Індекс рубрикатора НБУВ: Ю983.402.3 + Ю983.723.2

Рубрики:

Старший шкільний вік і рання юність (15-18 років)

Потреби. Цінності

Шифр НБУВ: ДС41441 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю983.402.3 + Ю983.723.2

Рубрики:

Старший шкільний вік і рання юність (15-18 років)

Потреби. Цінності

Шифр НБУВ: ДС41441 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю932.2-953.6 + Ю983.402.3

Рубрики:

Свідомість

Старший шкільний вік і рання юність (15-18 років)

Шифр НБУВ: ДС41933 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю932.2-953.6 + Ю983.402.3

Рубрики:

Свідомість

Старший шкільний вік і рання юність (15-18 років)

Шифр НБУВ: ДС41933 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю983.402.3 + Ю983.723.2

Рубрики:

Старший шкільний вік і рання юність (15-18 років)

Потреби. Цінності

Шифр НБУВ: ДС41441 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю932.2-953.6 + Ю983.402.3

Рубрики:

Свідомість

Старший шкільний вік і рання юність (15-18 років)

Шифр НБУВ: ДС41933 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю983.402.3 + Ю983.723.2

Рубрики:

Старший шкільний вік і рання юність (15-18 років)

Потреби. Цінності

Шифр НБУВ: ДС41441 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю932.2-953.6 + Ю983.402.3

Рубрики:

Свідомість

Старший шкільний вік і рання юність (15-18 років)

Шифр НБУВ: ДС41933 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджені теоретичні та практичні аспекти психологічних особливостей проявів тривожності і агресивності у різних категорій призовників (здорових осіб та юнаків з нервово-психічними розладами). Виміри рівня тривожності й агресивності мають подвійні критерії: вимір тривожності й агресивності як специфічних якостей особистості; тривоги й агресії як емоційного стану. Автором запропонований набір психодіагностичних методик для виявлення проявів тривожності й агресивності та комплекс психокорекційних методів з метою зниження рівня високої тривожності й агресивності. Його впровадження виявилось ефективним щодо зменшення негативних емоційних проявів.

Досліджено соціальні та психологічні передумови підліткових та юнацьких самогубств, а також заходів їх профілактики. З позицій вчинкового підходу розкрито психологічну сутність механізмів виникнення та попередження суїцидальних намірів неповнолітніх. Встановлено взаємозв'язок між особливостями формування суїцидальної поведінки та структурою ціннісно-мотиваційної сфери особистості. Розроблено та апробовано комплекс методик діагностування ознак суїцидального ризику, описано ознаки психологічних станів, які зумовлюють суїцидальну поведінку неповнолітніх. Розроблено систему психолого-корекційних заходів впливу на мотивацію суїцидальної поведінки підлітків та юнацтва з метою її дезактуалізації.

Наведено огляд теорій щодо вікових проявів старшого підліткового та раннього юнацького періоду, розглянуто особливості адаптації та соціалізації юнацтва в процесі зміни соціального оточення. Наведено показники дезадаптованості студентів вищого закладу освіти (ВЗО) на початковому етапі навчання. Визначено індивідуальні та групові форми психокорекційної роботи з дезадаптованими першокурсниками ВЗО, запропоновано методики вивчення рівня їх дезадаптованості.

Висвітлено ключові проблеми становлення особистості у ранньому юнацькому віці. Проаналізовано особливості становлення особистості на основі культурно-історичної теорії психічного розвитку Л.С.Виготського. Особливу увагу приділено індивідуальним варіантам розвитку людини, зокрема, проблемам відхилень у поведінці. Наведено уривки з всесвітньо відомих літературних творів, присвячених розвитку особистості. Запропоновано дидактичний та дослідницький матеріал.

Узагальнено особливості особистісної зрілості, побудовано концептуальну модель аналізу тенденцій становлення особистісної зрілості; розроблено та використано на практиці діагностичну процедуру визначення структури особистісної зрілості у юнацькому віці. Уточнено поняття "особистісна зрілість старшокласників", "особистісне самовизначення". На основі узагальнення особливостей особистісної зрілості виділено такі її характеристики: відповідальність у різних сферах діяльності, самостійність, емоційну зрілість, самоконтроль поведінки, адекватність самоствердження та цілепокладання. Визначено два етапи становлення особистісної зрілості, перший характеризується ростом показників особистісної зрілості та збільшенням темпу їх зміни, другий - відносною стабільністю основних показників. Встановлено, що професійне самовизначення посідає провідне місце у структурі особистісної зрілості й впливає на успішність діяльності. Доведено наявність відмінностей за умов соціалізації. З'ясовано, що в учнів школи-інтернату становлення особистісної зрілості відбувається інтенсивніше, ніж в учнів загальноосвітньої школи. З метою активізації та підвищення рівня розвитку компонентів особистісної зрілості розроблено та апробовано комплексну експериментально-пізнавальну програму "Активізація розвитку структурних компонентів особистісної зрілості". Доведено, що становлення особистісної зрілості залежить від функціональної єдності власного "Я" та спрямованості на його реалізацію.

