Індекс рубрикатора НБУВ: Р45

Рубрики:

Хірургія

Шифр НБУВ: Ж26813 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р458.195.5-588

Рубрики:

Пошкодження хребта

Шифр НБУВ: Ж26813 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р638.77-52

Рубрики:

Пошкодження черепа, головного мозку та його оболонок

Шифр НБУВ: Ж26813 Пошук видання у каталогах НБУВ 

З метою подальшого удосконалення заходів з діагностики та лікування дегенеративних захворювань хребта запропоновано патогенетичну їх класифікацію, створену на підставі вивчення й аналізу специфічних структурно-функціональних змін у хребтових рухових сегментах. Розглянуто й обгрунтовано причинно-наслідкові ланцюжки патогенезу остеохондрозу хребта, що призводять до порушення його опорної, рухової та захисної функції. Враховуючи велику соціальну значущість цієї проблеми, за доцільне вважається подальша співпраця з неврологами та нейрохірургами для досягнення високої ефективності надання спеціалізованої медичної допомоги пацієнтам з дегенеративними захворюваннями хребта.

Проаналізовано спондилограми шийного відділу хребта, виконані у косих (30 - 450) проекціях, у 50-ти хворих з форамінальним стенозом і форамінальними та парамедіальними килами шийного відділу хребта. У результаті аналізу матеріалу виявлено залежність утворення форамінального стенозу від особливостей анатомічної будови міжхребцевого отвору.

Вивчено результати хірургічного лікування 34-х хворих з дегенеративними захворюваннями шийного відділу хребта, що супроводжуються різноманітною неврологічною симптоматикою. На підставі аналізу особливостей структурно-функціональних порушень хребтових рухових сегментів визначено оптимальну тактику й обсяг хірургічного втручання відповідно до розроблених показань. Доведено ефективність різноманітних варіантів декомпресивно-стабілізуючих втручань у разі дегенеративних захворювань шийного відділу хребта, одержано 97,1 % хороших результатів.

Проаналізовано результати хірургічного лікування пілотної клінічної групи з 6-ти пацієнтів з ушкодженнями та захворюваннями верхньошийного відділу хребта з виконанням окципітоцервікоспопдилодезу за допомогою нової фіксуючої системи конструкції ІПХС і технології її застосування. У всіх пацієнтів результати розцінено як відмінні (3 хворих) і хороші (3 хворих). Запропоновано критерії всебічної комплексної оцінки клінічної ефективності оперативних утручань.

Обгрунтовано нову технологію переднього міжтілового цервікоспондилодезу за допомогою гібридних металокерамічних фіксувальних пристроїв, створених в Інституті патології хребта та суставів. Технологію можна використати для переднього міжтілового спондилодезу різної протяжності під час хірургічного лікування як ушкоджень, так і захворювань шийного відділу хребта різного генезу.

Надано результати хірургічного лікування 6-ти хворих з пошкодженнями та захворюваннями шийного відділу хребта з використанням розроблених в Інституті нових імплантатів і технологій для переднього міжтілового спондилодеза різного протяжіння. Аналіз цих результатів дозволяє говорити про ефективність їх застосування.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е70*698.132в641 + Р458.25с21

Рубрики:

Біологія людини

Шифр НБУВ: Ж26813 Пошук видання у каталогах НБУВ 

З використанням методів кінцевих елементів на базі бісегментарної моделі CIV - СV - СVI, розробленої в ІПХС, проведено математичне моделювання моносегментарного переднього міжтілового шийного спондилодезу за допомогою як кірково-губчастого кісткового трансплантата, так і штучних імплантатів оригінальної конструкції. Результати дослідження дозволили виявити особливості розподілу внутрішніх напружень у кісткових елементах шийних хребтових рухових сегментів та різних варіантах відновленої міжтілової опори.

Досліджено напружено-деформований стан математичної бісегментарної моделі CIV - CV - CVI, розробленої в Інституті патології хребта та суглобів ім. М.І. Ситенка за допомогою методу кінцевих елементів, під час моделювання підвивиху CIV та CV. Встановлено, що найбільш інформативним варіантом дослідження є моделювання ушкодження на рівні CV - CVI. Дослідження дозволило визначити загальні закономірності біомеханічних порушень шийного відділу хребта у разі його дистракційно-флексійних травм, які призводять до появи та прогресування кіфотичної деформації у випадку переважно м'якотканинних ушкоджень шийного відділу хребта.

