Індекс рубрикатора НБУВ: Ю3(4Фра)6-664 + Ч111.8

Рубрики:

Історія філософії

Різні теорії культури

Шифр НБУВ: Ж70616 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано філософські аспекти науки і техніки у праці О.Шпенглера "Занепад Європи", морфологію історії філософії письменника, феномен кризи у культурфілософії ХХ ст. Охарактеризовано українську філософську антропологію в контексті методологічної рецепції О.Шпенглера і М.Бубера, містичні моменти культурології німецького філософа.

Представлены тексты наиболее известных современных мыслителей - философов, культурологов, социологов, политологов, специалистов в области философии науки, в частности, постмодерна и культуры, истории философии и постмодернистской философии. Проанализированы процессы кризиса и трансформации парадигмы модернистского миропонимания и мышления. Определены место и роль общества, политики, человека в ситуации постмодерна.

Рассмотрен процесс трансформации авторского начала в массовой художественной культуре на фоне постмодернистских тенденций, различие и идентичность постфеминизма и постмодернизма, философский и культурологический смыслы женского начала в постмодерне, роль декоративно-прикладного искусства в постмодернистской интерпретации. Проанализированы информационные технологии в контексте ситуации постмодерна, проблемы развития творческого мышления как процессуального аспекта креативности, постмодернистские ситуации и их эпистемологические особенности. Предложен постмодернистский подход в осмыслении самодостаточно-экстатического озарения при рациональном и иррациональном рассмотрении.

Освещены актуальные вопросы философии и методологии научного познания, философской антропологии и философии культуры, социально-философские проблемы современного образования и духовности. Рассмотрены вопросы систематизации научных и философских знаний в сочинениях Аристотеля как формы развития античной рациональности, тенденции изменения методологии экономического анализа в контексте идеальных типов научной рациональности и методологии - классической, неклассической и постнеклассической. Определены факторы, деструктивно влияющие на духовные общности. Проанализированы роль сакральных образов женщин в процессе конструирования нации, различия культурно-национальных представлений о "женском" и "мужском" успехе, характере гендерной социализации.

Рассмотрены вопросы философии будущего в художественном и научно-философском осмыслении. Проанализированы фантастика и фэнтэзи как социально-культурный феномен. Освещена социокультурная и педагогическая проблематика утопической литературы.

Акцентовано увагу на поглядах Толстого щодо культурного прогресу, які мають символічне значення та містять заклик до переорієнтації усієї культури від світу речей до світу людини. Показано, що всі досягнення цивілізації є засобом самореалізації людини як моральної істоти у її найвищому розумінні.

На підставі одержаних фактів зроблено висновок, що на міжнаціональних лексичних "міграціях" позначаються процеси зближення, взаємовпливу та синхронізації розвитку контактуючих культур.

На основании полученных фактов сделан вывод о том, что на межнациональных лексических "миграциях" отображаються процессы сближения, взаимовлияний и синхронизации развития контактирующих культур.

The facts display, that international lexical "migrations" occurred by a sensitive barometer of processes of rapproachement, intercouplings and synchronization of development of contacting cultures.

Освещены проблемы духовности и гуманитаризации в образовании и социальной жизни. Описаны основные каналы проникновенния культурных влияний. Рассмотрена теология смеха в постхристианском мире. Проведен социокультурный анализ новых харьковских микротопонимов-граффити. Раскрыта роль символа веры для единства христианства.

Освещена проблема существования двух механик. Изложена Экхартовская концепция взаимоотношений человека и бога в контексте русской религиозной философии начала ХХ в. Рассмотрена категория драмы в классической европейской философии - от Аристотеля к Гегелю. Проведен сравнительный анализ стереотипов этнического поведения. Изложены некоторые аспекты эволюции ведущих мировоззренческих категорий в раннем зороастризме.

