Розглянуто питання проектування, функціонування, моделювання та аналізу апаратного забезпечення комп'ютерних мереж. Наведено базові топології локальних мереж, характеристики середовищ передачі інформації, протоколів та методів керування обміном даних, функції рівнів мережевої архітектури, опис стандартних локальних мереж. Висвітлено особливості підключення локальних мереж та окремих клієнтів до глобальних мереж за допомогою модемів, комплекс заходів із захисту інформації в локальних мережах.

Рассмотрены вопросы проектирования, функционирования, моделирования и анализа аппаратного обеспечения компьютерных сетей. Приведены базовые топологии локальных сетей, характеристики сред передачи информации, протоколов и методов управления обменом данных, функции уровней сетевой архитектуры, описание стандартных локальных сетей. Освещены особенности подключения локальных сетей и отдельных клиентов к глобальным сетям с помощью модемов, комплекс мер по защите информации в локальных сетях.

Проаналізовано результати комплексного обстеження і лікування 97-ми пацієнтів з атеросклеротичним оклюзійно-стенотичним ураженням екстракраніальних артерій за період 2002 - 2004 рр. 81-му пацієнту виконано відкриті реконструкційні операційні втручання на брахіоцефальних артеріях, 12-ти - ендоваскулярну ангіопластику та стентування. Серед хворих, яким проведено операційне лікування, гостре порушення мозкового кровообігу інтраопераційно та у післяопераційному періоді настало у двох хворих (2,7 %), одне з яких закінчилося летально (1,23 %).У групі пацієнтів, яким виконано рентгеноендоваскулярне втручання, у однієї хворої під час ангіопластики виник тромбоз внутрішньої сонної артерії, розвинувся поширений інсульт, що призвів до смерті хворої. Припущено, що ендоваскулярні методи лікування стенотичних уражень брахіоцефальних артерій безсумнівно високоефективні і можуть певною мірою конкурувати з відкритим хірургічним втручанням, однак вимагають подальшого вивчення в аспекті удосконалення наявних методів запобігання емболічним ускладненням.

Представлены результаты комплексного обследования и лечения пациентов с атеросклеротическим окклюзионно-стенотическим поражением экстракраниальных артерий за 2002 - 2004 гг. Эндоваскулярные методы лечения стенотических поражений брахиоэнцефальных артерий высокоэффективны и могут в полной мере конкурировать с открытым хирургическим вмешательством, однако требуют дальнейшего изучения в аспекте усовершенствания существующих методовпо предупреждению эмболических осложнений.

Проаналізовано перший досвід рентгеноендоваскулярного лікування хворих на синдром хронічної абдомінальної ішемії, обумовлений екстра- та інтравазальною етіологією. На підставі безпосередніх та віддалених результатів лікування 19-ти хворих доведено можливість сучасних малоінвазивних технологій, зокрема балонної ангіопластики та ендоваскулярного протезування у лікуванні оклюзійних уражень непарних вісцеральних гілок черевного відділу аорти.

Проанализирован первый опыт рентгеноэндоваскулярного лечения больных с синдромом хронической абдоминальной ишемии, обусловленый экстра- и интравазальной этиологией. На основании непосредственых и отдаленных результатов лечения 19-ти больных доказаны возможности современных малоинвазивных технологий, в частности балонной ангиопластики и эндоваскулярного протезирования при лечении окклюзионных поражений непарных висцеральных ветвей брюшного отдела аорты.

Досліджено питання проблеми лікування артеріальної гіпертензії реноваскулярного, нирково-паренхімного, супраренального генезу та есенціальної гіпертонії з важким і злоякісним перебігом захворювання шляхом впровадження нових рентгенохірургічних втручань, альтернативних хірургічному лікуванню. Удосконалено тактику застосування методу рентгеноендоваскулярної дилатації ниркових артерій залежно від кута відхилення ниркових артерій від черевної аорти та належності супровідних уражень ниркових артерій. Наведено результати порівняльної оцінки технічного та клінічного ефекту застосування рентгеноендоваскулярного протезування ниркових артерій та рентгеноендоваскулярної дилатації ниркових артерій у разі реноваскулярної артеріальної гіпертензії. Порівняно клінічний ефект дво- та однобічної рентгеноваскулярної деструкції надниркових залоз. Доведено стійкий гіпотензивний ефект і вплив рентгенохірургічних операцій на ренін-ангіотензинальдостеронний і симпато-адреналовий механізм тяжкої та злоякісної артеріальної гіпертонії за результатами безпосередніх і віддалених спостережень.

