Індекс рубрикатора НБУВ: Ю6*1 + Ю6*328.943

Рубрики:

Соціальна філософія

Шифр НБУВ: Ж61798 Пошук видання у каталогах НБУВ 

В контексті соціальної синергетики розв'язано суперечності між індивідуальним і суспільним буттям. Розглянуто історію дослідження процесу самореалізації особистості (СО), охарактеризовано особистість у системі лінійної парадигми. Запропоновано критерії гуманістичної спрямованості СО, а також класифікацію її форм. Визначено фактори детермінації процесу СО.

С позиций социальной синергетики решены противоречия между индивидуальным и общественным бытием. Рассмотрена история исследования процесса самореализации личности (СЛ), охарактеризована личность в системе линейной парадигмы. Предложены критерии гуманистической направленности СЛ, а также классификация ее форм. Определены факторы детерминации процесса СЛ.

Розглянуто сучасні глобальні тенденції соціокультурної динаміки на тлі їх оцінок, що містяться у працях визнаних вітчизняних фахівців із даної проблеми, таких, як П. Сорокін, О. Богданов, В. Вернадський. Проаналізовано прояви за сучасних умов виділених П. Сорокіним головних тенденцій нашого часу, виокремлено основні найбільш імовірні сценарії міжцивілізаційних відносин сьогодні та на перспективу. Проаналізовано окремі аспекти прояву динамічних перетворень у природі та суспільстві. Показано, якщо в природі домінують стихійно-організаційні процеси, то в соціокультурній діяльності людей вони носять свідомо-організаційний характер. Акцентовано, що організаційна діяльність у цьому випадку має доцільний сенс і містить у собі "ідею мети".

Проведено філософський аналіз проблеми деформації свідомості та її залежності від кризових викликів сучасності.

Трансформаційні процеси, що відбуваються в Україні, надають нового, особливого змісту цінностям і ціннісним орієнтаціям і потребують переосмислення підходів до їх формування. Нині потрібна зміна морально-етичних пріоритетів, формування нових ціннісних орієнтирів, до яких має прагнути соціалізована людина.

Осмислено категорію знання у світоглядно-методологічному ракурсі як важливого ресурсу на етапі постіндустріальної трансформації суспільства. Простежено динаміку якісної зміни ролі знання в нинішніх інноваційних моделях соціально-економічного розвитку, чинники та складові інтелектуального потенціалу суспільства та засоби реалізації означеного потенціалу, розкрито суть, особливості вияву та дії нових форм і механізмів використання знання у процесі соціальних трансформацій. Проаналізовано різні види та рівні інформаційних технологій, умови та засоби їх дійового застосування. Конкретизовано зміст понять інтелектуалізації та інформатизації суспільства, розглянуто світоглядно-методологічні засади подальшого вдосконалення національних і локальних програм інформатизації як форм безпосередньої участі знання у житті суспільства та його розвитку.

Здійснено соціально-філософський аналіз екстремалізму як соціокультурного явища, яке визначає сукупність різноманітних екстремальних проявів і тенденцій природного та соціального походження, що є факторами впливу на поведінку та діяльність індивідуальних і групових соціальних суб'єктів. Досліджено детермінанти екстремалізму, його сутнісні ознаки, основні види та форми прояву. Вивчено закономірності поширення екстремалізму в суспільстві інформаційного типу. Значну увагу приділено аналізу динаміки екстремалізаційних тенденцій на сучасному етапі історичного розвитку України з урахуванням формування ринкових відносин та специфіки націо- та державотворчих процесів.

Запропоновано філософську концепцію місця та ролі воєнної могутності та воєнної сили держави у системі збереження гомеостазису суспільства, що трансформується. Обгрунтовано суть і розкрито особливості соціальних систем трансформативного типу. Здійснено аналіз стійкості та лабільності такої системи через дію варіативних величин, їх роль у системі суспільних відносин. Визначено умови та принципи функціонування трансформативної соціальної системи, що дозволяють їй забезпечувати стійкість і стабільність. Досліджено динаміку перехідних процесів у період трансформацій. Обгрунтовано систему силового забезпечення гомеостазису суспільства. Визначено, що її основою є воєнна могутність держави. Висвітлено детермінацію державної діяльності у силовому забезпеченні гомеостазису суспільства. Розкрито суть механізму забезпечення силового збереження гомеостазису та його типології. Виокремлено основні компоненти структури такого механізму за умов соціокультурних змін.

Обгрунтовано положення, що джерелом розвитку влади є протиріччя між ціннісними орієнтирами суспільства й існуючою парадигмою влади. Протиріччя вирішуються за узгодження принципів вертикалі чи горизонталі влади з ціннісними орієнтирами на підставі парадигми влади авторитету, або через відміну цінностей ідеологічними кліше та домінуванням авторитету влади. За умов формування інформаційного суспільства знову назріла заявлена криза. Умови існування сучасного суспільства дозволяють стверджувати щодо реальності подолання кризи за кожним із заявлених сценаріїв. Специфічні умови буття української влади дозволяють констатувати початок перетворення в життя ознак вертикалі влади, що має відображення у проекті "національної держави". Але на рівні належного, більш перспективним представляється проект "громадянське суспільство", який більш повною мірою відповідає логіці розвитку влади у загальному масштабі.

