Розроблено новий метод умовно-рефлекторної терапії, спрямований на пригнічення ейфорійної дії наркотику. Запропоновано оригінальну методику визначення домінуючих мотивів зловживання опіатами та з її використанням виявлено особливості мотиваційної сфери хворих на опійну наркоманію, оцінено їх значущість у кількісному вимірі (індекс мотиваційного напруження). Уперше визначено вплив застосування умовно-рефлекторної терапії для усунення наслідків дії патологічних мотивів, які спонукали до вживання опіатів. З'ясовано кореляційний зв'язок між рівнями мотиваційної напруженості зловживання опіатами та тривогою, а також вплив комплексу мотивів у хворих на опійну наркоманію на їх самопочуття, активність, настрій. Установлено співвідношення між станом емоційної сфери (тривожної, депресивної симптоматики) та мотиваційними характеристиками особистості. Уперше у структурі умовно-рефлекторної терапії розроблено та впроваджено до практики комплекс додаткових психокорекційних і соціально-реабілітаційних заходів, що враховує динаміку мотиваційної складової залежності.

Визначено домінування дистимічно-дисфоричної симптоматики з надцінною ідеєю бути в грі, тривогою, депресією, почуттям провини, формальністю суджень, декларативним визнанням своєї провини, показним каяттям. У розвитку патологічної схильності до азартних ігор (ПСАІ) виокремлено дві стадії: субкомпенсації та декомпенсації. Встановлено, що у формуванні ПСАІ, на відміну від інших форм адитивної поведінки, обов'язковою є нооетична складова, яка виражається в наявності екзистенційного вакууму, відсутності цілей у житті, незадоволення власним життям. Визначено, що делінквентні тенденції, низький рівень соціального контролю та негармонійні характерологічні та дезадаптивні особистісні особливості сприяють розвитку та реалізації адиктивної поведінки у формі ПСАІ. Ідентифіковано біологічні, психологічні та психосоціальні чинники ризику розвитку ПСАІ, які ранжовані за інтенсивністю впливу на предиспонуючі, сприяючі та підтримуючі та диференційовані на загальні та специфічні саме для розвитку ПСАІ. Обгрунтовано модель лікувально-реабілітаційної допомоги особам із ПСАІ, яка складається з трьох етапів: діагностичного, активної терапії та підтримувальної терапії та соціальної реабілітації. Розроблено систему комплексного лікування та реабілітації ПСАІ, що поєднує два базових напрямки: психофармакологічний та психотерапевтичний та ефективність доведена річним спостереженням.

Изложен анализ современных литературных данных и результатов исследований по проблеме терапии опийной зависимости. Приведена методика определения доминирующих мотивов злоупотребления опиатами и их клиническая динамика. Описано влияние аверсивной терапии на группу патологических мотивов, детерминировавших употребление опиатов и формировании условного рефлекса направленного на замещение эйфорического действия наркотических средств. Подробно изложена оценка разработанного и внедрённого в практику комплекса психокоррекционных и социально-реабилитационных мероприятий, после курса условно-рефлекторной терапии, базирующаяся на динамике мотивационной составляющей зависимости.

Сформульовано поняття «комп’ютерна залежність» та визначено її статус. Досліджено прояви комп’ютерної залежності, психічні та фізіологічні характеристики її клінічного стану. Проведено спостереження психопатологічних порушень: стану депресії, почуття тривоги, агресивності, постановки цілі в житті, рівня самооцінки та способу вирішення проблем. Визначено поведінкові стратегії вирішення проблем у аддиктів: спрямування на вирішення проблеми, пошук соціальної підтримки, уникнення контакту з реальністю. Проаналізовано взаємодію комп’ютерних залежних із суспільством та найближчим оточенням. Зосереджено увагу на тому, що фактором реабілітації хворого є позиція щодо свого захворювання та лікування, а також довіра фахівцям.