Для покращання результатів лікування хворих з венозними формами природжених судинних мальформацій нижніх кінцівок застосовано патогенетично обгрунтований підхід з використанням хірургічних, лазерних та ехосклерозуючих методів. Проаналізовано результати обстеження та лікування 98 хворих за період з 2006 по 2009 р. У 59 (60,2 %) хворих діагностовано стовбурові мальформації з ураженням поверхневої, у 27 (27,6 %) - глибокої венозної системи, у 7 (7,1 %) - екстрастовбурові, у 5 (5,1 %) - поєднані мальформації. Застосування диференційованої тактики хірургічного лікування, поєднання оригінальних хірургічних методів з новітніми лазерними методами та склеротерапією дозволили досягти у 73 (74,5 %) пацієнтів задовільних віддалених результатів. Незадовільні результати у 25 (25,5 %) пацієнтів зумовлені поширенням патологічного процесу, проліферативною активністю мальформації, що підтверджене даними імуногістохімічного та морфологічного досліджень.

Мета роботи - поліпшити результати лікування хворих з доброякісною гіперплазією передміхурової залози. Досвід виконання емболізації простатичних артерій при доброякісній гіперплазії передміхурової залози - 5 випадків. Усі хворі мали симптоми хронічної затримки сечі. Середній вік хворих - 62 роки. Показаннями до емболізації була наявність дизурічних явищ, які суттєво погіршували якість життя, та небажання хворих виконувати трансуретральну резекцію. Операцію виконано з використанням мікрокатетерної техніки у 3 випадках. Для емболізації застосовували сферічні емболи BeadBlock (Terumo) розміром 200 - 300 мкм. Успішну двобічну емболізацію простатичних артерій виконано в 4 випадках. Одному хворому емболізовано лише праву простатичну артерію через стеноз та кінкінг лівої внутрішньої клубової артерії. Ускладнень під час і після операції не зафіксовано. Всі хворі відзначили зменшення дизурічних явищ, поліпшення якості життя протягом 7-15 діб після ендоваскулярного втручання. Контрольну ультразвукову допплерографію виконували через 3 та 6 міс після операції. У хворих з двобічною емболізацією відзначено зменшення об'єму передміхурової залози в середньому на 40,8%, у хворого з однобічною емболізацією - на 32,6 %. Середній рівень простатичного специфічного антигену знизився з початкового 7,1 нг/мл до 2,4 нг/мл через 6 міс після емболізації. Висновок: емболізація простатичних артерій - перспективний малотравматичний і безпечний метод лікування хворих з доброякісною гіперплазією простати.

Мета роботи - покращити результати лікування хворих з критичною ішемією нижніх кінцівок (КІНК). Ендоваскулярні втручання виконано у 8-ми хворих з КІНК за мультифокального ураження із залученням клубово-стегнового сегмента. Чоловіків було 6, жінок - 2. Середній вік пацієнтів - (67,0 +- 4,3) року. У 4-х хворих виявлено гнійно-некротичні ураження стопи, які потребували хірургічного втручання. Аксилярний артеріальний доступ застосовано у 5-ти хворих, стегновий ретроградний контралатеральний - у 2-х. В 1-го пацієнта втручання виконано двохетапно іпсилатерально стегновим ретроградним та антеградним доступом. У 4-х хворих проведено втручання на клубовому, стегново-підколінному та гомілковому сегменті, ще у 4-х - на клубовому та стегново-підколінному сегменті. У всіх випадках застосовано ангіопластику. У 6-ти хворих також виконано стентування у клубово-стегновому сегменті. Ангіографічного та клінічного ефекту досягнуто в усіх випадках. В 1-му випадку ангіопластика поверхневої стегнової артерії була невдалою внаслідок кальцинозу, однак за рахунок успішної ангіопластики у клубовому сегменті досягнуто позитивного клінічного ефекту. У хворих з гнійно-некротичними ураженнями стопи у подальшому виконано некректомію, яку в 3-х випадках доповнили аутодермопластикою. У пізні строки ампутацію на рівні гомілки проведено в 1-го пацієнта, на рівні стегна - теж в 1-го. Висновки: перший досвід використання ендоваскулярних втручань для лікування хворих з КІНК за мультифокального ураження із залученням клубово-стегнового сегмента свідчить про перспективність методу.

