосунки особистості із непростим світом. Це - свобода власної відчуженості, яка вбирає в себе найголовніший сенс життєдіяльності, що здатний актуалізувати особистість у сприйнятті перш за все самої себе у соціумі, самої себе для себе. Вони проявляються у введенні відповідної дозованості у втіленні свободи слова, свободи вибору та свободи дії; ця дозованість і дозволяє особистості обирати такі масштаби відповідних свобод, які не заперечують особистісній суті та найбільш повно відповідають смисловим запитам особистості, сполучаючися з уподобаними ціннісними орієнтирами життєдіяльності.

Проведено дослідження феномену власності як мотиваційної основи життєдіяльності особистості у соціально-філософському аспекті. Обгрунтовано концептуальну модель власності, що дозволяє розкрити особливості її прояву на рівні основних підсистем суспільства та на особистісному рівні. Визначено екзистенціали власності та ціннісні регулятиви власницької культури індивідів. Розроблено рівневу структуру ментального усвідомлення власності та соціально-філософську модель її емоційного сприйняття, що, залежно від психологічного впливу власності на особистість репрезентується у фрагментарній та актуальній власності високого, середнього та низького ступенів актуалізації. Охарактеризовано загальні можливості індивідів щодо реалізації внутрішньої власницької свободи та соціальні ефекти досліджуваного явища у сучасному українському суспільстві.

Проаналізовано престижність і затребуваність як принципи життєдіяльності особистості. Зазначенно, що престижність, яка тяжіє до фінансово-оцінювальних характеристик, знедуховлює діяльність. Престижна особистість прагне одержати вигоду за будь-яких проявів життєдіяльності, наслідуючи моду, нерідко нехтуючи морально-етичними нормами. Натомість затребуваність, на противагу престижності, є виразником повноти буття особистості, виражає етичні цінності, продукує позитивну свободу, свободу для творчості та сприяє подоланню надмірної відчуженості особистості.

Розглянуто феномен рефлексії у навчальному процесі. Рефлексія є однією з фундаментальних філософських категорій. Вона впливає на усвідомлений вибір професії, допомагає оптимізувати діяльність і студентів і педагогів у навчальному процесі. Рефлексія також слугує основою оптимізації освітньої діяльності.

Набув подальшого розвитку метод тестових впливів в області приладів з інтервальним представленням вимірювальної інформації, що за рахунок сумісного застосування адитивного та мультиплікативного тестів дозволив компенсувати адитивні та мультиплікативні складові похибок. Вперше запропоновано тестовий метод підвищення точності ультразвукового рівнеміра рідинних і сипких середовищ, який за рахунок еталонного прирощення вимірюваного рівня та зміни періоду слідування квантуючих імпульсів шляхом часткової компенсації систематичних і випадкових похибок дозволив підвищити точність результату вимірювання рівня в особливих умовах експлуатації. Обгрунтовано використання медіанного алгоритму згладжування даних, що, на відміну від інших простих алгоритмів, більш ефективний для зменшення випадкових складових похибок. Побудовано ультразвуковий рівнемір сипких і рідинних середовищ, який реалізує методи тестових впливів, що дозволило зменшити сумарну похибку результату вимірювання за особливих умов експлуатації з 13,8 % до 0,8 %.

Метою даного дослідження стало визначення клінічної значущості рівня молекул середньої маси (МСМ) у хворих на гострі лейкози в процесі інтенсивної хіміотерапії. У дослідження були включені 63 хворі на гострі лейкози віком 20 - 71 року (медіана - 42 роки), яким проводили інтенсивну хіміотерапію, що належить до IV класу гематологічної токсичності. Контролювали вміст МСМ в сироватці крові до початку і в процесі проведення хіміотерапії, в період розвитку мієлотоксичного агранулоцитозу і в кінці лікування. Разом із зазначеним проводили оцінювання гематологічних зрушень, змін біохімічних показників, а також стану важкості за шкалою APACHE II і дисфункцій органів за шкалою SOFA. Визначали наявність або відсутність синдрому системної запальної відповіді. У результаті проведених досліджень встановили достовірне підвищення рівня МСМ на фоні змін інших лабораторних показників. Установлено прямий корелятивний зв'язок рівня МСМ з тяжкістю стану за шкалою APACHE II і дисфункцій органів за шкалою SOFA. За допомогою багатофакторного аналізу визначили роль підвищеного рівня МСМ як додаткового критерію несприятливого прогнозу при гострому лейкозі.

Представлено сучасні теоретичні та практичні аспекти токсичного ураження печінки у пацієнтів із гострими лейкозами (ГЛ) під час проведення хіміотерапії. Слід пам'ятати про токсичність хіміотерапії з метою її запобігання та адекватної терапії, оскільки вона несприятливо впливає на якість життя пацієнтів як під час лікування, так і при подальшому спостереженні, призводить до необхідності зниження доз цитостатиків, збільшення інтервалів між курсами та припинення протипухлинного лікування, може загрожувати життю пацієнта та значно збільшує вартість лікування. Викладено клінічні і лабораторні показники ушкодження гепатоцитів у пацієнтів із ГЛ.

