На основании культуроведческого анализа произведений в областях архитектуры, скульптуры, живописи, литературы, музыки представлен тоталитарный миф искусства ХХ ст., проанализированы его социальные корни. Приведены мифологемы и ритуалы древности, освещающие представления о мире. Рассмотрены вопросы мифологемы вождя и слова, символики тоталитаризма, диалектики героя тоталитарной культуры и искусства.

Проаналізовано певні особливості мови мистецтва, а також мистецтва філософського узагальнення, які впливають на формування національної еліти та єднання народу в період розбудови нового суспільства на демократичних засадах.

Проанализированы определенные особенности языка искусства, а также искусства философского обобщения, которые влияют на формирование национальной элиты и единение народа в период развития нового общества на демократических началах.

Вперше розглянуто проблему свободи художньої творчості через діалектичні категорії можливості та дійсності, досліджено вплив особистісних і соціальних умов на розвиток свободи творчості. Визначено, що перехід свободи художньої творчості з можливості у дійсність залежить від особистісних і соціальних умов. Виділено такі особистісні умови, як темперамент і характер художника, натхнення, різностороння обдарованість. Визначено подвійний вплив цих умов: природна детермінація скорочує кількість можливих варіантів здійснення творчих ідей автора, в той же час особистісне творче "Я" автора обумовлює оригінальність твору мистецтва, внаслідок цієї подвійності творчий процес отримує вид взаємодії протилежностей: детермінації людською природою і внутрішньої духовної свободи. Досліджено соціальні умови, які впливають на процеси творчості, серед яких особливо велика роль належить політичному і духовному (ідейному) середовищу. Здійснено аналіз розвитку мистецтва в радянський період, показано вплив вищезгаданих умов на можливість і дійсність свободи творчості в СРСР. Запропоновано найбільш прийнятний варіант відносин у системі "держава (влада) - суспільство - митець". Аналізу проблеми свободи художньої творчості передує дослідження розвитоку концепції свободи людини.

Розкрито суть та архітектоніку поняття художнього світовідношення (ХСВ), визначено критерії, показники та рівні сформованості ХСВ майбутніх музикантів-педагогів. Виявлено педагогічні умови його становлення. Розроблено, експериментально перевірено та впроваджено дану методику в педагогічну діяльність мистецьких вищих навчальних закладів. Визначено основні складові музично-педагогічного процесу.

Проаналізовано культуру перехідного періоду, розкрито значення подібних періодів в історії культури. Досліджено філософсько-художній спосіб освоєння дійсності як феномен перехідної культури. Виявлено, що культурною домінантою нестабільного часу стає філософствування, яке приводить до формування особливості синтетичного способу освоєння дійсності, оптимізуючого когнітивні зусилля у нестабільній ситуації. Установлено, що однією з форм буття філософсько-художнього способу освоєння дійсності в перехідній культурі початку ХХ ст. є життєтворчість, яку визначено як цілісність світогляду, творчості та способу життя художника. Сформовано розуміння Будинку як форми життєтворчості особистості у культурі перехідного типу. Доведено, що розглянутий з позиції інтегральної антропології феномен Будинку Поета у Коктебелі, зіграв у перехідній культурі даного періоду роль атрактора, а також виявив одну з можливостей виходу із кризи культури, що має важливий парадигмальний та прогноетичний початок.

Освещены проблемы изобразительного искусства зарубежных эпох, обозначенных как периоды Stilwandlung. Рассмотрены вопросы смены культурной парадигмы, поиска мировоззренческих универсалий переходных периодов в искусстве. Внимание уделено причинам и симптоматике смены художественных стилей, отдельным вопросам стилеобразования. Проанализированы мировоззренческие проблемы кризисных этапов в истории мирового художественного процесса от античности до эпохи постмодерна. Описаны особенности формирования индивидуального метода художников с "маньеристической доминантой".

Освещены проблемы изобразительного искусства рубежных эпох, обозначенных как периоды Stilwandel, вопросы смены культурной парадигмы, исследования мировоззренческих универсалий переходных периодов в искусстве, причины и симптоматика смены художественных стилей, а также отдельные вопросы стилеобразования. Раскрыты мировоззренческие проблемы кризисных этапов в истории мирового художественного процесса - от античности до эпохи постмодерна. Проанализирован маньеризм как состояние творческой личности, рассмотрена природа феномена "творческого бесплодия". Внимание уделено вопросам формирования индивидуального метода художников с "маньеристической доминантой".

Проведено філософський аналіз світоглядної системи носіїв співоцької традиції Слобідської України (кобзарів, лірників, стихівничих). Визначено основні чинники формування світогляду слобідських традиційних співців (сліпота, старцівська субкультура, культура українського бароко, козацтво). Запропоновано структуру та визначення світогляду кобзарів та лірників Слобідської України. Проаналізовано сакральний та профанний модуси буття українського традиційного співця. Досліджено аксіологічну складову співоцького світогляду, запропоновано поняття співоцького етосу. Визначено соціокультурні функції кобзарів і лірників в українському традиційному суспільстві.

