Предлагается методика выбора наиболее эффективного варианта системы содержания локомотивов.

Наведено понад 4 000 найбільш вживаних і розповсюджених термінів з питань залізничного транспорту.

Приведено около 4 000 наиболее употребляемых и распространенных терминов по вопросам железнодорожного транспорта.

Розглянуто класифікацію, технічні вимоги, конструкцію та принципи дії допоміжного устаткування локомотивів і їх енергетичних установок. Викладено методи розрахунку масляної системи, масляних насосів і фільтрів, водяних насосів, секційного радіатора, водомасляного теплообмінника, аеродинамічного опору повітряного тракту холодильника тепловозів. Охарактеризовано вентиляційну, протипожежну, гальмову системи тягових електричних машин.

Рассмотрены классификация, технические требования, конструкция и принципы действия вспомогательного оборудования локомотивов и их энергетических установок. Изложены методы расчета масляной системы, масляных насосов и фильтров, водяных насосов, секционного радиатора, водомасляного теплообменника, аэродинамического сопротивления воздушного тракта холодильника тепловозов. Охарактеризованы вентиляционная, противопожарная, тормозная системы тяговых электрических машин.

Вивчено результати лікування протягом останніх 15-ти років вродженого пілоростенозу у дітей. Установлено, що ступінь гіпотрофії збільшується пропорційно тривалості періоду блювання. Причинами пізньої госпіталізації до відділення дитячої хірургії є зміни клінічних ознак хвороби внаслідок пригнічення імунного захисту, тривале амбулаторне спостереження дільничними педіатрами з призначенням спазмолітиків. Віддалені результати лікування свідчать, що ефективним методом є своєчасне виконання операції.

З метою зниження ступеня ендогенної інтоксикації (ЕІ) у 9-ти дітей з розлитим перитонітом апендикулярного генезу в комплексі лікування після операції використано мембранний плазмаферез з плазмообміном. Кожному пацієнту проведено по два сеанси на 2 - 3-ю та 5 - 7-у добу після операції залежно від тяжкості клінічного перебігу захворювання. Застосування в комплексі лікування мембранного плазмаферезу сприяло зменшенню ступеня ЕІ шляхом впливу на її основні патогенетичні ланки, підвищення імунної системної реактивності.

Вивчено показники фібринолітичної та протеолітичної активності крові та сечі у разі вторинного пієлонефриту у дітей до і після оперативного лікування з приводу обструктивного пієлонефриту. Розроблено метод моделювання гідронефрозу та вторинного пієлонефриту, вивчено зміни фібринолітичної активності тканин ділянки пієлоуретрального сегмента за умов експерименту та в оперованих дітей. Після операції створюються умови для порушення уродинаміки, зокрема, зниження активності урокінази сечі, порушення ферментного фібринолізу тканин пієлоуретрального сегмента з активацією загального гемокоагуляційного потенціалу, що сприяє виникненню сечокам'яної хвороби та гідронефрозу і потребує відповідної корекції.

У випадку гострого гематогенного остеомієліту (ГГО) у дітей спостережено хронометричну гіпокоагуляцію (ХГК), про що свідчили як процеси утворення тромбіну за внутрішнім (подовження часу рекальцифікації плазми крові й активованого парціального тромбопластинового часу) та зовнішнім (збільшення протромбінового часу) шляхами зсідання крові (ЗК), так і зміни механізмів фібриногенезу (ФГ) (подовження тромбінового часу). Зниження протизсідальної здатності крові (пригнічення активності антитромбіну III на 18,5 %) поєднувалося з значним збільшенням функціональної активності тромбоцитів (підвищення їх адгезивних та агрегаційних властивостей) більш ніж у 2 рази, що відбувалося на тлі сталого вмісту в крові фібриногену. Зміни у системі плазмового фібринолізу (ФЛ) у разі ГГО характеризувалися пригніченням неферментної і, переважно, ферментної фібринолітичної активності плазми крові, що поєднувалося з інтенсифікацією Хагеман-залежного ФЛ і супроводжувалося накопиченням у крові розчинних комплексів фібрин-мономеру (ФМ). Отже, ХГК є вторинною, зумовленою впливом розчинних комплексів ФМ, які блокують ФГ. Тому загальний потенціал ЗК у дітей з ГГО слід вважати структурною гіперкоагуляцією.