Для підвищення надійності функціонування інформаційно-керуючих систем програмно-технічного комплексу автоматизованих систем управління технологічними процесами електроенергетичних об'єктів, запропоновано удосконалити програмно-апаратні і технічні засоби мікропроцесорних систем, у вигляді впровадження модуля виявлення аварійних ознак в нештатних режимах функціонування електроенергетичного обладнання і розглянуті режими функціонування мікропроцесорних систем: зчитування, запису, введення, виведення, обміну даними, вибору команд в умовах відхилення величин характеристик технологічних параметрів технологічного процесу на енергоблоках теплових і атомних електростанцій в режимі реального часу.

Синдром масивного цитолізу пухлини (СМЦП) - стан, за якого швидке руйнування пухлинних клітин призводить до загрози життю пацієнта, супроводжується гіперурикемією, гіперфосфатемією, гіперкаліємією, гіпокальціємією і нерідко гострою нирковою недостатністю. Не дивлячись на те, що патогенетичні механізми цього стану досить непогано вивчені та розроблені більш систематизовані терапевтичні заходи, смертність від СМЦП залишається високою. Раннє виявлення хворих з груп підвищеного ризику та запобігання розвитку даного ускладнення - нагальна проблема. СМЦП частіше спостерігається у хворих з пухлинами лімфоїдної тканини, гострими лейкозами, проте зустрічається і при солідних пухлинах. Під час проведення хіміотерапії пацієнти з групи підвищеного ризику повинні перебувати під ретельним наглядом, необхідні щоденний моніторинг маси тіла, визначення концентрації сечової кислоти, рівня електролітів. Метаболічні та електролітні порушення можуть погіршуватись приєднанням ниркової недостатності. Без своєчасної та адекватної терапії СМЦП може призвести до загибелі хворого. Рання діагностика та терапія зменшують ризик летальних ускладнень.

Синдром масивного цитолізу пухлини (СМЦП) стан, за якого швидке руйнування пухлинних клітин призводить до загрози життю пацієнта, супроводжується гіперурикемією, гіперфосфатемією, гіперкаліємією, гіпокальціємією, і нерідко гострою нирковою недостатністю. Без своєчасної та адекватної терапії СМЦП може при звести до загибелі хворого. Рання діагностика та терапія зменшують ризик летальних ускладнень.

Досліджено основні клініко-лабораторні дані пацієнтів із гострими лімфобластними і гострими мієлобластними лейкозами. Проведено дослідження динаміки вмісту в сироватці крові МСМ та вільних фракцій гістаміну, серотоніну, гепарину, молочної і піровиноградної кислот у плазмі крові на початку захворювання, період індукції ремісії і консолідації ремісії, ремісії та під час рецидиву захворювання. Встановлено корелятивний зв'язок між клініко-гематологічними особливостями гострих лейкозів, вмісту в плазмі крові МСМ, вільних фракцій гістаміну, серотоніну, гепарину, молочної і піровиноградної кислот на різних стадіях захворювання. Обґрунтовано доцільність та надійність використання їх як додаткових критеріїв прогнозу виникнення ускладнень, розроблених на підставі дослідження динаміки вмісту в сироватці крові МСМ, вільних фракцій гістаміну, серотоніну, гепарину, молочної і піровиноградної кислот на початку захворювання, період індукції і консолідації ремісії, ремісії та під час рецидиву захворювання. З урахуванням запропонованих прогностичних критеріїв розроблено схеми спостереження за процесом перебігу клініко-гематологічних змін у пацієнтів із гострими лейкозами, що забезпечує додаткові можливості для своєчасної корекції лікування.

Приведено загальний алгоритм для визначення твердості за Брінеллем для вимірювальних приладів з оптичною системою на основі положень міжнародного стандарту ISO 6506, отримана результуюча формула для розрахунку твердості за Брінеллем для вимірювальних приладів з оптичною системою. На основі результуючої формули для розрахунку твердості отримані та проаналізовані абсолютна та відносна похибка, а також їх складові. Наведено теоретичний аналіз основних величин, що впливають на точність визначення твердості за методом Брінелля та шляхи їх зменшення для вимірювальних приладів з програмним забезпеченням для розрахунків та оптичною системою для вимірювання параметрів відбитку індентора. Приведений теоретичний аналіз складових похибок визначення твердості за методом Брінелля та шляхи їх зменшення, дають змогу більш детально оцінити похибку визначення твердості та мінімізувати вплив деяких складових відповідного устаткування для вимірювання твердості.