Мета роботи - покращання результатів лікування хворих з критичною ішемією нижніх кінцівок (КІНК). Ендоваскулярні втручання у хворих з КІНК за мультифокального ураження з залученням клубово-стегнового сегмента (КСС) було виконано у 8-ми хворих, з них чоловіків - 6, а жінок - 2. Середній вік пацієнтів складав 67 +- 4,3 роки. У 4-х хворих були гнійно-некротичні ураження стопи, що потребували хірургічного втручання. Черезаксілярний артеріальний доступ виконувався у 5-ти хворих, черезстегновий ретроградний контралатеральний - у 2-х, у 1-го хворого - втручання виконувалося двохетапно іпсилатерально черезстегновим ретроградним та антеградним доступом. У 4-х пацієнтів здійснено втручання на клубовому, стегново-підколінному та гомілковому сегменті та ще у 4-х - на клубовому та стегново-підколінному сегменті. В усіх випадках виконувалася ангіопластика, у 6-х хворих також виконувалося стентування у КСС. Ангіографічний та клінічний ефект було досягнуто в усіх випадках. В першому випадку ангіопластика поверхневої стегнової артерії була невдала внаслідок кальцинозу, однак, за рахунок успішної ангіопластики у клубовому сегменті був досягнутий позитивний клінічний ефект. У хворих з гнійно-некротичними ураженнями стопи в подальшому виконувалася некректомія, що в 3-х випадках доповнювалася аутодермопластикою. У пізні строки ампутація на рівні гомілки була у 1-го пацієнта, у 1-го - на рівні стегна. Висновки: перший досвід використання ендоваскулярних втручань для лікування хворих з КІНК у разі мультифокального ураження з залученням КСС свідчить про перспективність даного методу.

Мета роботи - створити новий вітчизняний постійний кава-фільтр для підвищення функціональних можливостей конструкції та забезпечення високих клінічних показників. Представлено нову геометрію постійного кава-фільтра "Хвиля", що має високу тромбозатримувальну ефективність, не спричиняє фрагментації тромбу, унеможливлює міграцію. Кава-фільтр не травмує стінку судини, зберігає цілісність при тривалому застосуванні. Встановлення кава-фільтра - безпечне, контрольоване та самопозиціонувальне, можлива репозиція, діаметр системи доставки - 6F, конструкція мінімально змінює кровотік.

Хірургічне лікування церебральних артеріовенозних мальформацій (АВМ) супроводжуються значною кількістю післяопераційної летальності та рецидивів захворювання. Це може бути зумовлено активацією процесів неоангіогенезу в структурі АВМ. Блокада ангіогенезу може бути корисною як допоміжна терапія у лікуванні церебральних АВМ. Мета роботи - обгрунтувати сучасний погляд на проблему ускладнень і рецидивів після хірургічного, ендоваскулярного лікування та променевої терапії АВМ головного мозку з точки зору теорії неоангіогенезу; провести аналіз літературних даних з лікування церебральних АВМ. Розглянуто теорію неоангіогенезу щодо з'ясування причин виникнення ускладнень і рецидивів захворювання. Проаналізовано можливі варіанти застосування анти-ангіогенної терапії (VEGF-блокади) в лікуванні АВМ головного мозку. Причиною рецидивів після хірургічного, ендоваскулярного лікування та променевої терапії АВМ може бути неконтрольований локальний процес неоангіогенезу. Застосування анти-ангіогенної терапії (VEGF-блокади) може виявитися корисною як допоміжна терапія АВМ головного мозку. Висновки: використання анти-ангіогених препаратів має теоретичний терапевтичний потенціал в загальному спектрі хірургічних, ендоваскулярних методів лікування та променевої терапії АВМ.