Проведен логико-методологический анализ дедуктивного обоснования программирования на ЭВМ. Освещены теоретические проблемы социологии и психологии девиантного поведения. Раскрыто взаимодействие логического и образного мышления. Рассмотрена проблема соотношения веры и разума в контексте православной апологетики фидеизма. Описаны теория либерализма и феминистская теория в постсоветских условиях.

Викладено онтологічні, гносеологічні та методологічні аспекти наукового пізнання. Висвітлено проблеми раціонального, ірраціонального та синергетики. Розглянуто питання індивідуального та суспільного буття людини. Описано образ буддійського монаха в сучасній масовій культурі. Проаналізовано значення міфу в процесі конструювання національної ідентичності, еволюцію моралі.

Изложены онтологические, гносеологические и методологические аспекты научного познания. Освещены проблемы рационального, иррационального и синергетики. Рассмотрены вопросы индивидуального и общественного бытия человека. Описан образ буддийского монаха в современной массовой культуре. Проанализированы значение мифа в процессе конструирования национальной идентичности, эволюция морали.

Розглянуто філософсько-методологічні аспекти синергетики, наукової раціональності, ірраціональності та штучного інтелекту. Висвітлено проблеми реалізму в мистецтві, сучасної мистецької освіти, онтологічний статус культурного феномену. Наведено результати психологічного аналізу етностереотипізації у процесі міжособистісного оцінювання студентів. Викладено метафізичні, інструментальні та нетрадиційні підходи до релігії.

Рассмотрены философско-методологические аспекты синергетики, научной рациональности, иррациональности и искусственного интеллекта. Освещены проблемы реализма в искусстве, современного художественного образования, онтологический статус культурного феномена. Приведены результаты психологического анализа этностереотипизации в процессе межличностной оценки студентов. Изложены метафизические, инструментальные и нетрадиционные подходы к религии.

Розглянуто філософсько-методологічні аспекти синергетики, наукової раціональності, ірраціональності та штучного інтелекту. Висвітлено проблеми реалізму в мистецтві, сучасної мистецької освіти, онтологічний статус культурного феномену. Наведено результати психологічного аналізу етностереотипізації у процесі міжособистісного оцінювання студентів. Викладено метафізичні та нетрадиційні підходи до аналізу модернізму і постмодернізму.

Рассмотрены философско-методологические аспекты синергетики, научной рациональности, иррациональности и искусственного интеллекта. Освещены проблемы реализма в искусстве, современного художественного образования, онтологический статус культурного феномена. Приведены результаты психологического анализа этностереотипизации в процессе межличностной оценки студентов. Изложены метафизические и нетрадиционные подходы к анализу модернизма и постмодернизма.

Розглянуто питання філософського осмислення права як явища культури в контексті філософсько-правової онтології, методології, гносеології та аксіології. Висвітлено культурологічно-антропологічні аспекти правотворчості. Визначено особливості процесу творення права на суб'єктивному, об'єктивному, інтерсуб'єктному та державному рівнях правотворчості.

Рассмотрены вопросы философского осмысления права как явления культуры в контексте философско-правовой онтологии, методологии, гносеологии и аксеологии. Освещены культурологическо-антропологические аспекты правотворчества. Определены особенности процесса создания права на субъективном, объективном, интерсубъектном и государственном уровнях правотворчества.

Проаналізовано феномен міфу в антропології ХХ ст., розкрито суть понять міфознавства романтизму та позитивізму, соціологізму та психоаналізу, універсуму структури. Наведено прагматичну критику теорії символічної форми, розкрито філософсько-естетичні засади міфу модернізму. Викладено питання філософії життя та культури Ф.Ніцше, запропоновано фройдівську концепцію культури. Розглянуто міфологію культурних світів Л.Українки.

Проанализирован феномен мифа в антропологии ХХ в., раскрыта сущность понятий мифоведения романтизма и позитивизма, социологизма и психоанализа, универсума структуры. Приведена прагматическая критика теории символической формы, раскрыты философско-эстетические основы мифа модернизма. Изложены вопросы философии жизни и культуры Ф.Ницше, предложена фройдовская концепция культуры. Рассмотрена мифология культурных миров Л.Украинки.

