Рассмотрены сущность нравственно-этических принципов и их место в общей структуре общечеловеческих ценностей. Раскрыто содержание понятия профессиональной этики и, в частности, профессиональной этики руководителя. Показана роль нравственности руководителя в обеспечении эффективности управления. Освещены пути и средства формирования его нравственно-этической культуры.

Розглянуто питання організації усного спілкування, писемної комунікації, теорії та практики комунікації, її види та структуру. Наведено вимоги протоколу та етикету стосовно організації ділових переговорів (підготовки, необхідної атрибутики, завершення). Розкрито особливості техніки проведення спілкування на переговорах з вітчизняними та зарубіжними партнерами.

На основании данных ведущих фирм Запада и Японии изучены вопросы этики, ценностные ориентации потребителей и сотрудников, экономические цели организации, которые в совокупности определяют корпоративную культуру (КК). Рассмотрены миссия и основные принципы КК организаций различного типа, взаимосвязь КК организации и профессиональной миссии каждого сотрудника. Описаны внешние проявления КК: фирменный стиль (концепция дизайна), символы, ритуалы и праздники, стиль поведения сотрудников. Рассмотрены тенденции развития менеджмента и КК, а также их виды, оптимальные для различных ситуаций. На основе теории менеджмента изменений и общей теории проектирования разработана программа повышения КК.

Висвітлено етичні проблеми бізнесу та управління. Проаналізовано етичні проблеми, актуальні для сучасного періоду, серед яких етика і соціальна відповідальність, адміністративна етика, взаємовідносини представників держави та підприємництва. Розглянуто питання підготовки та проведення ділових зустрічей, зокрема, ділову атрибутику, а також структуру та методику ділового спілкування, його практику та шляхи досягнення взаєморозуміння. Обговорено основні моменти організації ділових прийомів.

Розглянуто організаційно-методологічні чинники культури державних службовців. Висвітлено шляхи та механізм формування управлінської культури. Проаналізовано умови та зміст розвитку культурного потенціалу державних службовців. Описано соціально-психологічний та гендерний аспекти культури державного управління. Значну увагу приділено духовності як базовій основі способу життя державного службовця.

Рассмотрены организационно-методологические факторы культуры государственных служащих. Освещены пути и механизм формирования управленческой культуры. Проанализированы условия и содержание развития культурного потенциала государственных служащих. Описаны социально-психологический и гендерный аспекты культуры государственного управления. Значительное внимание уделено духовности как базовой основе способа жизни государственного служащего.

Удосконалено методологічну модель, що дозволяє екстраполювати на площину етики, які не завжди відкрито виявляють свою етичну природу та пропонувати етичні шляхи вирішення соціальних, економічних та інших проблем. Проаналізовано вплив соціально-етичного потенціалу державної служби на процеси розбудови державності. Визначено роль морального самовдосконалення державних службовців як носіїв державної служби у процесах державотворення. Обгрунтовано значення моральних параметрів державної служби України у підвищенні ефективності її функціонування.

Приведены общепринятые правила протокола и этикета, общие этические принципы и модели делового общения, современные взгляды на место этики в деловом общении. Изложены особенности речевой культуры делового разговора, теория межличностных отношений, описаны невербальные средства общения.

Проаналізовано становлення і розвиток етики державних службовців як гуманізуючого фактора державного управління та підвищення його ефективності у контексті адміністративної реформи в Україні. Розкрито соціально-психологічні, аксіологічні та політико-правові засади формування етики державних службовців та її удосконалення на основі розбудови етичної інфраструктури державної служби.

Проанализированы становление и развитие этики государственных служащих как гуманизирующего фактора государственного управления и повышения его эффективности в контексте административной реформы в Украине. Раскрыты социально-психологические, аксиологические и политико-правовые основы формирования этики государственных служащих и ее усовершенствования на основе развития этической инфраструктуры государственной службы.