Зроблено оцінку діагностики закритої травми живота у 238-ми дітей віком від 3-х до 17-ти років за шкалами тяжкості травми - Trauma Score та Pediatric Trauma Score. Розроблено алгоритм діагностичної тактики у випадку закритої травми живота.

Досліджено хірургічне лікування перфоративних гастродуоденальних виразок у дітей. Для уточнення діагнозу доцільно проводити лапароскопію. Зашивання перфоративного отвору з наступним адекватним медикаментозним лікуванням - оптимальний лікувальний метод.

Наведено казуїстичний випадок розриву селезінки у дитини з підозрою на гострий апендицит. Застосування лапароскопічної ревізії у дітей із підозрою на гостре хірургічне захворювання органів черевної порожнини дозволяє істотно підвищити ефективність діагностики.

Дисертацію присвячено питанням лікування гострого перитоніту у дітей. Розроблено новий напрямок в післяопераційному лікуванні синдрому ендогенної інтоксикації, внутрішньосудинного згортання крові та поліорганної недостатності. Встановлено, що найбільш ефективним методом еферентної терапії в комплексі післяопераційних лікувальних заходів є лазероентеросорбція. Запропоновано методичні рекомендації щодо застосування цього методу в комплексному лікуванні перитоніту у дітей.

Розглянуто класифікацію, призначення, обладнання, структуру, базові елементи та методи розрахунку екіпажної частини локомотивів. Увагу приділено принципам розрахунку рам і кузовів, обладнанню кабіни машиніста, формуванню колісних пар, типам систем пружного підвішування локомотивів, особливостям руху локомотива в кривій ділянці колії.

Рассмотрены классификация, предназначение, оборудование, структура, базовые элементы и методы расчета экипажной части локомотивов. Уделено внимание принципам расчета рам и кузовов, оборудованию кабины машиниста, формированию колесных пар, типам систем упругого подвешивания локомотивов, особенностям движения локомотива на кривом участке железнодорожного пути.

Розглянуто теоретичні основи проектування та наведено характеристики основних систем локомотивів та їх пристроїв, які підкріплюються відповідними розрахунками та довідковими даними. Наведено вимоги до конструкції обладнання локомотивів, оцінювання техніко-економічних параметрів систем та обладнання, розглянуто коливальні процеси та вписування локомотивів у криві ділянки колії, наведено основні положення з організації проектування локомотивів і вибору силових агрегатів.

Наведено клінічний випадок інтраопераційного діагностування ілеоцекальної інвагінації у хлопчика 3 років з підозрою на гострий апендицит.

Наведено випадок перекручення параоваріальної кісти в дівчинки з клінічною картиною гострої хірургічної патології органів черевної порожнини.

Наведено клінічний випадок поєднання гострого гангренозного апендициту, періапендикулярного абсцесу та розриву кісти правого яєчника у дівчинки, хворої на хворобу Дауна.

Наведено рідкісний випадок гідрокольпосу в дівчинки 5 місяців з клінікою "гострого живота". Акцентовано увагу на основних аспектах діагностики та лікування даної патології.

Вивчено вплив ентеросорбції на зміни коагуляційного і тромбоцитарно-судинного гемостазу, плазмового і тканинного фібринолізу та протизгортаючого потенціалу в ювенільних щурів з сальмонельозним ендотоксикозом. Доведено, що за умов експериментального ендотоксикозу інтенсивність тромбіногенезу зменшується за зовнішнім і внутрішнім шляхами утворення протромбіназного комплексу, що супроводжується пригніченням фібриногенезу внаслідок гіпофібриногенемії за внутрішньосудинного згортання крові та надмірної активації плазмового фібринолізу. Застосування ентеросгелю в щурів з експериментальним ендотоксикозом призводило до зменшення фібринолітичної активності плазми крові з підвищенням ензиматичного лізису фібрину у тканинах шлунка, тонкої та товстої кишок.

Наведено характеристику ранового процесу у дітей, визначено середні терміни його лікування залежно від віку. Встановлено, що у дітей перебіг гнійного ранового процесу характеризується швидкою зміною фаз, які корелюються з віком.

Проведено поглиблене вивчення генезу та удосконалення сучасної діагностики гострого мезентеріального лімфаденіту у дітей.