Описана розроблена в Інституті нова технологія заднього окципітоцервікоспондилодезу з використанням фіксувальної системи оригінальної конструкції та результати хірургічного лікування 6-ти хворих з пошкодженнями та захворюваннями верхньошийного відділу хребта. Аналіз цих результатів дозволяє говорити про ефективність застосування даної технології.

Проведено аналіз результатів хірургічного лікування травматичного спондилолістезу CII (hangman's fracture) у трьох хворих за допомогою розробленого в ІПХС нового способу заднього транссегментарного напруженого аутокістковопластичного металоспондилодезу СI/СIII. Даний спосіб спондилодезу за допомогою комбінованого застосування дроту та гвинтів з урахуванням анатомічних та біомеханічних особливостей верхньошийного відділу хребта є безпечною та ефективною хірургічною технікою, що дозволяє досягти стабільної фіксації хребців на рівні ушкодження з мінімальною додатковою травматизацією інтактних зв'язкових структур та використанням можливостей лігаментотаксису.

Проаналізовано найбільш ймовірні причини формування посттравматичних деформацій шийного відділу хребта у 30 пацієнтів після консервативного і хірургічного їх лікування. Проведений аналіз показав, що посттравматичні деформації шийного відділу хребта формуються переважно в сагітальній площині. У пацієнтів після консервативного лікування виникнення деформації пов'язано як з помилками на етапах діагностики, так і вибором неправильної лікувальної тактики. Виникнення ж кіфотичних деформацій після хірургічного лікування пов'язано з нечіткістю показань до операції, недотриманням методик оперативних втручань, а також порушенням технології операції та помилковим вибором фіксуючих конструкцій.

У даному дослідженні, що базується на клінічному досвіді Інституту патології хребта та суглобів ім. проф. М. І. Ситенка за 5-річний період та аналітичному огляді літератури в історичному контексті, визначено місце спондилодезу у сучасній вертебрології як оперативного втручання, що найбільш часто виконується у разі пошкоджень та захворювань хребта. Розроблено класифікацію спондилодезу, що дозволяє описати будь-який з можливих його варіантів та яку можна використати для повної характеристики виконаного стабілізувального оперативного втручання на хребті.

Обгрунтовано нову технологію заднього напруженого трансартикулярного спондилодезу за допомогою дроту та керамічних імплантатів для хірургічного лікування хворих з ушкодженнями та захворюваннями шийного відділу хребта у відповідності з основними принципами напруженого остеосинтезу в ортопедії-травматології. Аналіз результатів клінічного застосування даної технології у 12 пацієнтів дозволив зробити ряд висновків, що підтверджують її безпечність та ефективність.

Проведено обгрунтування нової технології переднього моносегментарного міжтілового спондилодезу за допомогою гібридних керамічних корундових імплантатів для хірургічного лікування пацієнтів із захворюваннями шийного відділу хребта. За допомогою аналізу результатів клінічного застосування даної технології у 9 пацієнтів, а також за допомогою розробленої системи рентгенологічної оцінки її ефективності зроблено ряд висновків, що підтверджують можливість та доцільність її застосування.

Проведено експериментальне морфологічне дослідження впливу на кісткову тканину лабораторних тварин різних варіантів топографії контактної поверхні розподілених на чотири групи 24 титанових імплантатів, у тому числі з пористим алюмоксидним керамічним покриттям. Виявлено, що характер контактної поверхні імплантату впливає на міцність його з'єднання з кісткою, а титанові імплантати з обмеженим контактом і пористим алюміній-оксидним керамічним покриттям мають кращі інтегративні властивості, ніж імплантати з полірованою контактною поверхнею.

Експериментально біомеханічно досліджено кількісні й якісні характеристики перерозподілу внутрішнього напруження у сегменті CV - VI фізичної моделі шийного відділу хребта за різних варіантів моносегментарного спондилодезу, а також вплив стабілізації даного сегмента на суміжні сегменти CIV - V та CVI - VII. Установлено, що зміни внутрішнього напруження у ділянці переднього та заднього опорного комплекса як у сегменті, що стабілізується, так і у суміжних сегментах після моделювання різних варіантів спондилодезу мають місце у всіх експериментальних ситуаціях і залежать як від величини моментів сил, так і від жорсткості фіксації. Найменшу диспропорцію внутрішніх напружень у всіх досліджуваних сегментах, а відповідно, найменшу вірогідність розвитку патологічних змін на суміжних рівнях у післяопераційному періоді, відмічено у ситуації моделювання заднього спондилодезу з найменшим плечем сили та невеликою жорсткістю фіксації та в ситуації моделювання жорсткого переднього міжтілового спондилодезу з незначною дистракцією вентральних відділів переднього опорного комплексу.