Висвітлено економічний зміст організаційної культури та напрями її формування за умов транзитивного стану соціально-економічної системи в Україні. Розглянуто характерні риси організаційної культури на макро- і мікрорівнях, права власності як інститут створення організаційної культури. Доведено, що ефективна організаційна культура дозволяє скоротити трансакційні витрати взаємодії суб'єктів, бо забезпечує більш високий рівень координації їх економічної та соціальної діяльності у процесі досягнення власної мети, що набуває особливого значення за умов переходу від централізованого механізму координації дій до ринкового. Проаналізовано загальноцивілізаційні та специфічні національні чинники, що впливають на організаційну культуру макросистеми, визначено зовнішні та внутрішньофірмові важелі формування ефективної організаційної культури мікросистеми. Наведено рекомендації щодо забезпечення рівноважного стану організаційної культури в Україні.

Розглянуто питання організації усного спілкування, писемної комунікації, теорії та практики комунікації, її види та структура. Наведено вимоги щодо протоколу та етикету під час організації ділових переговорів (підготовка, необхідна атрибутика, завершення). Розкрито особливості техніки проведення спілкування на переговорах з вітчизняними та зарубіжними партнерами.

Рассмотрены вопросы организации устного общения, письменной коммуникации, теории и практики коммуникации, ее виды и структура. Приведены требования к протоколу и этикету при организации деловых переговоров (подготовка, необходимая атрибутика, завершение). Раскрыты особенности техники проведения общения на переговорах с отечественными и зарубежными партнерами.

Обгрунтовано правомірність виділення професійної етики службових осіб митних органів у відносно самостійний розділ етики як науки, що вивчає загальні й професійні норми моралі, властиві даній професійній групі. Виявлено й систематизовано професійно-етичні якості службовців-митників, виокремлено найвагоміші для цієї професії: громадянськість, толерантність, відповідальність, вимогливість до себе й інших, людяність, сумлінність та інші. Досліджено виховні можливості відповідних вищих навчальних закладів щодо формування професійно-етичних якостей курсантів. Розроблено й експериментально апробовано методику формування цих якостей, яка містить інформаційно-змістовний та організаційно-діяльнісний компонент та грунтується на структурі моральної якості, основними складовими якої є моральна свідомість і моральна поведінка, на механізмі переведення моральних норм і принципів у внутрішнє надбання особистості курсанта, виховних можливостях навчального процесу, використанні комплексу активних методів навчання.

Індекс рубрикатора НБУВ: У010.271.14 + Ю751.3

Рубрики:

Праця. Трудові ресурси. Людський капітал в сім`ї

Етика управління (менеджменту). Адміністративна етика

Шифр НБУВ: Ж69299 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Рассмотрены теоретические и практические вопросы становления и развития корпоративной культуры. Проанализирован опыт формирования корпоративной культуры в зарубежной и отечественной практике.

Розглянуто досвід Національної академії державного управління при Президентові України щодо ефективності підготовки вищих державних службовців.

Проаналізовано морально-психологічний потенціал державних службовців. Досліджено чинники та механізми його формування за сучасних умов. Розглянуто узагальнені підходи щодо даного питання. Виявлено малодосліджені аспекти формування морально-психологічного потенціалу. Запропоновано модель співвідношення потенціалу управління та його морально-психологічного компонента. Значну увагу приділено питанням створення умов реалізації морально-психологічного потенціалу державних службовців - кадровому моніторингу ефективності діяльності та її морально-психологічного забезпечення.

Розкрито засади організаційної культури керівника. Проаналізовано особливості управління комунікативними процесами, а також організаційної культури індивідів і груп. Наведено моделі ситуаційного керівництва, організаційної поведінки та мотивації, визначено функції керівника групи. Розглянуто групу як форму організації діяльності, а також мову як засіб спілкування та передачі інформації.