На підставі теоретичного аналізу та результатів експериментального дослідження підтверджено, що стан психічного здоров'я молоді старшого юнацького віку визначається численними особистісними характеристиками, синтезом біологічно та соціально-зумовлених особливостей психіки. Розроблено комплексний критерій визначення стану психічного здоров'я. Зафіксовано високий і низький рівні психічного здоров'я, наведено їх показники. Впроваджено комплекс спеціальних вправ з нейролінгвістичного програмування та психорегуляції, спрямованих на вдосконалення комунікативних здібностей юнаків та дівчат і засвоєння методів управління емоційними станами, що дозволяло їм знімати емоційне навантаженння та мобілізувати сили на оптимальну реалізацію навчальних завдань.

Змодельовано комплекс педагогічних умов оптимізації процесу особистісного самовираження старшокласників на засадах адаптивно-розвиваючого механізму соціалізації особистості. Запропоновано включати мотиви та потреби самовираження учнів у нові виховні ситуації, що створюються за допомогою спеціально розроблених виховних засобів. Відзначено, що потреби самовираження старшокласників реалізуються завдяки розширенню сфери їх діяльності та творчості. Експериментально доведено, що обгрунтований комплекс педагогічних умов сприяє підвищенню рівня особистісного самовираження старшокласників, покращує міжособистісні стосунки суб'єктів виховного процесу.

У контексті проектувально-технологічної концепції досліджено психологічні засади розвитку інтелекту в ранній юності. Розглянуто теоретико-методологічні аспекти сутності, структури та функцій інтелекту, запропоновано сучасні підходи до аналізу інтелекту як психологічної категорії. Визначено когнітивні складники інтелекту та його метакогнітивних інтеграторів, проаналізовано відображувальну, ціннісно-орієнтувальну та прогностично-перетворювальну функції інтелекту. Розкрито зміст проектувально-технологічної концепції та проектування інтелекту в ранній юності, описано інтелектуальний тренінг як особливу форму навчання та об'єкт проектування. На підставі експериментального вивчення встановлено психолого-педагогічні закономірності розвитку загального та професійного інтелекту юнаків за умов спроектованого тренінгу, а також відповідні психотехнічні процедури. Показано ефективность інтелектуального тренінгу.

Проаналізовано науково-теоретичні концепції та підходи до вивчення проблеми особистісної амбівалентності у зарубіжній та вітчизняній психології, розкрито вікові особливості прояву. Визначено структуру (мотиваційний, афективно-когнітивний, поведінковий компоненти) особистісної амбівалентності в ранній юності, критерії її діагностування (мотивацію афіліації, фрустраційну інтолерантність - толерантність, агресивність - доброзичливість) та рівні прояву (низький збалансований; середній розбалансований; високий дезінтегрований). Розроблено та апробовано психокорекційну програму зниження інтенсивності даної риси особистості старшокласників через активацію механізмів психокорекції (позитивної дезінтеграції, часткової інтеграції, глобальної вторинної інтеграції). На підставі аналізу результатів впровадження програми доведено її ефективність як системи впливу на інтенсивність особистісної амбівалентності та актуалізацію особистісного зростання учнів раннього юнацького віку.

Досліджено психологічну структуру екологічної свідомості старшокласників, а також її компоненти: потребнісно-мотиваційний, світоглядний та когнітивний. Експериментально виявлено рівні їх розвитку у вихованців. Установлено необхідність проведення суттєвої корекції розвитку екологічної свідомості у старшокласників. Запропоновано технологію її формування - спеціальний еколого-психологічний тренінг. Виявлено психологічні проблеми екологічної освіти в сучасному інформаційному суспільстві. Зроблено висновок, що провідними психологічними умовами розвитку екологічної свідомості старшокласників у системі позашкільної роботи є визначення вчителями особистості учня суб'єктом екологічно спрямованої діяльності, актуалізація життєвих цінностей у старшокласників, проектування та використання особистісно значущих творчих стратегій взаємодії "Я" зі світом природи, створення екологічно розвивального навчального середовища, що сприяє ефективному пізнанню природи як особистісної цінності.

Досліджено процес становлення творчої активності особистості старшого шкільного віку. Уточнено психологічну дефініцію даного поняття у контексті вікової та педагогічної психології. Встановлено, що творча активність є складною психологічною структурою цілісної особистості та визначається в своєму розвитку взаємодією зовнішніх та внутрішніх чинників. Створено та апробовано систему методичних процедур дослідження та засобів оптимізації функціонування творчої активності школярів старшого шкільного віку. Запропоновано нові методичні комплекси, спрямовані на виявлення особливостей розвитку даної якості, визначено основні функціональні складові моделі її оптимального розвитку.

Проаналізовано концептуальні підходи та погляди вітчизняних і зарубіжних філософів і психологів щодо природи духовності особистості. Розкрито психологічний зміст понять "духовність" і "духовний розвиток". Розглянуто онтогенетичні передумови розвитку духовності особистості в юнацькому віці, охарактеризовано комунікативні методи її розвитку в старшокласників у процесі навчання. Подано теоретико-прикладну концепцію духовності особистості. Теоретично обгрунтовано й експериментально верифіковано ефективність використання лекцій, діагностичної бесіди та соціально-психологічного тренінгу в процесі навчання з метою розвитку духовності учнів старших класів, а також розроблено програми та процедури реалізації лекції, діалогічної бесіди та соціально-психологічного тренінгу.