Запропоновано концепцію філософії етнокультури як новітнього напряму народознавства, що межує з метафізикою культури й етнокультурологією. Висвітлено методологічні засади дослідження української культури. Розглянуто філософію вітчизняного мистецтва. Увагу приділено проблемам культурологічної регіоніки в контексті філософії етнокультури. Проаналізовано історико-культурні та світоглядні контексти педагогічної думки Чернігівщини.

Розглянуто сутність художньої ментальності, сукупності категорій, через які вона визначається: художня картина світу, художній світогляд, художнє мислення, інтерпретація. Уточнено сутність даних понять в контексті ментальних процесів мистецької освіти. Наведено сукупність функцій художньої ментальності в педагогічному процесі. Культурологічний, герменевтичний та інші підходи до художньої ментальності, праксеологічний та праксіметричний - до художньої ментальності особистості, і застосування в проекції педагогіки мистецтва зумовили введення в науковий і поняття "художньо-ментальний досвід". Уточнено базові поняття "естетичний досвід", "художньо-естетичний досвід", "ментальний досвід". Фаховий контекст художньої ментальності дозволив обгрунтувати сутність та побудувати компонентну структуру художньо-ментального досвіду майбутніх учителів мистецьких дисциплін.

Розкрито епістемічний статус і методологічні передумови художнього пізнання у контексті чіткої демаркації філософського та гуманітарного дискурсів. Визначено об'єкт і предмет художнього пізнання й освітні напрями його епістемілогічного дослідження. З'ясовано перспективи та можливості ідеальної відповідальності суб'єкта художнього пізнання. Проведено аналіз художньої інтерпретації та методологічних аплікацій сучасних інтерпретативних стратегій. Розкрито зміст та етапи становлення художньо-епістемологічної компетентності майбутньої творчої особистості. Визначено структурно-функціональну модель освітньої технології епістемологічної самокорекції майбутньої творчої особистості та досліджено ефективні шляхи її реалізації.

Зазначено, що новітні філософсько-естетичні виміри: від структуралізму до постмодернізму логічно знаходять своє тлумачення в розумінні тих еволюційних процесів, які супроводжують динамічний перехід і співіснування доби Модерну (сучасності) та Постмодерну (постсучасності). В них відобразилась як специфічна форма антропологізації світогляду, так і ситуація, яку можна позначити станом постантропологічних перспектив.

Изучены очерки философии искусства. Рассмотрены нравственные основы личности в философии и искусстве. Проанализирована образная система художественного произведения. Значительное внимание уделено художественному образу в музыке и киноискусстве. Описаны формы и содержание в философии и искусстве.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю812.14

Рубрики:

Роль світогляду у художній творчості. Мистецтво і філософія

Шифр НБУВ: Ж15184 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто концепт національної ідентичності в дослідженнях культури. Викладено основні риси герменевтичного досвіду культурної та національної ідентичності. Охарактеризовано індивідуальну та національну ідентичність у соцреалізмі 1950 - 1960 рр. Проаналізовано проблему культурної ідентичності у творчості В. Демонтовича на матеріалі роману "Без грунту". Досліджено процеси відродження української філософії в УРСР у 1960 - 1980 рр., національний компонент літературної діяльності Ю. Лавріненка, а також модифікації ідентичності в українській масовій культурі. Розглянуто "традиційні сюжети та образи" в комерційній рекламі як засіб конструювання національної ідентичності.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю812.14

Рубрики:

Роль світогляду у художній творчості. Мистецтво і філософія

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю812.14

Рубрики:

Роль світогляду у художній творчості. Мистецтво і філософія

Визначено зміст основних категорій та генеза філософського осмислення поняття «казка». На основі діалектичного, системного та семіотичного підходів проаналізовано світоглядні настанови та сюжети казки. Виявлено етапи розвитку казки як специфічної світоглядної настанови, серед яких - міфологічний, релігійний, філософський, науковий. Розкрито цивілізаційні особливості світоглядної картини світу в англійських та ірландських, російських та українських казках. Висвітлено чинники формування світоглядних настанов казки й їх використання в сучасних соціальних практиках.

Розглянуто сутність художньої ментальності, сукупність категорій, через які вона визначається: художня картина світу, художній світогляд, художнє мислення, інтерпретація тощо. Уточнено сутність даних понять у контексті ментальних процесів мистецької освіти. Представлено сукупність функцій художньої ментальності в освітньому процесі. Культурологічний, герменевтичний та інші підходи до художньої ментальності, праксеологічний та праксіметричний - до художньої ментальності особистості, їх застосування в проекції мистецької педагогіки зумовили введення в науковий обіг поняття "художньо-ментальний досвід". Уточнено базові поняття "естетичний досвід", "художньо-естетичний досвід", "ментальний досвід". Фаховий контекст художньої ментальності дозволив обґрунтувати сутність та побудувати компоненту структуру художньо-ментального досвіду майбутніх учителів та майбутніх викладачів мистецьких дисциплін. Доповнено глосарієм, містить редагування, уточнення деяких ключових понять та феноменів художної ментальності.