Сформулировано понятие «компьютерная зависимость» и определен ее статус. Исследованы проявления компьютерной зависимости, психические и физиологические характеристики её клинического состояния. Проведено наблюдение психопатологических нарушений: состояние депрессии, чувства тревоги, агрессивности, постановки цели в жизни, уровня самооценки и способа решения проблем. Определены поведенческие стратегии решения проблем аддиктами: направление на решение проблемы, поиск социальной поддержки, избегание контакта с реальностью. Проанализировано взаимодействие компьютерных зависимых с обществом и ближайшим окружением. Сосредоточено внимание на том, что фактором реабилитации больного является позиция относительно своего заболевания и лечения, а также доверие специалистам.

Formulated is the notion of "computer addiction" and defined its status. Investigated are the manifestations of computer abuse, and mental and physiological characteristics of the clinical condition of computer addiction. Conducted is the surveillance of psychopathological disorders: depression, anxiety, aggression, goal in life, self-esteem and the way to solve the problems. Defined is the behavioral coping strategies addict: to address the problem, search for social support, avoidance of contact with reality. Analyzed is the interaction between computer-dependent society and with the immediate environment. Attention is focused on the fact that a factor of rehabilitation of the patient position relative to their disease and treatment, and trust professionals.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р64-52

Рубрики:

Психіатрія

Шифр НБУВ: Ж16472 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Увагу приділено вивченню сучасної форми адиктивної поведінки, а саме психічним і поведінковим розладам в осіб, що страждають на комп'ютерну залежність, яка сьогодні є актуальною та має схильність до поширення серед населення практично всіх країн світу, особливо серед молоді та підлітків. Наведений метааналіз сучасних інформаційно-літературних джерел і результатів власного досвіду стосовно згаданої проблеми дозволяє комплексно оцінити стан проблеми та наблизитися до шляхів її вирішення. Приведено загальноосвітні дані стосовно комп'ютероманії, акцентовано увагу на різних етапах формування адикції, надано медичні рекомендації та практичні поради для самого хворого й оточуючих.

Вивчено проблеми надання паліативної медичної, медико-психологічної і соціальної допомоги інкурабельним онкологічним хворим. Запропоновано організувати паліативно-хоспісну допомогу в Україні на засадах мультидисциплінарного підходу. Викладено усі аспекти й особливості надання допомоги невиліковним пацієнтам, враховуючи аспекти проблемних взаємин лікувально-профілактичних закладів і суспільства.

Розглянуто клініко-психологічні особливості психосоматичних і соматопсихічних розладів. Здійснено огляд феномену дефіцитних моделей психічної активності як фактора психосоматичних і соматопсихічних тенденцій. Наведено класифікацію таких розладів, охаракетризовано методологію та методи їх діагностики. Вивчено психодіагностичні моделі у практиці медичного психолога. Проаналізовано особливості застосування операціоналізованої психодинамічної діагностики за психосоматичних та соматопсихічних розладів. Описано комплексну психофармако- та психотерапію за зазначених розладів. Викладено основи профілактики виникнення психосоматичних і соматопсихічних розладів. Приділено увагу деонтологічним засадам у роботі медичного психолога.

Наведено досягнення кафедри психіатрії, наркології, психології та соціальної допомоги Одеського національного медичного університету за п'ять років. Зазначено, що концепція біопсихосоціальної моделі відображена у дисертаційних дослідженнях, видавничій діяльності та прикладній клінічній роботі. У сфері охорони психічного здоров'я ця модель дозволяє забезпечити комплексний, мультидисциплінарний підхід щодо лікування та реабілітації пацієнтів. Остання обставина є надзвичайно важливою для організації психіатричної допомоги за сучасних умов. Досліджено проблеми допомоги особам з психічними та поведінковими розладами, а також з психосоматичними захворюваннями. Вивчено можливості психопрофілактичної допомоги особам, які входять до груп ризику, зокрема, учасникам АТО та вимушено переміщенним особам. Розглянуто питання допомоги пацієнтам з особливими потребами й їх родинам.