Раскрыты основы организационной культуры руководителя. Проанализированы особенности управления коммуникативными процессами, а также организационной культуры индивидов и групп. Приведены модели ситуационного руководства, организационного поведения и мотивации, определены функции руководителя группы. Рассмотрены группа как форма организации деятельности, а также речь как способ общения и передачи информации.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х819(4УКР)012:Ю7 + Ю751.3

Рубрики:

Адміністративне право окремих країн

Етика управління (менеджменту). Адміністративна етика

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Висвітлено теоретичні та методологічні засади ділової етики, її природу, цілі та завдання, а також етичні проблеми реклами та прийняття рішень. Розглянуто сутність етичних принципів ринкової економіки й етичні цінності сучасного фахівця-управлінця. Проаналізовано особливості національного та регіонального менталітету як одного з визначальних чинників характеру управління, а також формування трудової етики. Викладено питання етики переговорів, стилів управління й етичних норм розв'язання конфліктів, наведено приклади відомих світових компаній, які дотримуються етичної поведінки у веденні бізнесу.

Освещены теоретические и методологические основы деловой этики, ее природа, цели и задачи, а также этические проблемы рекламы и принятия решений. Рассмотрены сущность этичных принципов рыночной экономики и этичные ценности современного специалиста-управленца. Проанализированы особенности национального и регионального менталитета как одного из определяющих факторов характера управления, а также формирования трудовой этики. Изложены вопросы об этике переговоров, стилях управления и этических нормах решения конфликтов, приведены примеры известных мировых компаний, соблюдающих правила этического поведения при ведении бизнеса.

У соціально-філософському контексті висвітлено становлення та розвиток адміністративної субкультури в Україні на межі XX - XXI ст. Запропоновано тезу, що адміністративна субкультура - це знання, традиції, звичаї, менталітет, правова, політична, моральна свідомість як специфічна підсистема загальної культури народу. Зауважено, що особливого значення дана субкультура має як соціально-духовна умова розвитку української державності та демократизації сучасного суспільства. Досліджено генезу поняття адміністративної субкультури в історії соціальної філософії з використанням методів структурного функціоналізму та концепції соціальної дії Т.Парсона та М.Вебера. Визначено структуру особистих якостей, життєвих сеансів, експектацій державних службовців, співвідношення в їх діяльності конформістських, бюрократичних та інноваційних компонентів, що дозволяє здійснювати розробку диференційованих ефективних систем морального та матеріального стимулювання їх діяльності, спрямованої на підвищення добробуту народу. Розкрито регулятивну функцію адміністративної субкультури як механізму соціалізації службовців. Виявлено інваріантне ядро світової адміністративної субкультури, її специфічні та національно-регіональні відмінності, обгрунтовано ідею поєднання двох моделей соціальної дії - управлінських акцій "зверху" та самоорганізації виконавців "знизу" як необхідної умови успішного проведення адміністративної реформи. Проаналізовано основні напрямки та засоби "етизації" державної

Висвітлено методолого-емпіричні основи розвитку місцевого самоврядування за сучасних умов трансформації України. Визначено наукові передумови удосконалення місцевого самоврядування на базі сучасної управлінської культури, джерела формування й особливості трудової ментальності населення. Розглянуто питання стратегічного управління як головний фактор культури цільового управління в органах місцевого самоврядування, підвищення управлінської культури керівників у системі місцевого самоврядування. Викладено концептуальні підходи до системи стратегічного планування в місцевому самоврядуванні. Описано технологію стратегічного планування в контексті формування культури цільового управління. Проаналізовано напрями формування сучасної управлінської культури в органах місцевого самоврядування.

Освещены методолого-эмпирические основы развития местного самоуправления в современных условиях трансформации Украины. Определены научные предпосылки усовершенствования местного самоуправления на базе современной управленческой культуры, источники формирования и особенности трудовой ментальности населения. Рассмотрены вопросы стратегического управления как главный фактор культуры целевого управления в органах местного самоуправления, повышения управленческой культуры руководителей в системе местного самоуправления. Изложены концептуальные подходы к системе стратегического планирования в местном самоуправлении. Представлена технология стратегического планирования в контексте формирования культуры целевого управления. Проанализированы направления формирования современной управленческой культуры в органах местного самоуправления.