Розглянуто історико-філософські та сучасні проблеми гуманітаристики та гендерних досліджень, політики, математики, національної ідеї, теорії права та влади, а також деякі аспекти філософських і соціально-політичних концепцій Арістотеля, М.І.Костомарова, Й.В.Гете, В.Соловйова, В.І.Вернадського. Розкрито суть поняття природного права людини в концепції держави Т.Гобса та Дж.Локка, проаналізовано твір Й.В.Гете "Вертер" як спробу суїцидологічного досвіду.

Рассмотрены историко-философские и современные проблемы гуманитаристики и гендерных исследований, политики, математики, национальной идеи, теории права и власти, а также некоторые аспекты философских и социально-политических концепций Аристотеля, М.И.Костомарова, Й.В.Гете, Вл.Соловьева, В.И.Вернадского. Раскрыта сущность понятия природного права человека в концепции государства Т.Гобса и Дж.Локка, проанализировано произведение Й.В.Гете "Вертер" как попытка суицидологического опыта.

Здійснено аналіз феномену божевілля у межах західноєвропейських традиціоналістських культур. Зазначено соціокультурний характер концепту традиціоналізм та специфіку єдиного його побутування у Європі до Нового часу. Виявлено, що воно є важливою складовою європейських традиціоналістських культур. Показано, що саме давнє божевілля тісно пов'язано з екзистенційними апріорі європейської людини. Установлено, що особливості буття людини за даних культур дозволяють співвіднести його зі специфічним особистісним буттям сучасного божевільного. Доведено, що на відміну від божевілля хворобливого, божевілля давньої людини є світоглядним і соціальним елементом її буття. Визначено, що природна раціональність, притаманна людині одвічно, поступово змінює сприйняття давнього божевілля, але традиціоналістська людина постійно повертається до його царини, змінює свою особистість. Запропоновано розглядати давнє божевілля (у будь-якій його формі) як періодичне повернення людини до стану до-розуму. Зазначено, що звернення до поняття "екзистенційного апріорі" дозволило по-новому розуміти даний феномен. Виявлено, що поступова раціоналізація призвела у Новий час до повної негативації феномену, до його остаточної ізоляції. Доведено, що давнє божевілля можна раціонально осягнути лише у тих культурно-символічних модусах, які виявилися результатом еволюції європейського до-розуму. Визначено низку давніх образів традиціоналістської культури, які несуть його значення.

Розглянуто роль видовища у соціокультурних процесах, охарактеризовано найважливіші, сутнісні моменти становлення видовища як мистецького акту. Значну увагу приділено світоглядним передумовам виникнення основних видовищних форм - театру, кіно та телебачення. Визначено традиційні засади сучасного видовищного процесу, що дає змогу встановити основні механізми впливовості сучасного видовища, можливі позитивні та негативні перспективи його подальшого існування. За результатами дослідження зроблено висновок, що видовище продовж свого історичного існування становило невід'ємну складову соціокультурного процесу. Зазначено, що видовище наслідує традицію ритуалів і обрядових свят, являє собою культурне, соціальне, етнічне та естетичне єднання членів соціуму, а як емоційний регулятор та ідейний чинник культури грає важливу роль у сучасному соціокультурному процесі.

Висвітлено культуротворчі інтенції деконструкції Ж.Дерріда. Проведено комплексне дослідження концепції деконструкції, виявлено її наукові та культурні пріоритети. Розглянуто питання про можливість транспортування понять деконструкції у сферу культури. Проаналізовано граматологічну та філософсько-етичну стратегії деконструкції, висвітлено їх культуротворчий зміст. Доведено, що деконструктивістське дослідження таких головних складових культури, як текстуальність, категоріальність, дискурсивність та інституційність створює нову панораму бачення культурно-історичного процесу. Доведено, що деконструктивістський досвід міжкультурного, міжнаціонального й міжрелігійного діалогу сприяє розв'язанню ключових питань сучасної цивілізації.