Наведено результати сучасних досліджень щодо медико-психологічних наслідків соціального стресу. Зазначено, що основними причинами такого стресу є збройні конфлікти, зміна суспільних пріоритетів, безробіття, втрата ресурсних можливостей, корупція тощо. Розкрито наслідки соціально-стресових впливів у учасників АТО, співробітників органів внутрішніх справ, студентів, емігрантів, колишніх військовослужбовців. Викладено критерії діагностики та принципи лікування цих розладів.

Раскрыто значение валеологии как науки о совокупности знаний о здоровье и здоровом способе жизни, раскрыты основные методы и принципы исследований. Валеология рассмотрена во взаимосвязи с возрастной физиологией, что помогает правильно оценить состояние здоровья человека в разные возрастные периоды формирования организма. Приведены методики практической оценки физиологических функций в возрастном аспекте, изложены вопросы нормирования качества среды обитания и обучения для подрастающего поколения. Представлены основные термины, наиболее часто используемые в валеологической практике.

Оцінено віддалені результати психокорекції дезадаптивних індивідуально-психологічних характеристик у пацієнтів з міопією. Для діагностики індивідуально-психологічних особливостей використовувалися: тест Спілбергера - Ханіна, методика «особистісного диференціала», методика діагностики ірраціональних настанов А. Елліса, методика Амірхана для визначення домінуючих копінг-стратегій, тест ЛОБІ, структуроване клінічне діагностичне інтерв’ю. Оцінка психоемоційного стану проводилася за умов спокою та екзаменаційного стресу. За даними психодіагностичного дослідження студенти з міопією були розділені на три групи корекції. Лікування проводилося із застосуванням когнітивно-поведінкової терапії, раціонально-емотивної терапії, арт-терапії, фармакотерапії. Повторне діагностичне обстеження і терапія проводилися через рік після попередньої. Застосування медико-психологічного корекційного комплексу дозволяло статистично достовірно зменшити кількість психологічних порушень у студентів з міопією. Збільшувалася частота використання активних поведінкових стратегій, спрямованих на самостійне вирішення проблем, що виникають. Досягнуті показники зберігалися протягом року спостереження, впродовж якого збільшувалася кількість пацієнтів з гармонійним типом ставлення до хвороби. Однак через рік після лікування кількість пацієнтів з міопією з високою ситуативною тривожністю, астенічними й афективними проявами психопатологічного синдрому збільшувалася, що вимагало повторного призначення психокорекційної терапії. Запропоновано застосування алгоритму психологічного супроводу хворих на міопію, який передбачає на I етапі проведення діагностики психоемоційного стану таких хворих; на II етапі — визначення мішеней і формування груп психокорекційної терапії; на III етапі — диференційоване використання когнітивно-поведінкової терапії, раціонально-емотивного тренінгу, що дозволяє ефективно коригувати психоемоційний стан пацієнтів. Ефективність проведеного лікування і тривалість досягнутого терапевтичного ефекту збільшується у разі своєчасного застосування повторних курсів психотерапії.