Розглянуто маргінальність як універсальну властивість людського буття. Відзначено, що даний феномен є можливим атрибутом людського та соціального буття. З'ясовано, що основним змістом феномена маргінальності є воля та зумовлювана нею можливість визначеності. Доведено, що маргінальність - це умова вияву життєвих сил людського ресурсу, вона є формою вираження його активності. Показано, що її спрямованість (конструктивна або деструктивна) визначається політикою суспільства. Вивчено фактори маргіналізації та форми її прояву в Україні загалом та в Криму зокрема. Зазначено, що за умов спроб побудови громадянського суспільства важливим стає розгляд маргінальності як одного з ефективних факторів впливу на становлення громадянської згоди в державі.

Досліджено феномен транзитивності, його генезис, розвиток і взаємодію транзитивних соціумів на прикладі співпраці України та Республіки Таджикистан. На міждисциплінарному рівні висвітлено теоретичні засади системного підходу до соціально-філософського аналізу феномену транзитивності, його цілей, загальних рис і характерних особливостей прояву в окремих країнах. У контексті національних інтересів України розглянуто й обгрунтовано доцільність широкого соціально-економічного та духовно-культурного співробітництва з транзитивними країнами, зокрема у регіоні Центральної Азії. Розроблено методологічні принципи організації такого співробітництва. Проаналізовано досвід співпраці України та Таджикистану в соціально-економічній, науково-технічній і культурній сферах. Виявлено синергетичний ефект цієї співпраці та визначено його вплив на можливості технологічної трансформації національних економік.

Проаналізовано процес реформування політико-владних відносин, що виникають у перехідному суспільстві (на прикладі вивчення трансформацій даних соціальних інститутів у Польщі, Угорщині, Чехії та Словаччині). Висвітлено теоретичні аспекти існуючих підходів до реформування політико-владних відносин. Розглянуто концептуальні засади реформ у кожній з досліджуваних східноєвропейських країн. Наведено характеристику та визначено компетенцію й відповідальність органів місцевого та регіонального самоврядування. Виявлено провідні рушійні мотиви та чинники успішного проведення реформ, з'ясовано причини невдач. Розкрито сутність змін у політико-владних відносинах, визначено й проаналізовано роль таких ключових елементів, як реформування центральних органів виконавчої влади, становлення органів місцевого самоврядування, описано механізм управління трансформаційним процесом. Визначено основні напрями змін у системі політичних і владних відносин: децентралізації (деконцентрації) виконавчої влади та європеїзації. Показано вплив політичних чинників на формування управлінських структур, проаналізовано інституційні рішення щодо організації центральної виконавчої влади, системи регіонального та місцевого самоврядування та механізмів взаємодії між ними. Визначено особливості формування політико-управлінських відносин та розроблено рекомендації щодо проведення реформи політико-владних інститутів в Україні.

Здійснено процес самовизначення Європейської спільноти у парадигмі соціального конструктивізму. З'ясовано теоретичні засади даної парадигми, її науково-методологічний потенціал щодо аналізу процесів соціокультурної ідентифікації спільнот. Визначено можливість множинних ідентичностей. За цього колективні ідентичності часто є відмінними, однак вони рідко виключають одна одну. У контексті конструктивістської перспективи поняття Європейської ідентичності може бути осягнуто шляхом референції до дискурсу, а не як проста категорія культури. На відміну від розгляду ідентичності Європи як складової комплексу культурної цінності, цілей, території чи людей доцільніше її визначити на підставі термінів соціокогнітивної форми, що базується на практиках оцінювання, дискурсивних практиках і проектах ідентичностей, які можуть бути охарактеризовані у термінах діалогічної раціональності.

Обгрунтовано ідею, що самореалізація особистості є складовою цілісного процесу самоорганізації особистісних сутнісних сил. Проаналізовано модель самоорганізації особистості, визначено місце процесу самореалізації у даній моделі, окреслено його сутність і зміст. Досліджено фактори детермінації даного процесу. Запропоновано класифікацію форм особистісної самореалізації. Доведено, що транформаційне суспільство надає індивідуальній самореалізації більше можливостей, ніж кризове або відносно стабільне. Показано, що за умов трансформації соціуму одиничний акт самореалізації особистості набуває здатності визначити майбутнє всієї соціальної системи.