Критична ішемія нижніх кінцівок (КІ НК) - небезпечний для життя стан, який часто призводить до інвалідізації та смерті. Одним із можливих шляхів оптимізації ендоваскулярного лікування КІ НК є використання стентів. Наведено результати низки метааналізів досліджень використання різних типів стентів у різних сегментах аретеріального русла НК, порівняння стентування з іншими методами хірургічного та ендоваскулярного лікування. Застосування стентів з медикаментозним покриттям у стегново-підколінному сегменті поліпшує результати лікування КІ НК у порівнянні з іншими методами реваскуляризації. Рекомендовано імплантацію стентів з медикаментозним покриттям у гомілковому сегменті у разі коротких локальних уражень.

Для прямої реваскуляризації при критичній ішемії нижніх кінцівок використовують ендоваскулярні, відкриті хірургічні та гібридні втручання. Показання до використання певних методів операцій є предметом дискусії. У 2007 р. було прийнято TransAtlantic Inter Society Consensus for the Management of Peripheral Arterial Disease (TASC II), в якому наведено показання до ендоваскулярного та хірургічного лікування уражень периферичних артерій. Як свідчить клінічна практика, багато пацієнтів з критичною ішемією нижніх кінцівок мають ураження судинного русла типу С і D за класифікацією TASC II, які потребують хірургічного втручання. З різних причин у пацієнтів може не бути альтернативи у вигляді відкритої операції і ендоваскулярне втручання - єдиний можливий спосіб реваскуляризації. Наведено результати порівняльних досліджень ендоваскулярних та відкритих хірургічних методів для реваскуляризації у стегново-підколінному сегменті, зокрема у разі уражень типу С і D. Незважаючи на рекомендації щодо використання ендоваскулярних та хірургічних методів залежно від типу ураження за класифікацією TASC II, немає доказів переваги тих чи тих методів реваскуляризації стегново-підколінного сегмента. Для визначенння місця різних методів реваскуляризації у лікуванні пацієнтів з ураженнями стегново-підколінного сегмента необхідно провести великі рандомізовані дослідження впливу на результати лікування розташування зони судинного ураження, ступеня захворювання, наявності та локалізації гнійно-некротичних уражень, супутньої патології.

Мета роботи - вивчити сучасний стан проблеми етіології, патогенезу, діагностики та лікування вроджених судинних мальформацій різних видів і локалізації. Проведено аналіз 21 джерела науково-медичної літератури з питань етіології та патогенезу вроджені аномалії розвитку судинної системи за останні 20 років. Розглянуто теорію порушення ембріонального ангіогенезу як причини виникнення судинних мальформацій. Систематизовано останні дані досліджень генетичних, молекулярних і клітинних механізмів розвитку вроджених вад судин. Проведено ретроспективний аналіз результатів обстеження 319 пацієнтів з гемангіомами та вродженими судинними мальформаціями з локалізацією в ділянці голови, кінцівок, тулуба, внутрішніх органів. Встановлено частку видів судинної мальформації в загальній структурі вроджених аномалій судин та їх поширеність залежно від локалізації. За сучасними даними причиною виникнення вроджених вад судин є порушення формування та диференціювання судинної системи зародка внаслідок локальних клітинних мутацій генів, відповідальних за регуляцію ембріонального ангіогенезу. Висновки: виникнення, розвиток і остаточне формування судинної системи ембріону є складним тривалим процесом, який регулюється за рахунок механізмів взаємодії біологічно активних речовин, котрі стимулюють та пригнічують ангіогенез. Строки запуску, послідовність проходження етапів ангіогенезу і гуморальна регуляція цієї складної системи мають чітке генетичне кодування. Складний характер ембріогенезу та гістогенезу артерій і вен, а також мікроциркуляторного русла створює передумови для відхилень під час ембріонального ангіогенезу. Цим пояснюється різноманіття видів і форм судинних аномалій.