Оценены отдаленные результаты психокоррекции дезадаптивных индивидуально-психологических характеристик у пациентов с миопией. Для диагностики индивидуально-психологических особенностей использовались: тест Спилбергера - Ханина, методика «личностного дифференциала», методика диагностики иррациональных установок А. Эллиса, методика Амирхана для определения доминирующих копинг-стратегий, тест ЛОБИ, структурированное клиническое диагностическое интервью. Оценка психоэмоционального состояния проводилась в условиях покоя и в условиях экзаменационного стресса. По данным психодиагностического исследования студенты с миопией были разделены на три группы коррекции. Лечение проводилось с применением когнитивно-поведенческой терапии, рационально-эмотивной терапии, арт-терапии, фармакотерапии. Повторное диагностическое обследование и терапия проводились через год после предыдущей. Применение медико-психологического коррекционного комплекса позволяло статистически достоверно уменьшить количество психологических нарушений у студентов с миопией. Увеличивалась частота использования активных поведенческих стратегий, направленных на самостоятельное решение возникающих проблем. Достигнутые показатели сохранялись втечение года наблюдения, на протяжении которого увеличивалось количество пациентов с гармоничным типом отношения к болезни. Однако через год после лечения количество пациентов с миопией с высокой ситуативной тревожностью, астеническими и аффективными проявлениями психопатологического синдрома увеличивалось, что требовало повторного назначения психокоррекционной терапии. Предложено применение алгоритма психологического сопровождения больных с миопией, который предусматривает на I этапе проведение диагностики психоэмоционального состояния таких больных; на II этапе - определение мишеней и формирование групп психокоррекционной терапии; на III этапе - дифференцированное использование когнитивно-поведенческой терапии, рационально-эмотивного тренинга, что позволяет эффективно корректировать психоэмоциональное состояние пациентов. Эффективность проводимого лечения и продолжительность достигнутого терапевтического эффекта увеличивается при своевременном применении повторных курсов психотерапии.

Розглянуто виникнення освіти й виховання у світовій цивілізації. Висвітлено загальні тенденції світової педагогіки кінця ХІХ - початку ХХ ст. Охарактеризовано сучасну освіту в найрозвиненіших країнах. Вивчено розвиток української педагогіки. Приділено увагу педагогічним системам А. С. Макаренка та В. О. Сухомлинського. Досліджено загальні закономірності, вікові й індивідуальні особливості розвитку та формування особистості. Розкрито сутність процесів навчання та виховання. Викладено основи школознавства.

Робота присвячена проблемі лікування та супроводу осіб, які перенесли неврологічне захворювання. Звернено увагу на необхідність впровадження комплексного медико-фармакологічного, психосоціального та медико-психологічного супроводу хворих з наслідками неврологічних захворювань. Підкреслена необхідність створення і розробки моделі мультидисциплінарної допомоги особам з наслідками неврологічного захворювання. Розроблено основні принципи психосоціального супроводу та реабілітації осіб с наслідками неврологічного захворювання. Вказано на необхідність створення мультидисциплінарних бригад медико-психологічної і психосоціальної допомоги цим особам та їхньому найближчому оточенню. Запропоновано варіант моделі мультидисциплінарної допомоги, що грунтується на біопсихосоціальному підході до лікування з урахуванням необхідності підготовки та психологічного супроводу найближчого оточення осіб з наслідками неврологічного захворювання.

Розкрито проблеми надання паліативної медичної, медико-психологічної та соціальної допомоги інкурабельним хворим. Запропоновано організувати в Україні паліативну допомогу в закладах хоспісного типу на засадах мультидисциплінарного підходу. Зазначено, що ця модель містить усі аспекти й особливості надання допомоги невиліковним хворим, враховуючи аспекти проблемних взаємин лікувально-профілактичних закладів і суспільства. Увагу приділено історії розвитку паліативної допомоги в Україні та світі, біо- та нооетичним засадам надання такої допомоги, гуманістичним і нормативно-правовим аспектам паліативної допомоги, етико-правовим проблемам евтаназії.

Охарактеризовано особливості медико-психологічної допомоги жінкам, які перенесли первинний психотичний епізод. Проаналізовано особливості деформації материнсько-дитячої взаємодії та сімейного функціонування в родинах жінок, хворих на параноїдну шизофренію та її психологічна корекція. Досліджено клініко-психопатологічні особливості депресивних порушень у хворих на шизофренію. Висвітлено роль соціально-терапевтичного середовища в ефективності лікування первинного психотичного епізоду. Представлено психокорекцію та профілактику психічної дезадаптації у родичів хворих із первинним психотичним епізодом і перевірено їх ефективність.