Розглянуто дефініцію поняття "соціальний міф" у порівнянні з поняттями "стереотип", "архетип", "забобон", "ідеологія", структуру та функції соціальних міфів на рівні суспільної та індивідуальної свідомості, їх взаємодію з суспільством, що трансформується, а також основні міфологічні аспекти глобалізації, демократії та постмодерну. Акцентовано увагу на необхідності врахування позитивних та негативних наслідків впливу соціальних міфів на суспільство. Запропоновано новий підхід до класифікації соціальних міфів на основі сфер їх походження. Визначено основні характеристики соціальних міфів у порівнянні з класичними. Розкрито каталізуючу роль соціальних трансформацій для активізації міфів. Викладено методологічні проблеми механізму створення соціальних міфів та шляхів деміфологізації суспільної свідомості. На підставі соціально-філософського аналізу основних тенденцій розвитку суспільства, що трансформується, підкреслено необхідність існування в ньому розвинутої соціальної міфології для внутрішньої консолідації та стабільності.

Розкрито специфіку, суть соціального управління (СУ) в суспільних системах трансформаційного типу як виду діяльності. Здійснено історико-філософський аналіз постановки та теоретичного розв'язання проблеми СУ в суспільних системах, визначено його своєрідність за умов перехідного періоду. Розкрито механізми реалізації в СУ соціально-політичній, соціально-економічній та соціально-духовній сферах суспільства за даних умов. Розроблено пропозиції та рекомендації, спрямовані на удосконалення СУ в період переходу суспільства до якісно іншого історичного типу.

Проведено дослідження феномену власності як мотиваційної основи життєдіяльності особистості у соціально-філософському аспекті. Обгрунтовано концептуальну модель власності, що дозволяє розкрити особливості її прояву на рівні основних підсистем суспільства та на особистісному рівні. Визначено екзистенціали власності та ціннісні регулятиви власницької культури індивідів. Розроблено рівневу структуру ментального усвідомлення власності та соціально-філософську модель її емоційного сприйняття, що, залежно від психологічного впливу власності на особистість репрезентується у фрагментарній та актуальній власності високого, середнього та низького ступенів актуалізації. Охарактеризовано загальні можливості індивідів щодо реалізації внутрішньої власницької свободи та соціальні ефекти досліджуваного явища у сучасному українському суспільстві.

Досліджено особливості соціалізації особистості за умов трансформаційних процесів сучасного суспільства. Встановлено, що першопричиною деструктивних суспільних змін є втрата ціннісних орієнтирів. Структуру соціалізації особистості подано як органічне ціле трьох процесів: проекції почуттів та устремлінь людини на Іншого (Інших), ідентифікації з цим Іншим і символізації (закріплення досягнутого результату). Показано роль інтроекції у процесі соціалізації. Встановлено, що інтроекція забезпечує передумови й умови реалізації механізму соціалізації. Розглянуто специфіку соціалізації особистості за конкретно-історичних умов: на стадії збереження порядку та за умов трансформаційних процесів. Визначено тенденції та труднощі соціалізації особистості в сучасному суспільстві, зокрема, виявлено появу феномену контекстуально-лабільної ідентичності, релятивацію цінностей, кризу традиційних агентів соціалізації, посилення значення ресоціалізації та субкультурних утворень. З'ясовано роль соціальних інститутів у процесі адаптації цінностей громадського суспільства у період активізації трансформаційних процесів сучасного українського соціуму. Обгрунтовано необхідність формування нового підходу до соціалізації особистості, що базується на принципах діалогу та співробітництва, компромісу та громадянської злагоди.

Визначено структуру соціокультурних орієнтацій студенської молоді. Наведено фактори, що впливають на їх розвиток (саморозвиток) у трансформаційному суспільстві. Розроблено модель динаміки сучасних (реальних) орієнтацій українських студентів як засобу майбутнього життєвого успіху в економічній, політичній та громадській діяльності, фактора підвищення власної конкурентоспроможності у системі ринкових та демократичних відносин, кар'єрного зростання, підвищення добробуту, утвердження статусу у колективі (суспільстві) та соціального престижу. Доведено, що соціокультурні орієнтації молоді відображають тенденції, які виокремлюються у процесі українського державотворення та розвитку культури. Розглянуто головні критерії формування орієнтації студенства: спосіб суспільного (субкультурного) життя студентів, навчання як провідний вид діяльності, спілкування та самовиховання. Запропоновано напрямки соціальних і виховних впливів на даний процес професорсько-викладацького складу та адміністрації вищого навчального закладу.

З'ясовано суть соціально-філософської категорії "творчий потенціал" на базі понять "творчість", "творча діяльність", "творча активність". Охарактеризовано образне мислення особистості як одного з основних складових творчого потенціалу людини та його різновид - художній образ, якого розглянуто у контексті засобів відображення об'єктивної реальності у мистецтві. Розглянуто аспект прояву творчого потенціалу на особистісному рівні. Проаналізовано взаємозв'язки творчого потенціалу з тими соціальними змінами, які виникають внаслідок трансформаційних процесів у суспільстві на підставі їх вивчення у Давній Греції, в епохи Середньовіччя та Відродження за рубежем і у період найдавніших поселень на сучасній українській території, а також епоху Трипільської культури, Київської Русі, XVI - першої половини XVII ст. та період розбудови сучасної української держави. Виведено певні тенденції та закономірності.