Мета роботи - визначити роль ендотеліального фактора росту судин (VEGF) у формуванні, прогресуванні артеріовенозних мальформацій (АВМ) і виникненні рецидивів та обгрунтувати необхідність вивчення рівня VEGF у плазмі крові хворих з АВМ. Проведено аналіз 15 джерел науково-медичної літератури щодо етіології та патогенезу АВМ. Систематизовано сучасні дані щодо ролі VEGF у формуванні, прогресуванні АВМ і виникненні рецидивів. Наведено власні результати вивчення рівня VEGF у плазмі крові 19 пацієнтів з АВМ різної локалізації. Доведено важливу роль підвищення рівня VEGF у формуванні та прогресуванні АВМ як за даними науково-медичної літератури, так і за результатами власних досліджень. Обгрунтовано необхідність вивчення рівня VEGF у плазмі крові хворих з АВМ у періопераційний період для підвищення ефективності комплексного лікування таких хворих. Висновки: ендотеліальний фактор росту судин відіграє важливу роль у формуванні та прогресуванні АВМ. Відзначено збільшення його вмісту в плазмі крові хворих з АВМ. Підвищення рівня VEGF у плазмі крові після хірургічного або ендоваскулярного лікування може бути причиною виникнення рецидивів АВМ. Вивчення вмісту VEGF у плазмі крові до та після хірургічного та ендоваскулярного лікування відкриває нові можливості для застосування лікарських засобів, які блокують дію VEGF, як неоад'ювантної терапії для профілактики рецидивів та регресу АВМ після емболізації або хірургічного видалення.

Мета роботи - визначити роль ендотеліального фактора росту судин (VEGF) у формуванні, прогресуванні артеріовенозних мальформацій (АВМ) і виникненні рецидивів та обгрунтувати необхідність вивчення рівня VEGF у плазмі крові хворих з АВМ. Проведено аналіз 15 джерел науково-медичної літератури щодо етіології та патогенезу АВМ. Систематизовано сучасні дані щодо ролі VEGF у формуванні, прогресуванні АВМ і виникненні рецидивів. Наведено власні результати вивчення рівня VEGF у плазмі крові 19 пацієнтів з АВМ різної локалізації. Доведено важливу роль підвищення рівня VEGF у формуванні та прогресуванні АВМ як за даними науково-медичної літератури, так і за результатами власних досліджень. Обгрунтовано необхідність вивчення рівня VEGF у плазмі крові хворих з АВМ у періопераційний період для підвищення ефективності комплексного лікування таких хворих. Висновки: ендотеліальний фактор росту судин відіграє важливу роль у формуванні та прогресуванні АВМ. Відзначено збільшення його вмісту в плазмі крові хворих з АВМ. Підвищення рівня VEGF у плазмі крові після хірургічного або ендоваскулярного лікування може бути причиною виникнення рецидивів АВМ. Вивчення вмісту VEGF у плазмі крові до та після хірургічного та ендоваскулярного лікування відкриває нові можливості для застосування лікарських засобів, які блокують дію VEGF, як неоад'ювантної терапії для профілактики рецидивів та регресу АВМ після емболізації або хірургічного видалення.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р627.703 + Р636.770.3

Рубрики:

Порушення мозкового кровообігу

Хірургічне лікування порушень мозкового кровообігу

Шифр НБУВ: Ж100899 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Зазначено, що монографія є першою в Україні, у якій наведено аналіз сучасної літератури та власні дані з діагностики та лікування хворих із злоякісними пухлинами різної локалізації за допомогою найчастіше використовуваних методів інтервенційної радіології, зокрема рентгенохірургічних втручань. Наголошено, що методи інтервенційної радіології мають важливе значення як у самостійному паліативному лікуванні злоякісних новоутворень, так і в комбінованому підході із застосуванням інших методів лікування, які значно розширюють можливості надання невідкладної та планової хірургічної допомоги онкологічним хворим, що в кінцевому підсумку істотно поліпшує безпосередні та віддалені результати лікування. Охарактеризовано рентгенендоваскулярні методи лікування злоякісних пухлин. Подано інформацію про методи локальної деструкції пухлин легень, внутрішньоартеріальні методи лікування раку нирки, можливості рентгенохірургічного паліативного лікування хворих після усунення механічної жовтяниці пухлинного генезу.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р636.770.3

Рубрики:

Хірургічне лікування порушень мозкового кровообігу

Шифр НБУВ: Ж100899 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.365.17 + Р457.862.03

Рубрики:

Хірургічна патологія судин

Порушення кровообігу в кінцівках

Шифр НБУВ: Ж100899 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Шифр НБУВ: Ж100899 Пошук видання у каталогах НБУВ